ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року м. Дніпросправа № 335/3642/22(2-а/335/81/2022)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2022 в адміністративній справі №335/3642/22(2-а/335/81/2022) за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича, звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 № 160.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2022 в адміністративній справі №335/3642/22(2-а/335/81/2022) позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що суд не врахував, що продаж позивачем алкоголю в заборонений час доведено повно доказами, наявними в матеріалах справи, а отже відсутні підстави вважати спірну постанову такою, що винесена протиправно.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що згідно до спірної постанови від 21.06.2022 № 160, та відповідно до протоколу 05.05.2022 о 16.45 год. ОСОБА_1 у торгівельному кіоску «Бочка» за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 7 продав алкогольне пиво «Жигулівське Віст» після 14.00 год, чим порушив п.13 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим військового стану», Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, наказ №3, відповідальність за це правопорушення передбачена ч.2 ст.156 КУпАП. Цією постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 6 800,00 грн.

Не погодившись з якою, позивач звернувся до суду.

Стосовно належності визначеного відповідача - Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради.

Приписами статей 213, 215, 218, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу.

Постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Частиною 3 статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, у розумінні КАС України, суб`єкт владних повноважень не обов`язково повинен мати статус юридичної особи. єдиною обов`язковою умовою, якою характеризується суб`єкт владних повноважень, є те, що останній наділений владними управлінськими функціями.

Адміністративна комісія є колегіальним органом та за своїми функціональними повноваженнями є самостійним суб`єктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та рішення якого можуть бути оскарженні в установленому КУпАП порядку.

Отже, саме Адміністративна комісія є належним відповідачем у цій справі, як самостійний суб`єкт, наділений владними управлінськими функціями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №265/6669/18 (постанова від 13.01.2020), у справі №161/9747/17 (постанова від 27.05.2020).

Таким чином, саме адміністративна комісія при виконавчому комітеті Запорізької міської ради є належним відповідачем у даній справі.

По суті прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови суд апеляційної зазначає таке.

Частиною дев`ятою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР встановлено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.8 № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Дію воєнного стану продовжено Законами України від 15 березня 2022 року №2119-IX, від 21 квітня 2022 року №2212- IX, від 22 травня 2022 року №2263-IX.

В свою чергу, заборона торгівля алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі з 00:00 годин 26.04.2022 по 00:00 26.05.2022 встановлена спільним наказом №3 військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 11.03.2022 року, із змінами внесеними наказом №19 від 25.04.2022 року.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби у вигляді накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції правильно вказав, що враховуючи диспозицію частини другої статті 156 КУпАП, суб`єктом цього правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому колегія суддів виходить із того, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Верховний суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про доведеність вчинення позивачем правопорушення протоколом про адміністративне правопорушення від 05.05.22 серії ВАВ 678864, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення та її винуватості.

Так, матеріли справи не містять доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке йому інкримінують, зокрема відсутні належні докази про його статус як працівника підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування та про факт продажу пива після 14.00 год. за обставин викладених в оскаржуваній постанові.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з оскаржуваної постанови від 21.06.2022 №160 та наданого суду витягу з протоколу №13 засідання адміністративної комісії від 21.06.2022, зазначено, що: « у матеріалах справи наявний фіскальний чек №0000052499 від 05.05.20200 о 16.43 год на суму 47,40 грн. про придбання пива «Віст Жигулівське», адреса в якому співпадає із зазначеною у показах свідка ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , що підтверджує факт здійснення продажу у зазначеному магазині. Також, матеріали містять фотоматеріали із зображенням самої пляшки та приміщення магазину… Також, досліджувався протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_3 , заперечення на протокол про адміністративне правопорушення», що і було досліджено комісією у ході розгляду та стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Інших доказів адміністративною комісією не досліджувалося.

При винесенні оскаржуваної постанови достеменно не встановлено особу, якою було здійснено продаж пива, оскільки наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку та інші фото не містять даних, які б могли ідентифікувати особу продавця (взагалі відсутні відомості про об`єкт господарювання, відсутні докази працюючих осіб у вказаному магазині, зокрема щодо позивача ОСОБА_1 , відсутній графік, затверджений керівництвом магазину, щодо перебування того чи іншого касира на відповідному місці о 16.43 годині 05.05.2022, тощо). Таких даних не містять і письмові пояснення ОСОБА_2 , який придбав пиво у вказаному магазині.

Позиції щодо наявності фіскального чеку як доказу вчинення адміністративного правопорушення дотримується Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 року у справі № П/811/1217/16.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена за відсутності достатніх доказів на підтвердження того, що позивач у день, час та місці, які зазначені у постанові про адміністративне правопорушення, здійснював продаж алкогольних напоїв, з суттєвим порушенням процедури. Відсутні належні та допустимі доказів на підтвердження обставин, що саме в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2022 в адміністративній справі №335/3642/22(2-а/335/81/2022),- залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2022 в адміністративній справі №335/3642/22(2-а/335/81/2022),- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко