ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5405/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (надалі - відповідач, ЦВЛК ЗСУ), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка виразилась у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову ВЛК оформлену довідкою військово-лікарської комісії вих.№633 від 09.02.2024;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою військово-лікарської комісії вих.№633 від 09.02.2024, та направити ОСОБА_1 на повторне проходження військово-лікарської експертизи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 22.10.2023 отримав поранення під час бойових дій та за наслідками проходження обстеження постановою ВЛК, оформленою у формі довідки №633 від 09.02.2024, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Вважаючи, що такий висновок не відповідає фактичним обставинам, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою, яку відповідач направив для розгляду до підпорядкованої ВЛК. У подальшому 20 регіональною військово-лікарською комісією у задоволенні скарги було відмовлено з рекомендаціями звернутись до частини для направлення на лікування. Позивач вважає, що ЦВЛК ЗСУ допустило бездіяльність, що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 на довідку військово-лікарської комісії №633 від 09.02.2024, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5405/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 29-30/, у якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду, а за висновками постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Вказує, що відповідачем розглянуто встановленим порядком звернення ОСОБА_1 про що зазначено у листі від 28.05.2024 №598/9/11941 та відповідач діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 /а.с. 9-11/.

09.02.2024 проведено медичний огляд військово - лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_3 та складено довідку, якою стрільця-санітара ОСОБА_1 на підставі статей 23-в, 61-в, 64-в, 75-в, 76-в, 79-в графи II Розкладу хвороб визнано таким, що придатний до військової служби /а.с. 12/.

У довідці зазначено діагноз: Травми легкого ступеня. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Травми легкого ступеню. Травми, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Захворювання, НІ, не пов`язано з проходженням служби.

Не погодившись з цією довідкою військово - лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 від 09.02.2024 №633 позивач звернувся зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, у відповідь на яку отримав лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 01.03.2024 №598/9/4182 /а.с. 14/, за змістом якого зазначено, що у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України розглянуто скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо його незгоди з постановою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 09.02.2024 №633, та за результатами розгляду повідомлено, що згідно пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Враховуючи зазначене, керуючись пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення листом №598/9/4182, скарга молодшого сержанта ОСОБА_1 направляється для розгляду та надання відповіді заявнику за належністю до 20 регіональної ВЛК.

Вважаючи, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України допущено бездіяльність, що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 на довідку військово - лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 від 09.20.2024 №633, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою військово-лікарської комісії вих.№633 від 09.02.2024, та направити ОСОБА_1 на повторне проходження військово-лікарської експертизи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі по тексту - Положення №402, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. (пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За приписами підпункту 2.5.9 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 позаштатні ВЛК здійснюють службове листування через діловодство закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких ці комісії утворені.

Підпунктом 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу І Положення №402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №94/29962.

Відповідно до пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Постанова у формі довідки від 09.02.2024 №633 про придатність позивача до військової служби була прийнята позаштатною військово - лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_3 .

Отже, в силу наведеної вище норми права, скарга на таку постанову позаштатної ВЛК подається до штатної ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

За приписами пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія належить до штатних ВЛК.

Згідно з підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються: контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

За приписами підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

За приписами підпунктів 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ЦВЛК має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з Додатком 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення» Центральна військово-лікарська комісія має право розглядати всі питання військово-лікарської експертизи незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності.

Враховуючи наведене вище, питання, порушені позивачем у своїй скарзі, входять до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, проте, відповідачем ЦВЛК у порушення приписів пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 та наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення» не розглянуто скаргу молодшого сержанта ОСОБА_1 , натомість, направлено її для розгляду та надання відповіді заявнику до 20 регіональної ВЛК, про що позивача повідомлено листом від 01.03.2023 №598/9/4182.

Відповідачем надано до суду лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.05.2024 №598/9/11941 /а.с. 32/, за змістом якого з метою контролю обґрунтованості встановленого діагнозу та постанови ВЛК військової частини НОМЕР_3 про ступінь придатності до військової служби та причинного зв`язку наслідків поранень, пропонується:

- командиру військової частини НОМЕР_1 направити встановленим порядком молодшого сержанта ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК до військової частини НОМЕР_4 ;

- командиру військової частини НОМЕР_4 , відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за №1109/15800 молодшому сержанту ОСОБА_1 провести контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та причинного зв`язку наслідків поранень.

Цей лист було складено 28.05.2024, тобто вже після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у даній справі.

Згідно з приписами статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.05.2024 №598/9/11941 не містить повідомлення про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення, у листі зазначено про його направлення заявнику до відома, тому цей лист не може вважатися письмовим повідомленням громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження розгляду скарги позивача та надання позивачу письмового повідомлення Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України про результати розгляду скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 та суть прийнятого за нею рішення.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у не розгляді скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 .

Суд враховує, що в цій справі позивач не оскаржує довідку військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 від 09.02.2024 №633 та не зазначає військово-лікарську комісію при військовій частині НОМЕР_3 відповідачем у позовній заяві.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16 викладено правовий висновок про те, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відтак, у цій справі суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірність постанови військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 , оформленої довідкою від 09.02.2024 №633.

Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не розглянула скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 , натомість, відповідачем було направлено цю скаргу для розгляду та надання відповіді заявнику до 20 регіональної ВЛК, якою, за результатами розгляду цієї скарги позивачу надано відповідь листом від 19.03.2024, де зазначено, що підстав для проведення ОСОБА_1 на теперішній час повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби немає. /а.с. 13/.

У цій справі позивач не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності 20 регіональної військово-лікарської комісії, не зазначає цю особу як відповідача у позові та не звертає до 20 регіональної військово-лікарської комісії жодних позовних вимог.

А Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, яка є відповідачем у даній справі, на виконання цього рішення суду ще не розглянула скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 .

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити як передчасних.

При прийнятті рішення у даній справі щодо оцінки інших аргументів сторін, судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у не розгляді скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 .

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич