ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3705/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), у якому просить:

1.Відкрити провадження і розглянути справу за правилами спрощеного провадження або ж за моєї відсутності в порядку письмового провадження.

2. Адміністративний позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з визначення стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку у 24 роки 1 місяць 14 днів і визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

4. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08 квітня 2024 року № 071750001520 про перерахунок пенсії щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині визначення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку у 24 роки 1 місяць 14 днів, визначення довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та дати призначення довічного грошового утримання (із 28 березня 2024 р. замість 27 березня 2024 р.).

5. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21 травня 2024 року № 071750001520 про перерахунок пенсії щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині визначення ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку у 24 роки 1 місяць 14 днів визначення довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

6. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у 29 років 9 місяців 27 днів, із визначенням щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

7. Визнати протиправною виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в сумі 117344,15 грн. виходячи з розрахунку за повний місяць, замість виплати цього утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в сумі 137575,90 грн. виходячи з розрахунку за повний місяць.

8. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 27 березня 2024 року та виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у 29 років 9 місяців 27 днів, застосувавши визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року № 884/о/15-24 стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши гри роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 1 день, вимога щодо якого визначалася законом та надавала право для призначення на посаду судді, та визначивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.

9. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській область здійснити з 27 березня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

10. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на мою користь понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу вказаного адміністративного позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що рішенням Вищої ради правосуддя його звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у відставку. При цьому, відповідно до наведеного рішення Вищої ради правосуддя стаж роботи судді, який дає йому право на відставку становить 29 років 9 місяців 27 днів. Зазначає, що відповідачем, при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці йому було визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 24 років 1 місяця та 14 днів стажу роботи на посаді судді. На переконання позивача, розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до розрахунку наведеного в статті 142 частині 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", повинен складати 68 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки його загальний стаж роботи судді , який дає право на звільнення у відставку становить 29 років 9 місяців 27 днів. Вважаючи наведені дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що відсотковий показник довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із статтею 142 частою 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, відповідно до набутого позивачем суддівського стажу 24 роки 1 місяць 14 днів, таким чином розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений в розмірі 58% грошового утримання судді становить 117344,15 грн. Із приводу позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи на посаді судді згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу роботи вимога щодо якого зазначалася законом та надавала право для призначення на посаду судді, то суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття та кого рішення виконані всі умови, визначені законом.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що Указом Президента України від 30 жовтня 1999 року № 1417/99 "Про призначення суддів" позивача було призначено на посаду судді Перечинського районного суду Закарпатської області строком на п`ять років.

Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області.

Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-ІV позивача було обрано на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково.

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 позивача було переведено на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року № 884/0/15-24 позивача звільнено у відставку з посади судді Закарпатського апеляційного суду (а.с.а.с. 12-15).

Як вбачається із вказаного рішення, Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на 26 березня 2024 року загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 29 років 9 місяців 27 днів.

Наказом Закарпатського апеляційного суду № 67/ос від 26 березня 2024 року "Про звільнення та відрахування зі штату Закарпатського апеляційного суду судді Бориса Куштана" звільнено з посади секретаря судової палати Закарпатського апеляційного суду з 26 березня 2024 року. Відраховано зі штату Закарпатського апеляційного суду судді з 26 березня 2024 року, у зв`язку з поданням заяви про відставку та його звільнення з посади судді Закарпатського апеляційного суду (а.с. 16).

Відповідно до довідки від 27 березня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що видана ОСОБА_1 станом на 26 березня 2024 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 202317,50 грн, у тому числі: посадовий оклад 115610 грн, доплата за вислугу років - 80927 (70%) грн, доплата відповідно до частини 6 статті 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (за перебування на адміністративній посаді в суді) 5780,50 грн (а.с. 23).

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 з 27 березня 2024 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем обчислено, згідно вимог статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме визначено у розмірі 58% грошового утримання судді та становить 117344,15 грн (202317,50 х 58%), страховий стаж позивача становив 46 років 7 місяців 26 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 24 роки 1 місяць 14 днів.

17 травня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою з усіма необхідними документами для перерахунку розміру його довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням загального стажу згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №884/0/15-24 від 26.03.2024 з 26.03.2024.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.05.2024 року № 2918-2873/К-02/8-0700/24 надано відповідь на вказану заяву позивача. Відповідно до вказаного рішення зазначає, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 1 місяць 14 днів та відповідно розмір довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений у розмірі 58 % грошового утримання судді, становить 117344,15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21 травня 2024 року № 071750001520 про перерахунок пенсії позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 117344,15 грн та визначено стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку, у 24 рік 4 місяць 14 дні та визначення довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.30).

Згідно вказаного рішення призначено з 27.03.2024 по 31.03.2024 року суму пенсії 117344,15 грн, з 01.04.2024 по 21.04.2024 у розмірі 117344,15, з 22.04.2024 довічно у розмірі 117344,15 грн.

Вважаючи такий розрахунок протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до статті 142 частини 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Також, у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині статті 55 Конституції України.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Відповідно до статті 126 частини 6 пункту 4 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Відповідно до статті 116 частини 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 3 частин 1 пункту 6 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" Вища рада правосуддя, окрім іншого, повноважна ухвалювати рішення про звільнення судді з посади.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17, від 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Відповідачем було знехтувано виключні повноваження Вищої ради правосуддя щодо визначення саме цим органом стажу судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

З огляду на викладене конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.

Крім того, Конституція України у статті 19 частині 2 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі №344/5707/19.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року № 884/0/15-24 позивача звільнено у відставку з посади судді Закарпатського апеляційного суду. Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на 26 березня 2024 року загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на звільнення у відставку становить 29 років 9 місяців 27 днів, з яких, окрім стажу роботи на посаді судді (24 роки 4 місяці 26 днів), Вищою радою правосуддя зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі -2 роки 5 місяців 1 день та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки (а.с.а.с. 12-15).

Це рішення Вищої ради правосуддя є чинним. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

До повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не віднесено визначення загального стажу роботи судді, який дає їй право на відставку і який визначає рівень щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Пунктом 34 абзацом 4 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".

Згідно із статтею 43 частиною 4 Закону України "Про статус суддів", зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражі в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.07.1977 року у період з 25.08.1977 по 28.09.1982 позивач проходив навчання за денною формою у Львівському державному університеті (а.с.36), що також не заперечується відповідачем.

Відтак, половина строку вказаного навчання підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, що дає право на відставку.

Статтею 137 частиною 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в п взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до статті 7 частини 1 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, чинній станом на 14 жовтня 2002 року) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про статус суддів" на день їх обрання.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що статтю 137 частину 2 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Рішенням від 26 березня 2024 року № 884/0/15-24 Вища рада правосуддя встановила, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді -24 роки 4 місяці 26 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 5 місяці 1 день; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на звільнення у відставку, становить 29 років 9 місяців 27 днів.

У постанові від 16 липня 2021 року у справі № 200/9113/20-а Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким позов в частині вимог про покладення на відповідача зобов`язання зарахувати до страхового стажу судді два роки стажу (досвіду) роботи адвокатом із підвищенням загального відсотку для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи із обрахунку стажу з урахуванням двох років стажу роботи адвокатом згідно статті 137 частини 2 Закону № 1402-VIII. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що, задовольняючи позов в цій частині, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 607/8146/17 Верховний Суд зробив, зокрема, висновок, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року (справа №344/570749).

Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково половини строку навчання та трьох років роботи в галузі права, що було і визначено Вищою радою правосуддя.

Таким чином, загальний стаж, який має враховуватись при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен складати 29 років 9 місяців 27 днів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при визначенні позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці взято до уваги лише частину стажу роботи на посаді судді, та не враховано наявний у позивача і підтверджений документами стаж, що дає право на відставку і повинен враховуватись при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, який становить 29 років 9 місяців 27 днів.

У зв`язку із наведеним, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.05.2024 №071750001520 щодо проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27 березня 2024 року виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у 24 роки 1 місяць 14 днів, з визначенням щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до статті 142 частини 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, перерахунок і виплата позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді має бути здійснена, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27 березня 2024 року, виходячи із загального стажу роботи судді ОСОБА_1 29 років 9 місяців 27 днів з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Таким чином, суд вважає що поведінка відповідача щодо визначення стажу роботи позивача, що дає право на відставку, у 24 рік 1 місяць 14 дні та визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість визначення стажу роботи позивача, що дає право на відставку, у 29 років 9 місяців 27 дні та виплати цього утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розрахунку за повний місяць.

А відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області від 08 квітня 2024 року № 071750001520 та від 21 травня 2024 року № 071750001520 підлягають скасуванню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити з 27 березня 2024 року нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні ді задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з визначення стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку, у 24 роки 1 місяць 14 днів і визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27 березня 2024 року виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у 29 років 9 місяців 27 днів, з визначенням щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08 квітня 2024 року № 071750001520.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21 травня 2024 року № 071750001520.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 27 березня 2024 року виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у 29 років 9 місяців 27 днів, застосувавши визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року № 884/0/15-24 стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 1 день, вимога щодо якого визначалася законом та надавала право для призначення на посаду судді, та визначивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській область здійснити з 27 березня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору