ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12652/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни щодо винесення постанови НОМЕР_5 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни НОМЕР_5 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови НОМЕР_5 від 05.01.2023 про розшук майна боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт, який був накладений Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, Барановським Борисом Вікторовичем №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не мав права виносити спірні постанови враховуючи, що постановою від 26.12.2015 було повернуто виконавчий документ (постанова про стягнення виконавчого збору №28998277 від 26.12.2015) та проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження НОМЕР_5 після повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, на думку позивача, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_5 не містять доказів повторного пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору №28998277, виданої 12.10.2011 відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року даний адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни НОМЕР_5 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича НОМЕР_5 від 05.01.2023 про розшук майна боржника.

Зобов`язано Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що процесуальні документи були прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку апелянта, спірна постанова про передачу виконавчого провадження НОМЕР_5 винесена у зв`язку зі зміною структури відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2019 №4075/5, оскільки районні у місті Києві ВДВС ГТУЮ у м. Києві виведено зі складу ГТУЮ у м. Києві та введено до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Крім того, відповідач вказує, що винесення спірної постанови про арешт коштів та про розшук майна боржника обумовлені необхідністю реального виконання виконавчого провадження НОМЕР_5.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності підстав для відновлення виконавчого провадження НОМЕР_5, як і відсутні докази внесення постанови про відновлення виконавчого провадження, тому доводи апеляційної скарги не підтверджують законність проведення виконавчих дій після повернення виконавчого документу стягувачу.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві перебувала постанова від 12.10.2011 №28998277 про стягнення з ОСОБА_1 як боржника виконавчого збору у розмірі 5350,21 доларів США та 1255,27 грн.

У подальшому, постановою державного виконавця від 15.12.2014 НОМЕР_5 відкрито виконавче провадження з виконання вказаної постанови від 12.10.2011 №28998277 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як наслідок, постановою від 21.08.2015 ВП НОМЕР_5 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить у межах суми боргу.

Однак, постановою від 26.12.2015 ВП НОМЕР_5 виконавчий документ - постанову від 12.10.2011 про стягнення виконавчого збору №28998277 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майна, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

Разом з тим, у відповідності до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 здійснено реєстрацію обтяження майна із забороною відчуження майна.

Так, 04 листопада 2016 року Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу - автомобіль Toyota Rav4 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачці на праві власності.

Вимогою державного виконавця від 02.12.2016 №790/8 передано означений транспортний засіб ОСОБА_1 .

При цьому, постановою від 02.12.2016 ВП НОМЕР_5 припинено розшук майна боржника - автомобіля Toyota Rav4 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачці на праві власності, який оголошено відповідно до постанови від 09.12.2011.

У зв`язку з реорганізаційними змінами у структурі, постановою державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.01.2020 передано виконавчий документ - постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №28998277 від 12.10.2011 Подільському РДВС.

Надалі, постановою державного виконавця Подільського ВДВС від 14.09.2021 ВП НОМЕР_5 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 147665,80 грн.

27 вересня 2021 року позивачка звернулась до державного виконавця Подільського ВДВС із заявою про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на її ім`я.

Втім, відповіді на вказану заяву надано не було.

У подальшому, 05 січня 2023 року державним виконавцем Подільського ВДВС винесено постанову НОМЕР_5 про розшук майна боржника - Smart, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Не погоджуючись з вказаними постановами та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на винесення головним державним виконавцем постанови від 26.12.2015 ВП НОМЕР_5 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою фактично завершено виконавче провадження, у відповідача були відсутні підстави для вчинення будь-яких подальших дій у межах означеного виконавчого провадження НОМЕР_5, що свідчить про необхідність визнання протиправними та скасування постанови від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, постанови НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника.

Як наслідок, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав відповідача скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

Разом з тим, оскільки жодних доказів, якими б підтверджувався факт продовження дії накладеного на рухоме майно позивачки публічного обтяження у вигляді арешту рухомого майна на підставі постанови від 04.10.2011 №28998277 після 09.06.2022 матеріали справи не містять, тому зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження від 15.12.2014 НОМЕР_5) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення відкриття виконавчого провадження від 15.12.2014 НОМЕР_5) визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до норм частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано статтею 52 Закону №606-XIV.

Так, за змістом частини першої та другої вказаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

При цьому, у відповідності до наказу Міністерства фінансів України № 758 від 22 червня 2012 року встановлено, що рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

У силу вимог частини першої-четвертої статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт майна та/або арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому, у відповідності до частини другої статті 50 Закону №606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця від 21.08.2015 ВП №45837820 накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

У подальшому, постановою від 26.12.2015 ВП НОМЕР_5 виконавчий документ - постанову від 12.10.2011 про стягнення виконавчого збору №28998277 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майна, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

Разом з тим, у відповідності до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 здійснено 09.06.2017 реєстрацію обтяження майна із забороною відчуження майна - арешт рухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №28998277, 04.10.2011, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

Втім, колегія суддів зауважує, що як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 по справі №817/928/17.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання скасувати арешт, який був накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, Барановським Борисом Вікторовичем №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження не призведуть до відновлення порушених прав і захисту законних інтересів позивача у випадку їх задоволення з огляду на те, що з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 вбачається про накладення арешту на рухоме майно позивачки терміном дії такого обтяження - 09.06.2022.

Жодних доказів, якими б підтверджувався факт продовження дії накладеного на рухоме майно позивачки публічного обтяження у вигляді арешту рухомого майна на підставі постанови ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 04.10.2011 №28998277 після 09.06.2022 матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог.

Щодо позовних вимог про скасування постанов НОМЕР_5 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та НОМЕР_5 від 05.01.2023 про розшук майна боржника слід зазначити наступне.

Так, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VII (далі - Закон № 1404-VII) згідно з яким виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У той же час, колегія суддів враховує, що згідно із статтею 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У свою чергу, відповідно до статті 51 Закону №606-ХІV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов`язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред`явити його до виконання.

При цьому, положеннями статті 41 Закону №1404-VIII також визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

З наведених правових норм як Закону №606-ХІV, так і Закону №1404-VIII вбачається наявність виключного переліку підстав для відновлення виконавчого провадження, який не підлягає розширенню. Крім того, про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем виноситься відповідна постанова.

Як вже зазначалось, постановою від 26.12.2015 ВП НОМЕР_5 виконавчий документ - постанову від 12.10.2011 про стягнення виконавчого збору №28998277 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майна, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

Тобто, виконавче провадження НОМЕР_5 є завершеним постановою від 26.12.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відтак, враховуючи винесення головним державним виконавцем постанови від 26.12.2015 ВП НОМЕР_5 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою фактично завершено виконавче провадження, у відповідача були відсутні підстави для вчинення будь-яких подальших дій у межах означеного виконавчого провадження НОМЕР_5.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів наявності підстав для відновлення виконавчого провадження НОМЕР_5, як і відсутні докази внесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, наявні правові підстави для визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця НОМЕР_5 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, НОМЕР_5 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та НОМЕР_5 від 05.01.2023 про розшук майна боржника.

Як наслідок, визнання протиправними дій відповідача щодо винесення спірних постанов не буде свідчити про належний захист прав позивача, тому у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У силу вимог статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що нормами чинного законодавства встановлено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Враховуючи, що постанова про арешт коштів, на підставі якої було накладено арешт на рахунок позивачки для заробітної плати, є протиправною та підлягає скасуванню, тому слід зобов`язати відповідача скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на необхідність доплатити відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, було визначено розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції наступним чином ((2684*0,4)*5)*150% = 8 052 грн.

Зазначений обрахунок був здійснений виходячи з того, що позовна заява подана в 2023 році, та позивачем заявлено 5 вимог немайнового характеру.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіряючи розмір, належного до сплати судового збору, слід враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок про застосування норм Закону №3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано об`єднанні декількох вимог немайнового характеру, був зроблений Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18.

У свою чергу, питання пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 вказаного Закону визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що 150 % відсотків ставки сплачується від суми що безпосередньо «підлягала сплаті» до суду першої інстанції, а не «фактично сплаченої».

Враховуючи, що у позовній заяві позивачем об`єднано п`ять вимог немайнового характеру, тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає ((2684*0,4)*5)*150% = 8 052 грн, відтак вимоги заявника про доплату відповідачем судового збору у розмірі 3220,80 грн є необгрунтованими.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко