Справа № 367/5518/24

Провадження №2-о/367/294/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Керченський державний морський технологічний університет про встановлення факту навчання,-

встановив:

10 червня 2024 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Керченський державний морський технологічний університет про встановлення факту навчання, у якій заявник просить: встановити факт, що ОСОБА_1 у період з 03 вересня 2012 року по 25 червня 2014 року навчався у Керченському державному морському технологічному університеті за спеціальністю: 7.07010401 «Судноволодіння», про що видано диплом спеціаліста про перепідготовку серії НОМЕР_1 від 25 червня 2014 року.

10 червня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Кравчук Ю.В.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Так, подана заява мотивована тим, що заявник, у період з 03.09.2012 року по 25.06.2014 року навчався у Керченському державному морському технологічному університеті, виконав навчальний план за спеціальністю 7.07010401 «Судноволодіння». Після закінчення Керченського державного морського технологічного університету була присвоєна кваліфікація: спеціаліст судноволодіння зі спеціальності 7.07010401 «Судноволодіння». ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою щодо засвідчення апостилем його диплома спеціаліста про перепідготовку серії НОМЕР_2 від 25.06.2014 року та додатка до вищезазначеного диплома, виданих Керченським державним морським технологічним університетом, для їхнього подальшого використання за межами України. 20.05.2024 року, Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, надало довідку №20.4.2.-АС/357. В зазначені довідці вказано, що у зв`язку із неможливістю отримання інформації через недоступність архіву Керченського державного морського технологічного університету, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України (м.Керч, Автономна Республіка Крим), підтвердити або спростувати факт видачі вищезазначених документів про вищу освіту не виявляється можливим. Також у вище зазначеній довідці міститься інформація що підтверджує той факт, що диплом спеціаліста та додаток до нього відповідають зразкам документів про освіту державного зразка, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року №1260 (зі змінами), а також усім вимогам стандартів та інструкцій щодо оформлення таких документів, які діяли в Україні на дату їхньої видачі. Диплом спеціаліста НОМЕР_1 та додаток до вищезазначеного диплома, засвідчені підписом, який відповідає наявному у Міністерстві освіти і науки України зразкові підпису ректора Керченського державного морського технологічного університету (станом на 2014 рік - ОСОБА_2 ; підпис ректора на документах засвідчений печаткою, що відповідає зразкові гербової печатки закладу освіти станом на 2014 рік.

Зазначає також, що наразі, м. Керч, знаходиться на тимчасово окупованій території, отже, отримання інформації з архіву Керченського державного морського технологічного університету є неможливим. Даний факт навчання підтверджується копією Диплома про перепідготовку серії НОМЕР_2 від 25.06.2014 року та додатками до нього.

Також заявник додає, що він отримав довідку №335, на підтвердження того, що ОСОБА_1 . Державною екзаменаційною комісією при Керченському державному морському технологічному університеті про те, що він закінчив даний навчальний заклад за спеціальністю №7.07010401 «Судноводіння» і йому відповідно протоколу державної екзаменаційної комісії від 24.06.2014 року присвоєна кваліфікація спеціаліст судноводіння. На підставі диплома спеціаліста про перепідготовку серії НОМЕР_2, було видано диплом штурмана №12491/2014/11 від 15.08.2014 року.

Стверджує, що встановити іншим шляхом, крім судового, цей факт неможливо, встановлення даного факту має для заявника юридичні наслідки, оскільки дає змогу підтвердження отримання освіти у Керченському державному морському технологічному університеті та засвідчити апостилем його диплом спеціаліста про перепідготовку серії НОМЕР_2 від 25.06.2014 року.

З огляду на викладені обставини, заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (ч.ч. 2-3 ст. 293 ЦПК України).

При цьому, згідно ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.

Так, факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати, враховуючи, що чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження.

Разом з тим, з роз`яснень, викладених в Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вбачається, що оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження.

Згідно роз`яснень, які викладені в п. 4 вказаного Листа, а також в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо: трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг); причин та ступеня втрати працездатності; групи інвалідності та часу її настання; проходження дійсної військової служби; участі у бойових діях, перебування на фронті, у партизанських загонах; одержання поранення, контузії в боях при захисті України, СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; визнання ветераном чи інвалідом Великої Вітчизняної війни; віку фізичної особи; закінчення учбового закладу й одержання відповідної освіти; усиновлення після смерті усиновленого чи усиновителя, якщо за життя після 1926 р. воно не було належним чином оформлене; належності до певної національності; належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану; тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; одержання урядових нагород; розкуркулювання та адміністративного виселення громадян; про встановлення належності до ветеранів та інвалідів війни; про встановлення факту винесення вироку або постановлення рішення суду щодо відповідної особи; набуття громадянства України громадянином іншої держави.

Отже, в порядку окремого провадження не можуть бути встановлені факти закінчення учбового закладу й одержання відповідної освіти.

Вказане є підставою для відмови у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом в ухвалі від 13 листопада 2023 року у справі № 761/21818/22, в якій Верховний Суд визнав правильними висновки суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження за заявою про встановлення факту належності заявнику диплома та додатка до нього з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Крім того, основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях, визначає Закон України «Про вищу освіту».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва; диплом доктора наук.

Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 06.03.2015 №249 встановлено механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою (спеціальністю, напрямом підготовки) та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою (далі - документ про вищу освіту), а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них.

Таким чином, з наведеного вбачається, що для підтвердження факту належності диплому про здобуття відповідної освіти передбачений не судовий, а інший порядок його встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Враховуючи викладене, Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено розгляду у порядку окремого провадження справ про встановлення факту навчання і законодавцем передбачено встановлення такого факту в позасудовому порядку, у зв`язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.186, ч.3 ст.294 ЦПК України необхідно відмовити у відкритті провадження у справі за даною заявою, оскільки заява про встановлення факту навчання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 186, 260, 293, 315, 353-355 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Керченський державний морський технологічний університет про встановлення факту навчання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ю.В.Кравчук