Справа №751/2546/23

Провадження №2/751/574/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Шульга В.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, стягнення коштів переплачених за нікчемним договором фінансового лізингу, -

в с т а н о в и в:

03.04.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О., звернувся до суду з позовом до АТ «Акцент-Банк», в якому просить в зв`язку з нікчемністю договору фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року, який було підписано між Акціонерним Товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за договором фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 pоку в розмірі 115663,95 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 05.01.2021 року між Акціонерним Товариством «Акцент-Банк» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було підписано Заяву про приєднання до публічного договору фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 р. Нотаріусом вказана заява не засвідчувалася. Відповідно до специфікації та акту приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» №100006773, Предметом лізингу є: автомобіль марки Кіа моделі RIO, 2013 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 /. Статтею 1 Заяви про надання послуги з фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року зазначається, що лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг предмет лізингу та його вартість: найменування, вартість та індивідуальні ознаки якого наведено у додатку 1 «специфікації» та «Акт приймання-передачі» строком лізингу на 60 місяців з моменту підписання додатку 2 «Графік лізингових платежів».

Пояснює, що договором встановлено наступні умови: стаття 1 п. 1.1.3 договору: щомісячні платежі, та порядок їх сплати: щомісячно, згідно графіку та включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно додатку 2 «Графік лізингових платежів» якщо інше не зазначено в договорі; Відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку 2 «Графік лізингових платежів» якщо інше не зазначено в умовах та правилах надання банківських послуг; Щомісячна комісія лізингодавця в розмірі згідно додатку 2 «Графік лізингових платежів». У випадку дострокового погашення зобов`язань за цим договором, лізингоодержувач сплачує комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу за період фактичного строку лізингу. Пункт 1.2. встановлює Щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує Щомісячний платіж в розмірі 7210,00 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати дізингодавця, що пов`язані з виконанням договору, та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць. Пунктом 1.1.6 встановлюються інші платежі: одноразова комісія лізингодавцю за надання предмету лізингу, передбачену статтею 2.8.2.4.2. договору у розмірі 14000,00 грн. Пунктом 1.1.7 зазначається, що після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 31000,00 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п. 1.1.5 договору.

Вказує, що з березня 2022 p., в зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російською федерацією, у лізингоодержувача виникли проблеми з внесенням платежів за предмет лізингу.

07.07.2022 р. позивачем було отримано повідомлення про подію «Дефолт», згідно з яким AT «A-Банк» повідомило про розірвання договору лізингу та необхідність оплати заборгованості в розмірі 246194,37 грн.

Зазначає, що за період виконання договору лізингу позивачем було сплачено на користь банку лізингових платежів в розмірі 115663,95 грн., що підтверджується випискою AT «А-Банк» по руху коштів по кредиту від 07.03.2023 року.

Звернувшись за правничою (правовою) допомогою до адвоката, ОСОБА_1 дізналася, що Заява про приєднання до публічного договору №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року, предметом якого є транспортний засіб, укладена всупереч положень ст. 799 ЦК України, тобто в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а тому він, в силу положень ст. 220 ЦК України, є нікчемним. Вважає, що у зв`язку з нікчемністю, за вказаним Договором AT «Акцент-Банк» не має права вимагати від ОСОБА_1 жодних коштів, а остання має право вимагати від AT «Акцент- Банк» повернення всіх тих коштів, які банк одержав від ОСОБА_1 на виконання цього правочину. ОСОБА_1 згодна повернути предмет лізингу Товариству після повернення грошових коштів, які вона сплатила за вказаним нікчемним правочином.

Ухвалою суду від 04.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.05.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що відсутні правові підстави до застосування реституції щодо повернення позивачу лізингових платежів в силу прямої вказівки, що міститься в ч. 1 ст. 809-1 ЦК України, а тому вимоги про стягнення коштів у розмірі 115663,95 грн. є безпідставними. Також зазначає, що позивачем не доведено, які саме майнові чи немайнові права порушені внаслідок недотримання умов щодо договору фінансового лізингу, та в чому таке порушення полягало.

18.07.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у яких вказує, що зі змісту відзиву вбачається, що відповідач фактично визнає факт нікчемності правочину, але намагається звільнитися від відповідальності щодо повернення вже сплачених лізингоодержувачем грошових коштів. Наголошує на тому, що вже сплачені кошти за нікчемним договором підлягають поверненню стороні, що їх оплатила. Також зазначає, що норма статті 809-1 ЦК України, на яку посилається відповідач у відзиві, до відносин, які склались між позивачем та відповідачем, не може бути застосована, оскільки нікчемний договір було підписано сторонами 05.01.2021 року, тобто до доповнення Глави 58 ЦК України статтею 809-1 згідно із Законом №1201-ІХ від 04.02.2021 року, і відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом.

28.08.2023 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення, у яких, зокрема, вказує, що правові відносини щодо застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу виникли між сторонами спору саме з березня 2023 року коли позивач заявив вказаний позов, вимагаючи застосувати наслідки недійсності у вигляді реституції. Таким чином вважає, що навіть у випадку визнання договору фінансового лізингу нікчемним, проти чого відповідач заперечує, відсутні правові підстави до застосування реституції щодо повернення позивачу лізингових платежів в силу прямої вказівки, що міститься в ч. 1 ст. 809-1 ЦК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.01.2021 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було підписано заяву про приєднання до публічного договору фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року (а.с. 12).

Статтею 1 Заяви про надання послуги з фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року зазначається, що лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг предмет лізингу та його вартість: найменування, вартість та індивідуальні ознаки якого наведено у додатку 1 «Специфікації» та «Акт приймання-передачі» строком лізингу на 60 місяців з моменту підписання додатку 2 «Графік лізингових платежів».

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору специфікації та акту приймання-передачі предмету лізингу, предметом лізингу є: автомобіль Кіа RIO, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 (а.с. 13).

Договір фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладений у письмовій формі.

За період виконання вищезгаданого договору про надання послуги з фінансового лізингу ОСОБА_1 станом на 07.03.2023 року було сплачено на користь АТ «Акцент-Банк» лізингових платежів в розмірі 115663,95 грн., що підтверджується копією виписки AT «А-Банк» про рух коштів по кредиту від 07.03.2023 року (а.с. 18).

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положення ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин, недійсність якого встановлена законом є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки спірний лізинговий договір містить положення, характерні для договору найму транспортного засобу, укладеного із фізичною особою, на вказаний договір розповсюджують свою дію вимоги ЦК України, зокрема, в частині обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи, аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові №727/9735/15-ц від 06 лютого 2019 року.

Внаслідок наведеного, оскільки спірний договір укладено у письмовій формі і вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 року не були дотримані, у зв`язку із чим цей правочин вчинено з порушенням вимог ст. 220, ч. 2 ст. 799 ЦК України, а тому такий договір є нікчемним.

Крім того, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, твердження відповідача про те, що відсутні правові підстави до застосування реституції щодо повернення позивачу лізингових платежів в силу прямої вказівки, що міститься в ч. 1 ст. 809-1 ЦК України, виходячи з наступного.

Главу 58 Цивільного кодексу України було доповнено статтею 809-1 згідно із Законом №1201-ІХ від 04.02.2021 року.

Пунктом 1 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1201-IX від 04.02.2021 року встановлено, що цей закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

Пунктом 2 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1201-IX від 04.02.2021 року встановлено, що цей закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим законом. При цьому відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом.

Таким чином, дія статті 809-1 ЦК України розповсюджується на відносини, що виникають після вступу Закону №1201-IX від 04.02.2021 р. у дію, тобто з травня 2021 року, а оскільки відносини між позивачем та відповідачем фактично виникли з 05.01.2021 року дати укладення спірного договору, то дія статті 809-1 ЦК України на них не розповсюджується.

Відтак, з урахуванням того, що нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, суд вважає, що слід застосувати наслідки недійсності нікчемного договору фінансового лізингу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 115663,95 грн., сплачених останньою за нікчемним договором.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.12.2022 року, укладений з Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» (а.с. 19), ордер (а.с. 9), додатковий договір від 28.12.2022 року до договору про надання правової допомоги від 28.12.2022 р. (а.с. 20), рахунок від 28.12.2022 р. та акт від 28.12.2022 р. про надані послуги, відповідно до яких сплачено 5000 грн. за надану правову допомогу.

Враховуючи повне задоволення позову, а також складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, принцип розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

З приводу вирішення питання розподілу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», задоволення позову у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 12, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за Договором фінансового лізингу №АРКІ000000000121239 від 05.01.2021 pоку в розмірі 115663 (сто п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 95 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080).

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко