КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року № 320/2260/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківського Олексія Онуфрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 61277005 від 17.02.2020 з виконання постанови Одеської митниці Держмитслужби від 31.10.2019 № 2493/50000/19;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61277005 від 17.02.2020 з виконання постанови Одеської митниці Держмитслужби від 31.10.2019 № 2493/50000/19, винесену головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківським Олексієм Онуфрійовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.10.2019 року в.о. заступника начальника Одеської митниці Держмитслужби Вергуном М.А. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2493/50000/19, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 235205,76 гривень.

13.02.2020 року Одеською митницею ДФС було пред`явлено постанову до примусового виконання до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

06.12.2023 року ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № 61277005 позивач дізнався, що 17.02.2020 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківським Олексієм Онуфрійовичем, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61277005.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Митного кодексу України не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Наголошує, що постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено 31.10.2019 року, отже строк її пред`явлення до виконання сплинув 31.01.2020 року.

Зазначає, що пред`явлення відбулося 13.02.2020 року, тобто зі спливом встановленого тримісячного терміну.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки постанова № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року подана із пропущенням встановленого законом строку її пред`явлення до виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/2260/24 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України. Ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеську митницю Держмитслужби.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача та на електронну адресу третьої особи.

Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 у строк встановлений судом не подав, проте надав копію матеріалів виконавчого провадження № 61277005.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є боржником у виконавчому провадженні ВП № 61277005, відкритого на підставі постанови № 24993/50000/19, виданої 31.10.2019 Одеською митницею Держмитслужби про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 235205,76 грн.

31.10.2019 року Одеською митницею ДФС прийнято постанову № 2493/50000/19 в справі про порушення митних правил, відповідно до якої громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 235205,76 грн. В постанові № 2493/50000/19 зазначено:

- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням 11.11.2019 року;

- строк пред`явлення виконавчого документа до виконання 11.02.2020 року.

Одеська митниця Держмитслужби звернулася до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою від 23.01.2020 року № 7.10-08/7.10-20-05/1/2/1353 про примусове виконання постанови Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 2493/50000/19.

Заява від 23.01.2020 року № 7.10-08/7.10-20-05/1/2/1353 про примусове виконання постанови Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 2493/50000/19 була надіслана на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» простим поштовим відправленням, тобто без видачі розрахункового документа про прийняття.

Згідно титульної сторінки (обкладинки) виконавчого провадження ВП № 61277005, постанову Одеської митниці № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року передано до виконання 13.02.2020 року.

17.02.2020 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківським Олексієм Онуфрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277005 щодо примусового виконання постанови Одеської митниці Держмитслужби № 2493/50000/19 виданої 31.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 235205,76 грн.

Вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277005 винесену 17.02.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають, серед іншого, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 4 Закону №1404-VІІІ визначені вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VІІІ у виконавчому документі зокрема зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) і строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Одеської митниці ДФС № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року в справі про порушення митних правил зазначено, що дата набрання законної (юридичної) сили рішенням 11.11.2019 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання 11.02.2020 року.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в т. ч.: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Суд встановив, що 17.02.2020 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківським Олексієм Онуфрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277005 щодо примусового виконання постанови Одеської митниці Держмитслужби № 2493/50000/19 виданої 31.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 235205,76 грн.

Згідно постанови Одеської митниці ДФС № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року в справі про порушення митних правил, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 235205,76 грн. Вказаною постановою визначено: - дата набрання законної (юридичної) сили рішенням 11.11.2019 року; - строк пред`явлення виконавчого документа до виконання 11.02.2020 року.

Суд зазначає, що визначальним для встановлення правомірності оскаржуваної у цій справі постанови про відкриття виконавчого провадження № 61277005 від 17.02.2020 року, є встановлення факту дотримання працівниками Одеської митниці Держмитслужби процедури звернення постанови про стягнення штрафу до примусового виконання, а саме строків для такого звернення, що визначені Законом №1404-VІІІ.

Як зазначено судом раніше, не підлягає виконанню постанова про стягнення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Однак, відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно пунктів 4, 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа (пункт 4). У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пункт 5).

Суд встановив, що постанова Одеської митниці ДФС № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року в справі про порушення митних правил набрала законної сили 11.11.2019 року, тобто строк пред`явлення виконавчого документа до виконання 11.02.2020 року, про що зазначено в постанові № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року.

Одеська митниця Держмитслужби звернулася до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою від 23.01.2020 року № 7.10-08/7.10-20-05/1/2/1353 про примусове виконання постанови Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 2493/50000/19.

Заява від 23.01.2020 року № 7.10-08/7.10-20-05/1/2/1353 про примусове виконання постанови Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 2493/50000/19 була надіслана на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» простим поштовим відправленням, тобто без видачі розрахункового документа про прийняття.

Таким чином, судом з наявних матеріалів справи не можливо встановити конкретної (точної) дати коли було направлено до примусового виконання постанову № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року.

Водночас суд зазначає, що заява про примусове виконання постанови № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року датована 23.01.2020 року, а згідно титульної сторінки (обкладинки) виконавчого провадження ВП № 61277005, постанову Одеської митниці № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року передано до виконання 13.02.2020 року, тобто в часових межах необхідних для належного поштового пересилення, враховуючи відстань від м. Одеси (місто з якого надіслано заяву про примусове виконання) до м. Києва (місто в якому знаходиться орган ДВС) та дії які виконуються для забезпечення пересилання поштових відправлень і вручення поштових відправлень, які полягають зокрема у видачі поштового відправлення одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення таких операцій, що визначається оператором поштового зв`язку.

Суд наголошує, що позивачем не надано суду докази, які спростовують факт набрання постановою Одеської митниці ДФС № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року законної сили 11.11.2019 року та пред`явлення її до виконання 11.02.2020 року.

Таким чином, суд висновує, що Одеська митниця Держмитслужби в межах тримісячного строку пред`явило постанову Одеської митниці ДФС № 2493/50000/19 від 31.10.2019 року до примусового виконання, у зв`язку з чим у головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ченківського О.О. були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ (пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вчинялись протиправні дії.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права позивача у сфері публічних правовідносин не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 липня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.