ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м.Суми

Справа №591/4293/23

Номер провадження 22-ц/816/893/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2023 року у складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 02 січня 2024 року

в цивільній справі за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Окружна прокуратура міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:023:0039, площею 839,7 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані об`єкти нерухомості, які на праві власності належать відповідачу.

ОСОБА_2 на підставі договорів дарування нежитлового приміщення від 21 березня 2019 року належать нежитлові приміщення площею 839,7 кв.м, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:023:0039.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 26 жовтня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:025:0039, площею 0,1939 га, на праві власності належить Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться у комунальній власності.

Листами від 25 квітня 2023 року №06-01-16/608 та від 12 вересня 2022 року № 06.01-16/800 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про необхідність належного оформлення користування ним частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також було запропоновано добровільно сплатити розмір недоотриманих доходів за користування частиною зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем частиною земельної ділянки за зазначеною адресою у сумі 118 340 грн 54 коп. за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Наразі відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 не оформлено. Орендна плата за вказану земельну ділянку не сплачується.

Зазначала, що розмір збережених відповідачем коштів за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2022 року від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 розрахований міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю, та складає 118 340 грн 54 коп. (3382,70 грн - з 01 грудня 2020 року до 31 грудня 2020 року; 44660,26 грн - за 2021 рік; 69897,58 грн - за 2022 рік).

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Сумської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на користь Сумської міської ради кошти в розмірі 118 340,54 грн, а також на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2023 року позов Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради кошти в розмірі 48442 грн 96 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 1100 грн. 44 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні безпідставно збереженихкоштів внаслідоккористування земельноюділянкою за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року, Сумська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказує, що положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Тому вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 69897,58 грн за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136300:06:023:0039, без оформлення договору оренди за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Рішення суду в частині стягнення безпідставно збереженихкоштів внаслідоккористування земельноюділянкою заперіод з01грудня 2020року до 31 грудня 2021 року не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст.13,ч. 1 ст.367 ЦПК Українив апеляційному порядку не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2021 року у справі № 591/2704/21 (провадження № 2/591/1931/21) за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів позов Сумської міської ради задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради кошти в розмірі 75871 грн 63 коп. за використання земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0039, площею 1939 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 21 березня 2019 року по 30 листопада 2020 року.

Судом також встановлено, що згідно з інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 11 листопада 2022 року №06.01.-18/4709 земельною ділянкою, площею 0,1939 та, кадастровий номер 5910136300:06:023:0039, що знаходиться в комунальній власності Сумської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , без зареєстрованого права оренди на неї.

У 2004 році між ОСОБА_1 та Сумською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки під будівництво комплексу автосервісу, кадастровий номер 5910136300:05:023:0039, площею 0,1939 га, за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії якого закінчився 23 квітня 2013 року. Припинення договору оренди землі не тягне за собою припинення користування земельною ділянкою орендарями. Таким чином, станом на даний час договірні відносини з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки не врегульовані.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не сплачували земельний податок та/або орендну плату протягом 2020-2022 років (а.с. 12-13).

Факт набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 872,7 кв.м. підтверджується копією договору дарування нежитлового приміщення від 21 березня 2019 року (а.с. 14).

Відповідно до відомостей з електронного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлове приміщення, площею 872,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; нежитлове приміщення, площею 839,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 15-17).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 травня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:023:0039, площею 0,1939 га, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності (а.с. 18-19).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5910136300:05:023:0039 складає 3566615,99 грн (а.с. 21).

З листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 23 травня 2023 року за №06.01-18/3557 вбачається, що згідно даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2019, 2020 роки дорівнює 1,0 (нормативна грошова оцінка-земельної ділянки за 2020 рік дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки за 2021 рік). Для розрахунку недоотриманого доходу по ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за грудень 2020 року були використані дані витягу нормативної грошової оцінки за 2021 рік, згідно якої величина грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0039 складає 2 278 848,53 грн (а.с. 22).

Відповідно до інформації, яка згідно зі ст. 74 ПКУ зберігається в інформаційних базах Головного управління ДПС у Сумській області, по платниках ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відсутня сплата земельного податку та/або орендної плати за зазначені земельні ділянки. Відомості щодо укладання договорів оренди на зазначені земельні ділянки до ГУ ДПС у Сумській області не надходили, відповідно даних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначені земельні ділянки не перебувають у власності вказаних платників, що підтверджується листом від 27 травня 2022 року (а.с. 25-26).

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою в період з 01 грудня 2020 року по 10 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 90956 грн 01 коп. Зазначений розрахунок доведений на адресу відповідача та запропоновано йому звернутись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за змелю Сумській міській територіальній громаді (а.с. 27-28).

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в період з 01 грудня 2020 року по 2022 рік місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 118340 грн 54 коп. Зазначений розрахунок доведений на адресу відповідача та запропоновано йому звернутись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за землю Сумській міській територіальній громаді (а.с. 29).

З листа Окружної прокуратури міста Суми від 19 квітня 2023 року за №51-2767, вих. 23 вбачається, що під час опрацювання інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136300:06:023:0039) зареєстроване нерухоме майно, належне ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При вивченні відомостей на інформаційному порталі Сумської міської ради з`ясовано, що даною земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 користуються без правовстановлюючих документів. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Сумської міської ради (а.с. 30-31).

З листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 25 квітня 2023 року вбачається, що Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів, внаслідок використання земельної ділянки Сумської міської територіальної громади не вживались. На цей час, у зв`язку з обмеженим фінансуванням витрат на сплату судового збору, Сумська міська рада не має можливості звернутись з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів, внаслідок використання земельної ділянки Сумської міської територіальної громади. Проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів Сумської міської територіальної громади не заперечують (а.с. 32).

Рішеннями Сумської міської ради від 14 червня 2022 року за №3010-МР, від 28 вересня 2022 року за №3137-МР, від 14 грудня 2022 року за №3359-МР звільнено від орендної плати за користування майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади з 01 березня 2022 року по 30 червня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року орендарів (крім підприємства, що здійснює виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, виробництво електричної енергії, надання споживачам Сумської міської територіальної громади послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води), які використовують:

- нежитлові приміщення комунальної власності Сумської міської територіальної громади;

- інше окреме індивідуально визначене майно комунальної власності Сумської міської територіальної громади;

- цілісний (єдиний) майновий комплекс кінотеатру «Дружба» (а.с. 62-63, 64-65, 66-67).

Рішенням Сумської міської ради від 09 серпня 2023 року за №4079-МР надано в оренду земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1939 га (а.с. 68).

Рішенням Сумської міської ради від 24 червня 2020 року за №7000-МР встановлено плату за землю, зокрема. за користування земельними ділянками з цільовим призначенням: «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 3.10) встановлено 4 відсотки від нормативної грошової оцінки (а.с. 82-87).

Встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували би факт правомірного використання вищевказаної земельної ділянки у заявлений в позові період (рішення про передачу земельної ділянки у власність/користування, державний акт на право постійного користування тощо)ю

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності, при цьому ним не був укладений договір оренди земельної ділянки, тому з відповідача на користь Сумської міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти внаслідок користування земельною ділянкою територіальної громади м. Суми за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року в сумі 48442 грн 96 коп. на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача недоотриманого доходу від орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 69897 грн 58 коп., суд виходив з того, що Сумську міську територіальну громаду віднесено до території активних бойових дій, а тому за вказаний період не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Положеннями ст. ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом ст. ст. ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Відповідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 126 Земельного кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями абз. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить згідно ст. 377 ЦК України право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених приписів законодавства, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна право користування земельною ділянкою припиняється і до набувача цього майна, розташованого на земельній ділянці, переходять ті права на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувачу - права власності або права користування.

Плата за землю - це місцевий податок в складі податку на нерухоме майно, вона є обов`язковою до запровадження сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад і в повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів.

Податковий кодекс України регулює справляння плати за землю лише у двох її формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Власники земельних ділянок, власники земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки.

Використання землі в Україні згідно ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники (громадяни і юридичні особи або уповноважені ними особи), а також відповідні органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади в межах своїх повноважень (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Якщо орендодавцем земельної ділянки є юридична чи фізична особа - її власник, він є платником земельного податку до бюджету. У такому випадку орендар сплачує орендну плату, встановлену договором оренди землі, на рахунок власника.

Коли орендодавцем земельної ділянки виступає відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, орендар самостійно сплачує орендну плату за землю до бюджету і граничний розмір такої плати (як нижня, так і верхня межа) регламентується п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за приписами податкового законодавства України є однією із форм плати за землю в складі податку на майно, яке належить до переліку місцевих податків, і справляється відповідно до ст. 288 цього Кодексу.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За змістом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платниками земельного податку є суб`єкти господарювання - власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.

При набутті права власності на будівлю, споруду (її частину) земельний податок за площі під таким майном, сплачує власник нерухомості з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб`єкти господарювання, які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

За приписами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відносини, які виникають в зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ст. 1212 ЦК України). Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці за вищевказаною адресою.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21 березня 2019 року є власником нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Суми.

Отже, з часу виникнення права власності на нерухоме майно, у ОСОБА_1 виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку, проте договір оренди землі між сторонами не укладено, речові права на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав користування щодо земельної ділянки, а отже він використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Враховуючи факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження ним коштів у розмірі орендної плати за її використання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212та 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану» від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 69 підрозділу 10 Перехідних положень доповнено підпунктом 69.14, в якому в абз. 1, 3, 4 визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 « Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»установлено що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, Сумську міську територіальну громаду віднесено до території активних бойових дій за період з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціїпро те,що звідповідача накористь Сумськоїміської ради непідлягає стягненнюнедоотриманий дохідвід орендноїплати закористування земельноюділянкою всумі 69897грн 58коп. за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Необґрунтованими єпосилання вапеляційній скарзіна те,що доспірних правовідносин не застосовуються положення п.п. 69.14. п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки вказаними нормами закону передбачено звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, а Сумську міськутериторіальну громадувіднесено дотериторії активнихбойових дійза періодз 24лютого 2022року по03квітня 2022року, то відповідачем не може бути збережено без достатньої правової підстави грошові кошти, які б ним були сплачені у разі укладення договору оренди та сплати орендної плати за період 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст.19, п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов