Справа № 149/1699/24

Провадження №2-а/149/35/24

Номер рядка звіту 129

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

при секретарі Олійник І. С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративноим позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.03.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 127 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 3400 грн. штрафу. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 просить її скасувати та справу надіслати на новий розгляд.

Ухвалою суду від 29.05.2024 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

04.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення є обгрунтованим і законним.

08.07.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в порушення норм ст. 277-2 КУпАП повідомлення про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи про адміністративне правопорушення було здійснено менш ніж за 72 год. до розгляду справи. Також посилається на невідповідність змісту протоколу № 124, тому що було оголошено повноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 при його оформленні, а також наявність виправлення в розписці № 2350.

Суд, дослідивши надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.03.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 127 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 3400 грн. штрафу.

Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 під час вручення повістки відмовився особисто, про що групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт про відмову від отримання повістки, при цьому гр. ОСОБА_1 було доведено в усній формі її зміст, час і дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідальність за неявку. Проте останній у визначений час не з`явився без поважних причин, про причини неявки не повідомляв, документів не надав, чим порушив: ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України»; ч. 1 «Правил військового обліку призовників та військовозобовязаних»; ч.ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу»; ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президентом України 25 лютого 2022 року підписано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, строки якого в подальшому відповідними Указами були продовжені.

Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду.

В зв`язку з відмовою позивача від отримання повістки 24.02.2024 було складено акт про відмову в отриманні повістки, відповідно до якого ОСОБА_1 було повідомлено про його необхідність з`явитись 27.02.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.

Згідно рапорта старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_1 не прибув для проходження медичного огляду у вказані в повістках та розпорядженнях дати.

01.03.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Хмільницького РВП ГУН у Вінницькій області з проханням про доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що особиста відмова позивача від отримання повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для визначення ступеня придатності до військової служби без достатніх об`єктивних підстав (повістка виписана на іншу особу; не підписана уповноваженою особою, не відповідає формі, визначеній законодавством тощо) за встановлених судом обставин (зокрема доведення змісту повістки до особи шляхом оголошення її змісту) не виключає його відповідальність за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу в особливий період.

18.03.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №124 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, зміст якого останньому було оголошено під відеозапис. Зі змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 24.02.2024 ОСОБА_1 був повідомлений повісткою про необхідність прибуття 27.02.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та проходження медичного огляду.

Також в судовому засіданні було досліджено відеозпис, який долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву, в якому зафіксовано момент оголошення змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, де особа, яка його складала, зазначила, що ОСОБА_1 був повідомлений повісткою про необхідність прибуття 27.02.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та проходження медичного огляду 22.02.2024.

Таким чином, судом встановлено невідповідність змісту протоколу № 124, копію якого надано представником відповідача, змісту протоколу, який було оголошено під відеозапис посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , зокрема в частині дати його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана невідповідність істотно впливає на дотримання порядку накладення адміністративного стягнення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 2 КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

За результатамирозгляду справипро адміністративнеправопорушення,передбачене ч.2ст.210-1 КпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КпАП). Відповідно до частини 1 ст.284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1, належить територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 235 КпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів ІНФОРМАЦІЯ_5 , які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених ст. 284 КпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, в тому числі переоцінювати або встановлювати інші обставини справи, що виключає втручання суду у дискреційні повноваження останнього, які мають бути реалізовані у спосіб, що визначений КУпАП.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Встановлена в ході судового розгляду невідповідність фактичних обставин справи відомостям, зазначеним у оскаржуваному рішенні, не свідчить, однак, про наявність підстав для закриття справи відносно позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова - скасуванню та направленню на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 127 від 21.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Павлюк О. О.