ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 344/3333/23

провадження № 61-1662св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне Управління державної податкової служби в Івано-Франківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2023 року у складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 року акціонерне товариство «Сенс Банк»

(далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

(далі - ДПІ ГУДФС в Івано-Франківській області), про скасування (припинення) обтяження у вигляді податкової застави.

2. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2023 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне Управління державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС

в Івано-Франківській області).

3. Позов АТ «Сенс Банк» обґрунтований, тим що акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 16 липня 2007 року уклали договір кредиту № 1263-22/340 та іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру, загальною площею 55,9 кв. м, житловою площею 31,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 .

4. У зв`язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно, і 25 вересня 2021 року право власності на майно було зареєстроване за АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»).

5. Водночас внаслідок наявності обтяження у вигляді податкової застави щодо іпотечного майна, порушуються права банку, як власника майна.

6. Посилаючись на викладене позивач просив суд скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, яке належить

АТ «Альфа - Банк» (правонаступник - АТ «Сенс Банк»), а саме на квартиру, загальною площею 55,9 кв. м, житловою площею 31,4 кв м, на

АДРЕСА_1 , що накладене відповідно до акта опису майна, серія та номер: № 9/17-140, виданий 17 січня 2017 року, видавник: Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську; рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 3950915-17-150/6862, виданий 16 січня 2017 року, видавник: Державна податкова інспекція

у м. Івано-Франківську.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 31 жовтня 2023 року, яке залишене без змін постановою

Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, позов задоволено. Скасовано (припинено) обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, яке належить АТ «Альфа - Банк» (правонаступник -

АТ «Сенс Банк»), а саме на квартиру, загальною площею 55,9 кв. м, житловою площею 31,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , що накладене відповідно до акта опису майна, серія та номер: № 9/17-140, виданого 17 січня 2017 року, видавник: ДПІ у м. Івано-Франківську; рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 3950915-17-150/6862, виданого 16 січня 2017 року, видавник: ДПІ у м. Івано-Франківську. У частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Задовольняючи позов до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків

у якого виник та наявний податковий борг. Новий власник майна - АТ «Сенс Банк» не відповідає за сплату податків ОСОБА_1 , тому процедура звернення стягнення на майно банку, в порядку визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України), не може бути реалізована. Зазначене

є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави.

9. Відмовляючи в частині вимог заявлених до ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що ці відповідачі не мають стосунку до вчинення реєстраційних дій пов`язаних з наявністю обтяження у вигляді податкової застави, а отже не встановлено, що цими відповідачами порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи законні інтереси позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі ГУ ДПС в Івано-Франківській області просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про закриття провадження у цивільній справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 26 січня 2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2024 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС в Івано-Франківській області про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

13. У квітні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

16. Вказує, що підстави для звільнення майна з податкової застави визначені статтею 93 ПК України, який не передбачає право нового власника нерухомого майна на автоматичне звільнення майна з податкової застави.

17. Звертає увагу, що спір з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами, та суб`єктний склад учасників справи є публічно-правовим і підлягав розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Відсутність висновків Верховного Суду в цій категорії справ спричинило ускладнення визначення банкомвідповідача у розглядуваній справі та можливість реалізації способу захисту права в суді належної юрисдикції.

18. Податкова застава щодо нерухомого майна, яке належало іпотекодавцю на праві власності, виникла 19 липня 2017 року, тобто раніше набуття права власності на спірне майно АТ «Альфа-Банк» (25 вересня

2021 року), а тому висновки судів щодо застосування Закону України «Про іпотеку», на думку заявника, є помилковими.

19. Крім того, судами не досліджувалося питання законності підстав переходу права власності на майно до нового власника.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

20. Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку

«Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 16 липня 2007 року укладено договір кредиту № 1263-22/340 та іпотечний договір, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передали в іпотеку належне їм на праві власності майно, а саме: квартиру, загальною площею 55,9 кв. м, житловою площею 31.4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 .

21. Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником його майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження передавального акта загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» 15 жовтня 2019 року.

22. 12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів

АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку на

АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту банку шляхом затвердження його в новій редакції.

23. Таким чином правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» став АТ «Альфа-Банк», в подальшому перейменований на АТ «Сенс Банк».

24. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру, загальною площею 55,9 кв. м, житловою площею 31,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано 14 вересня 2003 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

25. У зв`язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , позивач розпочав процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, і в результаті реалізації вказаної процедури, 25 вересня 2021 року право власності на квартиру було зареєстроване за АТ «Альфа-Банк».

26. 19 січня 2017 року зареєстровано обтяження № 18619914 - податкова застава щодо нерухомого майна - двокімнатної квартири

АДРЕСА_1 .

27. Згідно з відомостями інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України (Автоматизованої інформаційної системи ДПС України «Податковий блок») станом на 17 січня 2017 року у ОСОБА_1 обліковувався податковий борг в сумі 46 002 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Предметом спору у розглядуваній справі є припинення податкової застави щодо нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки.

32. Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

33. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності

є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

34. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

35. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках

і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

36. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

37. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

38. Як встановлено судами, позивач АТ «Сенс Банк» набув право власності на спірне майно в результаті процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

39. Процедура набуття банком права власності на спірну квартиру, як предмет іпотеки, не оспорена, а отже наразі є дійсною.

40. Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 ПК України (у редакції на час набуття банком права власності на спірне майно) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

41. У статті 93 ПК України визначено підстави звільнення майна

з податкової застави.

42. Згідно з пунктом 93.4 статті 93 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

43. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій надали правову оцінку поданим сторонам доказам і правильно вважали, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у колишнього власника ( ОСОБА_1 ). Існуюча податкова застава має триваючий характер (із 2017 року) та перешкоджає позивачу розпоряджатися власним майном, а отже порушує його право власності. Спірне майно було передано в іпотеку у 2007 році, тобто задовго до обтяження у вигляді податкової застави.

44. Водночас податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює ОСОБА_1 у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

45. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 464/3242/20, від 24 січня 2024 року у справі

№ 569/9806/21, від 06 лютого 2024 року у cправі № 914/2901/21,

від 11 березня 2024 року у справі № 295/429/23.

46. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

47. Також апеляційний суд надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо юрисдикції спору вказавши, що спірні правовідносини у цій справі не мають ознак публічно-правового спору, оскільки їх характер фактично стосується права власності позивача на нерухоме майно, набуте в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, щодо якого застосовано податкову заставу. При цьому позовні вимоги окрім ГУ ДПС, пред`явлено банком до фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

48. Посилання заявника на статтю 93 ПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, вказавши, що ці положення ПК України встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач у розглядуваній справі (банк) не є.

49. Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями, вони спростовуються наведеними нормами права та матеріалами справи, тому відхиляються Верховним Судом.

50. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

51. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

53. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

54. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

55. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

58. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби

в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович