ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 619/5731/21

провадження № 61-5289св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Туча+»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цигіпова Олена Георгіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євген Миколайович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Туча+» (далі - ТОВ «Туча+»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цигіпова О. Г. (далі - приватний нотаріус Цигіпова О. Г.), про визнання договорів недійсними, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про іпотеку й обтяження.

Позов обґрунтовано тим, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 15019, за яким товариство передало у власність ОСОБА_1 нежитлову будівлю (колгоспний ринок), що складається з двоповерхової адміністративної будівлі та складу, загальною площею 519,7 кв. м.

Цього ж дня між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 15020 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6322010100:00:003:1929.

За договором іпотеки від 14 листопада 2019 року № 16157 ОСОБА_5 передала вказану земельну ділянку в іпотеку ОСОБА_4 .

Також 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 15021, за яким товариство передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:00:003:1810, яка за договором іпотеки від 14 листопада 2019 року № 16134 була передана останньою в іпотеку своїй сестрі - ОСОБА_3

23 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 15077, за яким товариство передало у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , торговий центр літ. «Г», загальною площею 427,1 кв. м., та торговий центр літ. «Г», загальною площею 427,1 кв. м, торговий центр «В», площею 415,2 кв. м.

За договором іпотеки № 16160 від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 передала вказане нежитлове приміщення в іпотеку своєму синові ОСОБА_2 .

Указані правочини укладені з порушенням статей 203, 234 ЦК України за відсутності у товариства повноважень, а саме без згоди ОСОБА_6 як учасника з найбільшою часткою в статутному капіталі розміром 50 %.

Крім того, ОСОБА_1 , як дружина ОСОБА_7 , виступила як покупець за фіктивними договорами купівлі-продажу без мети створення реальних правових наслідків, передала нерухоме майно в іпотеку своїм родичам, фактично сприяла вчиненню дій, спрямованих на незаконне позбавлення юридичної особи права власності на нерухоме майно, а відтак діяла недобросовісно.

Зазначав, що усі договори іпотеки були також укладені між пов`язаними особами, тобто такі правочини не були спрямовані на фактичне настання юридичних наслідків - перехід права власності.

Також спірні правочини були укладені під час дії заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2019 року у справі № 922/2120/19.

Посилаючись на викладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 лютого 2022 року (а. с. 146-149, т. 2) остаточно просило суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2019 року № 15019, укладений між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, колгоспний ринок літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівля ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33789868 від 22 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49291815 від 22 жовтня 2019 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, колгоспний ринок, літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівля ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за вказаною адресою;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 15020 від 22 жовтня 2019 року, укладений між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33798915 від 22 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49302066 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га;

3) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 15021 від 22 жовтня 2019 року, укладений між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33803375 від 23 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49306834 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 15077 від 23 жовтня 2019 року, укладений між ТОВ «Туча» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення торговий центр літ. «Г», загальною площею 427,1 кв. м, та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33808408 від 23 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49312264 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) визнати недійсним договір іпотеки № 16156 від 14 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити іпотеку, зареєстровану між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34150638 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49684299 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити обтяження (обтяжувач ОСОБА_4 ) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34151072 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49684811 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію обтяження (обтяжувач ОСОБА_4 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити іпотеку, зареєстровану між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34149087 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49682576 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на нежитлову будівлю, колгоспний ринок літ. «A2a», площею 105,6 кв. м, будівля ринку літ.«А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити обтяження (обтяжувач ОСОБА_4 ) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34150069 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49683697 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію обтяження (обтяжувач ОСОБА_4 ) нежитлову будівлю, колгоспний ринок літ. «А2a», площею 105,6 кв. м, будівля ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

6) визнати недійсним договір іпотеки № 16134 від 14 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити іпотеку, зареєстровану між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34146416 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49679348 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити обтяження (обтяжувач ОСОБА_3 ) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34148032 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49681292 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію обтяження (обтяжувач ОСОБА_3 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

7) визнати недійсним договір іпотеки № 16160 від 14 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г.; припинити іпотеку, зареєстровану між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34151657 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49685384 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, торговий центр літ. «Г», загальною площею 427,1 кв. м, та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинення обтяження (обтяжувач ОСОБА_2 ) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34151959 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49685769 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію обтяження (обтяжувач ОСОБА_2 ) на нежитлові приміщення, торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м, та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Туча +» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні правочини укладені від імені ТОВ «Туча» за відсутності на те повноважень та є фіктивними, тобто укладені без мети настання реальних правових наслідків, а також про факт обізнаності відповідача про встановлену ухвалою суду заборону вчиняти певні дії щодо відчуження майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Туча+» задоволено, рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня2023 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча+» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо нежитлової будівлі колгоспного ринку літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівлі ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33789868 від 22 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49291815 від 22 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, колгоспний ринок, літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівлю ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча+» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо земельної ділянки кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33798915 від 22 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49302066 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча+» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо земельної ділянки кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33803375 від 23 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49306834 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 23 жовтня 2019 року між ТОВ «ТУЧА+» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо нежитлових приміщень: торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33808408 від 23 жовтня 2019 року, рішення державного реєстратора № 49312264 від 23 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо нежитлової будівлі колгоспний ринок літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівлі ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, а також земельної ділянки кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинено право іпотеки з одночасним припиненням обтяження та з виключенням з Державного реєстру речових прав запису № 34150638 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49684299 від 14 листопада 2019 року, а також запису № 34149087 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49682576 від 14 листопада 2019 року, про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо нежитлової будівлі колгоспний ринок літ. «А2а», площею 105,6 кв. м, будівлі ринку літ. «А-1», площею 414,1 кв. м, а також земельної ділянки кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 14 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право іпотеки з одночасним зняттям заборони відчуження та виключенням з Державного реєстру відповідних записів про державну реєстрацію № 34146416 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49679348 від 14 листопада 2019 року про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., щодо нежитлових приміщень: торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право іпотеки з одночасним зняттям заборони відчуження та виключенням з Державного реєстру відповідних записів № 34151657 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49685384 від 14 листопада 2019 року, а також запису № 34151959 від 14 листопада 2019 року, рішення державного реєстратора № 49685769 від 14 листопада 2019 року, про державну реєстрацію іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення: торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв. м та торговий центр літ. «В» площею 415,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладення спірних договорів щодо відчуження належного ТОВ «Туча» (ТОВ «Туча+») нерухомого майна відбулось з порушенням порядку управління майном товариства, встановленим Статутом ТОВ «Туча» у редакції, затвердженій протоколом № 1 загальних зборів від 28 грудня 2011 року, згідно з підпунктом «л» пункту 12.3 статті 12 якого розгляд та прийняття рішень з питань розпорядження майном товариства на суму, що становить 50 % або більше відсотків вартості майна товариства, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, до складу яких входив і позивач ОСОБА_6 із часткою у статутному капіталі товариства 50 %.

Рішення загальних зборів ТОВ «Туча», оформлене протоколом від 23 серпня 2018 року № 1, про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників товариства визнано недійсним постановою Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2019 року у справі № 922/2120/19, яка набрала законної сили, та скасовано запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 23 серпня 2018 року № 14561050018020879.

Таким чином, на час укладення спірних договорів купівлі-продажу 22 та 23 жовтня 2019 року рішення загальних зборів, які згідно пункту 12.3. статті 12 Статуту ТОВ «Туча» вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, не приймалось.

Крім того, на час укладення оспорених правочинів ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2019 року до вирішення по суті спору у справі № 922/2120/19 було заборонено ТОВ «Туча» відчуження спірного нерухомого майна, а також заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії до нерухомого майна, яке належить ТОВ «Туча».

Крім того, відчуження нерухомого майна за спірними договорами відбулося на користь дружини одного із учасників товариства ( ОСОБА_7 ) - ОСОБА_1 .

Така поведінка покупця ОСОБА_1 є недобросовісною, оскільки вона, проявивши принаймні розумну обачність, повинна була знати про відсутність у директора необхідного обсягу повноважень та відчуження основних фондів товариства під час спору з учасником ОСОБА_6 .

Подальша передача ОСОБА_1 спірного нерухомого майна в іпотеку своїм родичам строком на 20 років свідчить про вчинення учасниками спірних правовідносин дій, спрямованих на незаконне позбавлення юридичної особи права власності на нерухоме майно, недобросовісність їх поведінки та зловживання правом.

Зазначені обставини є достатніми для захисту порушених прав позивача у обраний ним спосіб шляхом визнання спірних договорів недійсними, як таких, що вчинені з порушенням загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), з порушенням вимог до дійсності правочину (частини перша-третя, п`ята статті 203, стаття 215 ЦК України)), та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

11 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Попович Є. М. подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 11 грудня 2019 року у справі 320/4938/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення частини четвертої статті 82 ЦПК України не врахував обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2020 року у справі № 922/1080/20.

Правомірність укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу вже була предметом судового розгляду у справі № 922/1080/20.

З огляду на зміст пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України спір у справі, що переглядається, не підсудний за предметною юрисдикцією суду загальної юрисдикції.

Позовна заява не містить обґрунтування того, які права позивача як юридичної особи порушені. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фіктивності укладених правочинів, а також того, що спірні правочини укладено з метою уникнення майнової відповідальності ТОВ «Туча» або її учасників.

На момент укладення оспорюваних правочинів не існувало жодних обмежень для розпорядження спірним нерухомим майном, заходи забезпечення позову у справі № 922/2120/19 були скасовані.

Суд апеляційної інстанції проігнорував те, що позивач не зазначив правову підставу для припинення права власності відповідача, при цьому підстав для витребування спірного майна на користь позивача не встановлено.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2024 році, представник ТОВ «Туча+» адвокат Шафоростов В. О., заперечували проти доводів представника ОСОБА_1 , просив закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а у разі розгляду касаційної скарги по суті - залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Крім того просить, за необхідності, викликати представника ТОВ «Туча+» для надання пояснень у справі.

Відзив мотивовано тим, що відповідачка не спростувала достовірно встановлених апеляційним судом обставин, які унеможливлювали укладення спірних договорів купівлі-продажу: відсутнісь у ТОВ «Туча» повноважень на вчинення таких правочинів; дію заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження нерухомого майна товариства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) постанови Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року справупризначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі Статутом ТОВ «Туча» у редакції, затвердженої протоколом №1 загальних зборів від 28 грудня 2011 року, учасниками товариства є:

ОСОБА_6 з розміром частки у статутному капіталі 50 % (303 603, 00грн);

ОСОБА_7 з розміром частки у статутному капіталі 25 % (151 801,50 грн);

ОСОБА_7 з розміром частки у статутному капіталі 25 % (151 801,50 грн).

23 серпня 2018 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Туча», оформлені протоколом № 1, на яких прийнято рішення про виключення зі складу учасників ТОВ «Туча» ОСОБА_6 у зв`язку з простроченням станом на день проведення цих загальних зборів внесення вкладу до статутного капіталу товариства. Також було вирішено частки учасників товариства перерозподілити таким чином: ОСОБА_7 та ОСОБА_7 - по 50% статутного капіталу товариства.

23 серпня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було здійснено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Туча» за №14561050018020879.

04 жовтня 2019 року відповідно до протоколу №2 загальних зборів ТОВ «Туча» вирішено надати згоду директору ТОВ «Туча» - Юдіну В. М., на укладення договорів купівлі-продажу щодо нерухомого майна товариства.

22 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча», в особі директора ОСОБА_8 , який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу, за якими відчужено належне товариству нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля колгоспного ринку, що складається з двоповерхової будівлі та складу, загальною площею 105,6 кв. м, літ. «А2а», будівлі ринку літ. «А-1», нежитловою площею 405,8 кв. м, загальною площею 414,1 кв. м, та земельна ділянка кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1102 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 223-228, т. 1).

23 жовтня 2019 року між ТОВ «Туча», в особі директора Юдіна В. М., та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень торгового центру літ «Г», загальною площею 427,1 кв. м, та торгового центру літ. «В», загальною площею 415,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 221-222, т. 1).

Вказані договори купівлі-продажу у день їх укладення було посвідчено приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № № 15019, 15020, 15021 та 15077 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстрацією права власності ОСОБА_1 на підставі рішення приватного нотаріуса Цигіпової О. Г. про державну реєстрацію прав індексний номер: 49291815 від 22 жовтня 2019 року, 49302066 від 23 жовтня 2019 року, 49306834 від 23 жовтня 2019 року, 49312264 від 23 жовтня 2019 року, номер запису про право власності № № 33789868, 33798915, 33803375 та 33808408 відповідно (а. с. 60-69, т. 1).

14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 16157, згідно з умовами якого іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 14 листопада 2019 року передається нерухоме майно:

земельна ділянка, кадастровий номер 6322010100:00:003:1929, площею 0,1102 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

нежитлова будівля (колгоспний ринок), що складається з двоповерхової адміністративної будівлі та складу, загальною площею 519,7 кв. м.

На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Цигіпової О. Г., індексні номери 49682576 від 14 листопада 2019 року та 49684299 від 14 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію іпотеки, номери запису про іпотеку 34149087 та 31450638, а на підставі рішень індексні номери 49683697 від 14 листопада 2019 року та 49684811 від 14 листопада 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження щодо заборони на нерухоме майно, номери записів 34150069 та 34151072 відповідно (а. с. 237-240, 67-69, т. 1).

14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 16135, згідно з умовами якого іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 14 листопада 2019 року передається нерухоме майно:

земельна ділянка, кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0,9753 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Цигіпової О. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49679348 від 14 листопада 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку номер 34146416 та запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49681292 від 14 листопада 2019 року, номер запису про обтяження 34148032 (а. с. 229-232, 64, т. 1)

14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 16160, згідно з умовами якого іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 14 листопада 2019 року передається нерухоме майно:

нежитлові приміщення - торговий центр літ. «Г», загальною площею 427,1 кв. м., та торговий центр літ. «В», загальною площею 415,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішень приватного нотаріуса Цигіпової О. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 49685384 від 14 листопада 2019 року та 49685769 від 14 листопада 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку номер 34151657 та запис про обтяження номер 34151959 у виді заборони на нерухоме майно (а. с. 233-236, 61, т. 1).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2019 року у справі № 922/2120/19 за позовом ОСОБА_6 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Туча», оформлене протоколом № 1 від 23 серпня 2018 року, та скасовано запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 23 серпня 2018 року за №14561050018020879 (а. с. 76-92, т. 1).

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2019 року до вирішення по суті спору у справі № 922/2120/19 заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо ТОВ «Туча» (а. с. 46-55, т. 1).

Також встановлено та підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2021 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 922/3754/20, що ТОВ «Туча» змінювало назву на ТОВ «Хмара-онлайн», а в подальшому - на ТОВ «Аккордфайвстар». За позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ТОВ «Аккордфайвстар» рішенням суду, яке набрало законної сили, переведено права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі ТОВ «Аккордфайвстар» розміром 303 603 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 та витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Аккордфайвстар» розміром 303 603 грн (а. с. 120-142, т 1).

Рішенням одноосібного учасника ТОВ «Аккордфайвстар» ОСОБА_6 від 25 листопада 2021 року № 25/11-2021 звільнено з 25 листопада 2021 року з посади директора товариства ОСОБА_2 , призначено з 26 листопада 2021 року на посаду директора ОСОБА_10 , змінено найменування товариства на ТОВ «Туча+» (а. с. 71, т. 4).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Верховний Суд не ухвалював рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи позов ТОВ «Туча», суд апеляційної інстанції виходив з відсутності волевиявлення ТОВ «Туча» на укладення з ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу належного товариству нерухомого майна та недодержання в момент вчинення спірних правочинів вимог частин першої, третьої статті 203 ЦК України, а також того, що спірні договори було укладено від імені ТОВ «Туча» під час заборони відчуження майна товариства в порядку забезпечення позову учасника товариства ОСОБА_6 про захист корпоративних прав, у тому числі права брати участь в управлінні товариством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_6 як учасник ТОВ «Туча» у якості підстав позову щодо неправомірності укладення спірних правочинів зазначив вчинення правочинів ТОВ «Туча» про відчуження нерухомого майна на користь третьої особи, з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Частинами першою-третьою та п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний судом недійсним відповідно до статей, 203, 215, 239, частини першої статті 241 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частинами першою та другою статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII) у редакції, що діяла на час вчинення спірних правочинів щодо відчуження майна ТОВ «Туча», встановлено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

За змістом статті 46 Закону № 2275-VIII значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину.

До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України.

Згідно з підпунктом «л» пункту 12.3. статті 12 Статуту ТОВ «Туча» у редакції, затвердженій протоколом № 1 загальних зборів від 28 грудня 2011 року, розгляд та прийняття рішень з питань розпорядження майном товариства на суму, що становить 50 % або більше відсотків вартості майна товариства, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Згідно зі Статутом ТОВ «Туча» у редакції, затвердженої протоколом №1 загальних зборів від 28 грудня 2011 року, ОСОБА_6 є учасником товариства з розміром частки у статутному капіталі 50 % (303 603, 00грн).

Неправомірність подальшого виключення ОСОБА_6 зі складу учасників ТОВ «Туча» та перерозподіл часток ОСОБА_7 та ОСОБА_7 по 50% статутного капіталу товариства - підтверджено постановою Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2019 року № 922/2120/19, якою визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Туча», оформлене протоколом № 1 від 23 серпня 2018 року, та скасовано запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 23 серпня 2018 року за №14561050018020879.

Таким чином, рішення загальних зборів згідно пункту 12.3. статті 12 Статуту ТОВ «Туча» вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Враховуючи те, що загальні збори, оформлені протоколом № 2 від 04 жовтня 2019 року, проведені за присутності учасників товариства, які володіють у сукупності менш ніж 60 відсотками голосів, рішення таких зборів не є правомочним.

З огляду на відсутність рішення повноважних зборів ТОВ «Туча» відповідно до пунктів 12.3, 12.4 статті 12 Статуту ТОВ «Туча» з питань розпорядження нерухомим майном товариства, та, відповідно, попередньої письмової згоди директору товариства на відчуження основних фондів товариства або подальше схвалення спірних договорів купівлі-продажу, що є значними правочинами, оспорювані правочини, які були вчинені директором ТОВ «Туча» ОСОБА_8 з перевищенням наданих повноважень, не створюють для товариства жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з недійсністю таких правочинів.

Крім того, судом установлено, що у порядку забезпечення позову ухвалоюГосподарського суду Харківської області від 19 липня 2019 року до вирішення по суті спору у справі № 922/2120/19 заборонено ТОВ «Туча» відчуження спірного нерухомого майна, а також заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії до нерухомого майна, яке належить ТОВ «Туча». Дане судове рішення набрало законної сили та підлягало обов`язковому виконанню.

У статті 124 Конституції України, у редакції, на час ухвалення судового рішення, визначений принцип обов`язковості судових рішень, який поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Навіть той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Наявність судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову, записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони або арешту спірного нерухомого майна, унеможливлює перереєстрацію права власності на спірні нерухоме майно.

Подібні висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 18 січня 2017 року № 6-2552цс16, від 24 травня 2017 року № 6-640цс17, та у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц (провадження № 61-3369св18).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для вибуття спірного майна з власності ТОВ «Туча» у зв`язку з ухваленням відповідного рішення неповноважними зборами учасників товариства та наявністю заборони відчуження майна товариства в порядку забезпечення позову учасника товариства ОСОБА_6

Встановивши відсутність волевиявлення ТОВ «Туча» на укладення з ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу належного товариству нерухомого майна та недодержання в момент вчинення спірних правочинів вимог частин першої, третьої статті 203 ЦК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав оспорювані правочини недійсними відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення оспорюваних правочинів не існувало жодних обмежень для розпорядження спірним нерухомим майном, заходи забезпечення позову у справі № 922/2120/19були скасовані, спростовуються зазначеним вище.

Також в оцінці підстав позову колегія суддів враховує посилання апеляційного суду на обставини недобросовісної поведінки ОСОБА_1 під час набуття спірного майна у власність та розпорядження ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Встановлено та не заперечується сторонами, що один із учасників товариства - ОСОБА_7 , є чоловіком ОСОБА_1 , який нотаріально посвідчив згоду на придбання спірного нерухомого майна (а. с. 242, т. 1).

Учасники ТОВ «Туча», зокрема і ОСОБА_7 , були відповідачами у справі № 922/2120/19 за позовом ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування запису про державну реєстрацію змін, у межах якої у порядку забезпечення позову ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2019 року до вирішення по суті спору заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо ТОВ «Туча».

Вступаючи у відносини з товариством, одним із учасником якого був її чоловік, ОСОБА_1 діяла недобросовісно, оскільки повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про відсутність у директора необхідного обсягу повноважень та відчуження основних фондів товариства під час спору з учасником ОСОБА_6 , якого незаконно було позбавлено корпоративних прав з управління товариством, у тому числі бути присутнім на загальних зборах учасників, що є вищим органом управління товариством, до виключної компетенції якого відноситься питання вчинення значних правочинів з розпорядження нерухомим майном товариства.

Після набуття права власності на спірне нерухоме майно, 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала договори іпотеки із пов`язаними з нею особами (своєю сестрою ОСОБА_3 , сином ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_4 ), у забезпечення своєчасного виконання нею зобов`язань у повному обсязі за договорами позики від 14 листопада 2019 року, посвідченими приватним нотаріусом Цигіповою О. Г., строком дії до 14 листопада 2039 року.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини набуття ОСОБА_1 спірного майна у власність, а також подальша його передача в іпотеку пов`язаним з нею особам строком на 20 років свідчить про вчинення учасниками спірних правовідносин дій, спрямованих на незаконне позбавлення юридичної особи права власності на нерухоме майно, недобросовісність їх поведінки та зловживання правом.

Обставини набуття у власність ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, а також дії учасників його титульного власника (ТОВ «Туча») ставлять під сумнів добросовісність їх намірів.

Обставин протилежного відповідачі суду не довели.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та мотивованого висновку про те, що оскільки передумови для набуття ОСОБА_1 спірного нерухомого майна у власність визнані недійсними, подальша передача цього майна в іпотеку є безпідставною.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, є помилковими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, щодо застосування статей 203, 215 ЦК України. Водночас, у справах встановлені різні фактичні обставини.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц зроблені висновки щодо фіктивності правочину, тоді як у справі, що переглядається, у позові відмовлено з інших підстав.

Натомість у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/11079/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 19 червня 2019 року у справі № 904/9795/16, від 01 жовтня 2019 року № 910/8287/18, про які також згадується у касаційній скарзі, зазначено, що для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

У справі, що переглядається, позов задоволено на підставі статей 203, 215, 241 ЦК України, у тому числі з урахуванням обставин відсутності повноважень у представника товариства та відсутності волі власника майна на укладення спірних правочинів, а також відсутність доказів подальшого схвалення власником такого правочину.

У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Туча+» адвокат Шафоростов В. О. просив закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

За змістом указаної норми суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Разом із цим, колегія суддів уважає, що оскільки відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, надано правову оцінку під час касаційного перегляду справи, тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Доводи касаційної скарги про те, що спір не підсудний за предметною юрисдикцією суду загальної юрисдикції, необґрунтовані.

ГПК України визначає юрисдикцію господарських судів на підставі суб`єктного та предметного критеріїв.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктами 1 та 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 619/5731/21 у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, серед іншого, виходив з того, що стаття 20 ГПК України містить пряму норму про те, що господарський суд розглядає спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спір у справі № 619/5731/21 виник стосовно укладення договорів з фізичними особами, а не здійснення ОСОБА_1 . підприємницької діяльності, саме тому цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб.

Указана ухвала суду першої інстанції відповідачами не оскаржена та набрала законної сили.

Доводи касаційної скарги про те, що у справі № 922/1080/20 досліджена та встановлена дійсність оскаржуваних договорів, що свідчить про отримання подвійної оцінки судових рішень різними судовими інстанціями, є безпідставними.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року, у справі № 922/1080/20 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Аккордфайвстар», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - приватний нотаріус Цигіпова О. Г., про визнання недійсним договорів та скасування записів про право власності, про іпотеку та обтяження, відмовлено повністю.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 922/1080/20 зазначено, що «відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів зазначає про відсутність підстав надавати оцінку дійсності спірних договорів».

Отже, правомірність укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу не була предметом судового розгляду у справі № 922/1080/20.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Євген Миколайович,залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович