ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/3031/24 Провадження № 3/636/2046/24
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11липня 2024року Чугуївський міський суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С.,
прокурора Чугуївської окружної прокуратури Доннік А.В.,
адвоката Підлісного М.О.,
розглянувши матеріал, який надійшов з 7го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, громадянку України, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу головним державним інспектором Чугуївського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Харківській області,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП,
в с т а н о в и в:
В провадження суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 396 від 25.04.2024, згідно якого ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного державного інспектора Чугуївського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області, відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VІІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч п. 1 ст. 43 Закону у період з 04.10.2023 по 05.02.2024 незаконно використала в іншій спосіб у своїх та іншої близької особи інтересах податкову інформацію, яка є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, стосовно своїх та інших близьких осіб, а саме сина, ОСОБА_2 , та чоловіка, ОСОБА_3 , яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка вину в скоєному не визнала, її захисника, який підтримав позицію ОСОБА_1 , пояснивши суду, що в діях останньої відсутній склад правопорушення, прокурора, яка підтримала позицію органу, який склав даний матеріал, посилаючись на докази, які додані до матеріалів даної справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупція - використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.
Положення ч. 1 ст. 172-8 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.
Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв`язку з виконанням нею службових повноважень.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошені або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, яке може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
У статті 9 вказаного Закону визначено, що до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Положеннями частин 1, 2 статті 16 Закону України «Про інформацію» встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Положеннями частини 1 статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням вищенаведеного, слід дійти до висновку, що відповідальність за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Для доведення складу правопорушення, за яким кваліфіковано дії ОСОБА_1 , необхідно встановити за яких обставин та яким чином було здійснено факт розголошення або використання в іншій спосіб службової інформації, тобто встановити об`єктивну сторону цього правопорушення, встановити наявність здійснення такого розголошення або використання умисно у своїх, тобто власних, інтересах (суб`єктивна сторона правопорушення).
Водночас, подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При цьому, потребують належного дослідження, опису та документального підтвердження наступні фактичні дані для встановлення зазначеного вище правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП: під час реалізації яких службових повноважень особою отримано фактичний доступ до інформації ІКС «Податковий блок»; суть інформації, яка стала доступна особі під час перегляду в ІКС «Податковий блок», чи є вона інформацією з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова інформація), чи є відкриті інформаційні джерела для отримання такої інформації, чи була ця інформація відома особі до її перегляду в ІКС «Податковий блок»; чи здійснено розголошення та/або передача інформації в приватних інтересах цієї особи або інших осіб; яким чином здійснено розголошення та/або передачу інформації.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 17.11.2022 переведено на посаду головного державного інспектора Чугуївського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області. Вказана посада державної служби віднесена до категорії «В». Висновком про результати проведення перевірки інформації, викладеної у листі Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України від 28.02.2024 № 5354/7/99-00-14-02-07 та витягами з Журналу перегляду користувачами ГУ ДПС у Харківській області інформації в підсистемах ІКС «Податковий блок», які додані до протоколу, підтверджується, що головний державний інспектор Чугуївського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС ОСОБА_1 з 16.01.2024 по 05.02.2024 9 разів переглядала інформацію в ІКС ДПС, пов`язану з її близькою особою, а саме ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), який є її сином, та з 04.10.2023 по 05.02.2024 27 разів переглядала інформацію в ІПС ДПС стосовно ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ), який є її чоловіком.
Зі змісту письмових пояснень від 07.03.2024, долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 надано пояснення про те, що у період часу з 04.10.2024 по 05.02.2024 остання заходила до ІКС «Податковий блок» і переглядала інформацію щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою недопущення втрат бюджету та своєчасності сплати боргу, з отриманою інформацією не вчиняла ніякі дії, нікому її не передавала.
Системний аналіз наведених вимог законодавства дозволяє дійти висновку, що у положеннях статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 172-8 КУпАП відповідно законодавцем не передбачено заборони та, звідси, відповідальності виключно за отримання доступу та перегляду службової інформації, що стала відома особі у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків.
В свою чергу, власне отримання доступу до інформації ІКС «Податковий блок» та її перегляд не є формою вчинення дії чи прийняття рішення під час реалізації службового повноваження, а є правом посадової особи на отримання відповідної інформації для реалізації своїх службових повноважень.
Як вже було наголошено раніше, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП необхідно підтвердити факт незаконного розголошення або використання в іншій спосіб службової інформації.
При цьому, в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснено розголошення та/або передачу службової інформації третім особам та/або незаконно використано інформацію в інший спосіб; не містить відомостей про те, яким чином таке незаконне розголошення та/або передача інформації та/або використання інформації в іншій спосіб мало місце.
Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів незаконного розголошення або використання в іншій спосіб (у тому числі шляхом задоволення інформаційних потреб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) свідчить при відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що положеннями пункту 42-1.2. статті 42-1 Податкового кодексу України визначено, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом: перегляду інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненням податкового контролю, у тому числі дані оперативного обліку податків, зборів, єдиного внеску (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету з накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Таким чином, інформація про наявність/відсутність податкового боргу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будь-якому випадку не може розглядатись як інформація з обмеженим доступом по відношенню до цих осіб, адже відповідна податкова інформація може бути самостійно та у встановленому законом порядку отримана цими ж особами за допомогою електронного кабінету. Право цих осіб на отримання відповідної інформації підтверджується вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про інформацію».
Окремо слід зазначити, ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-8 КУпАП мотив може полягати у вчиненні зазначених дій у своїх власних інтересах, проте у протоколі про адміністративне правопорушення належним чином не обґрунтовано мету та мотив вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Водночас, подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Положеннями статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази та обґрунтування того, у чому саме полягає майновий чи немайновий інтерес ОСОБА_1 у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб відповідної інформації.
Матеріалами справи не підтверджується наявність будь-якого майнового чи немайнового інтересу ОСОБА_1 , зокрема, який би зумовлювався особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо розголошення та/або використання в іншій спосіб відповідної інформації про наявність або відсутність податкового боргу. Виключно посилання на наявність між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сімейних відносин само по собі не може слугувати доказом існування у ОСОБА_1 майнового чи немайнового інтересу у цій справі.
Констатація порушення зазначених вимог та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, можлива за таких умов: 1) особа розголосила або іншим чином використала інформацію у своїх інтересах; 2) інформація, яку особа розголосила чи використала, стала їй відома саме під час виконання службових обов`язків.
У зв`язку з викладеним вище, на підставі аналізу матеріалів справи, суд дійшов про висновку про відсутність достатніх належних та допустимих доказів для констатації факту незаконного розголошення або використання в інший спосіб ОСОБА_1 інформації з ІКС «Податковий блок» у власних інтересах за наведених обставин.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а (п. 39 постанови).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі викладеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на її користь.
Враховуючи встановлену відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу, підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 36, 172-7 ч. 1 та ч. 2, 247, 278, 283, 294 КУпАП, суд, -
п о с т а н о в и в:
Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення № 636/3031/24, про притягнення ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Копію постанови направити до Чугуївської окружної прокуратури та Чугуївського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Харківській області.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
