Справа № 621/1862/24

Провадження № 2-а/621/9/24

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Доценко Н.В.,

відповідач Державна служба України з питань безпеки на транспорті,

представник відповідача Сорокаліт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом представника позивача Доценко Наталії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

22 травня 2024 року адвокат Доценко Н.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду з позовною заявою до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, в якій просить суд скасувати постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА № 00019520 від 06.05.2024, винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього стягнення у розмірі 17000 грн. 00 к., а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною було складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00019520, якою ОСОБА_1 , ставиться у провину те, що 04.05.2024 об 06 год. 47 хв. за адресою М-03, км 348-870, Полтавська область зафіксовано належний йому на праві власності транспортний засіб MAN TGM 15.290, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух даного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10,661% (1,226 тон), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 к.

З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вона складена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, а викладені в ній обставини не відповідають дійсності.

Так, транспортний засіб MAN TGM 15.290, яким, відповідно до товарно-транспортної накладної № Р791 від 03.05.2024 здійснювалося перевезення вантажу за маршрутом село Озерянка, Житомирський район, Житомирська область - м. Харків, проспект Героїв Харкова, 183 належить позивачу та є, відповідно, спеціалізованим вантажним фургоном рефрижератором (з гідробортом), а тому фактична дозволена маса транспортного засобу для здійснення дорожнього перевезення без спеціального дозволу складає 40 тон.

Згідно даних товарно-транспортної накладної від 03.05.2024 загальна маса транспортного засобу з вантажем не перевищувала вагових параметрів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Постанова містить посилання в інтернеті на вебсайт, на якому можна ознайомитись із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AA00019520/ з ідентифікатором доступу, але на фото зображено лише сам транспортний засіб з якого не можливо встановити чи було перенавантаження на одну вісь.

Позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність із перевезення вантажів, у його власності перебуває транспортний засіб MAN TGM 15.290, державний номерний знак НОМЕР_1 , та він ніколи не здійснює перевезення вантажів із перевищенням вагових норм.

Вантаж, який перевозився, не є статичним під час руху автомобіля його маса постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування із достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось із перевищенням вагових обмежень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона не містять характеристик у частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування стан вантажу тощо.

Офіційно затвердженої методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, не існує.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології, свідоцтво про атестацію №02-84-08 (Методика).

Вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби із рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

При здійсненні зважування транспортного засобу позивача з вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання, не можна вважати правомірними, бо свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну із осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Представник позивача зазначає, що висновок відповідача щодо перевищення транспортним засобом позивача нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, є необґрунтованим та недоведеним.

Враховуючи викладене, представник позивача зазначає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є безпідставним, та таким, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 23 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

27.05.2024 позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, відповідно до вказаної вище ухвали.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28 травня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 13.06.2024.

05.06.2024 до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов відповідно до якого остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначає, що посадовими особами було правомірно притягнуто позивача до відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на вісь, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", перевищення зазначених показників є підставою для застосування адміністративного штрафу.

Правопорушення зафіксовані технічними засобами фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, які відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, та мають відповідні сертифікати перевірки та відповідності.

Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримано з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу відповідно до ДСТУ OIML R 134 1:2010, за формулою визначеною в Правилах, з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу.

Щодо посилання позивача на вагові параметри транспортного засобу, зафіксовані в товарно - транспортній накладній, то відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів.

Товарно-транспортна накладна не є достовірним доказом ваги транспортного засобу, особливо з огляду на те, що правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, стосується порушення вагового нормативу навантаження на одинарну вісь, а не загальної маси транспортного засобу, про що зазначено в ТТН.

Представник відповідача зазначає, що на виконання вимог статті 19 Конституції України, статей 245, 279-5, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими посадовими особами належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, оскаржувана постанова є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства, а від так не підлягає скасуванню (а.с. 37-60)

13.06.2024 до канцелярії суду від представника позивача адвоката Доценко Н.В. надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких остання зазначила, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена протиправно, оскільки на сертифікованих вагах у пункті завантаження та розвантаження підтверджено відповідність ваги транспортного засобу нормативним ваговим параметрам; фактичні реальні показники зважування зафіксовано у товарно-транспортній накладній, яка засвідчена підписами відповідальних осіб. Так, порушення ДСТУ OIML R 134-1:2010 відповідач не застосував під час вимірювання параметру довжини відстаней між осями похибку, що вплинуло на невірне кінцеве визначення показника відстані між осями і відповідно на невірне визначення нормативного вагового параметру.

При передбаченій законом можливості проведення розгляду справи за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та при наявності спірних моментів, Укртрансбезпека повинна була провести розгляд справи за участі позивача, щоб надати йому можливість на додаткові пояснення, докази, тощо однак, відповідач обмежився формальним виписуванням постанови. Під час маршруту транспортний засіб, окрім спірного вагового пункту WIM- 53, проїхав через декілька окремих вагових комплексів Укртрансбезпеки, на інших автоматичних комплексах Укртрансбезпеки не зафіксовано жодного факту перевищення. Транспортний засіб MAN TGM 15.290, державний номерний знак НОМЕР_1 систематично проходить технічний огляд, відповідно до якого експертною установою систематично підтверджується належний технічний стан транспортного засобу. Протокол технічного огляду є дійсним на дату перевезення.

Маса ТЗ згідно техпаспорту 6900 кг. Водію було завантажено 10 000 кг крупи згідно ТТН, та потім перевірено на вагах після завантаження. Повна маса 16 900 кг.

Вантаж розміщується по кузову рівномірно і навантаження на кожну вісь 8450 кг при допустимих 11500 кг.

Також зазначила, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. (а.с. 65-70).

10.07.2024 у зв`язку з необхідністю надання стороні відповідача строку для ознайомлення з додатковими поясненнями та відсутністю технічної можливості щодо підключення учасників в режимі відеоконференцзв`язку, судове засідання відкладено до 10.07.2024.

Представник позивача адвокат Доценко Н.В. в судовому засіданні 10.07.2024 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача - Сороколіт І.В. просила відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, вважала оскаржувану постанову правомірною та такою, що прийнята відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Пунктом 2 частини 1 статті 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1).

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З копії постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00019520 від 06.05.2024, складеної старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що 04.05.2024 о 06:47 годині на км 348+870 автодороги М-03 у Полтавській області, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAN TGM 15/290, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.661% (1.226 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Також, в постанові зазначені результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення: - виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу - навантаження на одиночну вісь 12726 кг; фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 2 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 5390 мм; навантаження на вісь 1 - 5750 кг; 2 - 15150 кг; загальна маса - 20900 кг, за що накладено адміністративний штраф в розмірі 17000 грн 00 коп. (а. с. 11, 50).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстрацію серії НОМЕР_2 , транспортний засіб MAN L.2007.46.009/N2601B11AA/25400000252500C3ACB TGM 15.290, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спеціалізований вантажний фургон рефрижератор (з гідро бортом), належить ОСОБА_1 . Маса транспортного засобу без навантаження 6900 кг, повна маса 15 000 кг (а.с. 12).

Тобто, за технічними характеристиками, маса вантажу не має перевищувати 8100 кг.

З протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01535-00369-24, дата складання 07.02.2024, вбачається, що транспортний засіб MAN TGM 15.290, реєстраційний номер НОМЕР_1 , навантажністю 8,1 тонни, після технічного контролю визнано технічно справним, дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 07.02.2025 (а.с. 69).

Згідно товарно-транспортної накладної № Р791 від 03.05.2024, транспортний засіб MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення проділу гречаного вагового, вагою 10000,00 кг з с. Озерянка Житомирського району Житомирської області до м. Харків, пр. Героїв Харкова, 183. В графі вантажно-розвантажувальні операції, будь-яка інформація щодо навантаження-розвантаження відсутня (а.с. 13). з м. Харкова до м. Полтава, масою 4,2 тони (а. с. 7).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 2 статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення № 103 Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 4 Положення № 103, серед основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Укртрансбезпеки, здійснює інші повноваження, визначені законом тощо.

Згідно пункту 7 Положення № 103, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань, користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами, використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.

У той же час, під час реалізації функцій держави, визначених підпунктом 15 пункту 5 Положення, працівниками Укртрансбезпеки здійснюється перевірка дотримання перевізниками вимог чинного законодавства.

При цьому, згідно частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до положень статті 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (зокрема, передбачене частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але не виключно).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Окрім того, статтею 279-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко передбачені випадки звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті - якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: - така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Таких обставин судом не встановлено.

Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174) у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів: максимальне значення параметра, метрів Ширина: 2,6 сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху; 3,75 Висота від поверхні дороги: 4 транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією 4,35. Довжина: вантажного автомобіля 12, автопоїзда 22, автомобіля (тягача) з напівпричепом 18.7, маршрутного транспортного засобу 18.75. Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2; б) фактичної маси: Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль 18/14, трьохвісний автомобіль 25 (26)*/21, чотирьохвісний автомобіль 32/ 24, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38/24. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36/24, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40/24, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40/24, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42/24, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44/24. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40/24. Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни; в) навантаження на вісь: на одинарну вісь 11.5/7, на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11.5/7; від 1 до 1,3 метра 16/10; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18/10.5; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19/11.5; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23/11.5; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20/11.5. На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21/13, понад 1,3 до 1,4 метра 24/14.

Перевищення нормативних габаритних параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).

Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

З оскаржуваної постанови вбачається, що в розділі "Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу " зазначено кількість вісей, відстань між ними, навантаження на кожну вісь, загальна маса транспортного засобу. Також в постанові зазначено у відсотковому відношенні перевищення загальної маси транспортного засобу та перевищення норм на одинарну вісь. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що посилання позивача на те, що оскаржувана постанова не містить необхідних відомостей про зафіксований факт перевищення нормативних параметрів, тип транспортного засобу, тощо, є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні положення пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (надалі - Правила № 30).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 25 Правил № 30 встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Згідно пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.

Так, згідно пункту другого Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; -автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).

Згідно пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку № 1174).

Здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Щодо доводів позивача про недостовірність результатів вимірювання, то відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 05.06.2014 року № 1314-УП "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі Закон № 1314-VII), засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 1314-VII, у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1314-VII, наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки; проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки.

У відповідності до частини 1, 2 статті 16 Закону № 1314-VII, оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Закону № 1314-VII, законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.

Все обладнання, яке встановлено і працює, проходить обов`язкову сертифікацію згідно ДСТУ OIML R 134-1:2010, який повністю транслює вимоги Європейського стандарту OIML R 134-1:2006 для зважування транспортних засобів у русі. Цей стандарт не обмежує використання сертифікованих систем в залежності від типу вантажу. Всі майданчики сертифікуються згідно цього стандарту і мають відповідати класу точності не гірше ніж 10F.

За цим Регламентом, засоби вимірювальної техніки, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь, можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Регламенту.

Щодо WIM-комплексів як приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки.

Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.

Відповідачем надано суду сертифікати відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі від 22.11.2021, сертифікат перевірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі від 17.06.2021, чинний до 16.06.2031 (а.с. 49, 56-59)

Постанова про порушення містить посилання на технічний засіб вимірювання, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ і враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.

Щодо посилання позивача на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблену Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затвердженої заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестовану у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08, то суд зазначає, що відповідно до Порядку № 1174, що визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, відсутні будь-які посилання на методику визначення загальної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, а порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879, який передбачає застосування певної методики при визначенні вагових параметрів транспорту, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах (п. 1 Порядку № 879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 було скасовано пункт 19 Порядку № 879, в якому було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № П/320/513/20.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого або рідкого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Щодо посилань позивача на товарно-транспортну накладну, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 802/518/17-а.

Щодо тверджень позивача про невідповідність постанови до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, то суд зазначає, що з оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на строєні осі.

Що стосується такої інформації як смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, то така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.

Пункт 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Інструкцією від 27.09.2021 № 512 затверджено форму постанови, і дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

Так, в оскаржуваній постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених в пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами).

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 3 та 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Доводи сторони позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та були спростовані дослідженими доказами.

Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскаржувана постанова є законною, так як прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Оскільки суд залишає позовні вимоги без задоволення, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Залишити без змін постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА№00019520від 06 травня 2024, складену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., апозовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2024.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач Державна служба України з питань безпеки на транспорті, місце знаходження: вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845.

Головуючий: