Справа № 304/1645/24 Провадження № 1-кс/304/534/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду його клопотання, погоджене прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 420220900000000022 від 14 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

детектив у провадженні звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 420220900000000022 від 14 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про накладення арешту шляхом заборони відчуження на майно, зареєстроване за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яке знаходиться у фактичній власності підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 646,3 м кв; нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 816,5 м кв; нежитлову будівлю, склад, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290 м кв; нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 741,5 м кв; нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 351,5 м кв; нежитлову будівлю, автогараж, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 237,8 м кв; нежитлову будівлю, санітарний пропускник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26 м кв; нежитлову будівлю, автоваги, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 17,6 м кв; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,6 м кв; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 74,6 м кв; нежитлове приміщення 153 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 21,9 м кв; нежитлове приміщення 152 за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 22 м кв; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0025, загальною площею 1,4487 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0139, загальною площею 0,8483 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0526, загальною площею 0,3024 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:004:0012, загальною площею 1,3792 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0527, загальною площею 0,3025 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:004:0011, загальною площею 1,4383 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0124, загальною площею 0,5339 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0060, загальною площею 0,847 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:7142, загальною площею 0,8469 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0136, загальною площею 0,8471 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0030, загальною площею 0,2448 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0566, загальною площею 0,2447 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0567, загальною площею 0,5628 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:003:0116, загальною площею 1,073 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0107, загальною площею 0,8471 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0029, загальною площею 0,2448 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0151, загальною площею 0,7258 га; транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р/н НОМЕР_3 , вантажний, 1998 року випуску; транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Rav4», р/н АТ 87 00 ВО, легковий, 2016 року випуску,VIN-код: НОМЕР_4 ; транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_5 , легковий, 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_6 ; транспортний засіб марки «Audi Q8 E-Tron», р/н НОМЕР_7 , легковий, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_8 , а також з метою забезпечення арешту майна розглянути дане клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_6 та особи, на яку зареєстроване майно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивує тим, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в ході якого встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора ПП «Заготпродукт», яка пов`язана із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, діючи умисно, з корисливих мотивів, у порушення вимог абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, шляхом ненарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, за товари, суми податку на додану вартість по яких під час їх придбання були включені до складу податкового кредиту та які в подальшому були використані в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 43 760 997 грн, що є особливо великим розміром. Так органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року ПП «Заготпродукт» під керівництвом ОСОБА_6 здійснило придбання у ТОВ «Агро-Інвест», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ «Агро-Вам», ТОВ «Агро-Традиції», ТОВ «Галичина-Захід», ТОВ «Даноша», ТОВ «Еко Міт», ТОВ «Ексім Фуд», ТОВ «Мас.Торг», ТОВ «Росан-Агро» та ФГ «Пан Продукт» товарів на загальну суму 246 157 183 грн, з яких підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ було включено 49 231 436 грн, а саме 6 787 870 кг свиней у живій вазі за середньою ціною 35,91 грн за 1 кг у ТОВ «Галичина-Захід», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ «Еко Міт», ФГ «Пан Продукт», ТОВ «Даноша», ТОВ «Росан-Агро», ТОВ «Агро-Вам» та ТОВ «Агро-Традиції» на загальну суму 243 778 301 грн, з якої до складу податкового кредиту було включено 48 755 660 грн; 70 718 кг м`яса курячого у ТОВ «Ексім Фуд» на загальну суму 782 598 грн, з якої до складу податкового кредиту було включено 156 520 грн; 26 426 кг масла солодкового, муки м`якокосної та морепродуктів у ТОВ «Мас.Торг» на загальну суму 979 462 грн, з якої до складу податкового кредиту було включено 195 892 грн; 19 524 кг субпродуктів курей свійських та 18 100 кг м`яса курячого у ТОВ «Агро-Інвест» на загальну суму 616 822 грн, з якої до складу податкового кредиту було включено 123 364 грн. Водночас детектив зазначає, що із зазначеної кількості товарів ПП «Заготпродукт» у період часу з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року реалізувало (використало у господарській діяльності) лише 760 966,5 кг свиней у живій вазі у вигляді м`яса свинини загальною вагою 466 472,5 кг, а іншу частину товарів на суму 218 804 987 грн, з яких ПДВ у сумі 43 760 997 грн під час їх придбання були включені ОСОБА_6 до складу податкового кредиту підприємства, були використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Разом з тим, директор ОСОБА_6 , будучи зацікавленим у результатах його фінансово-господарської діяльності, достовірно знаючи, що відповідні товари у вказаний період часу були використані в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, діючи всупереч положенням податкового законодавства, з метою ухилення від сплати податків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету коштів і бажаючи їх настання, 17 жовтня 2019 року засобами електронного зв`язку подав до Рогатинської ДПІ Калуського управління Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2019 року, у якій у рядку 4.1. «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою» не задекларував податкові зобов`язання підприємства зі сплати ПДВ на загальну суму 43 760 997 грн, що становить 45 560 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах. Детектив вказує, що 21 червня 2024 року ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Також зазначає, що за результатами перевірки службовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області складено податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2020 року № 0002680505, яким ПП «Заготпродукт» визначено грошове зобов`язання у розмірі 54 701 246 грн, з них 43 760 997 грн сума податкового зобов`язання, 10 940 249 грн сума штрафних санкцій. У свою чергу, як вказує детектив, службові особи ПП «Заготпродукт», не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, після відмови у його скасуванні в адміністративному порядку Державною податковою службою України, подали 16 липня 2020 року відповідний позов про його скасування до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, однак рішенням вказаного суду 28 вересня 2021 року, яке у подальшому не було оскаржене у апеляційному порядку та набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2020 року № 0002680505. При цьому орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_6 , будучи двічі притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, усвідомлюючи ймовірний негативний для нього результат судового розгляду адміністративного позову, а також те, що черговий факт ухилення ним як службовою особою ПП «Заготпродукт» від сплати податків стане предметом дослідження у рамках відповідного кримінального провадження, у квітні 2021 року забезпечив здійснення заходів, спрямованих на унеможливлення стягнення з підприємства податкового боргу у розмірі 54 701 246 грн, а також виведення майна, яке належить йому на праві приватної власності, з-під потенційного арешту та можливої конфіскації у рамках кримінального провадження. Так, 05 квітня 2021 року ОСОБА_6 вжив заходів щодо зміни керівника ПП «Заготпродукт» із себе на іншу особу ОСОБА_7 , який не мав фактичних можливостей і дійсного наміру здійснювати господарську діяльність як керівник підприємства та отримав за свої так звані «послуги» грошову винагороду; крім цього забезпечив зміну юридичної адреси ПП «Заготпродукт» з існуючої АДРЕСА_6 , а також у квітні 2021 року здійснив відчуження належних йому на праві приватної власності об`єктів нерухомості на користь своєї дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом укладення договорів дарування. При цьому, за позицією органу досудового розслідування, укладені договори дарування майна містять ознаки фраудаторності та спрямовані на ненастання реальних наслідків їх укладення, а на виведення майна з-під потенційного арешту та можливої конфіскації. Відтак, як вказує детектив, з метою запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження вказаного майна та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно підозрюваного, а тому просить задовольнити клопотання.

Ініціатор клопотання у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України про розгляд даного клопотання про арешт майна не повідомлялися.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення детектива, вивчивши надані ним матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, прийшов до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий, серед іншого, уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 216 КПК України передбачено, що детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема ст. 212 КК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом спеціальної конфіскації або ж конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Також за ч. 5 ст. 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити: 1) чи набула особа статусу підозрюваного, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна; 2) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою; 3) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких сторона обвинувачення звертається із відповідним клопотанням; 4) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З матеріалів клопотання видно, що відділом детективів Теритоірального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022090000000022 від 14 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (а. к. 12-13).

Згідно доводів детектива, під час досудового розслідування встановлені обставини, що свідчать про можливі зловживання зі сторони службових осіб ПП «Заготпродукт» (код ЄДРПОУ 36909109), які у період з 01 січня 2017 року до 30 вересня 2019 року занизили податкові зобов`язання у сумі 43 760 997 грн за наслідками проведення господарських операцій з реалізації м`яса та субпродуктів, внаслідок чого ухилилися від сплати податку на додатну вартість на вказану суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Як встановлено слідчим суддею, 21 червня 2024 року письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_6 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, містяться особисті підписи останнього про її отримання (а. к. 14-19).

Таким чином ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадження та щодо майна останнього може розглядатися питання про його арешт з метою забезпечення конфіскації майна.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за фактом умисного ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.

З наданих матеріалів встановлено, що документальною плановою виїзною перевіркою податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Заготпродукт» (ЄДРПОУ 36909109) встановлено порушення підприємством п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додатну вартість в загальній сумі 43 760 997 грн, а також п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, не відображення у поданих розрахунках форми 1-ДФ за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 нарахованих та виплачених доходів фізичним особам та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям (а. к. 23-65).

На підставі акту вказаної перевірки від 28 лютого 2020 року № 224/09-19-05-05/36909109 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2020 року № 0002670505, яким за вищевказані порушення ПП «Заготпродукт» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 54 701 246 грн, у тому числі 43 760 997 грн за податковими зобов`язаннями та 10 940 249 грн за штрафними санкціями штрафами (а. к. 66-67).

ПП «Заготпродукт» не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням подавало скаргу до ДПС, яку було залишено без задоволення (а. к. 75-78, 79-87), після чого оскаржило таке у судовому порядку, однак рішенням І.Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено (а. к. 88-93, 94-109).

Окрім наведеного детективом зазначено про те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ПП «Заготпродукт» (код ЄДРПОУ 36909109) в органах державної влади було зареєстроване 09 червня 2010 року громадянином України ОСОБА_6 (задекларовані дані на момент реєстрації юридичної особи місцезнаходження: АДРЕСА_7 ; основний вид економічної діяльності: виробництво м`яса; засновник та директор: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ). 24 березня 2015 року у зв`язку із прийняттям рішення власника ПП «Заготпродукт» № 1 про збільшення статутного фонду підприємства на суму 4 120 000 грн, було затверджено новий статут приватного підприємства, редакція якого діяла до 29.03.2021; засновником та директором є ОСОБА_6 , який згідно з п. 6.4. Статуту реалізовує оперативну і стратегічну політику підприємства та здійснює керівництво поточною діяльністю. 29 березня 2021 року у зв`язку з прийняттям рішення власника ПП «Заготпродукт» № 29/03/21, було затверджено новий статут приватного підприємства. Відповідно до даного рішення ОСОБА_6 виходить зі складу учасників підприємства та звільняється з посади директора ПП «Заготпродукт», новим директором стає ОСОБА_7 ; змінюється юридична адреса підприємства на: АДРЕСА_8 . У той же час 22 листопада 2023 року в органах державної влади було зареєстровано ТОВ «Торнадо М`ясо» (код ЄДРПОУ 45239320; задекларовані дані на момент реєстрації юридичної особи місцезнаходження: АДРЕСА_7 ; засновник та директор: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ) (а. к. 110-111, 112-113).

У той же час допитаний 15 листопада 2023 року органом досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показав, що будь які питання щодо ПП «Заготпродукт» йому не відомі, він ніколи там не працював. Також показав, що одного разу на станції метро «Вокзальна» до нього підійшов незнайомий чоловік, який запитав, чи він хоче заробити 2 000 грн, і коли він погодився, то взяв його паспорт та ідентифікаційний код і пішов у невідомому напрямку, а через 20 хв повернувся та повернув йому документи і дав гроші; коли саме це було він не пам`ятає (а. к. 114-118).

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованого йому злочину.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому слідчим суддею встановлено, що за вчинення вказаного злочину передбачено покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідної статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Крім того як було зазначено вище, арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.

Однак як вказує ініціатор клопотання, за останні 24 роки (з 1998 по 2024 рік) відповідно до даних Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ України ОСОБА_8 офіційно отримав 4 857 592,47 грн доходу (а. к. 154-зворот); у період часу з 01.01.2017 по 28.09.2021 у ОСОБА_6 у приватній власності перебувала велика кількість нерухомого майна, яке підозрюваний після встановлення податковим органом зазначених вище порушень відчужив на підставі договорів дарування (два договори дарування від 11.03.2020, п`ять договорів дарування від 05.04.2021, п`ять договорів дарування від 07.04.2021 та два договори дарування від 29.04.2021) своїй дружині ОСОБА_5 та сину ОСОБА_8 ; крім цього за період з 21.12.2001 по 10.03.2020 та з 03.04.2021 по даний час у шлюбі з ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_5 за письмовою згодою чоловіка набула право власності на три квартири, чотири нежитлові приміщення та вісімнадцять земельних ділянок (а. к. 122-126, 127-148). Також, згідно з даними регіонального сервісного центру ГСЦ МВСу Львівській, І.Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) № 31/28/16-2250-2024 від 24 червня 2024 року, за сином ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано дев`ятнадцять транспортних засобів, право власності на які останнім набуто у період 2020 2024 років, а також чотири транспортні засоби за дружиною ОСОБА_5 , право власності на два з яких набуто у 2024 році, при цьому за ОСОБА_6 транспортні засоби не зареєстровані (а. к. 149-153).

Обставини родинних зв`язків ОСОБА_6 орган досудового розслідування доводить за протоколом огляду від 25 червня 2024 року, за яким провів огляд комп`ютерної бази даних «Державний реєстр актів цивільного стану громадян України» та встановив, що у відповідності до Актового запису про шлюб від 12 грудня 2001 року № 12 та актового запису про шлюб від 03 квітня 2021 року № 505 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди часу з 12 грудня 2001 року по 10 березня 2020 року та з 03 квітня 2021 року по теперішній час (а. к. 119, 120, 121).

Тобто станом на момент звернення детектива з клопотанням про арешт такого майна та на момент його розгляду слідчим суддею, право власності на відповідне майно перейшло до інших осіб внаслідок його відчуження за договорами.

Водночас слідчий суддя погоджується із твердженнями детектива та прокурора, що вказані правочини містять ознаки фраудаторності, а тому не впливають на можливість арешту відповідного майна як такого, що належить підозрюваному.

Так однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Випадки укладення цивільно-правового договору з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації розглядаються як очевидно недобросовісні та є проявом зловживання правом.

При цьому застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати ВС від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, постанова КЦС ВС від 6 серпня 2023 року у справі № 755/3563/21, постанова КЦС ВС від 12 квітня 2023 року у справі № 161/12564/21 тощо).

Застосовуючи вироблений вищою судовою інстанцією підхід до визначення ознак фраудаторності правочинів до обставин цього кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані правочини щодо рухомого та нерухомого майна укладені між близькими родичами, вчинені у короткий проміжок часу після встановлення порушень податкового законодавства ОСОБА_6 , в тому числі під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Вказані обставини у своїй сукупності вказують що підозрюваний при укладенні таких договорів ймовірно діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у його власності.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що правочини по відчуженню належного підозрюваному майна містять ознаки фраудаторності, а тому вважає, що таке майно підлягає арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований підозрюваному злочин.

Крім цього слідчим суддею була встановлена необхідність накладення арешту й на майно, придбане ОСОБА_5 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , з огляду на те, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та відсутності доказів, які б свідчили про те, що вказане майно чи його частина є особистою приватною власністю ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з такого.

Згідно з положеннями ст. 368 ЦК України спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте ними за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Одночасно з цим ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При чому спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Слідчим суддею встановлено, що 12 грудня 2001 зроблено актовий запис про шлюб № НОМЕР_9 та 03 квітня 2021 року актовий запис про шлюб № НОМЕР_10 , які свідчать про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому за даними органу досудового розслідування вперше сторони перебували у шлюбі до 10 березня 2020 року, та наразі з 03 квітня 2021 року знову перебувають у шлюбі, відомості про виділення часток майна подружжя чи укладання шлюбного договору у слідчого судді відсутні. Отже враховуючи, що доказів зворотного надано не було, слідчий суддя констатує, що з 12 грудня 2001 року по 10 березня 2020 року перебував, а також з 03 квітня 2021 року до сьогоднішнього часу підозрюваний ОСОБА_6 перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , а тому за загальним правилом, встановленим ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України майно, набуте, як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_5 належить їм на праві спільної сумісної власності.

Так, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна на підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, зокрема інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було встановлено перелік майна, що перебуває у власності ОСОБА_5 . При цьому слідчий суддя відзначає, що жодних доказів, які б свідчили, що вказане нерухоме майно є виключно особистою приватною власністю дружини підозрюваного не надано. Таким чином таке майно вважається спільною сумісною власністю подружжя, хоча і зареєстроване за ОСОБА_5 .

Також слідчий суддя зазначає, що хоча арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може підлягати лише частка у спільному майні особи, щодо якої може бути застосоване таке покарання (підозрюваний/обвинувачений), під час вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя не має права вирішувати питання про визначення часток у спільному майні та виділенні їх в натурі.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов заявлена детективом мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зазначає, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас заборона розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на цьому етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 420220900000000022 від 14 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 646,3 м кв;

- нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 816,5 м кв;

- нежитлову будівлю, склад, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290 м кв;

- нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 741,5 м кв;

- нежитлову будівлю, телятник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 351,5 м кв;

- нежитлову будівлю, автогараж, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 237,8 м кв;

- нежитлову будівлю, санітарний пропускник, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26 м кв;

- нежитлову будівлю, автоваги, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 17,6 м кв;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,6 м кв;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 74,6 м кв;

- нежитлове приміщення 153 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 21,9 м кв;

- нежитлове приміщення 152 за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 22 м кв;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0025, загальною площею 1,4487 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0139, загальною площею 0,8483 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0526, загальною площею 0,3024 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:004:0012, загальною площею 1,3792 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0527, загальною площею 0,3025 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:004:0011, загальною площею 1,4383 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0124, загальною площею 0,5339 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0060, загальною площею 0,847 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:7142, загальною площею 0,8469 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0136, загальною площею 0,8471 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0030, загальною площею 0,2448 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0566, загальною площею 0,2447 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0567, загальною площею 0,5628 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:01:003:0116, загальною площею 1,073 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:004:0107, загальною площею 0,8471 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0029, загальною площею 0,2448 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2624486600:02:005:0151, загальною площею 0,7258 га;

- транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy», р/н НОМЕР_3 , вантажний, 1998 року випуску;

- транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Rav4», р/н АТ 87 00 ВО, легковий, 2016 року випуску,VIN-код: НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_5 , легковий, 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_6 ;

- транспортний засіб марки «Audi Q8 E-Tron», р/н НОМЕР_7 , легковий, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_8 ,

заборонивши розпорядження таким майном.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1