ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/71/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 (суддя Смирнова Ю. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Козир Т. П., Мальченко А. О.)

у справі № 910/71/23

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - 2) Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і 3) Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання недійсним договору та про застосування наслідків недійсності правочину,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Сімаченко А. О., представники КП "Плесо" - Онуфрієнко М. В., Козуліна А. В., представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - Жиделяєва Ю. Г.)

ВСТУП

1. Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) з вернувся з цим позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - відповідач-1, КП "Плесо") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс" (далі - відповідач-2, ТОВ "Гео-Макс"), посилаючись на те, що внаслідок укладення та виконання відповідачами оспорюваного правочину, в порушення приписів земельного та водного законодавства, на території островів встановлені межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

2. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги саме в тій частині, яка стосувалася території островів.

3. З урахуванням доводів та вимог касаційної скарги, перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності встановлення на території островів меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а також правомірності внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей.

4. За результатом касаційного розгляду справи, Верховний Суд погодився з висновками судів стосовно протиправності встановлення на островах водоохоронних зон, як таких, які мають вужчий перелік заборон використання ніж прибережних захисна смуга; відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг, оскільки режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію островів, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні касаційної скарги, про що детальніше викладено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. Рішення Київської міської ради від 27.05.2021 №1252/1293 "Про затвердження переліку природоохоронних заходів у місті Києві, що фінансуватимуться з Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2021 році" (далі - рішення від 27.05.2021 №1252/1293), зокрема, передбачено виконання заходів щодо створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва.

6. Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2021 №2065 "Про забезпечення виконання у 2021 році природоохоронних заходів у місті Києві" (далі - розпорядження від 28.09.2021 №2065), зокрема, передбачено виділення Управлінню екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і КП "Плесо" коштів на створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва.

7. В рамках виконання вказаних рішення і розпорядження КП "Плесо" проведено процедуру закупівлі UA-2021-11-12-016754-a від 20.12.2021 послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; код ДК 021:2015: 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги; номер закупівлі UA-2021-11-12-016754-a, переможцем якої визначено ТОВ "Гео-Макс".

8. За результатами даної закупівлі 17.12.2021 між КП "Плесо" (замовник) і ТОВ "Гео-Макс" (виконавець) укладено договір №1961 на закупівлю послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, що зазначені в додатку 1 до Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги у відповідності до цього договору. Код за 021:2015:71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.

9. У додатку №1 до Договору наведено перелік водних об`єктів, які розташовані на території м. Києва, на яких передбачаються архітектурні, інженерні та геодезичні послуги (розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг) у 2021 році за бюджетною програмою КПКВ 2818340 "Створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів", а саме:

1) Пляж "Центральний", довжина 829 м, місцезнаходження об`єкту: м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів;

2) Пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", довжина 1570 м, місцезнаходження об`єкту: м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський;

3) Пляж "Веселка", довжина 253 м, місцезнаходження об`єкту: м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, вул. Микільсько-Слобідська;

4) Затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", місцезнаходження об`єкту: м. Київ, Оболонський район, Затока Оболонь, р. Дніпро;

5) Зона відпочинку "Березняки", місцезнаходження об`єкту: м. Київ, Дніпровський район, Дніпровська набережна.

10. Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість послуг, визначена в цьому договорі, становить 3 231 582,00 грн., в т.ч. ПДВ 538 597, 00 грн у відповідності до розрахунку вартості послуг, що наведений у додатку 2 до Договору.

11. У п. 5 додатку №3 "Технічне завдання" до Договору визначено, що метою послуги є:

- організація і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг пляж "Центральний", пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", пляж "Веселка", затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", зона відпочинку "Березняки" у місті Києві;

- створення водоохоронних зон, в межах яких виділяються прибережні захисні смуги, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів міста Київ з метою: чіткого встановлення меж водоохоронної зони, та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами; врегулювання питання внесення відомостей про межі водоохоронної зони та прибережної смуги пляж "Центральний", пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", пляж "Веселка", затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", зона відпочинку "Березняки" у місті Київ до Державного земельного кадастру; інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

12. За змістом п. 9 додатку №3 "Технічне завдання" до Договору, відомості про організацію і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг пляж "Центральний", пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", пляж "Веселка", затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", зона відпочинку "Березняки" у місті Києві підлягають внесенню до Державного земельного кадастру виконавцем послуги; після надання виконавцем послуг замовник забезпечує отримання рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про затвердження проєкту землеустрою.

13. Додатковими угодами від 17.12.2021 №1, від 23.12.2021 №2, від 23.12.2021 №3, від 30.06.2022 №4 до Договору вносилися зміни.

14. Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 23.12.2021 №2, п. 1.1 Договору викладено в редакції, відповідно до якої виконавець зобов`язується надати замовникові наступні послуги, необхідні для створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва: "Розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг", що зазначені в додатку 1 до Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги у відповідності до цього договору. Код за ДК 021:2015 - 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.

15. Пунктом 2 додаткової угоди від 30.06.2022 №4 сторони домовилися призупинити виконання зобов`язань за Договором відповідно до термінів, що встановлені додатком №4 до Договору, на період дії воєнного стану але не більше ніж на 90 календарних днів з дати введення воєнного стану, та виклали додаток №4 у новій редакції.

16. На виконання умов Договору ТОВ "Гео-Макс" розроблено 5 проєктів землеустрою. 23.12.2021 та 22.09.2022 сторони Договору підписали відповідні акти здавання-приймання виконаних послуг.

17. В подальшому, наказом КП "Плесо" від 21.09.2022 №179 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг" затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг р. Дніпро на острові Труханів, пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м. Києва, погоджений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 18.07.2022 №25/7-11/9199-22 та Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 25.08.2022 №077-2388.

18. Наказом КП "Плесо" від 21.09.2022 №180 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг" затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг острів Венеціанський пляж "Передмісна слобідка" і пляж "Золотистий" у Дніпровському районі м. Києва, погоджений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 13.07.2022 №25/7-11/9015-22 та Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19.08.2022 №077-2317.

19. Згідно з витягом від 05.10.2022 №НВ-5100774732022 до Державного земельного кадастру 05.10.2022 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000034; назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро на острові Трухановому, пляж "Центральний" у Дніпровському р-ні м. Києва, площа - 41,9444 га, код обмеження - 000501; документ, на підставі якого встановлено обмеження у використанні земель: КП "Плесо" від 21.09.2022 №179.

20. Відповідно до витягу від 11.10.2022 №НВ-4600805502022 до Державного земельного кадастру 11.10.2022 року внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000124; назва обмеження - прибережна захисна смуга р. Дніпро на острові Трухановому, пляж "Центральний" у Дніпровському р-ні м. Києва, площа - 36,6556 га, код обмеження - 000502; документ, на підставі якого встановлено обмеження у використанні земель: КП "Плесо" від 21.09.2022 №179.

21. Відповідно до витягу від 19.10.2022 №НВ-3500790022022 до Державного земельного кадастру 19.10.2022 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000035; назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро, острів Венеціанський, пляжі "Передмістна слобідка" і "Золотий" у Дніпровському р-ні м.Києва, площа - 55,7046 га, код обмеження - 000501; документ, на підставі якого встановлено обмеження у використанні земель: КП "Плесо" від 21.09.2022 №180.

22. Витягом від 17.11.2022 №НВ-1800649292022 підтверджується внесення до Державного земельного кадастру 17.11.2022 року відомостей про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000129; назва обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах р.Дніпро, острів Венеціанський, пляжі "Передмістна слобідка" і "Золотий" у Дніпровському р-ні м.Києва, площа 15,0605 га, код обмеження - 000502; документ, на підставі якого встановлено обмеження у використанні земель: КП "Плесо" від 21.09.2022 №180.

23. Оплата послуг за Договором у сумі 3 231 582, 00 грн здійснена КП "Плесо" на користь ТОВ "Гео-Макс" в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.12.2021 № 23 на суму 3 070 002, 90 грн та від 17.10.2022 №9088 на суму 161 579,10 грн.

24. Суди також встановили, що відповідно до Статуту КП "Плесо", затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 03.07.1995 року №204 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.05.2019 №882 (далі - статут), підприємство має право виступати замовником проєктної документації в частині делегованих виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень (п. 3.1.13).

25. Також в матеріалах справи наявне рішення Київської міської ради від 02.10.2018 №1550/5614 "Про деякі заходи з розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення водних об`єктів на території міста Києва" (далі - рішення від 02.10.2018 №1550/5614), яким доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

26. 2.1. Забезпечити розробку та подати на розгляд Київської міської ради проєкти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів місцевого та загальнодержавного значення в місті Києві терміном до 01 січня 2020 року, однак, насамперед тих водних об`єктів, які є джерелом питного водопостачання або мають природоохоронне чи рекреаційне значення.

27. 2.2. Замовниками розроблення вказаних проєктів землеустрою визначити Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або КП "Плесо".

28. 2.3. Протягом одного місяця з дня затвердження Київською міською радою проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги будь-якого з водних об`єктів, визначених у підпункті 2.1 цього рішення:

- забезпечити встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг та забезпечити встановлення межових та водоохоронних знаків;

- довести до відома населення, усіх зацікавлених підприємств, установ, організацій інформацію щодо водоохоронного режиму, який діє на цих територіях;

- забезпечити врахування такої прибережної захисної смуги в міському земельному кадастрі.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

29. Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до КП "Плесо" і ТОВ "Гео-Макс", в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив:

- визнати недійсним з моменту укладення договір на закупівлю послуг від 17.12.2021 №1961 (з додатковими угодами від 17.12.2021 №1, від 23.12.2021 №№2, 3, від 30.06.2022 №4), укладений між КП "Плесо" і ТОВ "Гео-Макс";

- застосувати правові наслідки недійсності правочину, зобов`язавши ТОВ "Гео-Макс" і КП "Плесо" повернути одне одному все одержане на виконання договору на закупівлю послуг від 17.12.2021 №1961 (з додатковими угодами від 17.12.2021 №1, від 23.12.2021 №№2, 3, від 30.06.2022 №4), а саме ТОВ "Гео-Макс" повернути КП "Плесо" грошові кошти в сумі 3 231 582, 00 грн, а КП "Плесо" - результат отриманих послуг;

- визнати недійсним наказ КП "Плесо" від 21.09.2022 №179 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг";

- визнати недійсним наказ КП "Плесо" від 21.09.2022 №180 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг";

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000034, дата внесення - 05.10.2022, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро на острові Трухановому, пляж "Центральний" у Дніпровському р-ні м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000035, дата внесення - 19.10.2022, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро, острів Венеціанський, пляжі "Передмістна слобідка" і "Золотий" у Дніпровському р-ні м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000124, дата внесення - 11.10.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга р. Дніпро на острові Трухановому, пляж "Центральний" у Дніпровському р-ні м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000129, дата внесення - 17.11.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах р. Дніпро, острів Венеціанський, пляжі "Передмістна слобідка" і "Золотий" у Дніпровському р-ні м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

30. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення оспорюваного правочину, які передбачають виготовлення проєктів землеустрою із встановлення водоохоронних зон, які мають менш суворий режим використання, ніж той, який поширюється на всю територію островів, суперечать ст.ст.1, 4, 87-90 Водного кодексу України (далі - ВК України), ст.ст.46-1, 54-1, 58, 60, 61, 110, 114 Земельного кодексу України (далі - ЗК), ст.ст.5, 7, 9, 14 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" та ст.ст.14-1, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Окрім того, наголошував на недоцільності виготовлення технічної документації зі встановлення на островах прибережних захисних смуг, оскільки, згідно з водним і земельним законодавством для всієї території такого утворення, як острів, характерний режим обмеження господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг. Отже відображення у Державному земельному кадастрі відомостей про встановлені межі відповідної зони, має наслідком звуження режиму використання, який поширюється на всю територію островів в силу імперативних вимог закону.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

31. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, позовні вимоги задоволено частково.

32. Визнано недійсним з моменту укладення Договір від 17.12.2021 року №1961 (з додатковими угодами від 17.12.2021 №1, від 23.12.2021 №№ 2, 3, від 30.06.2022 №4), укладений між КП "Плесо" і ТОВ "Гео-Макс", в частині, що стосується надання, прийняття та оплати послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об`єктів: пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р.Дніпро, острів Венеціанський).

33. Визнано недійсним наказ КП "Плесо" від 21.09.2022 №179 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг".

34. Визнано недійсним наказ КП "Плесо" від 21.09.2022 року №180 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг".

35. Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000034, дата внесення - 05.10.2022, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро на острові Труханів, пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м.Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

36. Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000035, дата внесення - 19.10.2022 року, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро, острів Венеціанський пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

37. Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000124, дата внесення - 11.10.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга р. Дніпро на острові Труханів, пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

38. Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000129, дата внесення - 17.11.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах р. Дніпро, острів Венеціанський пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру. В іншій частині позову відмовлено.

39. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень законодавства, на островах не "встановлюються" прибережні захисні смуги, а поширюється "режим" обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг. Відтак, оскільки за змістом положень законодавства, прибережна захисна смуга є ділянкою конкретно визначеної ширини, а режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію острову, отже встановлення меж прибережної захисної смуги на невеликій частині відповідних островів (як це передбачається умовами спірного Договору), по-перше, суперечить положенням ст. 88 ВК України, по-друге, створює хибне уявлення про відсутність відповідних обмежень на іншій їх території.

40. Також, суд першої інстанції встановив, що внаслідок укладення Договору з порушенням ст. 88 ВК України, та, відповідно, внаслідок його виконання наразі, за даними Державного земельного кадастру, лише 15,0605 га земель на острові Венеціанському і 36,6556 га на острові Трухановому мають передбачені для прибережної захисної смуги обмеження у використанні, що створює хибне уявлення про відсутність таких обмежень для іншої території цих островів, що говорить про обґрунтованість вимог прокурора в частині визнання недійсними наказів КП "Плесо" №№179, 180 від 21.09.2022, а також скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі обмежень у використанні земель за обліковими номерами 011:000501:00000034, 011:000501:00000035, 012:000502:00000124, 012:000502:00000129, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру, та відповідно, які підлягають задоволенню як похідні вимоги від вимог про визнання недійсним Договору.

41. Суд апеляційної інстанції, в частині оскаржуваних позовних вимог, залишив без змін рішення суду першої інстанції з тих же мотивів.

Касаційна скарга

42. Не погодившись із рішенням та постановою, КП "Плесо" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

43. Скаржник наголошує на тому, що суди помилково не застосували приписи статті 111 ЗК України, у сукупності із статтею 28 Закону України "Державний земельний кадастр", та неправильно застосували статті 46-1, 54-1, 58, 60, 61, 110 ЗК, статті 1, 87, 88, 89 ВК України, статті 5, 7, 9, 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 14- 1, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та статті 3, 5, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду про застосування яких наразі відсутній. Зазначає, що суди не врахували, що не зважаючи на відсутність інформації в Державному земельному кадастрі, обмеження, встановлені законами та прийнятими на підставі них нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковому виконанню в силу імперативних норм такого законодавства, а тому відсутність цих відомостей не може вважатися такою, що їх нівелює.

44. Вказує на те, що суди не врахували, що землі на території островів Труханів та Венеціанський мають обмеження, встановлені законодавством для земель природо-заповідного фонду, історико-культурного призначення та зон охорони. Вказані обмеження встановлені рішеннями Київської міської ради у відповідності з вимогами законодавства про природно-заповідний фонд та охорону культурної спадщини. Відповідно вони є такими що встановлені законодавством, а тому в силу статті 111 ЗК України діють з моменту набрання чинності цими нормативно правовими актами, незалежно від того, чи внесені вони до Державного земельного кадастру.

45. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що в цій справі не доведено порушення прав та законних інтересів прокурора і позивача (Київської міської ради), які не є сторонами оспорюваного Договору.

46. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 87 та 88 ВК України в частині можливості встановлення меж водоохоронних зон та виділених в її межах прибережних захисних смуг у взаємозв`язку із положеннями статей 58, 60, 61, 111 ЗК України та статей 1, 87, 88, 89 ВК України, статті 60 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища".

47. На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що метою встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг є лише запровадження обмеження господарської діяльності на відповідних територіях, адже їх першочергова мета полягає в захисті водного об`єкта. На відміну від островів прибережні захисні смуги та водоохоронні зони є природоохоронними територіями.

48. Також КП "Плесо" вказує, що встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг необхідне для належної організації пляжної зони та забезпечення загального водокористування (недопущення встановлення огороджень).

49. Окрім того, скаржник вказує на те, що суди дійшли неправильних висновків щодо необхідності затвердження проєктів землеустрою, виготовлених на виконання Договору, Київською міською радою, та не застосували положення статті 186 ЗК України. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права в подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

50. Від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив, у якому прокурор не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві прокурор вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, зокрема, в частині: (1) недоведення прокурором наявності порушеного права територіальної громади в особі Київської міської ради в цій справі; (2) можливості встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на островах з метою захисту водного об`єкта; (3) необхідності встановлення вказаних зон для належної організації пляжної зони та загального водокористування; (4) наявності у КП "Плесо" права затверджувати виготовлену на виконання Договору документацію із землеустрою; (5) того, що проєкт землеустрою зі встановленням меж прибережної захисної смуги та водоохоронної зони не скасовує встановлені законодавством обмеження. Зазначає, що вказані доводи відповідача не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

51. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (далі - Міністерство) подало відзив, у якому погоджується з доводами касаційної скарги, просить вимоги касаційної скарги задовольнити у повному обсязі. У відзиві Міністерство підтримує доводи скаржника стосовно неправильного застосування судами статей 87-89 ВК України, статей 60, 61 ЗК України, а також вказує на неврахування судами приписів статей 111, 186 ЗК України. Вказує на те, що судові рішення не відповідають вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

52. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем-1 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

54. Причиною виникнення цього спору стало укладення відповідачами Договору та, як наслідок виготовлення проєктів землеустрою та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, зокрема, на територіях островів Венеціанський і Труханів у м. Києві.

55. Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЗК України для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

56. Частинами 1, 2 ст. 87 ВК України визначено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

57. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 87 ВК України на території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), а також у потічки. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

58. Частинами 5, 6 ст. 87 ВК України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проєктами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

60. Так само, ч. 1 ст. 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

61. За визначенням, наведеним у ст. 1 ВК України, прибережною захисною смугою є частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

62. Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

63. Відповідно до ч. 2 ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

64. Частиною 1 ст. 61 ЗК України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

65. Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЗК України режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

66. Так, згідно зі ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

67. За приписами ч. 17 ст. 88 ВК України на островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

68. Урахувавши наведені положення законодавства, суди попередніх інстанцій вказали на те, що на території водоохоронних зони, за статтею 87 ВК України, діє лише три заборони щодо допустимих видів діяльності (не можна застосовувати стійкі та сильнодіючі пестициди, влаштовувати кладовища, скотомогильники, звалища, поля фільтрації і скидати неочищені стічні води з використанням рельєфу місцевості), то для прибережних захисних смуг статтею 89 ВК України таких заборон встановлено сім (не можна будувати будь-які споруди, у тому числі бази відпочинку, дачі, гаражі та стоянки автомобілів, розорювати землі, застосовувати добрива і пестициди, влаштовувати літні табори для худоби, звалища сміття, гноєсховища тощо, мити і обслуговувати техніку, випалювати суху рослинність).

69. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постановах від 12.06.19 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц, частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території такої зони, є прибережна захисна смуга (абзац тридцять восьмий статті 1 ВК України, абзац другий пункту 8.19, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів) (пункти 64, 74, відповідно, наведених постанов).

70. За встановлених у цій справі обставин, у зв`язку з укладенням Договору, умовами якого передбачено розробку проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон на території островів, такі зони встановлені площею 40,6441 га - на острові Венеціанський і площею 5,2888 га - на острові Труханів.

71. Разом з тим, як уже було зазначено вище, за частиною 17 статті 88 ВК України на островах встановлюється передбачений для прибережних захисних смуг режим обмеженої господарської діяльності.

72. Звідси, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що за наслідком укладення оспорюваного Договору на території островів Венеціанський і Труханів, на яку поширюється передбачений для прибережних захисних смуг режим використання, за наслідком укладення оспорюваного правочину, встановлено водоохоронні зони, які є територією із менш суворим режимом обмеження діяльності, у порівнянні із прибережною захисною смугою.

73. Висновок судів попередніх інстанцій стосовно обмежень режиму господарської діяльності прибережних захисних смуг у порівнянні із водоохоронними зонами узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.06.19 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц, наведеним вище у пункті 69 цієї постанови.

74. Окрім того, за встановлених судами обставин, у зв`язку з укладанням оспорюваного Договору встановлені межі прибережних захисних смуг, а саме 36,6556 га на острові Труханів (орієнтовно 9% від загальної площі) і 15,0605 га на острові Венеціанський (орієнтовно 8% від загальної площі), за наслідком чого в Державному земельному кадастрі лише зазначена територія обліковуються як прибережні захисні смуги, хоча такий статус має вся територія цих островів.

75. Водночас, як уже було зазначено вище, в силу прямої норми закону - частини 17 статті 88 ВК України - режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію островів.

76. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, за змістом оспорюваного Договору, серед об`єктів, щодо яких умовами Договору передбачається розроблення проєктів землеустрою з метою встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, містяться пляжі "Центральний", "Передмістна слобідка" і "Золотий", які розташовані на островах (острови Труханів і Венеціанський) і займають лише певну (порівняно невелику) частину території цих островів. Отже, оскаржуваним Договором передбачено розроблення документації із землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг на островах.

77. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки відповідно до ч. 17 ст. 88 ВК України режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг, встановлюється на всій території такого утворення як острів, встановлення зовнішніх меж прибережної захисної смуги на островах не відповідає наведеним положенням Кодексу.

78. Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

79. Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

80. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр базується, зокрема, на принципах обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

81. За змістом статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

82. Отже, згідно із Законом України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр має містити відомості, необхідні для регулювання земельних відносин та які мають відповідати фактичним даним (див. постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 359/6113/16).

83. Відповідно до правового висновку Касаційного цивільного суду, викладеного в постановах від 09.06.2021 у справі № 487/1189/18, від 26.08.2020 у справі № 487/10131/14-ц, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Аналогічного висновку, з урахуванням вимог частини 17 статті 88 ВК України, можна дійти і стосовно встановлення режиму обмеженої господарської діяльності, передбаченого для прибережних захисних смуг, на всій території островів, про що підставно вказали прокурор у позовній заяві та суди в оскаржуваних судових рішеннях.

84. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель, внаслідок укладення Договору та, відповідно, внаслідок його виконання, за даними Державного земельного кадастру, на території островів, зокрема, встановлені межі прибережної захисної смуги площею 15,0605 га земель на острові Венеціанському і 36,6556 га на острові Трухановому, що не відповідає фактичним даним щодо встановлених у відповідності до вимог законодавства обмежень у використанні всієї території цих островів.

85. Колегія суддів наголошує, що посилання скаржника на приписи статті 111 ЗК України, у сукупності зі статтею 28 Закону України "Про Державний земельний кадастр", положення яких передбачають внесення відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру, а також чинність таких обмежень, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, з моменту набрання чинності цими нормативно-правовими актами, не спростовує висновків судів, наведених, зокрема, у пунктах 39, 77 цієї постанови, оскільки, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, за наслідком укладення оскаржуваного правочину, внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо частини території яка має режим використання прибережної захисної смуги, в той час як з урахуванням наведених вище положень законодавства, в тому числі і тих, на які посилається скаржник, режим прибережної захисної смуги поширюється на всю територію островів в силу прямої вказівки закону.

86. В той же час підставою заявлених позовних вимог є вчинення відповідачем-1 дій щодо державної реєстрації обмежень у використанні земель щодо незначної частини островів. При цьому, підставності вчинення таких дій саме щодо частини території островів, або щодо саме визначеної відповідачем-1 частини території островів (конкретних пляжів), останній під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не довів.

87. Звідси, доводи скаржника, про які йдеться у пункті 43, 44 цієї постанови, не свідчать про неправильне застосування / помилкове незастосування судами наведених норм законодавства, а відтак у Суду відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з цих мотивів.

88. В цій частині колегія суддів також вважає за необхідне відзначити помилковість тверджень Міністерства, викладених у відзиві на касаційну скаргу, стосовно того, що за змістом положень частини 4 статті 88 ВК України та абзацу 4 частини 3 статті 60 ЗК України законодавством не передбачено норм невстановлення меж прибережних захисних смуг на островах або встановлення прибережних захисних смуг розміром на всю територію острова. При цьому, ні Міністерство у відзиві на касаційну скаргу, ні сам скаржник у поданій касаційній скарзі, жодним чином не коментують положення застосованої судами норми частини 17 статті 88 ВК України. Зокрема, Міністерство і скаржник не вказують яким чином встановлення чи невстановлення меж прибережної захисної смуги на острові може вплинути на решту території острова, для якої законодавством встановлено аналогічний режим користування, а також не спростовують доводи прокурора щодо недоцільності таких дій відповідачів. Окрім того, Міністерство і скаржник також не спростовують доводів прокурора та висновків судів про те, що встановлені межі водоохоронних зон на території островів мають вужчий перелік заборон використання, ніж прибережна захисна смуга.

89. Стосовно доводів скаржника щодо поширення на територію островів обмежень, які передбачені для земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення на островах Труханів та Венеціанський, то вони були відхилені місцевим господарським судом, оскільки це питання знаходиться поза межами правовідносин, охоплених спірним Договором. За наведеного, відповідні доводи касаційної скарги, в силу меж касаційного розгляду справи, визначених положеннями статті 300 ГПК України, не можуть бути взяті Верховним Судом до уваги.

90. У частині 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

91. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

92. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

93. Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

94. Суди попередніх інстанцій дослідили, що звертаючись з цим позовом до суду, прокурор належним чином обґрунтував та підтвердив підстави представництва інтересів держави в особі Київської міської ради, як уповноваженого суб`єкта у питаннях ефективного розпорядження бюджетними грошовими коштами, зокрема, коштами місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, захисту і збереження особливо цінних земель комунальної форми власності, у зв`язку із чим безпідставними визнаються доводи скаржника, наведені у пункті 45 цієї постанови.

95. Згадані і частково процитовані скаржником в цій частині висновки, наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки, по-перше, правовідносини у наведених справах очевидно не відповідають критеріям подібності правовідносин, конкретизованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, по-друге, таке цитування не доводить порушення чи неправильне застосування судами положень законодавства, які, з урахуванням наданої процесуальним законом компетенції, встановили наявність порушеного права позивача, а також підставність звернення прокурора з позовом в особі Київської міської ради, як заінтересовано особи, а, по-третє, такі доводи КП "Плесо" не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною 2 статті 287 ГПК України.

96. За наведеного вище, викладені у пунктах 43-45 цієї постанови доводи скаржника не спростовують висновків судів про визнання недійсним Договору в частині, що стосується надання, прийняття та оплати послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об`єктів/на об`єктах пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р.Дніпро, острів Венеціанський).

97. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 46 цієї постанови, Суд зазначає таке.

98. Як уже було зазначено вище, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (стаття 1 ВК України).

99. У частинах 1 та 2 статті 88 ВК України, частинах 1 та 2 статті 60 ЗК України, вказано, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються визначеною шириною по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період).

100. Окрім того, частиною 1 статті 89 ВК України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

101. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц викладено, зокрема, такий правовий висновок: "109. Водоохоронні зони встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для запобігання забрудненню і виснаженню водних об`єктів (абзац перший пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів), для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (частина 1 статті 87 ВК України).

110. У межах вказаних зон з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (частина перша статті 60 ЗК України, пункт 1 частини 1 статті 81, частина 1 статті 88 ВК України).

111. Отже, таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей".

102. Висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що прибережна захисна смуга є частина земельної ділянки із встановленими обмеженнями у використання земель та відноситься до природоохоронної території відповідають наведеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

103. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, зокрема, з урахуванням наведених вище положень законодавства у сукупності із положеннями частини 17 статті 88, частини 1 статті 89 ВК України дійшли висновку про те, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, яка встановлюється на всій території острова.

104. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, за змістом оспорюваного Договору, серед об`єктів, щодо яких умовами Договору передбачається розроблення проєктів землеустрою з метою встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, містяться пляжі "Центральний", "Передмістна слобідка" і "Золотий", які розташовані на островах (острови Труханів та Венеціанський) і займають лише певну (порівняно невелику) частину території цих островів.

105. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що законодавче регулювання не наділяє острови статусом природоохоронної території спростовуються змістом наведених вище положень законодавства. Доводи касаційної скарги в цій частині не містять посилань на положення законодавства, а також належного мотивування помилковості висновків судів у цій частині. Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду стосовно наведеного питання (пункт 46 цієї постанови) також не містять належного мотивування, позаяк помилковість висновків судів чи неправильне застосування ними норм матеріального права скаржник не обґрунтував і не довів.

106. Більше того, позиція КП "Плесо" щодо необхідність встановлення водоохоронних зон та прибережних захисної смуги з метою надання їм природоохоронного статусу для захисту водного об`єкта - р. Дніпро, яким острови оточені з усіх боків, не узгоджується з його діями, які призвели до виникнення цього спору, а саме щодо встановлення відповідних зон лише на конкретно визначеній КП "Плесо" території, а тому доводи, про які йдеться у пункті 47 цієї постанови, відхиляються як необґрунтовані.

107. Доводи скаржника стосовно того, що розробка спірних проєктів землеустрою також передбачала встановлення на островах пляжних зон з метою здійснення КП "Плесо" своєї статутної діяльності: (1) вже були належним чином розглянуті та відхилені судами попередніх інстанцій із посиланням на відповідні обставини справи та положення законодавства; (2) не спростовують наведених вище висновків стосовно недотримання відповідачами положень частини 17 статті 88 ВК України, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

108. Звідси, викладені у пункті 46-48 цієї постанови доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування рішення і постанови в цій справі.

109. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 49 цієї постанови, Суд зазначає таке.

110. Суди попередніх інстанцій, підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, дослідили, що підставою для виникнення у КП "Плесо" статусу замовника землевпорядної документації є делегування йому відповідного права, що узгоджується з положеннями статуту КП "Плесо". При цьому, конкретні місця встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг рішенням від 27.05.2021 року №1252/1293 і розпорядженням від 28.09.2021 року №2065 не визначалися, а такі місця мали бути визначені безпосередньо КП "Плесо" з урахуванням вимог чинного законодавства.

111. При цьому, суди дослідили, що п. 2.3 рішення від 02.10.2018 №1550/5614 передбачено, що затвердження землевпорядної документації здійснює Київська міська рада, а не КП "Плесо".

112. Звідси, суд апеляційної інстанції вказав про те, що КП "Плесо" затвердило проєкти землеустрою, вийшовши за межі своїх повноважень, виходячи безпосередньо з аналізу статуту відповідача-1 та рішень, якими останньому делеговані відповідні повноваження. При цьому, посилання скаржника на положення статті 186 ЗК України не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються на встановлених у справі обставинах. Більше того, відповідні доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказів КП "Плесо" про затвердження проєктної документації, як похідних від вимог про визнання недійсним Договору.

113. Посилання скаржника в цій частині касаційної скарги на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 86 ГПК України, викладені у постановах від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, колегія суддів відхиляє, оскільки не вбачає жодної невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам. Більше того, відповідні доводи скаржника не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України.

114. За наведеного, доводи скаржника, викладені у пункті 49 цієї постанови, також не свідчать про неправильне застосування судами приписів чинного законодавства, а відтак у Суду відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з цих мотивів.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

115. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

116. В свою чергу, у пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

117. Тобто, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

118. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

119. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

120. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

121. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, в тому числі і статуту КП "Плесо", рішенню від 02.10.2018 №1550/5614, розпорядженню від 28.09.2021 №2065 та оспорюваному Договору, щодо недослідження змісту яких на предмет повноважень відповідача-1 виступати замовником землевпорядної документації посилається скаржник, та до переоцінки яких в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

122. Інші доводи касаційної скарги КП "Плесо" на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

123. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу КП "Плесо" у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові і з нормами матеріального та процесуального права.

124. Інші доводи, викладені у відзиві Міністерства на касаційну скаргу КП "Плесо", спростовуються наведеним вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

126. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

127. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана КП "Плесо" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова в оскарженій частині відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

128. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/71/23 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил