КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року Справа №640/29384/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) , Офісу Генерального прокурора , Київської міської прокуратури

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 13 від 14.08.2021 про неуспішне проходження прокурором Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 17.09.2021 № 2537к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури з 17.09.2021;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва чи на рівнозначній посаді в органах прокуратури з 17.09.2021, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури У країни;

- стягнути з Київської місцевої прокуратури (код ЄРДПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17.09.2021 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Позиції сторін

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неправомірне звільнення з посади спірним наказом Київської міської прокуратури від 17.09.2021 № 2537к на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, враховуючи, що фактично Закон №113-ІХ не відповідає Конституції України, звужує його права на захист від незаконного звільнення, встановлено дискримінацію за професійною ознакою, поставлено в нерівні умови з усіма іншими найманими працівниками, права яких регулюються КЗпП України.

Позивач наполягає на не дотриманні відповідачем положень ст. 19 Конституції України під час прийняття рішень щодо звільнення та вказує на приписи ст. 51 КЗпП України щодо права на захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи.

ОСОБА_1 зазначає, що підставою для видання наказу про звільнення стало рішення №13 від 14.08.2021 Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, незважаючи на те, що в день проведення іспиту позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 02.08. по 06.08.2021, що підтверджується випискою із амбулаторної картки з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ). У відповідності до вимог абз. 4 п. 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019, позивачем, своєчасно 04.08.2021, повідомлено секретаря тринадцятої кадрової комісії про поважну причину неявки із проханням перенести складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні Закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на інший день.

Позивач зауважив, що на офіційній сторонці Офісу Генерального прокурора 27.07.2021 було розміщено інформацію про те, що рішенням тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 27.07.2021 затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого мене було включено у графік та призначено іспит на 02.08.2021 (група 1, порядковий помер у графіку № 22, номер посвідчення 042736). На електронній сторінці Офісу Генерального прокурора були зазначені електронні адреси кадрових комісій: ms13kadrkom@gp.gov.ua тринадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих); ms14kadrkom@gp.gov.ua чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур 3 атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), без закріплення їх за відповідними групами прокурорів, або прокурорами, відповідно до дня проходження ними іспиту. При цьому зазначаю, що а ні в інформації на сторонці Офісу Генерального прокурора чи то у затвердженому Графіку прокурори не були розподілені між вказаними кадровими комісіями. З огляду на те, що у Графіку першою була зазначена тринадцята комісія, позивачем 04.08.2021 на електрону скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 на секретаря тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) направлено заяву про те, що з 02.08.2021 він перебуває на лікарняному та просить перенести складання мною іспиту. Відповіді кадрової комісії на вказані позивачем адреси листування не надходили.

В порушення вимог абз. 3 п. 11 Порядку 221 замість ухвалення рішення про перенесення дати складання відповідного іспиту, з незрозумілих позивачу підстав чотирнадцятою кадровою комісією 14.08.2021 а не тринадцятою, хоча розподілу прокурів по комісіям не було, ухвалено незаконне рішення № 13 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Рішення чотирнадцятої кадрової комісії №13 від 14.08.2021 позивач вважає протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, спірний наказ Київської міської прокуратури від 17.09.2021 № 2537к про звільнення підлягає скасуванню. Додає, що в оскаржуваному наказі про звільнення керівник Київської міської прокуратури посилається на норми Закону №113-ІХ, який не є Законом, який регулює статус прокурорів, та враховуючи ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» позивач зазначає, що його не було повідомлено письмово про рішення припинити із ним трудову діяльність.

Вказуючи на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України просить поновити його на посаді із якої було незаконно звільнено та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, враховуючи відомості у довідці Київської міської прокуратури №21/481 від 11.10.2021.

Відповідач Офіс Генерального прокурора не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю та безпідставністю їх заявлення.

Офіс Генерального прокурора посилається на положення п. 6, п. 9, п. 10 розділу ІІ Закону №113-ІХ, накази Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221) та від 17.11.2020 № 546 про створення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Комісія).

11.10.2019 позивачем на виконання пункту 10 розділу І Порядку № 221 Генеральному прокурору подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. З огляду на це, останнім надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ).

Посилаючись на положення пункти 6, 7 та 8, 11 розділу І, п. 1 розділу ІІ Порядку №221, зазначив, що заява прокурора про перенесення дати складення іспиту має бути подана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати на яку було призначено іспит, співбесіду та до заяви має бути долучено відповідний документ, що підтверджує інформацію про поважність причини неявки на іспит чи співбесіду. Якщо заява була подана з порушенням строку або якщо у заяві причини визнані не поважними, кадрова комісія приймає рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації.

Після завершення строку на подання заяви комісія формує графік складення іспитів, в якому зазначаються прізвища, ім`я по батькові прокурора, номера посвідчення, дата, час та місце складення іспиту офіційно оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури не пізніше ніж за п`ять днів до дня складення іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином з моменту такого оприлюднення відповідного графіка.

Рішенням тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій від 27.07.2021 було затверджено графіки складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, який було розміщено на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури та в якому було вказано датою проведення тестування позивача 02.08.2021 група 1, під номером 22 ОСОБА_1 .

Позивач не дотримався вимог Порядку №233, не з`явився у визначені Комісією місце та час для проходження атестації, а саме 03.02.2021 та 04.02.2021 подав до тринадцятої кадрової комісії заяву про перенесення дати складення іспиту, яку 19.02.2021 вказана кадрова комісія розглянула та призначила ноу дату іспиту.

На засіданні тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій 27.07.2021 та відповідним протоколом №9 від 27.07.2021, затверджено графік складення іспиту на 02.08.2021 до якого включено ОСОБА_1 , а також визначено відповідальною чотирнадцяту кадрову комісію, про що інформацію яку розміщено на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури.

Офіс Генеральної прокуратури наполягає, що позивач був належним чином повідомлений про відповідальну кадрову комісію та про дату, час та місце проходження іспиту.

Протоколом чотирнадцятої кадрової комісії від 02.08.2021 №8 зафіксовано неявку позивача на іспит та у подальшому, 14.08.2021 протоколом №11 на засіданні даної комісії, останньою зазначено про те, що відомості про причини неявки прокурора до комісії не надходили.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаним із процедурою проходження атестації, не звернувся до відповідної кадрової комісії із заявою про неможливу явку на іспит 02.08.2021 та у подальшому не повідомив про причини неявки. Відповідно, комісією було обґрунтовано ухвалено рішення №13 від 14.08.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Пунктом 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію або у разі неуспішного проходження атестації.

Норми Законів № 1697-VII та № 113-ІХ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.

Наказ від 17.09.2021 № 2537к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва та органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 17.09.2021, прийнято керівником Київської міської прокуратури у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, Офіс Генерального прокурора застосовуючи ст. 241-1 КЗпП України, п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58, вказує на те, що ОСОБА_1 звільнений 17.09.2021 та оскільки строк звільнення починається з 17.09.2021, наступний за ним день є 18.09.2021. Додає, що згідно табелю обліку використання робочого часу за вересень 2021 року, станом на 17.09.2021 позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату.

Щодо вимоги позивача про призначення його на посаду з якої його було звільнено, Офіс Генерального прокурора в силу положень Закону №113-ІХ прокурори можуть бути переведені на посаду лише у разі успішного проходження ним атестації, положення ст.ст. 40, 235 КЗпП України не застосовуються.

Відповідно до положення пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме «якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата та номер».

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» визначено днем початку обласних прокуратур 11.09.2020, про що опубліковано у газеті «Голос України» 09.09.2020 у відповідності із зазначеним пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113. Таким чином, у разі задоволення позову, поновити ОСОБА_1 можливо лише на посаду в Київській місцевій прокуратурі № 8 міста Києва. Інше буде суперечити з переліченими офіційними документами (невідповідність дат поновлення в установі та документу (наказ) про перейменування установи і це незважаючи навіть на порушення вимог Закону № 113 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації (пункт 7 розділу І «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113).

Офіс Генерального прокурора додав, що Порядком №221 та Порядком роботи кадрових комісій № 233 не передбачено оброблення та передачі заяв до розгляду, поданих на електронну адресу кадрових комісій, та підготовки відповідей за результатами розгляду таких заяв. Наказом Генерального прокурора № 357 від 15.11.2021 визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора №545 від 17.11.2020 про створення тринадцятої кадрової комісії та у Офіс Генерального прокурора не володіє інформацією для перевірки надходження заяви позивача в серпні 2021 року до тринадцятої кадрової комісій, доступ до електронної поштової скриньки тринадцятої кадрової комісії мають виключно члени даної комісії. Через повномасштабне вторгнення рф до України, рух усіх електронних листів в домені @gp.gov.ua до 26.04.2022, технічно неможливе.

Відповідач Київська міська прокуратура вказує на те, що положення пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, який передбачає звільнення прокурора з посади за п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Дані положення Закону не встановлюють дискреційні повноваження керівника регіональної (обласної) прокуратури щодо звільнення прокурорів з підстав, передбачених цим пунктом, не дають права діяти на власний розсуд, а встановлюють відповідний обов`язок.

Дана норма носить імперативний характер. підставою звільнення та чітко визначена положеннями підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України віл 19.09.2019 № 113-ІX.

Юридичним фактом, який зумовив звільнення позивача, було рішення № 13 від 14.08.2021 чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження позивачем атестації.

Доводи позивача щодо відсутності в оспорюваному наказі конкретної підстави для звільнення його з посади прокурора, що порушує принцип правової визначеності, є необґрунтованими, оскільки наказ керівника Київської міської прокуратури № 2537к від 17.09.2021 містить посилання на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ щодо звільнення позивача з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестацій. Також вказано підставу для його видання, а саме рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 13 від 14.08.2021. Дане рішення на момент видання наказу про звільнення та дотепер є чинним. Київською міською прокуратурою принцип правової визначеності щодо підстави звільнення дотримано. Положення Закону №113-ІХ та Порядку №221 не визнані неконституційними, наслідки не проходження іспиту позивачу відомі, враховуючи подану ним заву 11.10.2019 про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір проходження атестації.

Також зазначає про те, що на підстави звільнення не розповсюджуються положення КЗпП України, Закон №113-ІХ є пріоритетним, що також розповсюджується на поновлення прокурора на посаді, що можливо лише після проходження прокурором атестації та наявності відповідного рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації.

Наказ керівника Київської міської прокуратури від 17.09.2021 № 2537к про звільнення видано у відповідності з вимогами чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, визначений законами України, позов не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відповідач звернув увагу на те, що останнім робочим днем позивача було 17.09.2021.

Відповідач Чотирнадцята кадрова комісія правом на подання до суду відзиву не скористалась.

Вчинені процесуальні дії та прийняті рішення у справі

21.10.2023 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду та проведення підготовчих дій.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

09.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 09.10.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

23.10.2023, ухвалою суду прийнято справу до провадження, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 27 листопада 2023 року о 13:30год.

27.11.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою.

Наступне судове засідання призначено на 15.01.2024 об 11:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

26.12.2023 від відповідача Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення по справі.

15.01.2024 в підготовче судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник позивача Волик В.А., представник відповідача Київської міської прокуратури Стретович М.О., представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М.

Позивачем долучено до справи додаткові докази.

За згодою сторін, ухвалою суду від 15.01.2024 у порядку письмового провадження, закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 лютого 2024 року о 09:30год.

19.02.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із несправністю системи ВКЗ через відсутність інтернету. Наступне судове засідання призначено на 19.03.2024 об 11:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

19.03.2024 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник позивача Волик В.А., представник відповідача Київської міської прокуратури Стретович М.О., представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М.

У зв`язку із необхідністю витребування у відповідачів додаткових доказі, судом на місці ухвалено про перерву.

Наступне судове засідання призначено на 16.04.2024 о 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

11.04.2024 відповідачем Київською міською прокуратурою долучено до справи додаткові докази на вимогу суду.

16.04.2024 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник позивача Волик В.А., представник відповідача Київської міської прокуратури Стретович М.О., представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М.

Представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М. долучив до справи пояснення. Аналогічні за змістом пояснення отримані судом також 27.05.2024.

У зв`язку із заявленим клопотанням позивача, за відсутності заперечень інших учасників справи, судом на місці ухвалено оголосити перерву.

Наступне судове засідання призначено на 27.05.2024 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

27.05.2024 в судове засідання прибули представник відповідача Київської міської прокуратури Рябов О.А., представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Волик В.А. не прибули, позивачем подано клопотання про відкладення слухання справи.

За відсутності заперечень учасників по справі, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи.

Наступне судове засідання призначено на 06.06.2024 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

06.06.2024 судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи у зв`язку із неявкою позивача та його представника.

Наступне судове засідання призначено на 20.06.2024 о 09:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

20.06.2024 в судове засідання прибули представник відповідача Київської міської прокуратури Стретович М.О., представник відповідача Офісу Генерального прокурора Стрільчук Л.М.

Позивач не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

За відсутності заперечень від учасників процесу, наявності поданого клопотання позивача про розгляд справи без його участі, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі правових позиції сторін та наданих ними доказів.

Таким чином, суд здійснює подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі правових позиції сторін та наданих ними доказів.

Заслухавши сторін по справі, розглянувши подані ними докази, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію позивача та відповідачів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлені обставини судом

ОСОБА_1 безперервно працював в органах прокуратури з 25.07.2001.

На час звільнення займав посаду прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва відповідно до наказу №441к від 08.10.2020.

25.09.2019 набув чинності Закон України №113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі Закон № 113-ІХ).

Відповідно до зазначеного Закону №113-ІХ, 11.10.2019 позивачем було подано заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в Київську міську прокуратуру та про намір пройти атестацію відповідно до вимог п. 9 Порядку проходження прокурорами атестації.

Відповідно до Додатку 3 до Протоколу №8 від 02.08.2021 засідання чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), складено список осіб, які 02.08.2021 не з`явились для складення іспиту, серед яких під номером 7 ОСОБА_1 .

Протоколом 11 від 14.08.2021 чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), п`ятим питанням на порядку денному було розглянуто питання щодо відсутності інформації з приводу неявки прокурорів на іспит, факт неявки про що зафіксовано в протоколі №8 від 02.08.2021, який наявний зокрема, в матеріалах справи, та вирішено ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації у зв`язку із неявкою для складення іспиту, серед яких вказано під номеом 3 ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 визнаний таким, що не успішно пройшов атестацію на першому етапі у зв`язку із неякою 02.08.2021.

Рішенням № 13 від 14.08.2021 чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв`язку з його неявкою 02.08.2021.

В рішенні також зазначено, що у строк, передбачений Порядком проходження прокурорами атестації від 03.10.2020 №221, заяви про перенесення тестування від ОСОБА_1 до чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), не надходили.

Наказом Київської міської прокуратури №2537-к від 17.09.2021, ОСОБА_1 зільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва та органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 17 вересня 2021 року. Підстава: рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 13 від 14.08.2021.

Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ Київської міської прокурори протиправними, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів з даним позовом до суду.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.

Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі також Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 14 Закону №1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність працівників органів прокуратури становить не більше 15000 осіб, зокрема загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб.

У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктами 6, 8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.

За пунктом 1 розділу ІІ Порядку №221 Після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Відповідно до пунктів 4 та 5 розділу IІ Порядку № 221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Крім того, на виконання приписів Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, Закону України Про прокуратуру, визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 233 визначено, що кадрові комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 233 для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.

Згідно із пунктами 8, 10, 11 Порядку № 233 комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. Комісія може приймати процедурні рішення, пов`язані з її діяльністю. Перелік присутніх на засіданні членів комісії, інформація про істотні питання, пов`язані із діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання.

Пунктом 12 Порядку № 233 визначено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

В силу приписів пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Посилання у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ на нормативний припис як на підставу для звільнення прокурора на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», містить інший зміст положень цієї статті, які визначають «Загальні підстави для звільнення прокурорів», визначені Законом №1697-VII, який прийнятий у часі раніше, а саме 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року).

Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Таким чином, посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і посилання в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.

Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону №113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.

Існування Закону №1697-VII та Закону №113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон №113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон №113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.

Оскільки Закон №113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження наказу про звільнення з посади прокурора за результатами рішення атестаційної комісії.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосовним є пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом №1697-VII.

Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку відповідно до Закону №113-ІХ:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).

Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, №200/5038/20-а та від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, №280/4314/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/6697/21, від 23 лютого 2023 року у справі №420/7161/21.

Суд вважає необхідним зазначити, що пункт 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ сформульований чітко, однозначно та не допускає множинності тлумачення щодо правових наслідків для прокурорів, які не пройдуть атестацію, передбачену пунктами 7-18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

Крім того, Законом № 113-ІХ внесено зміни до статті 40 Закону № 1697-VII шляхом доповнення частиною п`ятою наступного змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42,42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону № 1697-VII на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Водночас, пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Суд враховує, що на час вирішення справи, рішенням другого сенату Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023, справа №3-5/2022(9/22), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ; пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ визнаний неконституційним та втрачає чинність з 01.03.2023.

Між тим, суд зазначає, що положення Закону № 113-IX на день їх виконання відповідачем Київською міською прокуратурою і прийняття оскаржуваного наказу про звільнення від 17.09.2021 №2537к були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само, були чинними і положення Порядку № 221, а тому правові підстави для їх незастосування відповідачем Київською міською прокуратурою відсутні.

Отже, з огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем Київською міською прокуратурою було обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Зважаючи на доводи позивача, варто зазначити й те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Проте, таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016.

Суд не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.

На переконання суду, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши відповідну заяву.

У зв`язку з чим, доводи позивача, у їх сукупності щодо неконституційності п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, порушення трудового законодавства під час звільнення, в обґрунтування порушених прав, суд відхиляє.

Щодо неуспішного проходження позивачем першого етапу атестації, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивачем 11.10.2019 було подано заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У вказаній заяві він підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбачених Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.

Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та проведенням атестації.

Наказом Генерального прокурора №545 від 17.11.2020 створено тринадцяту кадрову комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Наказом Генерального прокурора №546 від 17.11.2020 створено чотирнадцяту кадрову комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Відповідними наказами Генерального прокурора №62 від 11.03.2021 були внесені зміни до наказу №545 щодо складу тринадцятої кадрової комісії; № 358 від 15.11.2020 та №561 від 26.11.2020 були внесені зміни до наказу №546 щодо складу чотирнадцятої кадрової комісії.

В дані справі не є спірним повноваження складу тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісії, у зв`язку з чим суд вважає відсутніми підстави досліджувати їх склад, представників комісій, їх повноваження.

Сторонами у справі не заперечується та судом зазначається, що наказом Генерального прокурора №357 від 15.11.2021 визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора від 17.11.2020 № 545 «Про створення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)».

За обставинами по справі вбачається, що спільно рішенням тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 27.07.2021 було затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

На електронній сторінці Офісу Генерального прокурора за посиланням https://old.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=213421 були зазначені електронні адреси кадрових комісій:

- ms13kadrkom@gp.gov.ua тринадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих);

- ms14kadrkom@gp.gov.ua чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), без закріплення їх за відповідними групами прокурорів, або прокурорами, відповідно до дня проходження ними іспиту.

Зазначеними кадровими комісіями, спільно, було затверджено графік складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та призначено іспит на 02.08.2021 із адресою проведення тестування: м. Київ, вул. Межигірська, 82, Культурний центр «М82», з 11.10-11:15 реєстрація, 11.55 -12.10 інструктаж, 12.10 13.50 тестування, група 1, порядковий номер у графіку № 22 містить відомості прокурора ОСОБА_1 , номер посвідчення НОМЕР_2 .

З наданого відповідачем Офісом Генерального прокурора Протоколу №9 від 27.07.2021 спільного засідання тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій, вбачається прийняття комісіями спільно рішення про затвердження графіку складення іспиту на 02.08.2021 та визначено відповідальною чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Позивач наполягає, що оскільки не було між кадровими комісіями розподілення прокурорів, ОСОБА_1 оскільки тринадцята кадрова комісія була першою у Графіку, подав 04.08.2021 до даної кадрової комісії на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , на секретаря тринадцятої кадрової комісії, заяву про те, що з 02.08.2021 він перебуває на лікарняному та просить перенести складення ним іспиту.

Матеріали справ містять докази (скрін) надіслання позивачем до тринадцятої кадрової комісії 04.08.2021 відповідної заяви, що не заперечується відповідачем, але останній наполягає на тому, що ОСОБА_1 закріплений за чотирнадцятою кадровою комісією та відповідно до секретаря даної кадрової комісії мав надіслати заяву та документи.

Суд зазначає, що відповідачем Офісом Генерального прокурора не надано суду належних та достатніх доказів розміщення на офіційному сайті Офісу інформацію зазначену у протоколі №9 від 27.07.2021 спільного засідання тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яким спільно тринадцятою та чотирнадцятою прийнято рішення про затвердження графіку складення іспиту на 02.08.2021 та визначено відповідальною чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Судом також встановлено з матеріалів справи, проти чого не заперечували сторони, наявність скрін доказу надіслання заяви ОСОБА_1 26.11.2020 до четвертої кадрової комісії про перенесення іспиту.

З офіційного сайту Офісу Генерального прокурора вбачається, що рішенням першої, другої, третьої та четвертої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09.10.2020 затверджено графік складення іспиту на 19 жовтня 2020 року, адреса проведення тестування: м. Київ, вул. Межигірська, 82. Культурний центр «М82», 08.00 08.45 реєстрація, 08.45 09.00 інструктаж, 09.00 10.40 тестування, де в І групу увійшов ОСОБА_1 під номером 139, посвідчення номер НОМЕР_3 .

Зазначено на сайті, що кадровими комісіями обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) здійснюється розгляд заяв прокурорів, які надходять на їх електронні адреси та відмічено, зокрема, що прокурори, які згідно з графіком проходитимуть тестування 15, 16 та 19 жовтня 2020 року, можуть звертатися до третьої кадрової комісії за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Графіки складання іспитів для прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), які з поважних причин протягом 15 30 жовтня 2020 року не змогли взяти участь в атестації.

Рішенням кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Затверджено графік на 10.11.2020, але до нього не увійшов позивач ОСОБА_1 , але вказана електронна адреса відповідальної кадрової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд зазначає, що згідно наявного у справі скріну відповіді четвертої кадрової комісії, остання опрацювала заяву прокурора, вказала про її задоволення.

Також, наявний скрін доказу надіслання заяви ОСОБА_1 04.02.2021 до тринадцятої кадрової комісії із проханням перенести іспит. Також, у справі міститься копія заяви прокурора від 04.02.2021.

Відповідачем Офісом Генерального прокурора подано до суду протокол №1 від 28.01.2021 спільного засідання тринадцятої та чотирнадцятої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яким розглядалось питання щодо затвердження графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на 3-4 лютого 2021 року та про визначення відповідальної комісії на 3-4 лютого 2021 року, та на засіданні вирішено, при складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора визначити відповідальними:

03.02.2021 тринадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих);

04.02.2021 чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Надано затверджений графік, згідно якого до групи 2 за адресою тестування: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 81 Б, 10.45-11.05 реєстрація, 11.05-11.20 інструктаж, 11.20-13.00 тестування, включено під номером 6 ОСОБА_1 , номер службового посвідчення НОМЕР_3 .

Тобто, призначений іспит на 03.02.2021, на який в групу 2 включений ОСОБА_1 , була визначена відповідальною тринадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), у зв`язку з чим, як слідує із наданих до справи доказів, та не заперечується сторонами, 04.02.2021 ОСОБА_1 було надіслано до тринадцятої кадрової комісії заяву про перенесення іспиту.

Із відомостей офіційного сайту Офісу Генеральної прокуратури щодо «Атестація прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» судом встановлено, що на під час розміщення інформації для прокурорів з приводу дати складення іспиту на 03.02.2021, була спільно тринадцятою та чотирнадцятою кадровими комісіями, відповідно затверджено Графік для прокурорів місцевих прокуратур на 03.02.2021 протоколом від 28.01.2021, та зокрема зазначено, про те, що прокурори, які згідно з графіком проходитимуть тестування 03.02.2021, можуть звертатися до тринадцятої кадрової комісії за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, суд вбачає, що для прокурорів, яким призначено дату іспиту на 03.02.2021 було чітко вказано до якої кадрової комісії необхідно звертатись, зазначено електронну адресу.

Та, суд зауважує, що з розміщеної на офіційному сайті Офісу Генеральної прокуратури щодо «Атестація прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» судом, де затверджено спільно тринадцятою та чотирнадцятою кадровими комісіями згідно протоколу від 27.07.2021 Графік для прокурорів місцевих прокуратур на 02.08.2021, але серед вказаної інформації судом не встановлено чіткого зазначення для прокурорів до якої із кадрових комісії та на яку електронну адресу, слід звертатись прокурору.

З наданого до справи протоколу №2 від 19.02.2021 засідання тринадцятої кадрової комісії, вбачається вирішення другим питанням на порядку денному, отриманої заяви 04.02.2021 від прокурора ОСОБА_1 , про перенесення іспиту з поважних причин, та вирішено: за результатами розгляду заяв про перенесення дати проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора визнати такими, що вони подані відповідно до пункту 11 Порядку проходження прокурорами атестації. При визначенні дати проходження вказаного іспиту прокурорами, які не з`явилися на атестацію з поважних причин, кадровими комісіями надалі враховувати дату їх закінчення.

Відтак, суд встановлено, що першою датою призначеного спірного іспиту було на 19.10.2020, друга дата іспиту на 03.02.2021, де зокрема, згідно протоколу №1 від 28.01.2021, відповідальною визначено тринадцяту кадрову комісію. Прокурор ОСОБА_1 на іспит не прибув, 04.02.2021 надіслав секретаріату тринадцятій комісії заяву з проханням перенести іспит. Та вказана заява прокурора було розглянута, протоколом №2 від 19.02.2021 засідання тринадцятої кадрової комісії, останньою, визнано поважною неявку прокурора. В наступному, згідно протоколу №9 від 27.07.2021, спільного засідання тринадцятої та чотирнадцятої комісії, було затвердження графіку складення іспиту на 02.08.2021 та визначено відповідальною чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), та як встановлено та зазначено вище судом, чітких відомостей та посилання до відповідної кадрової комісії, для прокурора на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, не вказано. Таким чином, позивач надіслав заяву 04.08.2021 до тринадцятої кадрової комісії, оскільки для нього в списку Графіку першою йшла тринадцята кадрова комісія.

З матеріалів справи вбачається, що через діагностування лікарями Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Солом`янського району м. Києва гострої респіраторно вірусної інфекції (ГРВІ) у період з 02.08. по 06.08.2021 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується наявною справі випискою із амбулаторної картки, яка знаходиться у вказаній установі, та яка була надіслана прокурором відповідно до п. 11 Порядку №221 до тринадцятої кадрової комісії.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою.

Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора.

До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.

У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.

Та, як слідує за даним пунктом 11 Порядку № 221, якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Отже, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, якщо він для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце не з`явився. Водночас, законом надано право кадровій комісії ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для прокурора, зокрема, у випадку наявності підписаної ним або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) заяви про перенесення дати іспиту із долученням до неї копії документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі відсутності такої заяви із документальним підтвердженням інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, кадрова комісія зобов`язана ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Враховуючи відсутність з боку відповідача Офісу Генерального прокурора доказів розміщення на офіційному сайті Генеральної прокуратури відповідальні кадрові комісії, що були визначені на дати складення іспитів, зокрема, на 02.08.2021, суд приходить до висновку, що позивач не міг напевно знати, яка кадрова комісія була відповідальною щодо іспиту призначеного на 02.08.2021, але враховуючи те, що по Графіку першою була тринадцята кадрова комісія, на її електронну адресу, прокурором ОСОБА_1 надсилалась заяви із проханням перенести іспит, зокрема остання від 04.08.2021 та відповідно такі дії позивача є обґрунтованими.

Суд зазначає, що за п. 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Згідно п. 16 Порядку №233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії.

Відповідно до п. 18 Порядку №233 при реалізації комісіями повноважень з проведення атестації, списки прокурорів формуються рівномірно в алфавітному порядку перед кожним етапом атестації та розподіляються між комісіями за погодженням з Генеральним прокурором. Включення прокурора до списку, що формується перед першим етапом атестації, здійснюється лише за умови відповідності його заяви формі, визначеній у додатку 2 до Порядку проходження прокурорами атестації.

Суд погоджується із відповідачем Офісом Генерального прокурора про те, що ані Порядком №221, ані Порядком №233 та Законом №113-ІХ, не передбачено взаємодію між собою кадрових комісій на прикладі інформування про надходження заяв чи скарг прокурорів, які отримані за неналежністю, передавання таких заяв до відповідної кадрової комісії для розгляду, але враховуючи норми діючого законодавства, саме на Офіс Генерального прокурора покладено забезпечення організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо, шляхом створення відповідної робочої групи із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури та осіб, які не є її працівниками, у зв`язку з чим, встановлена судом відсутність на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора інформація щодо визначення кадрової комісії до якої мають звертатись прокурори, іспит яким призначено на 02.08.2021, не може мати за собою негативних наслідків для прокурора.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було надіслано 04.08.2021 заяву до тринадцятої кадрової комісії, відповідачем Офісом Генерального прокурора не надано до суду відомостей щодо наслідків отримання вказаної заяви від прокурора тринадцятою кадровою комісією.

Суд враховує, що наказом Генерального прокурора від 15.11.2021 №357 втратив чинність наказ №545 від 17.11.2020 про утворення тринадцятої кадрової комісії та зв`язку із вторгненням в Україну рф 24.02.2022, через завдання державним установам України масованих кібер-атак на інформаційні ресурси, для запобігання можливого зламу та компрометації наявної інформації робота електронної пошти в домені @gp.gov.ua була зупинена і відновлена 26.04.2022 на новій програмно-апаратній платформі, та будь-яку інформацію щодо руху усіх електронних листів в домені @gp.gov.ua до 26.04.2022, не є технічно можливим.

Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок про об`єктивну неможливість прибути ОСОБА_1 на іспит призначений 02.08.2021, наявність поважних причин, перебування на амбулаторному лікуванні у період з 02.08. по 06.08.2021.

Суд вважає необхідним врахувати у даній справі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.02.2022 у справі № 640/24864/19, а саме «Зважаючи на мету реформування системи органів прокуратури, впроваджену Законом № 113-ІХ, й атестації прокурорів як одного із способів її досягти, колегія суддів у вимірі обставин справи № 5401456/20 дійшла висновку, що відсутність позивача на іспиті у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, підтверджена належним документом (листком непрацездатності), не може сама по собі свідчити про неналежний рівень його професійної компетентності. На думку колегії суддів, неналежне/несвоєчасне сповіщення позивачем про причини неприбуття на іспит, яке у цій справі прирівняли до неуспішного проходження атестації, якщо зіставити із юридичними наслідками, які настали для нього (звільнення з посади прокурора та органів прокуратури), не може замінити атестацію, завданням (призначенням) якої є підтвердження рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».

У висновку суду, оскаржуване рішення кадрової комісії № 13 від 14.08.2021, хоча й ухвалено з дотриманням формальних умов і процедур, передбачених пунктом 11 Порядку № 221, проте не може відповідати критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, за наявності встановлених судом обставин у даній справі.

Відтак, спірне рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 13 від 14.08.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, в даній частині позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу керівника Київської міської прокуратури від 17.09.2021 №2537к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, суд зазначає наступне.

Оскаржений наказ прийнято на підставі рішення Чотирнадцятої кадрової комісії №13 від 14.08.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Так, підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №113-ІХ (у редакції Закону України від 15.06.2021 №1554-IX) визначено, що прокурори та слідчі органів прокуратури звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання такої підстави, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Отже, неуспішне проходження прокурором атестації є самостійною і достатньою підставою для його звільнення з посади.

При цьому фактичною підставою, юридичним фактом для звільнення слугує рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Таким чином, оскільки судом у цій справі визнано протиправним рішення чотирнадцятої кадрової комісії №13 від 14.08.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації, тобто воно відсутнє як юридичний факт, необхідний для звільнення позивача з посади, то й оскаржений наказ, який прийнятий на підставі зазначеного рішення, підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

Водночас, щодо похідної від них вимоги про поновлення позивача на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі - а саме на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №3 міста Києва та в органах прокуратури.

Суд враховує, що відповідно до наказу Генерального прокурора №40 від 17.02.2021, згідно пункту 4 розділу І «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, керуючись статтями 7, 9, 12 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, днем початку роботи окружних прокуратур визначено - 15.03.2021.

Наказом Генерального прокурора № 2 від 17.02.2021, який набрав чинності 15.03.2021, Київську місцеву прокуратуру № 8 м. Києва виключено зі структури та штатних розписів Київської міської прокуратури.

З листа повідомлення Київської міської прокуратури від 05.12.2023 вбачається, що з 15.03.2021 у системі прокуратури України та у структурі Київської міської прокуратури Київська місцева прокуратури №8 міста Києва та посада прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва не передбачені, оскільки наказом Генерального прокурора від 19.08.2020 №45ш «Про встановлення граничної штатної чисельності обласних прокуратур та спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» наказом Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021, який набрав чинності 15.03.2021.

У зв`язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності місцевих прокуратур, Київську місцеву прокуратуру №8 м.Києва виключено за структури та штатних розписів Київської міської прокуратури. Цим же наказом в структурі та штатних розписах Київської міської прокуратури встановлені окружні прокуратури та затверджено структуру та штатну чисельність Київської міської прокуратури, яка була введена з 15.03.2021, де посада позивача у період з 15.03.2021 до дня звільнення, відповідно до наказу Генерального прокурора штатним розписом не була передбачена.

Суд зазначає, що позивач повинен бути поновленим саме на посаді, з якої його було протиправно звільнено.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 13.04.2023 у справі № 540/3994/20.

З урахуванням наведеного вище суд, зазначає, що позивач є таким, що підлягає поновленню на посаді з якої його було звільнено, у зв`язку з чим, вимоги щодо поновлення на рівнозначній посаді слід відмовити.

Окрім того, як вбачається зі спірного наказу позивач звільнений з 17 вересня 2021 року, який є останнім робочим днем.

Суд зазначає що поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника, у зв`язку з чим, позивач підлягає поновленню на роботі з 17 вересня 2021 року.

Також у позовних вимогах позивач просить зарахувати час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.

Вказані позовні вимоги суд вважає передчасними, оскільки вирішенню питання щодо зарахування вказаного періоду до стажу служби в органах прокуратури повинно передувати поновлення позивача на відповідній посаді. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази відмови відповідачів щодо зарахування позивачу вказаного періоду до стажу служби в органах прокуратури. Відтак зазначені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення підпункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, де зазначено, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

З доводів відповідача Офісу Генерального прокурора та відсутності заперечень позивача вбачається, що 17.09.2021 позивачу нараховувалась та за цей день була виплачена заробітна плата.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до положень пункту 2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 розділу IІI Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Таким чином, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 в справі №359/10023/16-ц.

Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено з посади з 17.09.2021, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за серпень-липень 2021 року (два місяці, що передують звільненню).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи Київської міської прокуратури від 05.11.2021 №21/527, яка сторонами, на час вирішення справи судом не оспорюється, заробітна плата позивача за липень 2021 року становить 4422,21 грн. за 12 фактично відпрацьованих робочих дні, за серпень 2021 року 5018,86 грн. за 13 фактично відпрацьованих робочих дня. Середньомісячна заробітна плата позивача становить 8119,64 грн., а середньоденна заробітна плата - 377,64 грн.

Період вимушеного прогулу позивача - з 18.09.2021 (наступний робочий день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) по 04.07.2024 (день постановлення рішення у цій справі) або 724 робочих дня.

При обчисленні кількості робочих днів суд враховує, що відповідно до пункту 2 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

У свою чергу, частиною шостою статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (набрав чинності 24.03.2022) визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Таким чином, починаючи з 24.03.2022 не застосовуються, зокрема, такі норми:

- ч. 3 ст. 67 КЗпП України (у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого);

- ст. 73 КЗпП України (святкові і неробочі дні).

З урахуванням цього, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2021 по 04.07.2024 у розмірі 273 411,36грн. (377,64 грн. х 724 дні).

Відповідно до положень статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині:

- поновлення позивача на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва;

- стягнення з відповідача Київської місцевої прокуратури на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць становить 3776,407930,44 грн. (377,64 грн. (середньоденна заробітна плата) х 21 р.д. (середньоарифметична кількість робочих днів у місяці)).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Київська міська прокуратура як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана на виконання цього рішення суду нарахувати і виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду за їх недоведеністю та нерелевантністю за предметом спору.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Позивачем сплачено за звернення до суду 908,00 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією №267810004 від 13.10.2021.

Враховуючи, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову щодо поновлення на роботі, суд, застосовуючи ст. 7 вказаного Закону та повернути позивачу з Державного бюджету 908,00 грн.

Позивачем подано до суду 06.06.2024 заяву через систему Електронний суд про компенсацію судових витрат по правничій допомозі у сумі 25000,00 грн. із долученням копії договору №2021/10/12 та акту виконаних робіт від 24.04.2024 №1, та суд зазначає, що задля дотримання положень ст.ст. 134, 139 КАС України, остання не розглядається судом під час винесення рішення у справі, у зв`язку із відсутністю доказів надіслання вказаної заяви відповідачам по справі.

Інших витрат до розподілу судом, сторонами не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №13 від 14.08.2021 про неуспішне проходження прокурором Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв`язку з неявкою.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокуратури від 17.09.2021 №2537к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва з 17 вересня 2021 року.

Стягнути з Київської міської прокуратури (ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2021 по 04.07.2024 у розмірі 273411,36 (двісті сімдесят три тисячі чотириста одинадцять гривень 36 копійок) грн., без урахування обов`язкових податків та зборів.

В решті вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір за подання позову до суду згідно квитанції №267810004 від 13.10.2021 у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва з 17.09.2021.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Київської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) на користь на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суми середньої заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 7930,44 (сім тисяч дев`ятсот тридцять гривень 44 копійки) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.