ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 521/11914/21

провадження № 61-402св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - квартирно-експлуатаційне управління м. Одеси, яке змінило назву на Одеське квартирно-експлуатаційне управління,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Одеського квартирно-експлуатаційного управління - Червякова Олександра Миколайовича на постанову Одеського апеляційного суду

від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі - КЕВ

м. Одеси) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення, в якому просив виселити ОСОБА_1 зі службової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

2. Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 15 квітня 2004 року № 390/01-04 спірна двокімнатна квартира включена до числа службових, належить до житлового фонду Міністерства оборони України та перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

3. У вищевказаній квартирі проживає колишній військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_1 , однак жодних дозвільних документів на його проживання у спірному приміщенні йому у встановленому законом порядку не надавалось.

4. Посилаючись на те, що з метою досудового врегулювання зазначеного спору КЕВ м. Одеси направив відповідачу попередження про виселення

від 09 червня 2021 року №2168 з вимогою звільнити незаконно займану службову квартиру, однак жодних дій з боку відповідача не здійснено, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року у складі судді Мурзенка М. В. позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну квартиру, а тому його виселення із незаконно займаної ним квартири не порушує справедливий баланс між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 вселився у квартиру АДРЕСА_3 на підставі акту прийому-здачі квартири від 23 серпня 2019 року, а тому вселення відповідача не може вважатися самоправним.

9. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 , який є інвалідом третьої групи у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, звільнений у запас за п. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), вислуга років у ЗСУ станом на 19 січня 2021 року становить - 32 роки 18 днів, заселився у квартиру АДРЕСА_3 на підставі акту, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 125 ЖК України відповідач не підлягає виселенню із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Одеського КЕУ - Червякова О. М., на постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

13. У касаційній скарзі Одеське КЕУ, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року залишити в силі.

14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 05 липня 2018 року у справі № 489/7095/15-ц, від 06 квітня 2020 року у справі

№ 404/9374/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/16005/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 442/7187/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 прийняв під охорону спірну квартиру згідно акту прийому-здачі від 23 серпня 2019 року, до визначення кандидатури на вселення, тобто те, що саме йому буде надана квартира у акті не йшлося. Акт прийому-здачі не давав правових підстав для проживання ОСОБА_1 у даній квартирі.

16. Крім того, на той час у відповідача було службове житло від Міністерства оборони України, а саме - службова квартира в АДРЕСА_4 , яке він своєчасно не здав.

17. 19 січня 2021 року ОСОБА_1 був направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з наказу

від 19 січня 2021 року наявний в матеріалах справи).

18. Також зазначає, що з урахуванням вимог пункту 7 розділу VI Інструкції

№ 380 ОСОБА_1 не є особою, що потребує поліпшення житлових умов відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та розділу VI Інструкції № 380.

19. З огляду на вказане вище вважає, що встановивши відсутність спеціального ордера як єдиної підстави для вселення відповідача до спірного приміщення, а також відповідного рішення виконавчого комітету міської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про самоправне зайняття відповідачем спірного жилого приміщення.

20. Оскільки проживання відповідача у спірній квартирі без належної правової підстави (за відсутності спеціального ордера та рішення) шляхом самоправного його зайняття є триваючим правопорушенням, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Бабенко К. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 27 січня 2004 року № 45/01-04 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації будинку АДРЕСА_1 . Реконструкція будинку здійснювалась управлінням з будівництва та розквартирування військ Південного оперативного командування.

23. Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 15 квітня 2004 року №390/01-04 квартира АДРЕСА_3 , житловою площею 23,7 кв. м, на підставі статті 118 ЖК України включена до числа службових.

24. ОСОБА_1 від начальника житлової групи ОСОБА_3 прийняв під охорону квартиру АДРЕСА_3 до визначення кандидатури на вселення та остаточного оформлення документів з подальшим отриманням ордеру, що підтверджується актом прийому-здачі квартири від 23 серпня 2019 року № 12.

25. Згідно з актом прийому-здачі квартири від 23 серпня 2019 року квартира АДРЕСА_3 є вільною, ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно сплачувати комунальні послуги, отримав ключі та прийняв квартиру.

26 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Черкаському гарнізоні отримав службову квартиру в

АДРЕСА_4 , яку здав 18 грудня 2019 року, що підтверджується довідкою, виданою начальником КЕВ

м. Біла Церква. 27 . 23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , голови Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про надання службового житлового приміщення у м. Одесі, за попереднім місцем служби жиле приміщення здав, у приватизації участі не брав, участі у приватизації члени сім`ї не брали.

28. Рішенням об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30 січня 2020 року

за № 1 вирішено зарахувати полковника ОСОБА_1 на облік осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання службових жилих приміщень з 30 січня 2020 року, що підтверджується витягом з протоколу.

29. Відповідно до вимог спеціальної директиви МОУ та Генерального штабу ЗСУ від 05 листопада 2019 року № Д-322/1/10дск Південне територіальне квартирне-експлуатаційне управління розформовується, посада, яку обіймав ОСОБА_1 скорочена.

30. 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 наказом № 620 звільнено у запас за пунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 19 січня 2021 року виключено із списків особового складу, вислуга років у ЗСУ станом на 19 січня 2021 року становить - 32 роки 18 днів, постійним та службовим житлом за рахунок МОУ не забезпечувався.

31. Наказом начальника Одеського гарнізону від 28 листопада 2020 року № 64 наказано у військової частині НОМЕР_1 прийняти рішення щодо розподілу встановленим порядком службового приміщення (квартири) квартира АДРЕСА_3 (житловою площею 23,7 кв. м, загальною площею 39,3 кв. м) військовослужбовцю за місцем проходження ним військової служби, який перебуває на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) та оформити наказом.

32. Судами встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби втратив 50% професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, відповідно до акту огляду МСЕК є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідками МСЕК від 10 квітня 2012 року.

33. Апеляційний суд також встановив, що відповідач проживає у спірній квартирі та сплачує комунальні послуги у повному обсязі, однак з квитанцій, які надані в підтвердження оплати, зазначено прізвище ОСОБА_4 , яка проживала в квартирі АДРЕСА_7 та здала її у зв`язку зі зміною місця служби, що визнається сторонами.

34. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 04листопада 2019 року надано доручення щодо представництва інтересів МОУ в Центральному РЕМ щодо здійснення оплати за комунальні послуги та укладання договорів за адресою кв.

АДРЕСА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

44. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

45. Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

46. За загальним правилом, передбаченим статтею 109 ЖК України, виселення з жилих приміщень без надання іншого житла не допускається.

47. Разом з тим, виселено без надання іншого житла може бути осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення (частина третя статті 116 ЖК України).

48. Самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні.

49. Водночас відповідно до статті 122 ЖК України єдиною підставою для вселення до службового житла є спеціальний ордер, що видається особі на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

50. Відповідно до пункту 6 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, рішення про забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) приймається командиром військової частини на підставі клопотання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії).

51. Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 465/3255/14-ц (провадження № 61-192св17), не можуть вважатися такими, що самоправно зайняли жиле приміщення особи, які вселилися до нього на підставі ордера.

52. У той же час у постанові від 12 жовтня 2020 року у справі №686/27262/18 Верховний Суд зазначив, що не може вважатися такою, що самоправно зайняла жиле приміщення також особа, яка вселилася в жиле приміщення без ордера, але на підставі угоди чи дозволу.

53. В подальшому вказаний висновок підтримано постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 202/5881/19 (провадження № 61-11901св22).

54. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 рокуу справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23) зазначено, що у «…позивача виникло майнове право не на підставі ордера, виданого на підставі житлового законодавства, а згідно із укладеним між сторонами договором…».

55. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вселився у спірну квартиру на підставі акта прийому-здачі квартири від 23 серпня 2019 року № 12, відповідно до якого відповідач прийняв під охорону вказану квартиру до визначення кандидатури на вселення та остаточного оформлення документів з подальшим отриманням ордеру.

56. Будь-яких доказів щодо надання відповідачу спірної квартири як службової у встановленому законом порядку з видачою спеціального ордеру матеріали справи не містять, як і не містять відповідної угоди чи дозволу саме на вселення відповідача в спірне жиле приміщення без ордера, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про самовільне зайняття відповідачем спірної квартири без достатніх правових підстав.

57. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про фактичне укладення з ним договору найму вказаної спірної квартири, оскільки з копії акту прийому-здачі квартири вбачається, що він підписаний відповідачем та начальником житлової КЕВ м. Одеси, спірна квартира належить до комунального житлового фонду, передана для використання під службове житло, позивач відповідно до положення про нього не є уповноваженою особою на укладення договорів найму житла спірної квартири, в акті прийому-здачі не зазначено про можливість відповідачем зайняття спірної квартири та проживання в ній, в акті зазначено про передачу квартири до визначення кандидатури на вселення.

58. Крім того сплата відповідачем комунальних послуг, що споживались ним в період проживання у спірній квартирі, не свідчить про правомірність її зайняття.

59. Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, належним чином наявні в матеріалах справи докази не оцінив, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що вселення відповідача не може вважатися самоправним.

60. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

61. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

62. «Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ,

від 05 липня 2012 року).

63. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

64. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Черкаському гарнізоні отримав службову квартиру в

АДРЕСА_4 , яку здав 18 грудня 2019 року, що підтверджується довідкою, виданою начальником КЕВ м. Біла Церква.

65. 23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , голови Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про надання службового житлового приміщення у м. Одесі, за попереднім місцем служби жиле приміщення здав, у приватизації участі не брав, участі у приватизації члени сім`ї не брали.

66. Рішенням об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30 січня 2020 року

за № 1 вирішено зарахувати полковника ОСОБА_1 на облік осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання службових жилих приміщень з 30 січня 2020 року, що підтверджується витягом з протоколу.

67. 27 листопада 2020 року наказом № 620 ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 19 січня 2021 року виключено із списків особового складу.

68. Як вбачається з витягу з наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 19 січня

2021 року № 11 полковника ОСОБА_1 направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійним та службовим житлом за рахунок Міністерства обори України не забезпечувався.

69. Задовольняючи позов апеляційний суд вказаного не врахував, доводи сторін належним чином не перевірив, зокрема, чи наявне у відповідача та членів його сім`ї інше нерухоме майно на праві власності або користування; чи перебуває відповідач на обліку як особа, яка набула права та потребує поліпшення житлових умов; чи продовжував відповідач та члени його сім`ї користуватися спірною квартирою, чи була вказана квартира для ОСОБА_1 житлом в розумінні статті 8 Конвенції; чи після зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача існували достатні і тривалі зв`язки із спірною квартирою як з конкретним його місцем проживання; чи існують на сьогодні такі зв`язки із цією квартирою.Не з`ясував, чи підлягає застосуванню стаття 125 ЖК України та Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями до спірних правовідносин щодо виселення ОСОБА_1 із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

70. При новому розгляді справи суду належить надати оцінку наявності підставам для виселення відповідача

71. За наявності підстав для виселення суд у контексті статті 8 Конвенції має надати обґрунтований висновок співмірності виселення ОСОБА_1 із службового житлового приміщення з урахуванням встановлених обставин справи, на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

72. Верховний Суд зауважує, що втручання у право на повагу до житла буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті 2 статті 8 Конвенції.

73. Без з`ясування зазначених вище обставин, з урахуванням підстав позову, судові рішення не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства.

74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

75. З огляду на те, що до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника Одеського квартирно-експлуатаційного управління - Червякова Олександра Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович