ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/19641/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27,)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 40/85)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25)простягнення 149 706 637 грн 24 коп.Представники сторін: від позивачаЄфремов В.О.від відповідачаКобець Р.Ю.від третьої особиШатарська Т.Н.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Гарантований покупець" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про стягнення 7 697 389 грн 74 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 28.04.2017 № 13387/07 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення надлишково сплачених коштів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 7 697 389 грн 74 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19641/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання до 19.02.2024.

19.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", а також повідомлено сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 11.03.2024.

20.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 11.03.2024, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 25.03.2024.

21.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 23.03.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024.

11.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та залучення третьої особи, клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 11.04.2024, суд протокольної ухвалою про перехід на стадію підготовчого засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

25.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

26.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про витребування доказів та заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

29.04.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

13.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про відкладення судового засідання на 30.05.2024.

17.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про долучення доказів по справі.

27.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 30.05.2024 з`явились представники сторін та третьої особи, та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечую проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник третьої особи надав пояснення відповідно до яких підтримує заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 30.05.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (виробник або продавець за "зеленим" тарифом за договором, відповідач у справі) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець за договором, позивач у справі) укладено договір № 13387/07 зі змінами та доповненням внесеними додатковими угодами (надалі - договір), відповідно до умов якого, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку, купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до пункту 2.5 договору вартість електричної енергії купленої Гарантованим покупцем у Продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з пунктом 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2. договору).

За умовами пункту 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно пункту 3.4. договору у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.".

На виконання умов договору гарантований покупець, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснював перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" за електричну енергію, в тому числі по об`єкту генерації - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) відповідно до платіжних інструкцій від 14.04.2023 № 287 978, від 17.04.2023 № 288 853, від 25.04.2023 № 289 830, від 26.04.2023 № 290 698, від 28.04.2023 № 291 702, від 15.05.2023 № 293 015, від 18.05.2023 № 293 970, від 25.05.2023 № 294 876, від 31.05.2023 № 296 050, від 31.05.2023 № 296 864, від 15.06.2023 № 299 489, від 26.06.2023 № 300 529 та від 30.06.2023 № 301 490.

Відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММ5 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММ5 1), у вищевказані розрахункові місяці об`єкт генерації Відповідача - ФЕС "Рубанівка" W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0"). Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММ8 2), а також сертифіковані дані комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММ8 1) по об`єкту генерації Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" ФЕС "Рубанівка" W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) завантажені до системи управління ринком (СУР, ММ8).

За твердженням позивача, у зв`язку із проведенням коригувань обсягів вироблення електричної енергії, проведеним Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" ним було проведено коригування згідно акту коригування від 11.07.2023 до акту купівлі-продажу за квітень 2023 року, акту коригування від 18.08.2023 до акту купівлі-продажу за травень 2023 року та згідно, які не були погодженні відповідачем. Таким чином, у зв`язку із оновленням Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS, а саме проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об`єктах відповідача за квітень-червень 2023 року було встановлено дані, що рівні 0 (підстава не здійснення синхронної роботи в ОЕС України), а тому і було проведення коригування нарахувань позивачем, що в свою чергу призвело до зміни обсягу зобов`язань взятих на себе гарантованим покупцем. На підтвердження чого позивачем надано лист Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 22.11.2023 за № 01/63189.

Листами від 13.07.2023 № 41/2322, від 20.07.2023 №41/2435, від 14.08.2023 № 41/2936, від 15.08.2023 № 41/2975 та від 01.09.2023 № 41/3304 позивач зверталося до відповідача з вимогою про повернення переплат за актами купівлі-продажу за травень-червень 2023 року, у здійсненні чого відповідач відмовив, про що повідомив позивача листом від 14.09.2023 № 2834.

У зв`язку з неповерненням відповідачем надлишково сплачених коштів за куплену позивачем у квітні, травні та червні 2023 року електричну енергію, останнім заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" заборгованості в розмірі 7 697 389 грн 74 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в свою чергу, згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень частин 1, 5 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що пунктом 3.4. укладеного між сторонами договору врегульовано питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, в той же час позивач не переплатив, а не оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи, а тому посилання на відповідний пункт договору є не обґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Щодо проведення коригувань обсягів відпуску електричної енергії в мережі, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2. Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018 (в редакції діючій на момент виникнення спірних відносин) відпуск - електрична енергія, що надійшла в систему передачі або в систему розподілу через точку комерційного обліку учасника ринку та/або учасника роздрібного ринку, та/або обсяг номінованої потужності на відповідний розрахунковий період з метою імпорту та обсяг електричної енергії на відповідний розрахунковий період з метою отримання аварійної допомоги в енергосистему України, узгоджений з ОСП суміжної країни.

Тобто, відпущеною електричною енергією є електрична енергія, що надійшла в мережі або оператора систем розподілу, яким на території Херсонської області є Акціонерне товариство "Херсонобленерго" або оператора систем передач, яким є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Матеріалами справи підтверджено, що електрична енергія надходила до мереж Акціонерного товариства "Херсонобленерго" через точки комерційного обліку відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу та відповідно обставина не спростовано жодним доказом, а тому відповідно електрична енергія, що була вироблена на об`єктах, що належать позивачу є такою, що відпущена в електричну мережу, а отже є отриманою позивачем.

Згідно підписаних сторонами актів купівлі-продажу електроенергії відповідач фактично відвантажив товару за квітень-травень 2023 року на загальну суму 53 064 380 грн 06 коп., відповідач отримав за відповідні періоди 21 535 561 грн 57 коп., відповідні обсяги позивачем були продані за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку.

Таким чином, купована у виробників електрична енергія, у повному обсязі була продана гарантованим покупцем на відповідних сегментах ринку електричної енергії.

Щодо підстав для проведення коригувань обсягів у зв`язку із роботою об`єктів відповідача в не синхронному режимі та на тимчасово окупованих територіях то відповідні обставини обґрунтовуються листами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Херсонобленерго".

Так, лист Акціонерного товариства "Херсонобленерго" від 01.06.2023 № 01-001280, яким Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" аргументує зміни фактично переданих даних є лише інформацією оператора системи розподілу про те, що об`єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності оператора системи розподілу, з неокупованою територією Херсонської області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями. Разом із тим, в листі Акціонерного товариства "Херсонобленерго" мова не йдеться про стан електричних мереж оператора системи передачі, які знаходиться в зоні відповідальності Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", та втрати нею електричного зв`язку з об`єднаною енергетичною системою України, оскільки електричні мережі оператора системи передачі не знаходяться в зоні відповідальності Акціонерного товариства "Херсонобленерго". Тому посилання у листі Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на втрату такого зв`язку не є підтвердженням того, що підприємства (за переліком) не синхронно працюють з об`єднаною енергетичною системою України.

Відпуск електричної енергії Товариством в електричні мережі системи розподілу оператора системи розподілу фізично відбувається, ресурсні об`єкти Товариства (62W803196486758L, 62W093383640100E. 62W977306346537P) та їх точки комерційного обліку не зупиняли своєї роботи на час спірного періоду.

За Законом України "Про ринок електричної енергії" об`єднана енергетична система - сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. На сьогодні відсутні рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють не синхронно з об`єднаною енергетичною системою України, що й підтверджується протоколом від 26.07.2023.

Так, відповідно до підпункту 15 пункту 2.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 адміністратор комерційного обліку (НЕК Укренерго) виконує функції зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.

У відповідності до пункту. 1.1.2. Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

Згідно із Постановою НКРЕКП № 1307 від 27.06.2019 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону "Острів Бурштинської ТЕС" та торгову зону "ОЕС України" та одну торгову зону "ОЕС України" із включенням до її складу торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" для ізольованого (острівного) режиму роботи.

Тому на сьогоднішній день, у відповідності до актів НКРЕКП на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме «ОЕС України», а тому в розумінні законодавства, як Лівобережна так і Правобережна частина Херсонщини працюють синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, а тому доводи позивача про не синхронність роботи та відсутності підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.

Також слід зазначити, що адміністратор комерційного обліку провів коригування обсягів в односторонньому порядку безпідставно та без врахування положень низки нормативно-правових актів, а саме розділу Х Кодексу комерційного обліку та додатку 10 до Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (надалі Додаток 10), а саме без прийняття жодного рішення.

Відповідно до пункту 1.1. додатку 10, якщо адміністратор комерційного обліку надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між оператором системи передачі та стороною, відповідальною за баланс, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.

Згідно із пунктом 1.2. додатку 10 розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття адміністратором розрахунків відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу.

Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Відповідно до пункту 10.1.4. Кодексу комерційного обліку у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться адміністратором комерційного обліку, регулятором або в судовому порядку. Так, протягом спірного періоду жоден із зацікавлених сторін спору не вживав заходів врегулювання суперечок із іншими суб`єктами, а саме в частині обсягів, що були сформовані на Лівобережжі Херсонщини, але будь-якого результату відповідні дії не мали, хоча відповідно до пункту 10.2.3. Кодексу комерційного обліку звернення щодо суперечки, яка виникає у зв`язку з виконанням цього Кодексу або нормативних документів, що розроблені адміністратором комерційного обліку, розглядається і вирішується адміністратором комерційного обліку у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не більше 15 днів від дня їх отримання. Результатом такого розгляду у відповідності до пунктів 10.2.18, 10.2.22 та 10.3.1. Кодексу комерційного обліку є рішення адміністратора комерційного обліку, в той же час будь-якого рішення адміністратором комерційного обліку не прийнято.

Отже, не приймаючи жодного рішення та без будь-яких законних підстав адміністратор комерційного обліку розпочав проводити корегування поданих фактичних даних з виробітку електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" на нульові показники. Відповідні дії Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" є такими, що не відповідають вимогам Правила врегулювання, що є додатком 10 до Правил ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 де у пункті 1.2. визначено, що розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення, а саме вчиненні не в спосіб встановлений нормативно-правовими актами, а саме без прийняття будь-якого рішення та без будь-яких підстав.

Тому проведені коригування є такими, що вчиненні без належних правових підстав та не оформлені жодним належним документом, а саме рішенням адміністратора комерційного обліку (НЕК "Укренерго"), а тому не підтверджуються жодним належним, допустимим та достатнім доказом.

Щодо діяльності на окупованих територіях, то відповідні відносини врегульовані Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" .

Так, частини 1 статті 13 та статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" містять гіпотези (елемент правової норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію). Вони за змістом є ідентичними, так їх зміст наступний "Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Тобто відповідні статті безспірно застосовуються до тимчасово окупованих територій визначених в пунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону, а відносно тимчасово окупованих територій визначених пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону у випадку наявності рішення Кабміну щодо поширення дій статей 13 та 131 на відповідні території.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Частиною 3 цієї ж статті Закону встановлено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто в підпунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" мова йде про території, що були окуповані до введення воєнного стану, а саме територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, в той же час території окуповані після 24.02.2022 відносяться до пунктів 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в тому числі і територія Херсонської області.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", що була прийнята на виконання вимог частини 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

На виконання вищезазначеної Постанови Кабміну Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією в якому чітко визначено межі територій де ведуться боєві дії та тимчасово окуповані території, а отже ті території, які відносяться до територій визначених в пунктах 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до яких належить й територія Херсонської області, що є тимчасово окупованою.

Тому для застосування положень статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" необхідна сукупність ряду юридичних фактів, а саме наявності визнання території тимчасово окупованою, що наданий момент є та поширення Кабінету Міністрів положення статті 131 Закону на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону (відсутня відповідне рішення). На сьогоднішній день будь-якого рішення Кабміну України щодо поширення дії відповідної статті на сухопутну територію Херсонської області не має, про що також йде мова в протоколі засідання державних органів від 26.07.2023, а тому відповідно вимоги статті 13 та 131 відповідного Закону на територію Херсонської області не застосовується, а тому здійснення господарської діяльності в т.ч. і здійснення виробництва електричної енергії на території тимчасово окупованих територій Херсонської області є правомірними в розумінні зазначеного Закону.

Посилання позивача на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.04.2024 № 759 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 2 якої зазначено, що вона набираю чинності з дня її прийняття, а тому, за висновком суду не може бути застосована у відносинах, які склалися між сторонами за період квітень-червень 2023 року.

Щодо позиції суду на яку посилається позивач, стосовно застосування норм 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", то слід зауважити відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, про відповідне йдеться в частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Тому враховуючи відповідні норми та той факт, що колегія судів Касаційного господарського суду Верховного Суду по справі № 908/1162/23 не погодившись із висновком зробленим по справі № 910/9680/23 передала розгляд відповідного питання на розгляд об`єднаної палати, суд проаналізувавши та витлумачивши положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" приходить до висновків про відсутність заборон щодо здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області в тому числі і виробництва електричної енергії.

Також слід наголосити на тому, що відповідно до частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначається, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на Ггарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу. Частиною 5 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" державою гарантовано на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 92 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також щодо розрахунків за таку електричну енергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши у сукупності надані сторонами докази враховуючи визначений умовами договору та обов`язок Державного підприємства "Гарантований покупець" виконати свої зобов`язання щодо оплати виробленої електричної енергії у повному обсязі, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 05.07.2024

Суддя Н.Плотницька