ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року справа №200/6049/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі № 200/6049/23 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати з січня 2023 року по теперішній час страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд; зобов`язати поновити страхові виплати за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд з листопада 2023 року; стягнути заборгованості за страховими виплатами за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд з період з січня по жовтень 2023 року включно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, позивачем подана апеляційна скарга, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, суд дійшов до висновку, що з 01.01.2023, особи яким, зокрема здійснювалась виплата на витрати постійного стороннього догляду та спеціального медичного догляду будуть отримувати таку допомогу у вигляді надання соціальних послуг, розмір яких буде розраховуватися соціальними працівниками відповідно до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах протягом п`яти днів на підставі відповідної заяви.

Проте, на момент виникнення спірних правовідносин, порядок який би забезпечував механізм надання органами Пенсійного фонду соціальних послуг був відсутній.

Отже, у відповідача станом на 01.01.2023 та дату звернення позивача до суду з даним позовом була відсутня можливість для вчинення дій з приводу виплати позивачу витрат постійного стороннього догляду та спеціального медичного догляду.

Крім того, суд із посиланням на приписи статті 20 Закону України "Про соціальні послуги", вказав, що з 01.01.2023 соціальні послуги надаються згідно з оцінюванням потреб особи/сім`ї у соціальних послугах, яке здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/ сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оскільки потреби позивача не оцінювалися, з 01.01.2023 права на отримання страхові виплати за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд у неї немає.

Станом на день встановлення позивачу групи інвалідності та призначення їй страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, підставою для виплат був саме акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

З урахуванням того, що позивачу було безстроково встановлено групу інвалідності першу "Б", за висновком Міжрайонної психіатричної медико-соціально експертної комісії від 26.06.2020р., вона є особою, яка потребує спеціального медичного догляду та постійного стороннього догляду. Дату переогляду не встановлено.

Жодних доказів про висновок МСЕК стосовно стану здоров`я позивача іншого змісту, або доказів оскарження та визнання недійсним висновку МСЕК від 26.06.2020р., відповідачами окружному суду не надано.

Право позивача на отримання страхових виплат за спеціальний медичний та постійний сторонній догляд, яке виникло у нього відповідно до Закону № 1105-XIV в існуючій на той час редакції, не може бути якимось чином змінено, обмежено або постановлено в залежність від нових обставин у разі прийняття нових нормативно-правових актів.

Підставою для здійснення страхових виплат на користь позивача як і раніше є акт розслідування нещасного випадку та висновок МСЕК.

Розповсюдження вимог статті 20 Закону України "Про соціальні послуги" № 2671-VIII від 17.01.2019р., далі - Закон № 2671-VIII, на правовідносини щодо призначення та отримання позивачем страхових виплат, які у часі виникли раніше, ніж Закон "Про соціальні послуги" набрав чинності, є грубим порушенням вимог Основного Закону України.

Крім того, є помилковими висновки окружного суду стосовно того, що спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд належить до соціальних послуг згідно з Законом № 2671-VIII.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону № 2671-VIII. соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/ сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 16 Закону № 2671-VIII визначено класифікацію соціальних послуг.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону № 2671-VIII, перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Як вбачається зі змісту Класифікатору соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 429 від 23.06.2020р., не існує такого виду соціальної послуги як спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд.

Закон № 2671-VIII було введено у дію ще з 01.01.2020р., разом із статтею 20, і весь цей час, з 01.01.2020р. по грудень 2022 року Фонд соціального страхування, правонаступником якого є відповідачі, здійснював оплату страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, не вимагаючи оцінювання потреб зі сторони надавачів соціальних послуг.

Скаржник щодо висновку суду про здійснення відповідачами щомісячних виплат страхових виплат на користь позивача за період з 01.12.2022р. по 30.11.2023р., зазначає, що ці платежі є виплатою позивачу призначеної пенсії по інвалідності, а не страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд.

Таким чином, висновки окружного суду не відповідають обставинам справи. що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно довідки Міжрайонної психіатричної МСЕК серія 10 ААА № 028710 від 26.06.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено групу інвалідності перша Б з причини трудового каліцтва, ступінь втрати професійної працездатності 90% з 17.05.2015 безстроково, потреба у додаткових видах допомоги: постійний сторонній догляд, спеціальний медичний догляд.

Позивач перебувала на постійному обліку в Маріупольському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримувала страхові виплати за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд.

Листом від 20.03.2023 № 10250-8559/С-03/8-2800/23 на звернення сина позивача від 24.02.2023 року, яке надійшло на Урядову гарячу лінію щодо отримання постійного стороннього та спеціального медичного догляду ОСОБА_1 , Пенсійний фонд України повідомив, що до Пенсійного фонду України не передано повноваження щодо організації забезпечення потерпілих на виробництві спеціальним медичним, постійним стороннім доглядами, побутовим обслуговуванням та іншими видами медико-соціальних послуг, потребу яких визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації, що до 01.01.2023 проводились особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до Закону № 1105 Фондом соціального страхування України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 145 Про внесення зміни до пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 675 передбачено погашення заборгованості з виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, призначених до 01.01.2023, Фондом соціального страхування України.

З довідки про нараховані і фактично виплачені страхові виплати за період з 01.12.2022 по 30.11.2023 вбачається, що позивачу нараховано та виплачено страхові виплати: грудень 2022 - 6213,76 грн; січень 2023 - 6213,76 грн; лютий 2023 - 6213,76 грн; березень 2023 - 7437,87 грн; квітень 2023 - 7437,87 грн; травень 2023 - 7437,87 грн; червень 2023 - 7437,87 грн; липень 2023 - 7437,87 грн; серпень 2023 - 7437,87 грн; вересень 2023 - 7437,87 грн; жовтень 2023 - 7437,87 грн; листопад 2023 - 7437,87 грн; разом 85582,11 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) відповідно доОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхуваннявизначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

За п. 10 ч.1 ст. 1 Закону, страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону, застрахована особа має право на: 1) безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, а також роз`яснень з питань соціального страхування; 2) отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи; 4) послуги з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що надаються відповідно до вимогЗакону України"Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я"; 5) послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію; 6) відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров`я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує; 7) забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України"Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я"та"Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"; 8) оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг; 9) судовий захист своїх прав.

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону 1105 (в редакції чинній на 02.04.2022 року) фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за: 1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); 2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд; 3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.

Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Постановою правління Фонду соціального страхування України 25.02.2021 № 8 відповідно до статей 7, 9, 10, 16, 36 та 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" правління Фонду соціального страхування України затверджено Положення про фінансування витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке є чинним.

Відповідно до п.1.1 Положення, це Положення визначає механізм фінансування витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування (далі - необхідні види догляду) потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі) виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду), управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх відділеннями в районах і містах обласного значення (далі - органи Фонду).

За приписами 1.2 Положення, постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються особи з інвалідністю із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).

Спеціальний медичний догляд - вид догляду, яким забезпечуються особи з інвалідністю із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності і які потребують спеціальних медичних і санітарних процедур, постійного медичного догляду, щоденних, багаторазових медичних маніпуляцій в обсягах, передбачених стандартами надання медичної допомоги населенню та функціональними обов`язками медичного персоналу (ін`єкції, перев`язки, промивання порожнин тіла, катетеризація сечового міхура із введенням дезінфекційних засобів, накладення пов`язок хворим із пролежнями, масаж, лікувальна фізкультура тощо).

За п. 1.3 Положення, потерпілим фінансуються витрати на необхідні види догляду за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) відповідно доЗакону України"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання згідно з потребою, визначеною висновками медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) (далі - ІПР).

Потреба потерпілих у забезпеченні необхідними видами догляду встановлюється на визначений термін.

Відповідно до п.2.1 Положення, облік потерпілих, які мають право на забезпечення необхідними видами догляду (далі - облік), ведуть органи Фонду за місцем зберігання справ про страхові виплати.

За п. 3.1, 3.2, 3.8 Положення, фінансування витрат на необхідні види догляду здійснюється виконавчою дирекцією Фонду та органами Фонду за рахунок та в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду, кошторисів відповідних органів Фонду та в межах фінансових можливостей Фонду на ці цілі.

Фінансування витрат на необхідні види догляду здійснюється органами Фонду, шляхом: щомісячного поштового переказу за місцем постійного проживання потерпілого; щомісячного перерахування відповідних сум на поточний рахунок, відкритий у банківській установі, вказаний в заяві потерпілого.

Фінансування витрат на необхідні види догляду припиняється у випадках, визначенихстаттею 46Закону.

Згідно п. 3.7 Положення, потерпілому не відшкодовуються витрати на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, призначені за рішенням МСЕК, на період надання стаціонарної медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, медичної реабілітації у закладах охорони здоров`я, санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях), якщо надання цих послуг передбачено умовами договору з цими закладами.

Потерпілому не відшкодовуються витрати на постійний сторонній догляд, призначений за рішенням МСЕК, під час перебування у санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) із супроводжуючою особою, у разі якщо такій супроводжуючій особі проживання та харчування у цих закладах фінансується за рахунок коштів Фонду.

Отже, потреба потерпілому медичного догляду, постійного стороннього догляду визначається висновками медико-соціальної експертної комісії та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

При цьому, потерпілим фінансуються витрати на необхідні види догляду, зокрема медичний догляд та постійний сторонній догляд, за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання згідно з потребою.

Колегія суддів зазначає, що вказане Положення не скасоване та є чинним.

01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Постановою КМУ від 29.11.2022 року № 1323 Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 3 Постанови № 1323 доручено Пенсійному фонду України з 02.01.2023 забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Таким чином, повноваження Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області передані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області з січня 2023 року.

За положенням ч. 1, 3, 7, 8 ст. 30 Закон № 1105, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦивільного кодексу УкраїнитаКодексу законів про працю України.

Таким чином, до складу страхових виплат включається також витрати на професійну реабілітацію та соціальну допомогу

За положенням ч.1, 3 ст. 36 Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно дочастини другоїстатті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог законів України"Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"та"Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я".

Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров`я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані.

Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимогЗакону України"Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства.

Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно доЗакону України"Про соціальні послуги".

Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Отже, інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю. При цьому, у разі закупівлі соціальних послуг у тому числі на необхідний догляд здійснюється та розраховується відповідно Закону України"Про соціальні послуги".

За положенням ч.1 ст. 40 Закону, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: 1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) у разі смерті отримувача страхових виплат; 7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; 8) в інших випадках, передбачених законом.

Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.

Згідно ст. 20 Закону України «Про соціальні послуги» оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, психологи, реабілітологи, ерготерапевти та інші фахівці.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Порядок оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Кабінету міністрів Україні від 28 квітня 2023 року № 438 (далі - Постанова № 438) Деякі питання організації забезпечення соціальними послугами з догляду та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують відповідно дочастини третьоїстатті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування тачастини сьомоїстатті 16 Закону України Про соціальні послуги затверджено Порядок організації надання деяких соціальних послуг з догляду та медичних послуг потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - Порядок № 438).

За п.2 Постанови № 438, у редакції на час припинення виплати витрат, установлено, зокрема, що:

2) потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яким згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії та/або медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, та/або випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (довідкою до такого акта огляду), та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) визначено потребу в спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду за потерпілим (далі - потерпілі), надаються соціальна послуга догляду вдома та/або соціальна послуга натуральної допомоги з урахуванням результатів оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах, проведеного згідно ізЗаконом УкраїниПро соціальні послуги, а також медичні послуги відповідно доОснов законодавства України про охорону здоров`я,Закону УкраїниПро державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення у межах програми медичних гарантій (у разі необхідності), зокрема медична послуга з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності);

3) соціальна послуга догляду вдома надається потерпілому в один з обраних ним таких способів:

юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які є надавачами соціальних послуг або фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі, в порядку, визначеному цією постановою;

шляхом виплати щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома потерпілому членом сім`ї потерпілого або іншою особою в розмірах, визначених цією постановою;

6) на період воєнного стану в Україні та протягом одного місяця після його припинення чи скасування у випадку фізичної неможливості проведення оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах відповідно допідпункту 2цього пункту у зв`язку з тимчасовою відсутністю потерпілого за місцем його проживання, пов`язаною з перебуванням за кордоном або на тимчасово окупованих територіях, потерпілому можуть надаватися соціальні послуги, передбаченіабзацом третімпідпункту 3 та/абопідпунктом 4цього пункту;

7) у разі коли потерпілі одночасно мають право на щомісячну грошову компенсацію за надання соціальної послуги догляду вдома відповідно до цієї постанови та на допомогу та/або надбавку на догляд відповідно до інших актів законодавства, потерпілим за їх вибором надається щомісячна грошова компенсація за надання соціальної послуги догляду вдома відповідно до цієї постанови або допомога та/або надбавка на догляд відповідно до інших актів законодавства.

За п. 3 Постанови № 438, витрати на надання соціальних послуг потерпілим відшкодовуються за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під час обробки в системі електронних платежів Національного банку платіжних інструкцій, сформованих з метою відшкодування цих витрат Пенсійним фондом України, плата за розрахунково-інформаційне обслуговування не справляється.

Відповідно до п. 4 Постанови, Пенсійному фонду України:

забезпечити складання списків потерпілих, яких взято на облік на дату набрання чинності цією постановою та які згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії чи медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) потребують постійного стороннього догляду, побутового обслуговування та/або спеціального медичного догляду;

протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності цією постановою надіслати повідомлення про потерпілих, яких включено до зазначеного списку, засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям (військовим адміністраціям).Повідомленняскладаються за формою згідно з додатком 2 до Порядку, затвердженого цією постановою.

У разі прийняття органами Пенсійного фонду України нових рішень про призначення страхових виплат потерпілим, які згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії чи медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) потребують надання соціальних послуг або медичних послуг у межах програми медичних гарантій, зокрема медичної послуги з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності), орган Пенсійного фонду України не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дати прийняття такого рішення передає інформацію про таких потерпілих до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій (військових адміністрацій).

Передання такої інформації здійснюється засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

За п. 5 Постанови, установлено, що:

1) повідомлення від органу Пенсійного фонду України про надання потерпілому соціальних послуг та медичних послуг, зокрема медичної послуги з надання мобільної паліативної допомоги, є підставою для надання соціальних послуг з урахуванням результатів оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах, проведеного згідно ізЗаконом УкраїниПро соціальні послуги;

2) розмір щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома потерпілому членом сім`ї потерпілого та/або іншою особою, якому згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії або з медичним висновком про здатність до самообслуговування та потреби в сторонній допомозі та/або випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (довідкою до такого акта огляду) та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) визначено потребу у: спеціальному медичному догляді, - становить розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день її виплати; постійному сторонньому догляді, - становить половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день її виплати; побутовому обслуговуванні, - становить чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день її виплати;

У разі визначення необхідності у щомісячній грошовій компенсації соціальної послуги догляду вдома та щомісячній грошовій компенсації вартості заходів, необхідних для надання соціальної послуги натуральної допомоги, відповідні виплати проводяться одночасно.

Порядок № 438 визначає механізм організації надання деяких соціальних послуг з догляду, а саме догляду вдома (далі-соціальні послуги з догляду), та медичних послуг у межах програми медичних гарантій, зокрема медичної послуги з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності), потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі).

За п. 2 Порядок № 438 потерпілий або його піклувальник, інший законний представник, якщо потерпілим є недієздатна особа чи особа, цивільна дієздатність якої обмежена (далі - законний представник потерпілого), із пред`явленням документів, що посвідчують особу, а також документів, що посвідчують родинні зв`язки з потерпілим (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення піклувальником подає до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - територіальний орган Фонду) заяву про призначення страхової виплати, в якій зазначає своє місце проживання, та документи, необхідні для призначення страхових виплат, відповідно достатті 37Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 3 Порядку № 438 територіальний орган Фонду надсилає уповноваженому органу повідомлення про надання потерпілому соціальних послуг та/або медичних послуг у межах програми медичних гарантій, зокрема медичної послуги з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності), заформоюзгідно з додатком 2. Надсилання такого повідомлення здійснюється засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

За п. 5 Порядку № 438 Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник відвідує потерпілого за місцем його проживання з метою:

проведення оцінювання потреб потерпілого в наданні соціальної послуги догляду вдома та/або соціальної послуги натуральної допомоги. Під час такого оцінювання враховуються відомості, зазначені у висновку лікарсько-консультативної комісії та/або медичному висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, та/або виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (довідки до такого акта огляду), та/або в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення);

подання переліку надавачів соціальних послуг, які надають соціальну послугу догляду вдома, із зазначенням місцезнаходження в адміністративно-територіальній одиниці проживання потерпілого;

інформування про можливість отримання потерпілим щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома членом його сім`ї або іншою особою та/або соціальної послуги натуральної допомоги, про їх розміри, які визначаютьсяабзацами третім - тринадцятимпункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 р. № 438 Деякі питання організації забезпечення соціальними та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують (Офіційний вісник України, 2023 р., № 48, ст. 2641) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2023 р. № 775, і про можливість заповнення з такою метою заяв за формою згідно здодатками 1та1-1;

з`ясовує обставини щодо наявності в потерпілого декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник протягом п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення від територіального органу Фонду складає акт оцінки потреб сім`ї/особи за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно п. 6 Порядку № 438 у разі коли потерпілий виявив бажання отримувати щомісячну грошову компенсацію за надання соціальної послуги догляду вдома членом його сім`ї або іншою особою, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник надає потерпілому допомогу в заповненні заяви про надання соціальної послуги догляду вдома членом сім`ї або іншою особою. Зазначена заява подається до територіального органу Фонду для проведення фінансування щомісячної грошової компенсації починаючи з місяця подання заяви. Заява подається засобами веб-порталу електронних послуг Фонду або засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

У випадку фізичної неможливості проведення оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах під час воєнного стану в Україні та протягом одного місяця після його припинення чи скасування у зв`язку з тимчасовою відсутністю потерпілого за місцем його проживання, пов`язаною з перебуванням за кордоном або на тимчасово окупованих територіях, потерпілий або законний представник потерпілого у разі виявлення бажання отримувати щомісячну грошову компенсацію за надання соціальної послуги догляду вдома членом його сім`ї або іншою особою заповнює заяву про надання соціальної послуги догляду вдома членом сім`ї або іншою особою, а в разі необхідності надання соціальної послуги натуральної допомоги - заяву про надання соціальної послуги натуральної допомоги та перелік заходів. До зазначених заяв і переліку заходів додаються скановані копії висновку лікарсько-консультативної комісії та/або медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, та/або виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (довідки до такого акта огляду) та/або індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

За п. 13 Порядку, виплата щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома та/або щомісячної грошової компенсації вартості заходів, необхідних для надання послуги натуральної допомоги потерпілому, проводиться щомісяця у грошовій формі разом із виплатою призначеної йому страхової виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у спосіб, обраний потерпілим для виплати такої страхової виплати.

При цьому, відповідно до п. 14-1, виплата щомісячної грошової компенсації вартості заходів соціальної послуги натуральної допомоги припиняється в разі:

відмови потерпілого від отримання соціальної послуги натуральної допомоги;

коли потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

невизначення необхідності в наданні потерпілому соціальної послуги натуральної допомоги за результатами оцінювання потреб потерпілого в наданні соціальних послуг;

надходження до територіального органу Фонду інформації, передбаченоїабзацом другимпункту 17 цього Порядку;

смерті потерпілого.

Згідно п.15 Порядку, у разі виявлення підстав, зазначених упункті 14-1цього Порядку, припинення виплати щомісячної грошової компенсації вартості соціальної послуги натуральної допомоги соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник або потерпілий, або законний представник потерпілого протягом однієї доби повідомляє про це територіальний орган Фонду засобами веб-порталу електронних послуг Фонду або засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

Рішення про припинення надання соціальних послуг догляду може бути оскаржене в судовому порядку.

Позивач оскаржує дії відповідача саме щодо протиправного припинення (невиплати) витрат (компенсації) за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд з січня 2023 року

Колегія суддів зазначає, що матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд наголошує, що перелік підстав для припинення виплати є вичерпним та передбачає можливість припинення виплат лише у випадках, прямо передбачених законом.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що у відповідача не було передбачених Законом № 1105 підстав для припинення призначених згідно висновку МСЕК виплат витрат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, оскільки такі витрати включаються до складу страхових виплат.

Колегія суддів зазначає, що ГУ ПФУ як правонаступник Фонду, якому перейшли всі права та обов`язки останнього, безпідставно припинив виплачувати з січня 2023 року страхові виплати позивачу, призначені відповідно до постанови Фонду.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно зі ст.22 Конституції України 254к/96-ВР конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Апеляційний суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S.W. проти Об`єднаного Королівства, заява № 20166/92, пункт 36).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України, № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі Дель Ріо Прада проти Іспанії, заява № 42750/09, пункт 93).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що припинення позивачу з 1 січня 2023р. виплати раніше призначених щомісячних страхових виплат відповідно до постанови Фонду соціального страхування здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених Законом №1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом.

При цьому, на час звернення позивача до відповідача були чинні Постанова № 438 та Порядок № 438, які визначають певний порядок дій відповідача з питання надання особі відповідної компенсації вартості соціальної послуги, у тому числі підстав для припинення.

Так, Постанова № 438 та Порядок № 438 визначають право на отримання на період воєнного стану в Україні та протягом одного місяця після його припинення чи скасування у випадку фізичної неможливості проведення оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах у зв`язку з тимчасовою відсутністю потерпілого за місцем його проживання, пов`язаною з перебуванням за кордоном або на тимчасово окупованих територіях.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року № 169), затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, який діяв до 27.12.2022.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 затвердженого Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який набрав чинності 27 грудня 2022 року.

Згідно означеного Переліку вся територія Маріупольського району Донецької області окупована з 05.03.2022.

Позивач зареєстрований у м. Маріуполі, отже, позивач у зв`язку з окупацією не міг отримати оцінювання потреб потерпілого.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання соціальних послуг з догляду та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують відповідно до Закону №1105-XIV та Порядку № 438, суд зазначає, що спірним питанням, як зазначалось вище є саме протиправність дії відповідача щодо припинення виплати вказаних витрат (компенсації), а не призначення страхових виплат вперше.

Так, на час припинення виплати, Закон №1105-XIV не передбачав, обов`язкового звернення особи з заявою про отримання соціальних послуг та надання оцінювання потреб потерпілого, для подальшого отримання раніше призначених витрат (компенсації), такої ж вимоги не містить і Порядок № 438, який визначає порядок саме призначення витрат (компенсації) вперше.

Колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції, що згідно довідки про нараховані і фактично виплачені страхові виплати за період з 01.12.2022 по 30.11.2023 ці страхові виплати позивачу нараховано та виплачено, оскільки вказана довідка не свідчить, що до складу страхових виплат увійшли спірні витрати (компенсації).

На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 41 Закону №1105-XIV, за якою, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34Закону України "Про оплату праці". Отже, позивач набув право на отримання страхових виплат за весь попередній період, оскільки припинення їх виплати відбулось не з передбачених законодавством підстав, що спростовує посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29травня 2018року у справі №800/341/17 (9991/944/12)і від 12листопада 2019року у справі №9901/21/19зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є:

Визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року.

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату щомісячних страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, та виплатити заборгованість з 01 січня 2023 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, не виплачуючи позивачу страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення суду першої інстанції з урахуванням встановлених обставин є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно дост. 317 КАС Українипідставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до викладеного, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального прав, суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі № 200/6049/23 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі № 200/6049/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату щомісячних страхових виплат за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, та виплатити заборгованість з 01 січня 2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 04 липня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

А.А. Блохін