ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Справа № 160/11097/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11097/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.04.2024 року позивач через підсистему Електронний суд звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п.п. 5,6 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог п.п. 5,6 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та видати відповідний документ.

Ухвалою суду від 06.05.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 06.05.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- звернення позивача із заявою на оформлення відстрочки від призову;

- листи/відмови (рішення) здійсненні відносно позивача на його заяву на оформлення відстрочки від призову;

- надати інформацію/відомості, що послугували для відмови, тощо позивачеві в оформлені відстрочки від призову та всі наявні докази щодо суті спору.

14.05.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

24.05.2024 року позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив.

27.05.2024 року відповідачем до суду подані письмові заперечення на відповідь на відзив.

06.06.2024 року позивачем подані письмові заперечення.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.07.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2007 року, зареєстрований Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис №964.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року, видане Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №691.

Донька Позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дитиною з інвалідністю відповідно до медичного висновку №54 КЗ «Центр первинної медико санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради», захворювання: цукровий діабет 1 типу, тяжка форма.

01.04.2024 року, ОСОБА_1 було направлено заяву про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та з проханням вважати його таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5,6 ч. 1ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка хвора на цукровий діабет I типу (копія заяви, підтвердження відправлення надається).

До заяви було долучено завірені копії підтверджуючих документів, що підтверджують право на відстрочку.

Заява була доставлена кур`єром Укрпошти на адресу відповідача та вручено особисто (підтвердження поштового відправлення про вручення надається).

Також, позивач вказує, що було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз. 5, 6 ч.1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та вважати військовозобов`язаного, таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З письмової відповіді №1/3/207 від 13.04.2024 року, яку було надано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну діяльність і мобілізацію, військовозобов`язаному потрібно особисто прибути до спеціаліста, заповнити заяву встановленого зразку та надати завірені копії підтверджуючих документів на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджують право на відстрочку.

Однак, Позивачем було направлено особисто підписану заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із завіреними належним чином копіями підтверджуючих документів, що підтверджують право на відстрочку.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо ненадання позивачу передбаченої чинним законодавством відстрочки протиправними, ми були вимушені звернутися до суду з цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Поданий Позивачем позов не містить підстав позову та відсутній предмет спору.

Підставою позову є фактичні обставини публічно-правового спору (факт порушення прав, свобод та інтересів, ухвалення чи неухвалення рішення), в цій справі відсутній факт порушення прав позивача.

Посадовими особами відповідача не приймалось ухвалення чи неухвалення рішення щодо надання відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відносно позивача так, як останній не реалізував дане право.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним за рішенням начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону та на підставі документів, які підтверджують наявність законних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації

Згідно підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме п. 33 ч.1 «відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, виходячи з вище викладеного, якщо у Позивача є підстава для отримання відстрочки, то він, повинен особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 та надати документи, які підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно абзацу 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 09.02.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Автоматично, дистанційно відстрочка не надається і сама по собі не виникає - це лише право на отримання відстрочки, яке необхідно реалізувати у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки, шляхом проходження певної процедури визначеної територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 , подати заяву щодо оформлення права на відстрочку з наданням підтверджуючих документів, надати військово- обліковий документ для проставлення відмітки про отриману відстрочку).

На всі письмові звернення було надано, в строки визначені законодавством, відповіді з роз`ясненням що до подальших дій для реалізації права на відстрочку.

Також на адвокатський запит про надання Позивачу з підстав абз. 5,6 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову під час мобілізації було надано відповідь 18.04.2024 року за вих. №4/6218 з роз`ясненням щодо необхідності особистого прибуття для оформлення права на відстрочку відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказують, що згідно наданих копій документів відстрочка відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років {Абзац п`ятий частини першої статті 23 в редакції Законів № 1614-VII від 25.07.2014, № 2122-IX від 15.03.2022} не може бути надана Позивачу, тільки з підстав абз. 6 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Надані відповіді як Позивачу так і Представнику несуть суттєво роз`яснювальний характер, та не породжують для Позивача настання будь-яких негативних наслідків у вигляді порушення його прав та інтересів ,а отже нівелює його значення як доказу протиправної бездіяльності відповідача.

Як зазначалось вище, відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача надана відповідь викладена у формі листа, в якому рекомендовано особисто прибути до Металургійно ІНФОРМАЦІЯ_7 , заповнити встановленого зразку письмову заяву та до заяви долучити необхідні документи, що виключає обставини бездіяльності відповідача.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано достовірних доказів протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання Позивачу відстрочки.

Посилання представника на висновки Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/8404/23 є недоцільними, так як відсутня відмова позивачу в наданні відстрочки з підстав не проходження ВЛК.

Отже, вважають, що доводи позивача щодо неправомірних дій відповідача щодо ненадання Позивачу відповідно до вимог абз. 5,6 ч.1 статті 23 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є неправомірними та безпідставними виходячи з вище викладеного.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що також підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2007 року, зареєстрований Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис №964.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року, видане Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №691.

Донька Позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дитиною з інвалідністю відповідно до медичного висновку №54 КЗ «Центр первинної медико санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради», захворювання: цукровий діабет 1 типу, тяжка форма.

01.04.2024 року, ОСОБА_1 було направлено заяву про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та з проханням вважати його таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5,6 ч. 1ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка хвора на цукровий діабет I типу.

До заяви було долучено завірені копії підтверджуючих документів, що підтверджують право на відстрочку.

Також, було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз. 5, 6 ч.1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та вважати військовозобов`язаного, таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Встановлено, що відповідачем була надана письмова відповіді за №1/3/207 від 13.04.2024 року, у якій позивачеві було роз`яснено про те, що

відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну діяльність і мобілізацію, військовозобов`язаному потрібно особисто прибути до спеціаліста, заповнити заяву встановленого зразку та надати завірені копії підтверджуючих документів на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджують право на відстрочку.

На адвокатський запит про надання позивачу з підстав абз. 5,6 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову під час мобілізації було надано відповідь 18.04.2024 року за вих. №4/6218 з роз`ясненням щодо необхідності особистого прибуття для оформлення права на відстрочку відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання йому відповідно до вимог пункту 5,6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-XII.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.

У силу приписів статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Згідно пункту 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Слід вказати, що статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 19 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 9 Положення №154, завданнями територіальних центрів є комплектування, підготовка та мобілізація, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведених заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу, патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Так, у силу пункту 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 5,6 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, як особа, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Позивач в підтвердження обставин, що він має підстави для відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації, надав до позовної заяви, у тому числі:

-копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2007 року; - копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ; - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року. - копія паспорта ОСОБА_4 ; - копія Посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_3 ; -копія медичного висновку №54 КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради», - копія повістки ОСОБА_1 про явку для призову за мобілізацією; - копія заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки; - копія підтвердження направлення заяви поштою, рекомендованого повідомлення; - копія адвокатського запиту адвоката; - копія підтвердження направлення адвокатського запиту; - копія відповіді територіального центру комплектування та соціальної підтримки №1/3/207 від 13.04.2024 року, тощо.

Суд наголошує, що обов`язок доведення існування обставин для надання військовозобов`язаній особі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема і з підстав, передбачених пунктом 5,6 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", лежить саме на такій особі.

Так, згідно матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2021 року, видане Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №691.

Донька Позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дитиною з інвалідністю відповідно до медичного висновку №54 КЗ «Центр первинної медико санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради», захворювання: цукровий діабет 1 типу, тяжка форма.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним за рішенням начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону та на підставі документів, які підтверджують наявність законних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме п. 33 ч.1 «відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, виходячи з вище викладеного, якщо у Позивача є підстава для отримання відстрочки, то він, повинен особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 та надати документи, які підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно абзацу 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 09.02.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Автоматично, дистанційно відстрочка не надається і сама по собі не виникає - це лише право на отримання відстрочки, яке необхідно реалізувати у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки, шляхом проходження певної процедури визначеної територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 , подати заяву щодо оформлення права на відстрочку з наданням підтверджуючих документів, надати військово- обліковий документ для проставлення відмітки про отриману відстрочку).

Щодо звернення до відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно матеріалів справи, 01.04.2024 року, ОСОБА_1 було направлено заяву про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та з проханням вважати його таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5,6 ч. 1ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка хвора на цукровий діабет I типу .

До заяви було долучено завірені копії підтверджуючих документів, що підтверджують право на відстрочку.

Заява була доставлена кур`єром Укрпошти на адресу відповідача та вручено особисто (підтвердження поштового відправлення про вручення).

Також, було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз. 5, 6 ч.1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та вважати військовозобов`язаного, таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

На звернення позивача, відповідачем було надано відповідь №1/3/207 від 13.04.2024 року, у якій повідомлено про те, що відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну діяльність і мобілізацію, військовозобов`язаному потрібно особисто прибути до спеціаліста, заповнити заяву встановленого зразку та надати завірені копії підтверджуючих документів на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджують право на відстрочку.

Отже, на письмові звернення було надано, в строки визначені законодавством, відповіді, що також не заперечується і самим позивачем, з роз`ясненням що до подальших дій для реалізації права на відстрочку.

На адвокатський запит про надання позивачу з підстав абз. 5,6 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову під час мобілізації було надано відповідь 18.04.2024 року за вих. №4/6218 з роз`ясненням щодо необхідності особистого прибуття для оформлення права на відстрочку відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову позивача.

Суд також вважає за необхідне застосовати позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (в справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання вчинити певні дії, без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.07.2024 року.

Суддя В.В. Ільков