ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14892/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Азово -Чорноморської інвестиційної компанія у формі ТОВ

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 29.11.2023

у складі колегії суддів: Отрюх Б.В. (головуючий), Остапенко О.М., Полякова Б.М.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22, зокрема, визнано кредиторами у справі № 910/14892/22 у відношенню до боржника:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в розмірі 49 992 000,00 грн. - вимоги четвертої черги;

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби в розмірі 2 636,53 грн. - вимоги третьої черги;

Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 1 423 573,04 грн., з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги; 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги; 1 366 284,04 грн. - вимоги шостої черги.

2. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" арбітражний керуючий Шевчук Віктор Всеволодович (далі - розпорядник майна, арбітражний керуючий Шевчук В.В.) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22 в частині визнання кредитором у справі № 910/14892/22 по відношенню до боржника Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 1 423 573,04 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1 366 284,04 грн. - вимоги шостої черги та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати кредитором у справі № 910/14892/22 по відношенню до боржника Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 57 289,00 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги; 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги; а вимоги у розмірі 1 366 284,04 грн. - відхилити в повному обсязі.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/14892/22 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шевчука В.В. залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22 залишено без змін; справу № 910/14892/22 повернуто до Господарського суду міста Києва.

3.1. Надалі Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 справі № 910/14892/22 касаційну скаргу арбітражного керуючого, розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" Шевчука В.В. залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в оскаржуваній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/14892/22 залишено без змін.

4. 13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду звернулась Азово - Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якої просила суд, зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу, про що повідомити кредитора.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у задоволенні заяви було відмовлено.

5.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю просить зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу про що повідомити кредитора.

5.2. Разом з тим, не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22 з апеляційною скаргою звернувся саме розпорядник майна ТОВ "ФК "Женева" арбітражний керуючий Шевчук В.В., а не боржник, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для включення витрат на професійну правничу допомогу до реєстру вимог кредиторів та, відповідно, і задоволення заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення.

5.3. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України, для винесення додаткового рішення, тому заява Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

6. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ (далі - заявник) 08.01.2024 засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14892/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2024.

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 касаційну скаргу Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22 залишено без руху.

7.2. Надано Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

7.3. Роз`яснено Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

7.4. Заява від Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ про усунення недоліків надійшла до Верховного Суду 12.02.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22;

ухвалено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

9. Від арбітражного керуючого Шевчука В.В. надійшов відзиві на касаційну скаргу Азово - Чорноморської інвестиційної компанія у формі ТОВ, в якому арбітражний керуючий просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Азово - Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22.

9.1. У відзиві зазначено, що транспортні витрати, витрати на відрядження, поштові витрати за направлення процесуальних документів не відносяться до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому ці витрати є такими, що не підлягають відшкодуванню. Крім того до Заяви про ухвалення додаткового рішення не надано доказів, які підтверджують понесені витрати, які включаються в 15 000,00 грн. правничої допомоги. Також з платіжної інструкції № 352, доданої до Заяви, є невідповідність в призначенні платежу, а також підтверджується невиконання оплати в зазначений в Договорі строк.

9.2. У відзиві також зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи виключно в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Разом з тим, у цьому випадку заявником не доведено надання таких доказів відповідними доказами.

10. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14892/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024.

11. З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/14892/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю)

12. Скаржник зазначив, що у випадку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги несе сторона у справі, у цьому випадку боржник.

12.1. Представник скаржника аргументував, що арбітражний керуючий не є стороною у справі, таким чином на нього не можна покладати витрати на правничу допомогу, незважаючи на подачу саме арбітражним керуючим апеляційної скарги.

12.2. Разом з тим, апеляційний господарський суд неправильно застосував статтю 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вимоги, передбачені вимогам статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також невірно застосував, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 908/100/21 не врахував у зв`язку з чим виніс незаконне судове рішення.

Доводи арбітражного керуючого Шевчука В.В.

13. Зміст доводів арбітражного керуючого Шевчука В.В. викладений в пунктах 9-9.2. цієї Постанови.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 11 описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Об`єктом судового розгляду у цій справі є ухвала апеляційного суду, якою відмовлено у визнанні кредиторських вимог Азово - Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23915446; 61002, м. Харків, вул. Сумська, 96) на суму 15 000,00 грн. як витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та відмовлено включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу.

19. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

20. Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

21. Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

22. Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

23. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

24. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

25. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

26. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

27. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Зазначена норма кореспондується з частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

29. За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

30. У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

31. У статті 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

32. Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

33. Водночас аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

34. Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

35. Згідно із частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

36. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

37. Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

38. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

39. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

40. Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

41. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні заяви скаржника суд виходив із того, що розпорядник майна боржника в процедурі розпорядження майном боржника може діяти як самостійно, "від власного імені", захищаючи інтереси кредиторів, так і разом із керівником боржника, а також діяти від імені боржника одноособово.

42. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

43. Аналіз змісту прохальної частини заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вбачається, що заявник просив визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у 1 чергу.

44. Тобто заявник просив суд не покласти здійснені ним витрати на правничу допомогу саме на арбітражного керуючого як самостійного учасника та сторону провадження у справі про банкрутство, а просив визнати такі витрати та зобов`язати розпорядника майна ТОВ "ФК "Женева" як службову особу Товариства-боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, що входить до повноважень такого учасника провадження у справі про банкрутство відповідно до положень статей 1, частини третьої статті 44 КУзПБ, статей 123, 126 ГПК України.

45. За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що в цьому випадку відсутні підстави для задоволення вимог, зазначених у заяві Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

46. Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційним судом не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 908/100/21, оскільки за змістом висновків Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу, понесені в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів (такий висновок також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19).

47. Водночас, колегія суддів вважає передчасними вимоги скаржника до касаційного суду визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції, з огляду на таке.

48. В розумінні статті 6 § 1, суд має бути обов`язково "встановлений законом". Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом ("Йоргіч проти Німеччини" (Jorgic v. Germany), § 64; "Річерт проти Польщі" (Richert v. Poland), § 41).

49. Вислів "встановлений законом" стосується не лише правових підстав самого існування "суду", але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду у кожній справі ("Посохов проти Росії" (Posokhov v. Russia), § 39; "Фатуллаєв проти Азербайджану" (Fatullayev v. Azerbaijan), § 144; "Конталексіс проти Греції" (Kontalexis v. Greece), § 42). Тому суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити, "не встановлений законом" у розумінні статті 6 § 1 ("Річерт проти Польщі" (Richert v. Poland), § 41; "Йоргіч проти Німеччини" (Jorgic v. Germany), § 64).

50. Матеріалами справи підтверджується, що до заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю представником зазначеної юридичної особи були додані копії Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023, Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023, документів про оплату послуг за Договором про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023, Акта виконаних робіт від 09.11.2023, рахунку-фактури від 06.11.2023.

51. Разом з тим, аналіз змісту постанови апеляційного суду свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не досліджував зазначені докази та не аналізував обґрунтованість вимог заявника та їх відповідність положенням статей 126, 129 ГПК України.

52. З огляду на зазначене, надання оцінки щодо відповідності зазначених доказів положенням Закону, свідчитиме про те, що Верховний Суд діятиме не як "суд, встановлений законом", оскільки такі доводи зводяться до намагання схилити суд надати оцінку окремим обставинам справи не під час розгляду справи по суті, а на стадії касаційного оскарження судового рішення, яке передує прийняттю рішенню за результатами розгляду спору по суті.

53. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами касаційного провадження

54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

55. Згідно пунктом 1 та пунктом 2 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

56. З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та скасування ухвали апеляційної інстанції повністю, з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

57. Під час нового розгляду справи, апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого, доводів та заперечень учасників справи, та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву та прийняти судове рішення, з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22 скасувати.

3. Справу № 910/14892/22 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков