ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7722/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Марченко О.В.)

від 02.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

від 11.03.2024

у справі № 910/7722/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 15 138 508, 45 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шипенко М.С.,

відповідача - Харченко М.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (далі - ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач) 1 019 923,15 грн 3% річних і 14 118 585,30 грн втрат від інфляції, нарахованих за неналежне виконання умов договору про надання допоміжних послуг (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» у порушення умов укладеного між сторонами договору здійснило оплату за надані позивачем послуги із прострочення строків оплати, з огляду на що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/7722/23 позов задоволено частково. Стягнено з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" 966 976,02 грн 3% річних та 13 210 777,77 грн втрат від інфляції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд з огляду на встановлені судом періоди прострочення дійшов висновку, що розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат є неправильними, а відтак, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, частково задовольнив позов.

2.2. Постановою Північного господарського суду від 11.03.2024 у справі №910/7722/23 апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського від 11.03.2024 у справі №910/7722/23 в частині вимог про стягнення 338 382,98 грн 3% річних та 4 140 928,68 інфляційних втрат; ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18 (щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)); від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15, від 02.03.2018 у справі №927/467/17 (щодо застосування статей 86, 236, 237 ГПК України).

Також підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

3.2. Скаржник наголошує, що господарські суди так і не оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності.

Відповідач відзначає, що з копії супровідного листа щодо направлення від 10.02.2022 акта №1, долученого до заперечень під час розгляду справи місцевим судом, слідує, що такий акт не було направлено раніше 14.02.2022, та його підписання неможливе раніше 15.02.2022 з огляду на наявність штампелю ПрАТ «НЕК «Укренерго» про його отримання. За таких обставин, нарахування 3% річних є можливим лише з 23.02.2022, тобто після спливу п`ятиденного строку для остаточного розрахунку з ПДП.

Наведені обставини підтверджують неможливість підписання сторонами акта приймання-передачі допоміжних від 10.02.2022 №1 послуг в день, зазначений у ньому, з огляду на тривалість його пересилання засобами поштового зв`язку, а тому нарахування, що було здійснено позивачем в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, що детально описано у наявних в матеріалах справи заявах відповідача по суті справи.

Натомість суди обмежились констатацією відсутності дати (та будь-яких заперечень), коли саме відповідач підписував акти, а тому резюмували, що датою їх підписання є дата, яка вказана в цьому акті, тож твердження НЕК «Укренерго» щодо його підписання після отримання поштою до уваги прийнято не було.

Отже, суди не здійснили оцінку поданих сторонами доказів у їх сукупності, що не відповідає частині другій статті 86 ГПК України.

ПрАТ «НЕК «Укренерго», крім того, також наголошує, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги наданий відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат повністю, суди при застосуванні частини другої статті 625 ЦК України не дотрималися методики обрахунку, яка відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Скаржник відзначає, що сплата 3 % річних має нараховуватись від простроченої суми. Утім розрахунок судів здійснено без врахування часткових оплат суми основного боргу НЕК «Укренерго» за актами від 20.02.2022, 28.02.2022 та 10.03.2022, чим штучно збільшено розмір заявлених до стягнення сум та притягнуто відповідача до подвійної відповідальності, позаяк після часткових оплат ПрАТ «НЕК «Укренерго» не користувався коштами, за якими обліковувалась заборгованість останнього. Тобто судами здійснено нарахування 3% річних на непрострочену суму, чим порушено вимоги статті 625 ЦК України.

Крім того, як слідує з розрахунків ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» позивачем було здійснено останні з врахуванням часткових оплат ПрАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості, чим визначено відповідні періоди заборгованості, що було проігноровано як місцевим, так і апеляційним судами та здійснено компенсаторні нарахування лише на первісну суму основного боргу, яка на їх думку не зменшувалась протягом всього періоду заборгованості. Суди, розглянувши справу, вийшли за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

3.3. ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» 18.04.2024 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило закрити касаційне провадження, а у разі продовження касаційного розгляду - касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Між ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» (постачальником допоміжної послуги; далі - ПДП) і ПрАТ «НЕК «Укренерго» (оператором системи передачі; далі - ОСП) 10.11.2021 укладено Договір №0695-16013 про надання допоміжних послуг (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання (далі - Договір), за умовами якого:

- Договір є договором приєднання в розумінні статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною як ПДП (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання із залученням енергогенеруючого обладнання, що використовує природний газ/мазут не інакше як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (пункт 1.1 Договору);

- Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання із залученням енергогенеруючого обладнання, що використовує природний газ/мазут (далі - ДП РЗ) (пункт 1.2 Договору);

- ПДП зобов`язується надавати ДП РЗ відповідно до умов Договору, а ОСП зобов`язується здійснювати оплату за надану ДП РЗ згідно з умовами Договору та Порядку (пункт 1.3 Договору);

- надання ПДП ОСП письмової згоди на приєднання до Договору, що є додатком 1 до Договору, є погодженням пропозиції на приєднання до Договору, а також зобов`язанням щодо виконання вимог Договору та Порядку; заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ПДП зі сторони ОСП відповідно до Порядку (пункт 1.4 Договору);

- придбання ДП РЗ здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП РЗ, визначеними Порядком (пункт 1.5 Договору);

- Договір укладається за умови приєднання ПДП до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та договору про участь у балансуючому ринку (пункт 1.6 Договору);

- загальна вартість Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом дії Договору за надані на умовах Договору ДП; обчислення платежів та розрахунок цін здійснюються згідно з Порядком (пункт 2.1 Договору);

- визначення обсягів фактично наданої ДП РЗ здійснюється відповідно до умов Порядку (пункт 3.1 Договору);

- ПДП складає та надсилає ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих ДП РЗ у строк, визначений Порядком (пункт 5.1 Договору);

- ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт у строк, визначений Порядком, або надсилає мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (пункт 5.2 Договору);

- ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП у строк, визначений Порядком за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП РЗ (пункт 5.3 Договору);

- платежі за ДП РЗ ОСП здійснює в межах, передбачених у складі затвердженого Регулятором тарифу на оперативно-диспетчерське управління та фактично наявних коштів на відповідному рахунку (пункт 5.4 Договору);

- ОСП зобов`язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП РЗ на умовах, визначених Договором і Порядком (пункт 6.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП та діє до 30.04.2022 (пункт 11.1 Договору).

4.2. Позивач протягом дії Договору належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу ДП РЗ відповідно до умов Договору.

У свою чергу, ПрАТ «НЕК «Укренерго» належним чином виконало свої зобов`язання з оплати наданих послуг лише у період: листопад 2021 року (ІІІ декада) - січень 2022 року (І-ІІІ декади), натомість оплата ДП РЗ за період: лютий 2022 року (І-ІІІ декади) та березень 2022 року (І декада), відповідачем здійснювалася несвоєчасно, тобто в порушення строків, визначених Порядком.

Так, позивачем у лютому 2022 року (І-ІІІ декади) та березні 2022 року (І декада) надано ПрАТ «НЕК «Укренерго» ДП РЗ, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами:

- від 10.02.2022 №1 (І декада) на суму 109 189 348, 99 грн,

- від 20.02.2022 №2 (ІІ декада) на суму 97 483 613,28 грн,

- від 28.02.2022 №3 (ІІІ декада) на суму 52 938 973, 82 грн,

- від 10.03.2022 №1 (І декада) на суму 68 408 064,00 грн.

Відповідачем здійснено повну оплату зазначених послуг, однак із простроченням.

4.3. ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» нарахувало відповідачу 1 019 923,15 грн 3% річних і 14 118 585,30 грн втрат від інфляції за такі періоди:

- період прострочення з 18.02.2022 - 21.02.2022 (остаточний розрахунок за послуги згідно з актом від 10.02.2022 №1 з кінцевим строком оплати 17.02.2022 ПрАТ «НЕК «Укренерго» здійснено 22.02.2022);

- період прострочення з 26.02.2022 - 27.04.2022 (остаточний розрахунок за послуги відповідно до акта від 20.02.2022 №2 з кінцевим строком оплати 25.02.2022 відповідачем здійснено 28.04.2022);

- період прострочення з 08.03.2022 - 04.05.2022 (остаточний розрахунок за послуги згідно з актом від 28.02.2022 №3 з кінцевим строком оплати 07.03.2022 ПрАТ «НЕК «Укренерго» здійснено 05.05.2022);

- період прострочення з 18.03.2022 - 22.06.2022 (остаточний розрахунок за послуги відповідно до акта від 10.03.2022 №1 з кінцевим строком оплати 17.03.2022 відповідачем здійснено 23.06.2022).

4.4. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення по суті спору, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- судом перевірено розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та встановлено, що вони неправильні;

- за перерахунком суду суми 3% річних і втрат від інфляції та періоди їх нарахування становлять:

з 18.02.2022 (оскільки акт від 10.02.2022 №1 на суму 109 189 348,99 грн підписано сторонами 10.02.2022, то останнім днем оплати є 17.02.2022) по 21.02.2022 (дата, визначена позивачем у позовній заяві) сума 3% річних становить 35 897,87 грн, втрат від інфляції - 0,00 грн;

з 08.03.2022 (оскільки акт від 20.02.2022 №2 на суму 97 483 613,28 грн підписано відповідачем 28.02.2022, то останнім днем оплати є 07.03.2022) по 27.04.2023 (дата, визначена позивачем у позовній заяві) сума 3% річних становить 408 629,94 грн, а втрати від інфляції - 7 544 744,25 грн;

з 17.03.2022 (оскільки акт від 28.02.2022 №3 на суму 52 938 973,82 грн підписано відповідачем 09.03.2022, то останнім днем оплати є 16.03.2022) по 04.05.2022 (дата, визначена позивачем у позовній заяві) сума 3% річних становить 213 206,28 грн, а втрати від інфляції - 1 641 108,19 грн;

з 29.04.2022 (оскільки акт від 10.03.2022 №1 на суму 68 408 064 грн підписано відповідачем 21.04.2022, то останнім днем оплати є 28.04.2023) по 22.06.2022 (дата, визначена позивачем у позовній заяві) сума 3% річних становить 309 241,93 грн, а втрат від інфляції - 4 024 925,26 грн;

- разом стягненню з відповідача підлягає 966 976,02 грн 3% річних і 13 210 777,77 грн втрат від інфляції; у стягненні решти сум слід відмовити;

- що ж до посилань Компанії на те, що позивачем не доведено коли акт від 10.02.2022 №1 було надіслано відповідачу, а тому неможливо встановити дату його підписання, то наведений акт підписаний представниками сторін власноручно, датований 10.02.2022 і жодної іншої дати не містить, у зв`язку з чим суд вважає, що акт підписано сторонами 10.02.2022;

- посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути взято до уваги судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Компанії від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати ДП РЗ.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/7722/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/7722/23 за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського від 11.03.2024 у справі №910/7722/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/7722/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанова Північного апеляційного господарського від 11.03.2024 у справі №910/7722/23, якими частково задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.3. Так, ПАТ "НЕК "Укренерго" вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18 (щодо застосування статті 625 ЦК України); від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15, від 02.03.2018 у справі №927/467/17 (щодо застосування статей 86, 236, 237 ГПК України).

Крім того, скаржник відзначає, що господарські суди ухвалили судові рішення з порушенням норм процесуального права, адже не оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності (підстава касаційного оскарження - пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

6.4. Колегія суддів ураховує, що предметом спору у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних витрат. При цьому ПАТ "НЕК "Укренерго" оскаржує рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог з підстав: недоведеності факту прострочення зобов`язання з оплати послуг за актом від 10.02.2022 та неправильності здійсненого судом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за іншими актами (від 20.02.2022 №2, від 28.02.2022 №3, від 10.03.2022 №1), де, у свою чергу, скаржник не заперечує факт прострочення зобов`язання, а фактично оскаржує суму стягнення.

Відтак, оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що підставою звернення до Верховного Суду фактично є питання:

- наявності/відсутності прострочення зобов`язання відповідачем з оплати послуг за актом від 10.02.2022 №1 (І декада);

- правильності/помилковості розрахунку суду 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання умов договору з оплати послуг за актами від 20.02.2022 №2 (ІІ декада), від 28.02.2022 №3 (ІІІ декада), від 10.03.2022 №1 (І декада).

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.5. Щодо наявності/відсутності прострочення зобов`язання відповідачем з оплати послуг за актом від 10.02.2022 №1

6.5.1. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, Закони України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання допоміжних послуг.

Зі змісту частини сьомої статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" вбачається, що купівля допоміжних послуг здійснюється на підставі договорів про надання допоміжних послуг, що укладаються на підставі типових договорів про надання допоміжних послуг. Типові договори про надання допоміжних послуг затверджуються Регулятором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами спору укладено Договір про надання допоміжних послуг, який є публічним договором приєднання у розумінні статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, та який встановлює порядок та умови надання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання із залученням енергогенеруючого обладнання, що використовує природний газ/мазут.

Вказаним Договором передбачено, що зобов`язання сторін з надання ДП РЗ та оплати за надану послугу здійснюється відповідно до умов цього Договору та Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання), погодженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.11.2021 №2003 (далі - Порядок).

Так, згідно з пунктом 8.1 Порядку ПДП складає та направляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронному вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони керівником ПДП, або уповноваженою ним особою (повноваження підписанту підтверджуються копією посадової інструкції або довіреності, засвідченою в установленому порядку) Акта приймання-передачі наданої ДП РЗ (далі - Акт) до 5 календарного дня після закінчення декади, в якій такі послуги надавались.

ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує Акт протягом 5 робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (пунктом 8.2 Порядку).

Відповідно до пункту 8.3 Порядку ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 5 робочих днів після підписання Сторонами Акта або з дати направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронному вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису рахунку за надану ДП на адресу ОСП за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

6.5.2. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, ураховуючи умови Договору, дійшли висновку, що оскільки спірний Акт від 10.02.2022 №1 на суму 109 189 348,99 грн підписано сторонами 10.02.2022, то останнім днем оплати є 17.02.2022 (протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акта). Тобто прострочення зобов`язання відповідача за висновками господарських судів почалось з 18.02.2022 та тривало до 21.02.2022 (дата вказана позивачем).

При цьому суди виходили з того, що акт підписаний представниками сторін власноручно, датований 10.02.2022 і жодної іншої дати не містить, у зв`язку з чим суди вважали, що акт підписано сторонами 10.02.2022.

6.5.3. Оцінюючи наведені висновки судів попередніх інстанції у контексті наведеного правового регулювання спірних правовідносин, через призму доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає їх передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм права.

Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи пункту 5.1 Договору та пункту 8.1 Порядку, який регламентує імперативно визначений та вичерпний порядок направлення позивачем (ПДП) примірників актів для підпису іншій стороні договору (ОСП), та відповідно не встановили яким чином у відповідності до вимог пункту 8.1 Порядку позивачем направлявся/вручався акт відповідачу для підпису. Колегія суддів відзначає, що встановлення даних обставин має визначальне значення для перевірки дотримання/недотримання відповідачем вимог пунктів 5.2, 5.3 Договору та пунктів 8.2, 8.3 Порядку щодо порядку підписання актів ОСП та щодо строків остаточних розрахунків за надані послуги, як необхідної передумови для встановлення/невстановлення факту прострочення зобов`язання відповідачем, а відтак і обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог у цій частині.

Так, відповідач під час розгляду справи послідовно вказував на наявність в матеріалах справи копії супровідного листа ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» від 14.02.2022 щодо направлення ПАТ "НЕК "Укренерго" акта від 10.02.2022 №1, який, у свою чергу, відповідачем отримано 15.02.2022, що підтверджується штампелем вхідної кореспонденції ПрАТ «НЕК «Укренерго».

ПрАТ «НЕК «Укренерго» стверджувало, що підписання спірного акта від 10.02.2022 неможливе раніше за дату його отримання - 15.02.2022, а відтак нарахування 3% річних з огляду на дату оплати послуг є необґрунтованим.

Натомість, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, у відповідності до вимог статей 76-79 ГПК України не оцінили надані докази відповідачем у їх сукупності з іншими доказами, що наявні у матеріалах справи, та відповідно не встановили відповідно до умов Договору і Порядку: порядок/спосіб направлення спірного акта відповідачу; дійсну дату підписання спірного акта (з наведенням обґрунтування імовірності підписання такого акта раніше за дату його направлення), що є необхідною передумовою для встановлення наявності/відсутності факту прострочення зобов`язання з оплти послуг за спірним Актом від 10.02.2022.

У контексті наведеного та мотивів касаційної скарги колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, ураховуючи вищенаведене, оскаржувані судові рішення у частині стягнення 3% річних за прострочення зобов`язання з оплати послуг за актом від 10.02.0222 ухвалені з порушенням, зокрема норм процесуального права, а відтак підлягають скасуванню у відповідній частині.

За таких обставин, доводи касаційної скарги відповідача з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження.

6.6. Щодо правомірності суми стягнення 3% річних та інфляційних втрат (за актами від 20.02.2022, від 28.02.2022 та від 10.03.2022)

6.6.1. Згідно із статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними, окремими способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18 (на які також посилається скаржник).

6.6.2. Так, в процесі судового розгляду судами було встановлено, що позивач у відповідності до вимог пункту 5.1 Договору та пункту 8.1. Порядку направив відповідачу у електронному вигляді спірні акти приймання-передачі, які відповідачем у відповідності до вимог Договору та Порядку були розглянуті та підписані із накладанням кваліфікованого електронного підпису.

Разом з тим, господарські суди встановили порушення відповідачем вимог пунктів 5.3, 6.3 та пункту 8.3. Порядку щодо строків здійснення остаточних розрахунків за надані послуги.

Відтак у зв`язку із несвоєчасною оплатою наданих послуг, судами встановлено факт прострочення виконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» грошового зобов`язання за Договором, зокрема щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за актами від 20.02.2022, від 28.02.2022 та від 10.03.2022. Отже, суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених вимог у цій частині.

Водночас, перевіривши розрахунок позивача, суди визнали його неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початок (дату) прострочення зобов`язання.

Господарські суди з огляду на положення пунктів 5.3, 6.3 Договору та пункту 8.3 Порядку (остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акта), урахувавши дату підписання відповідачем спірних актів від 20.02.2022, від 28.02.2022 та від 10.03.2022, встановили дійний період прострочення зобов`язання та відповідно здійснили перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат.

Оскаржуючи судові рішення у цій частині, відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій помилково не враховані часткові погашення заборгованості, що мали місце у кожному періоді (декаді) прострочення, чим штучно збільшено розмір заявлених до стягнення сум по періодам (місяцям) та притягнуто відповідача до подвійної відповідальності.

При цьому скаржник наголошує, що позивач, подаючи позов, здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з огляду на здійснені ПрАТ «НЕК «Укренерго» часткові оплати суми основного боргу (часткове погашення заборгованості), що підтверджується матеріалами справи, натомість господарські суди, вийшовши за межі позовних вимог (за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, мало місце невиконання зобов`язання), розрахували 3% річних та інфляційні втрати на первісну суму основного боргу, тобто без урахування часткових проплат.

6.6.3. Оцінюючи здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з яким погодився і суд апеляційної інстанції у контексті заявлених позивачем позовних вимог (ураховуючи розрахунок позивача, доданий до позовної заяви) та доводів відповідача/скаржника у цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що останній не відповідає вимогам статті 625 ЦК України та статті 14 ГПК України.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15, від 02.03.2018 у справі №927/467/17 (на які також посилається скаржник).

Натомість, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та помилково розрахували суму 3% річних та інфляційних втрат без урахування зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості за визначені періоди (місяці/декади), чим порушили вимоги статей 14, 86, 236, 237 ГПК України та статті 625 ЦК України.

Крім того, щодо розрахунку інфляційних втрат слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 у справі №921/460/22 вказав таке:

« 45. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

46. Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19 тощо).

47. Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.

48. Натомість висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.

49. Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання."

Отже, ураховуючи вищенаведене, оскаржувані судові рішення у цій частині також ухвалені з порушенням норм права, а відтак підлягають скасуванню.

За таких обставин, доводи касаційної скарги відповідача з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, також знайшли своє підтвердження.

6.7. З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються Судом з огляду на зазначене у розділі 6 даної Постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.8. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.9. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій Постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір у межах заявлених позовних вимог з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати.

8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної/касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського від 11.03.2024 у справі №910/7722/23 скасувати, а справу №910/7722/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець