ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/860/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023

у справі №910/860/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 4 729,59 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач) 4 729,59 грн., з яких 1 116,51 грн. 3% річних, за користування чужими коштами, 3 136,28 грн. інфляційних втрат, 476,80 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням у повному обсязі Моторним (транспортним) страховим бюро України свого обов`язку із виплати страхового відшкодування, передбаченого приписами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.09.2023 по справі №910/860/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що:

- підставою позову у даній справі є невиконання МТСБУ зобов`язання ПАТ "СК "СКАЙД" за Полісом №АЕ4060042, тоді як МТСБУ не відповідає за прострочення виконання зобов`язань з виплати страховиком страхового відшкодування за договорами страхування (відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023, викладеної у справі №910/16820/21);

- оскільки сторони умовами договору погодили необхідність складення акту виконаних робіт, який є підтвердженням надання виконавцем відповідних послуг у конкретній судовій справі, то саме наявність складеного такого акту (підписаного сторонами) свідчить про реальне надання адвокатом послуг та прийняття їх замовником (відповідачем у даній справі), однак, матеріали справи не містять доказів складання між Моторним (транспортним) страховим бюро України та Адвокатським об`єднанням "Інс.Лоу Груп" акту виконаних робіт на виконання п. 5.3 Договору;

- матеріали справи також не містять доказів оплати відповідачем наданих послуг Адвокатським об`єднанням "Інс.Лоу Груп", що, враховуючи відсутність доказів складення акту виконаних робіт, могло б свідчити про реальне прийняття відповідачем адвокатських послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти нове про задоволення заяви про стягнення судових витрат.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, а тому вимога суду щодо надання Акту виконаних робіт є надмірним формалізмом.

- гонорар не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт між АО та МТСБУ у майбутньому, оскільки вимога щодо підписання акту виконаних робіт має відкладальний характер;

- вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 2000,00 грн., які відповідач сплатить на виконання додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021;

- посилається на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/860/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/860/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач) 4 729,59 грн., з яких 1 116,51 грн. 3% річних, за користування чужими коштами, 3 136,28 грн. інфляційних втрат, 476,80 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням у повному обсязі Моторним (транспортним) страховим бюро України свого обов`язку із виплати страхового відшкодування, передбаченого приписами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про стягнення з позивача адвокатських витрат у розмірі 1500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.09.2023 по справі №910/860/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача.

В мотивувальній частині судом зазначено про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про покладення на позивача 1 500,00 грн. витрат правничої допомоги, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції надав копії: договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, додаткової угоди від 28.12.2021 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021, додаткової угоди №873 від 18.01.2023 до договору №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021.

12.10.2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Інс.Лоу Груп" (виконавець) укладено Договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права.

Відповідно до п. 4.1 Договору надання послуг замовнику здійснюється на підставі договору та додаткових угод до нього, які є його невід`ємними частинами. У додатковій угоді обов`язково зазначаються відомості про справу, за якою надаються послуги, якщо здійснення дій спрямовано на врегулювання наявної дебіторської чи кредиторської заборгованості замовника.

Згідно з п. 5.2 Договору вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином: 1000,00 грн - у справі, в якій замовник є третьою особою; 1000,00 грн - у справі, в якій ціна позову визначена до 4999,00 грн; 1500,00 грн - у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000,00 грн до 9999,00 грн; 2000,00 грн - у справі, в якій ціна позову становить 10000,00 грн і більше.

Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах із матеріалами справи (п. 5.3 Договору).

Між сторонами 18.01.2023 укладено додаткову угоду №873 до договору, у якій погодили, що замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника, зокрема, справу за внутрішнім обліковим номером 52/23, за позовом ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ, з сумою позову - 4729,59 грн, вартість послуг становить - 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №873 до договору оплата послуг виконавця в розмірі, який вказаний в пункті 1 цієї угоди, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Місцевим господарським судом підставою відмови заяви відповідача про покладення на позивача витрат правничої допомоги визначено відсутність доказів складання між Моторним (транспортним) страховим бюро України та Адвокатським об`єднанням "Інс.Лоу Груп" Акту виконаних робіт на виконання п. 5.3 Договору.

Стосовно наведеного висновку колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанови Верховного Суду від 16.10.2023 у справі № 910/21401/21, від 09.10.2023 у справі №910/18932/21, від 23.10.2023 у справі №910/19126/21).

У даному випадку розмір гонорару є фіксованим, а тому не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно із якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові зазначено, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

В суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат Проц А.В., повноваження якого підтверджено довіреністю №6-01/52 від 06.12.2022.

З матеріалів справи вбачається надання адвокатом Проц А.В. відповідачу послуг правничої допомоги, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме послуг по складанню відзиву на позовну заяву та заяви про зупинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, відсутність Акту виконаних робіт жодним чином не перешкоджало місцевому господарському суду встановити обставини щодо реальності надання адвокатом відповідачу послуг правничої допомоги.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви відповідача.

Клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу чи інших заяв щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, ціною позову тощо позивачем не подано.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак, відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 1 000,00 грн, який визначений договором № 4.1/12-10/2021 (п. 5.2) та додатковою угодою № 873 від 12.10.2021 до договору № 4.1/12-10/2021.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п.п. 1-4 ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат правничої допомоги з підстав, наведених у даній постанові, а заява відповідача про розподіл витрат правничої допомоги - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/860/23 в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат правничої допомоги, задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/860/23 в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат правничої допомоги скасувати частково та прийняти нове, яким заяву відповідача задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36019, Полтавська область, м.Полтава, вул.Колективна, буд.10, код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131) 1 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти заяви відмовити.

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/860/23 - залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/860/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова