ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 р.

№ 2-а-9945/09/1570

Категорія:2.33

в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого-судді - Кравець О.О.,

суддів: Бойка А.В., Золотнікова О.С.,

за участю секретаря – Могучева Г.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року, по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області –Безруцького В’ячеслава Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафних санкцій .

ВСТАНОВИВ:

Позивачка –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області –Безруцького В.О., та просила визнати постанову №084780 від 15 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій - незаконною та скасувати, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що при здійсненні перевезення вантажу водій, який працює на договірних умовах на ФОП ОСОБА_1 не повинен був мати при собі та пред'являти дорожній лист, оскільки його обов'язкова наявність не передбачена відповідним переліком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області –Безруцького В.О., від 15.07.2009 року №084780 щодо застосування до позивачки штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700,0 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником вантажного автотранспортного засобу марки ЕRF ЕSС 11.41, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується реєстраційним посвідченням Серія ВНС №НОМЕР_2.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2007 року, позивачка є фізичною особою-підприємцем та згідно ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України від 16.09.2008 року Серія АВ №426177 здійснює надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до трудового договору від 17.07.2008 року №15300804242, зареєстрованого Одеським міським центром зайнятості 17.07.2008 року та доповнення до нього від 01.01.2009 року, позивачка перебував у трудових відносинах із працівником ОСОБА_4, який виконував функції водія під час надання позивачкою послуг з перевезень вантажів.

Під час проведеної перевірки посадовими особами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України 01.07.2009 року ,здійсненої на підставі завдання на перевірку від 26.06.2009 року,було встановлено, що водій ОСОБА_4 у порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»не пред'явив для перевірки дорожній лист. Факт порушення був зафіксований актом перевірки від 01.07.2009 року №141338, який не був підписаний водієм - представником перевізника.

На підставі акту перевірки відповідачем Начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Березуцьким В.О., 15.07.2009 року була винесена постанова №084780 про застосування до позивача фінансової санкції на підставі абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»в розмірі 1700,00 гривень за надання послуг щодо перевезення вантажів на договірних умовах без оформлення дорожнього листа.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції , що положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не покладає обов'язку на водія позивача мати при собі, під час здійснення вантажних перевезень, дорожнього листа.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»керівником Територіальних управлінь від імені Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до відповідальності можуть бути притягнуті автоперевізники та їх водії, які здійснюють вантажні перевезення без оформлення необхідних супровідних документів, визначених у статтях 39 та 48 цього ж Закону в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначений перелік документів, який повинен мати автоперевізник та його водій під час здійснення вантажних автоперевезень. Так, ч. 3 ст. 48 передбачено, що фізична особа - перевізник, яка здійснює вантажні перевезення на договірній основі повинен мати ліцензію та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а водій цього перевізника посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи передбачені законодавством.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч.2 ст.48 вказаного Закону, наявність дорожнього листа під час здійснення вантажних перевезень є обов'язковою виключно для водіїв автомобільних перевізників юридичних осіб, які здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, до яких позивачка не відноситься.

Згідно із п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року за №207, яка законної сили з 25.02.2009 року для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах обов'язковими є документи: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником або ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна, посвідчення на керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений у встановленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом, талон про проходження державного технічного огляду, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому, абз. 2 п. 1 Переліку зазначено, що дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу є обов'язковим лише для водіїв юридичної особи до яких позивачка не відноситься.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов. Згідно п. 1 параграфа 47 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпорядження) набирають законної сили з моменту їх прийняття. Лише постанови Кабінету Міністрів України, що стосуються прав та свобод громадян набирають законної сили з моменту їх опублікування (п. 2 параграфу 47 Регламенту).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»абз. 2 п. 1 Переліку якого передбачена обов'язкова наявність дорожнього листа лише у водіїв юридичних осіб, набрала законної сили з 25.02.2009 року.

Оскільки у водія позивачки на час проведення перевірки 01.07.2009 року були всі необхідні та визначені законодавством, у тому числі й ті, що передбачені ст. ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»реєстраційні та супровідні документи, до перевізника фізичної особи-підприємця не обґрунтовано була застосована штрафна санкція, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції ,що постанова відповідача - Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Березуцького В.О., від 15.07.2009 року №084780 про застосування до позивачки штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700,00 грн., була прийнята у порушення принципу законності та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, в яких представник відповідача зазначає, що положення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», суперечать Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст. 117 Конституції України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановлені постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні представником відповідача фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, яки беруть участь у справі , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :

Судді: