Справа №760/14804/24

провадження №2/760/8767/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2024 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії, у якій позивач просить суд:

- визнати трудові відносини з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650) припиненими 15.04.2024, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у графі «Прізвище, ім`я та по батькові керівника юридичної особи» та у графі «Прізвище, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори, та наявність обмежень представництва від імені юридичної особи», з 15.04.2024, із зазначенням про звільнення останнього з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650);

- судовий збір та судові витрати, які понесені позивачем по справі, покласти на відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650, зареєстрована адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Чоколівський, 20);

- в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650) на користь позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, у розмірі 2147,20 грн.,

витрати на правничу допомогу адвоката, понесені до відкриття провадження у цивільній справі, у розмірі 6000,00 грн.,

витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції після відкриття провадження в справі, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає 9000,00 грн.

26.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

27.06.2024 судом отримано інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 665394 щодо відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (код ЄДРПОУ 370246500).

27.06.2024 судом отримано інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 665402 щодо відповідача - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 40452947).

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі, з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження № 61-739св23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650) звернулася до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просить визнати припиненими трудові відносини між Товариством та нею, як директором цього Товариства, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Так, згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема, розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто, пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22), до вирішення якої зупинялося провадження у справі, яка переглядається, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводом позивача у цій справі про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим і що такий спір стосується реалізації ним, як працівником, виключно права на працю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, у тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює, зокрема, спори пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»)

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

З матеріалів вбачається, що згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650) №_ від 07.04.2011 позивач, ОСОБА_1 , була прийнята на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР» (ідентифікаційний код 37024650, зареєстрована адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Чоколівський, 20), з 07.04.2011.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема, розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина перша статті 37 вищевказаного Закону).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

У пунктах 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зазначено, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

У пунктах 54, 55 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір у справі № 448/362/22, зазначила, що вимогу позивача стосовно виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки у цій справі предметом позову є вимоги про припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю, спір у справі виник із корпоративних відносин, а тому вказаний спір підвідомчий господарським судам, отже вищевказаний позов не відноситься до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі за правилами цивільного судочинства, оскільки в даному випадку спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю та зобов`язання вчинити дії, віднесено до компетенції господарського суду, тобто спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

При цьому, позивачу роз`яснюється його право на звернення з вищевказаним позовом в установленому законом порядку в порядку господарського судочинства до відповідного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4. 19, 186, 260, 352-354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯМУР», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог має проводитися за правилами господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Букіна О.М.