КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/3454/23 Головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А.

Провадження № 22-ц/824/1909/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А.., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») звернулось до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 37 219,40 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в порядку суброгації та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 24 лютого 2020 року між ПАТ «СГ«ТАС» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00679227 предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 .

19 березня 2020 року в м. Києві на пл. Бессарабській, буд. 2 відбулася ДТП за участю застрахованого ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ТЗ «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року (справа № 757/13999/20-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП.

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою.

Враховуючи наявність Договору страхування, водій пошкодженого автомобіля ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про настання страхової події (а.с.12).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , було проведено огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію № 06236_58 від 25 березня 2020 року, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого ТЗ становить 95 814,84 грн.

Позивачем, на підставі зібраних документів та заяви власника про виплату складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 07518/58/920 від 03 квітня 2020 року на суму 94 564,84 грн, з якої 12 131,25 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів страхувальника, а 82 433,59 грн було виплачено. Позивач зазначає, що його фактичні витрати склали 94 564,84 грн.

Позивач провів зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до частини першої статті 601 ЦК України, вказана операція зазначена в страховому акті № 07518/58/920 від 03 квітня 2020 року. А отже, загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну відповідачем, складає 94 564,84 грн.

Таким чином, відповідач, як безпосередньо винна особа у ДТП зобов`язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та проведеною виплатою в розмірі 57 345,44 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір шкоди завданої власнику ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 не перевищує розміру ліміту відповідальності по страхових виплатах ТДВ СК «Альфа-Гарант», а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права,та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, відтак ТДВ СК «Альфа-Гарант» було обмежене законом у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» у повному обсязі завданої майнової шкоди, а мало виплатити страхове відшкодування лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Виходячи з цього, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків, тобто ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції не застосував ті норми закону, які підлягали застосуванню, а саме положення статті 27 Закону України «Про страхування», частини першої статті 1191, статті 993 ЦК України та не врахував норму статті 29 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушивши до того ж принципи і норми цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката - Ткаченка О.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що позивачем не було проведено оцінки вартості матеріального збитку, не доведено повноту виплати ТДВ СК «Альфа-гарант», а грошова вимога позивача є значно завищеною, не підтверджена належними доказами і не відповідає дійсності.

Договір добровільного страхування наземного транспорту № FО- 00679227 від 24 лютого 2020 року, укладений між ПрАТ «СГ«ТАС» та потерпілою особою не може породжувати обов`язку для ОСОБА_1 . Тобто при врегулюванні спору щодо відшкодування майнової шкоди, ОСОБА_1 керується нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативно-правовими актами які є загальнообов`язковими, а не умовами договору між позивачем та потерпілою особою.

Підставою для стягнення з винуватця ДТП вартості збитків є наявність вини такої особи у скоєнні ДТП та оцінка розміру завданої шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином ремонтна калькуляція, на підставі якої ПрАТ «СГ «ТАС» було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілої особи, не є доказом розміру матеріального збитку або доказом реально понесених витрат на ремонт.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 лютого 2020 року ПАТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00679227 предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 .(а.с.9).

19 березня 2020 року в м. Києві на пл. Бессарабській, буд. 2 відбулася ДТП за участю застрахованого ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ТЗ «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року (справа № 757/13999/20-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП (а.с.70).

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою.

Враховуючи наявність Договору страхування, водій пошкодженого автомобіля ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 водій ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою про настання страхової події. (а.с.12).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , було проведено огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція № 06236_58 від 25 березня 2020 року, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого ТЗ становить 95 814,84 грн (а.с.6-8).

Згідно розрахунку страхового відшкодування (а.с.4 зворот) та страхового акту № 07518/58/920 від 03 квітня 2020 року (а.с.4) вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 склала у сумі 94 564,84 грн, з якої 12 131,25 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів страхувальника, 82 433,59 грн сума яка належить до виплати.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом №АО7030427 (а.с.52).

ТДВ СК «Альфа-Гарант» задовольнило заяву позивача на суму 57 345,44 грн, яка покрила частину витрат позивача, що підтверджується платіжною інструкцією (доручення) № 10848 від 19 серпня 2020 року (а.с.9 зворот.)

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

За змістом договору добровільного страхування № FO-00679227 від 24 лютого 2020 року «Єврокаско 5 зірок», укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається без урахування зносу.

Відповідно до страхового акту № 07518/58/920 від 03 квітня 2020 року, ремонтної калькуляції від 25 березня 2020 року зроблений розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті.

Ці кошти були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 91528 від 07 квітня 2020 року за договором добровільного страхування № FO-00679227 від 24 лютого 2020 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-00679227 від 24 лютого 2020 року та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування» виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП.

Суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки розмір шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 не перевищує ліміту відповідальності по страхових виплатах ТДВ СК «Альфа-гарант», то відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника ОСОБА_1 .

Так, відносини між ОСОБА_1 та його страховиком (ТДВ СК «Альфа-гарант») регулюються умовами, визначеними у договорі (полісі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином страховик відповідача відшкодував позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18 (провадження № 61-19013св19).

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи (чи її страховика) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

При цьому якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

За змістом частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідача, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуваннямфізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).

Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ПрАТ «СГ «ТАС» має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 різниці між вартістю відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим ТДВ СК «Альфа-гарант», що становить 57 345,44 грн.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що надані позивачем докази не підтверджують розміру шкоди заподіяної власнику застрахованого автомобіля,ця шкода є неоціненою, отже у нього відсутні обов`язок її відшкодування не гуртуються нормах матеріального права.

Так, спірні правовідносини, насамперед, врегульовані Законом України «Про страхування», який є спеціальним щодо відносин добровільного майнового страхування, стаття 102 якого визначила порядок та умови здійснення страхових виплат.

Зокрема, відповідно до частин 1-4 вказаної статті цього закону договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.

У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Тобто визначення розміру заподіяної шкоди (збитку), відбувається, в першу чергу, відповідно до умов договору страхування.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із тим, що позивачем включено до розміру страхового відшкодування, який позивач просить стягнути з відповідача, суму несплаченого страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту в сумі 12 131,25 грн, оскільки ця вимога не ґрунтуються на вимогах закону.

Так відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого страхового відшкодування.

12 131, 25 грн, це черговий страховий платіж який мала внести страхувальник майна ОСОБА_2 , але до настання ДТП не внесла. Отже страховик виплатив їй страхове відшкодування у розмірі 82 433,59 грн, попередньо вирахувавши з суми страхового відшкодування 94 564,84 грн черговий страховий платіж. Тобто страхувальник отримала від страховика відшкодування за пошкодження майна у меншому розмірі, ніж шкода визначено страховиком. Отже, в даному випадку задоволення позову у повному обсязі призведе фактично до подвійного отримання позивачем страхових платежів, що не є справедливим.

Отже розмір збитків, який має погасити відповідач перед позивачем становить 82 433,59 (сума сплаченого страхового відшкодування) - 57 345,44 грн (сума відкшодування сплаченого позивачу за полісом ) = 25 088,15 грн.

Таким чином, з огляду на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, яка не відшкодована страховиком відповідачки, у розмірі 25 088,15 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку суброгації.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа - ТДВ «СК «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

На підставі викладеного пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідаа стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем, а саме: 1 809,18 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 713,77,00 грн - в апеляційному суді, а всього стягується 4 522,95 грн сплаченого судового збору.

Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди в порядку суброгації, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 25 088,15 грн ( двадцять п`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 15 копійок) матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 4 522,95 грн (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві гривні) понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній