ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 462/3289/20

провадження № 61-17977св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» (далі - АТ «Міжнародний інвестиційний Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» (далі - ТОВ «Явір-2000 Львів») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 жовтня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новодім Сервіс» (далі - ТОВ «Новодім Сервіс») укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899.

Відповідно до запису про право власності від 01 жовтня 2019 року № 33469735 власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, є він.

Він з моменту придбання нерухомого майна він не може потрапити до власних приміщень, володіти та користуватися вказаними об`єктами нерухомого майна, оскільки AT «Міжнародний інвестиційний Банк» та працівники ТОВ «Явір-2000 Львів», які діють на виконання угоди щодо надання охоронних послуг, укладеної з AT «Міжнародний інвестиційний Банк», самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняли об`єкти нерухомості та фізично унеможливлюють доступ до вищезазначених об`єктів нерухомого майна. Їх дії: на в`їзді (ворота) постійно присутні охоронці ТОВ «Явір-2000 Львів», які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлова будівля літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, зачинена на замки АТ «Міжнародний інвестиційний Банк»; частково, на першому поверсі зайнята орендарем, АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», інша частина зайнята майном останнього. Нежитлова будівля літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, зачинена на замки AT «Міжнародний інвестиційний Банк» та зайнята тим же орендарем.

Він неодноразово звертався до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» із вимогами щодо звільнення нежитлових будівель та усунення йому перешкод, однак його звернення виявились безрезультатними. Натомість АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» своїм листом від 14 січня 2020 року повідомило його, що він є особою, яка всупереч закону отримала державну реєстрацію права власності на забудоване майно, яке нібито перебуває в іпотеці банку, тим самим підтвердили, що вони чинять йому перешкоди. Такі дії АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» завдають йому великих збитків.

01 листопада 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-енерготехнології» (далі - ТОВ «Еко-енерготехнології») укладено договір оренди нежитлових будівель, відповідно до умов якого він зобов`язався передати у строк не пізніше 02 грудня 2019 року нежитлові будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлові будівлі літ «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак через те, що АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» зайняли об`єкти нерухомості, він не зміг виконати умови договору та передати майно, внаслідок чого несе майнові витрати. Отже, в результаті протиправних дій АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» він не зміг виконати умови договору оренди від 01 листопада 2019 року, внаслідок чого змушений був сплатити штрафні санкції в розмірі 555 387,00 грн, що складаються із штрафних санкцій за договором у розмірі 551 205,00 грн та витрат за банківські послуги за оплату штрафів у розмірі 4 182,00 грн.

Також ним втрачений дохід від неотриманої орендної плати (упущена вигода) за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн, виходячи з розрахунку розміру орендної плати за місяць в гривнях, що в еквіваленті становить 1 500,00 дол. США, відповідно до пункту 3.2 договору.

Крім того, неправомірними діями АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» йому завдані моральні страждання, які він оцінює в 6 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на свою користь солідарно з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», ТОВ «Явір-2000 Львів» понесені збитки у розмірі 555 387,00 грн; збитки, що понесені у вигляді упущеної вигоди, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн; моральну шкоду в розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, ухваленим у складі судді Румілової Н. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Міжнародний акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 1 121 172,00 грн, з яких: 555 387,00 грн - збитки, що реально понесені, та 559 785,00 грн - збитки, що понесені у вигляді упущеної вигоди, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року.

У частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Явір-2000 Львів» про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року, ухваленим у складі судді Румілової Н. М., клопотання ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з АТ «Міжнародний акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 161,55 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником нежитлових будівель нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, які складаються з нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м.

01 листопада 2019 року між позивачем та ТОВ «Еко-енерготехнології» укладено договір оренди зазначених нежитлових будівель, однак АТ «Міжнародний акціонерний Банк» вчиняє протиправні дії щодо недопуску до цих приміщень.

На підтвердження факту вчинення протиправної поведінки АТ «Міжнародний акціонерний Банк», вчинення перешкод та недопуску до об`єкта права власності позивач надав суду докази, які вказують на ланцюжок неправомірних дій саме АТ «Міжнародний акціонерний Банк», і як наслідок, порушення прав власника на володіння, користування, розпорядження майном.

Отже, позивач за умови дії зазначеного укладеного з ТОВ «Еко-енерготехнології» договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, який не виконаний позивачем у зв`язку з недопуском до об`єкта оренди АТ «Міжнародний акціонерний Банк», міг би реально одержати орендну плату за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн (збитки у вигляді упущеної вигоди), а також поніс реальні витрати, у зв`язку із сплатою штрафних санкцій за цим договором, через неможливість його виконання позивачем з вини банку.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Явір-2000 Львів», то матеріали справи не містять доказів про неправомірність дій ТОВ «Явір-2000 Львів», оскільки у долучених до матеріалів справи доказах йде мова про ТОВ «Явір 2005», тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ТОВ «Явір-2000 Львів» пред`явлені безпідставно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» задоволено.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року скасовано в частині задоволення позову та постановлено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний акціонерний Банк».

У решті рішення суду залишено без змін.

Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року скасовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову до АТ «Міжнародний акціонерний Банк», суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еко-Енерготехнології», в оренду передано нежитлові будівлі. Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року (пункт 2.1). Отже, зазначений договір укладено на більш як три роки.

Проте договір оренди укладений в письмовій формі, проте нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.

Укладення між сторонами 11 листопада 2019 року додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, якою зменшено строк оренди до 31 грудня 2021 року, а також надано їй зворотної дії, проте також тільки в письмовій формі, не зцілює такої вади основного договору як нікчемність, котра має абсолютний характер. На підставі такого договору не виникло жодних прав та обов`язків у його сторін, зокрема права вносити зміни в такий договір. Окрім цього, такі дії свідчать про зловживання правом, так як спрямовані на те, щоб «вивести» такий правочин з-під необхідності його нотаріального посвідчення та створення у зв`язку із цим передумов для звернення з позовом про відшкодування збитків на його підставі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував принцип свободи договору, умов та способу укладення правочинів, оскільки сторони не були позбавлені можливості досягти усіх істотних умов договору оренди шляхом та у спосіб укладення додаткової угоди від 11 листопада 2019 року до договору оренди нежитлових приміщень від 01 листопада 2019 року із застосуванням частини третьої статті 631 ЦК України. За таких обставин договір оренди від 01 листопада 2019 року з моменту укладання додаткової угоди від 11 листопада 2019 року є чинним, оскільки сторонами у такий спосіб досягнуто усіх істотних умов договору оренди, зокрема, щодо його строку, а письмова форма останнього відповідає вимогам статті 793 ЦК України.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г/7, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, також зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17 (провадження № 61-11386св20). Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 631 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У лютому 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 жовтня 2019 року між ТОВ «Новодім Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899, відповідно до умов цього договору «продавець» ТОВ «Новодім Сервіс» продав, а «покупець» ОСОБА_1 купив нежитлові будівлі: нежитлова будівлі прохідної літ. «Є», загальною площею 5,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «З-2», загальною площею 274,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «Ж», загальною площею 207,5 кв. м; нежитлова будівля навісу літ. «В-1», загальною площею 261 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року за актом приймання-передачі будівель ТОВ «Новодім Сервіс» передав, а ОСОБА_1 прийняв за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 01 жовтня 19 року нежитлові будівлі: прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48947133, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 33469735, відповідно до якого власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, є ОСОБА_1

18 жовтня 2019 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення від 01 серпня 2019 року № 48059288, що прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В. та рішення від 01 жовтня 2019 року № 48947133, прийняте державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., щодо нежитлових будівель (літ. «Є», «З-2», «Ж», «В-1»), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та щодо анулювання доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Куйбіді-Кришкевич Х. В. та тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу Кіріловій Т. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Куйбіди-Кришкевич Х. В.

01 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-енерготехнології» (орендар за договором) в особі директора Джумурата В. укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. За умовами договору така передача повинна була відбутися не пізніше 02 грудня 2019 року (пункт 2.2 Договору). Договір оренди діє до 31 грудня 2022 року (пункт 2.1 цього Договору).

11 листопада 2019 року шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель виправлено описку в пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору, зокрема, термін такого визначений сторонами до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалент 1 500,00 дол. США за курсом Національного банку України на момент сплати, та розраховується за формулою: S = 1 500,00 х Y, де S - розмір орендної плати за місяць у гривнях, Y - вартість (курс) долара США у гривнях на день оплати за договором за курсом НБУ, х - знак множення.

Терміни сплати визначені сторонами пунктом 3.2, згідно з умовами якого орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця за поточний місяць наперед - в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця та/або готівкою в касу орендодавця.

Сторони за умовами укладеного договору визначили відповідальність за порушення останнього, зокрема, окрім іншого, - за порушення строків передачі об`єкта в оренду встановлена пеня в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування (пункт 6.8 договору); - у випадку ініціювання однією із сторін розірвання договору у строк, менший ніж визначений пунктами 2.4, 7.2 та підпунктами 5.3.4, 5.4.3, передбачений штраф, кратний 6 (шести) місячній орендній платі (пункт 6.11 договору).

08 листопада 2019 року ТОВ «Гепард Безпека» в особі директора ОСОБА_2 повідомило ОСОБА_1 про те, що не має можливості приступити до виконання угоди на фізичну охорону № 07/11/19 та взяти під охорону об`єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, нежитлову будівлю навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, та окреме індивідуально визначене майно: вагончики металеві, огорожа металева на бетонних стовпчиках; ворота металеві. У вказаному повідомлені директором ТОВ «Гепард безпека» ОСОБА_2 вказано, що до вказаних об`єктів немає доступу, оскільки такий унеможливлений працівниками охоронної фірми ПП «Явір-2005», які діють зі слів останніх на виконання угоди по охороні з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк». А саме, фізично унеможливлюють доступ до об`єктів нерухомого майна та цілодобово перебувають у нежитловій будівлі прохідної, що позначена літ. «Є». Ворота зачинені на замки ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

28 листопада 2019 року Залізничному відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області представником ОСОБА_1 - адвокатом Майстришин С. Р. скеровано запит щодо реєстрації заяви останньої про недопуск до майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м).

Відповідно до довідки про результати проведення перевірки за зверненням гр. Майстришин С. Р. (ЄО№ 27377 від 11.11.2019 року) від 18 листопада 2019 року, підписаної начальником ВППП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Пукій О. М. та ДОП ПП ВП Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гриськів В.О., з якою ознайомлений начальник Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, зазначена представником ОСОБА_1 - Майстришин С. Р. інформація про недопуск невідомою особою, охоронною фірмою «Явір 2005» (представниками) до майна належного на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знайшла своє підтвердження. Однак відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення.

02 грудня 2019 року комісією у складі ОСОБА_1 , директора ТОВ «Еко-Енерготехнології» Джумурата В. М., директора ТОВ «Гепард безпека» ОСОБА_2 складено акт фіксації недопуску до об`єктів, в якому зазначено про те, що, вийшовши за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано та виявлено, що працівниками ПП «Явір 2005» (які повідомили, що діють на виконання договору про надання охоронних послуг, укладеного з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк») здійснюються перешкоди у користуванні нерухомим майном: зачинено в`їзд (ворота) та присутні охоронці, які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлова будівля прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, зайнята охоронцями ПП «Явір 2005»; нежитлова будівля літ. «З-2» зачинена замками ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», частково на першому поверсі зайнята орендарем, інша частина зайнята майном, яке належить ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк»; нежитлова будівля літ. «Ж», площею 207, 5 кв. м, зачинена на замки ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» із вимогою про негайне надання йому доступу до об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

14 січня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» листом повідомив ОСОБА_1 про те, що 27 лютого 2018 року набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі № 914/2455/17, яким задоволено позов ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ПП «Едель» та визнано право власності за банком на будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебували в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». За зазначеною адресою також знаходяться самочинно збудовані та не здані в експлуатацію будівлі, на які в силу вимог частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку» поширюється іпотека.

Також в цьому листі зазначено, що ОСОБА_1 всупереч вимог закону отримав державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване та не здане в експлуатацію майно, що перебуває в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Отже, ОСОБА_1 необхідно з`явитися до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та надати оригінали відповідних правовстановлюючих документів на самовільно збудовані приміщення з метою встановлення законності набуття прав на іпотечне майно.

18 лютого 2020 року висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», рекомендовано відмовити у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

08 квітня 2020 року наказом Міністерства юстиції України № 932/7, на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, відмовлено у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» від 18 жовтня 2019 року, оскільки скарга подана особою, яка не підтверджує факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

04 червня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року, у справі № 914/1345/20 у задоволенні позову АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101, відмовлено.

14 січня 2020 року ТОВ «Еко-енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання умов договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року та попередило про застосування штрафних санкцій, відповідно до умов укладеного договору, зокрема пункту 6.8 договору, яким передбачено, що у випадку порушення орендодавцем строків та порядку передачі об`єкту в оренду, орендар може вимагати від орендодавця, а орендодавець в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендаря пеню в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Еко-Енерготехнології» лист-прохання про розірвання договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року у зв`язку з неправомірними діями третіх осіб.

16 квітня 2020 року ТОВ «Еко-Енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про сплату штрафних санкцій за договором оренди нежитлових будівель, зокрема, вимогу щодо сплати 551 205,00 грн як штрафні санкції, передбачені пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, та 244 980,00 грн як штрафні санкції, передбачені пунктом 6.11 договору, за дострокове ініціювання розірвання договору.

15 травня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду, за умовами якої останні погодили припинити дію договору з моменту виконання орендодавцем пункту 2 додаткової угоди, відповідно до якої орендодавець зобов`язується сплатити орендарю з розстроченням платежу, але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня 2020 року 551 205,00 грн як штрафну санкцію (за період з грудня 2019 року до квітня 2020 року включно) за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель.

21 жовтня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої останні погодили викласти додаткову угоду від 15 травня 2020 року у новій редакції та передбачили, що укладений договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року припинить свою дію з моменту виконання орендодавцем пункту 2 вказаної додаткової угоди, відповідно до якого орендодавець зобов`язується сплатити орендарю не пізніше 15 квітня 2021 року - 551 205,00 грн як штрафні санкції за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

За вказаною додатковою угодою № 3, сторони передбачили, що з моменту отримання у строк усієї суми коштів, передбачених пунктом 2 вказаної додаткової угоди, договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року вважається припиненим. Пунктом 5 додаткової угоди № 3 передбачено, що у випадку порушення орендодавцем виконання пункту 2 останньої, орендар має право, а орендодавець зобов`язаний негайно сплатити орендарю усі штрафні санкції, що передбачені договором оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, та відшкодувати збитки у повному обсязі за весь період дії договору.

ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Еко-енерготехнології» штрафні санкції в розмірі 550 00,00 грн, 144 000,00 грн, 145 000,00 грн, 144 000,00 грн та 63 205,00 грн, передбачені пунктом 6.8 зазначеного договору, що підтверджують квитанції від 29 травня 2020 року № 20, від 11 березня 2021 року № 10, від 12 березня 2021 року № 11, від 15 квітня 2021 року № 3, від 16 квітня 2021 року № 11.

Водночас ОСОБА_1 у зв`язку із оплатою штрафних санкцій через банківську установу - сплачено комісію банку в розмірі 4 182,00 грн, 550,00 грн, 1 000,00 грн, 1 000,00 грн та 632,10 грн, що підтверджується квитанціями від 29 травня 2020 року № 20/К3, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 15 квітня 2021 року № 3/КЗ, від 16 квітня 2021 року № 11/КЗ.

Відповідно до довідки Філії Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 25 серпня 2022 року № 16-43/1488 підтверджено сплату через касу АТ «Ощадбанк» на рахунок ТОВ «Еко-Енерготехнології» штрафних санкцій за договором оренди в розмірі 551 205,00 грн, а також сплату комісії баку в розмірі 4 182,10 грн, що також підтверджує лист ТОВ «Еко-енерготехнології» від 19 серпня 2022 року.

15 січня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Майстришин С. Р., директором ТОВ «Гепард безпека» ОСОБА_2, громадянином ОСОБА_4 складено акт про здійснення працівниками ПП «Явір 2005», які діють на підставі договору з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», перешкод у розпорядженні, користуванні об`єктами нерухомого майна, реєстраційний номер 188546994610, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , зокрема, фізично унеможливлено доступ до будівель, зачинено в`їзд (ворота) та присутній охоронець, що унеможливлює доступ до об`єктів нерухомого майна, у нежитловій будівлі прохідної літ. «Є» перебуває охоронець, нежитлова будівля літ. «З-2» зайнята майном банку та орендарем.

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про обставини, що свідчать про вчинення злочину, зокрема за фактами діянь працівників ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», що мають ознаки суспільно-небезпечних самоуправства, шахрайства, дій спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 з приводу невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано службову особу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться у заяві ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року про вчинені кримінальні правопорушення, та розпочати досудове розслідування.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається про внесення 26 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12020140060001375 за статтею 356 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_1

21 травня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Явір-2000 Львів» вимогу про доступ до об`єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнення зайнятих об`єктів нерухомого майна.

07 квітня 2021 року за участі ОСОБА_1 його представника адвоката Цукорник С. Г., директора ТОВ «Гепард Безпека» ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_5 складено акт фіксації недопуску до об`єктів, відповідно до якого станом на 07 квітня 2021 року доступ до об`єктів нерухомості: будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, унеможливлюється охоронцями, які діють від імені АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Зокрема, при намаганні ОСОБА_1 у присутності членів комісії потрапити до вищезазначених об`єктів нерухомості, присутній на території охоронець заперечив право власності на вищевказані нежитлові будівлі за ОСОБА_1 , вказавши, що це нерухоме майно належить АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Повідомити своє прізвище, ім`я та по-батькові відмовився. Представити документи, які б підтвердили правомірність його дій щодо повноважень на охорону та підстав недопуску до об`єктів, - також відмовився.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у справі № 462/7482/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», треті особи: ТзОВ «Новодім Сервіс», ПП «Едель», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., П`ята Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні майном, позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, в зв`язку з поданням представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у цій же справі № 462/7482/19 зустрічна позовна заява АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 та ТзОВ «Новодім Сервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПП «Едель», державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Т. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності визнана неподаною та повернута позивачеві, у зв`язку з поданням представником позивача за зустрічним позовом заяви про повернення (відкликання) зустрічної позовної заяви.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині позовних вимог до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», оскільки в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не може переглядатися в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

Разом з тим укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Фактом початку та, відповідно, припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що 01 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-Енерготехнології» (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди, а орендар - прийняти об`єкт оренди не пізніше 02 грудня 2019 року. Датою передачі орендованого майна орендарю за цим договором оренди є дата підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 2.1 договору він діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року.

11 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Еко-Енерготехнології» укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, відповідно до умов якого при підписанні 01 листопада 2019 року договору оренди нежитлових будівель сторонами допущено описку у пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору оренди: замість «2021 року» зазначено «2022 рік». У зв`язку з цим вважати правильним пункт 2.1 договору у такій редакції: «Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2021 року» (т. 1, а. с. 170).

Пунктом 2 цього договору передбачено, що ця додаткова угода відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли з 01 листопада 2019 року, тобто з моменту укладання договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

Отже, термін оренди нежитлових приміщення за договором становив 2 роки, тому він не підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що дії позивача при укладанні 11 листопада 2019 року додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року свідчать про зловживання правом, так як спрямовані на те, щоб «вивести» такий правочин з-під необхідності його нотаріального посвідчення та створення у зв`язку із цим передумов для звернення з позовом про відшкодування збитків на його підставі, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про суперечливу чи недобросовісну поведінку позивача у спірних правовідносинах.

Крім того, частинами другою, третьою статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивач пред`явив позов про відшкодування завданої йому шкоди і на підтвердження позовних вимог подавав відповідні докази. Натомість, апеляційний суд по суті змінив предмет і підставу позову, досліджуючи питання дійсності/ нікчемності правочину, хоча позовних вимог про це зі сторони відповідача, учасника правочину, заявлено не було. Отже, апеляційний суд справу по суті не вирішив.

Враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову є передчасними.

Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо виникнення та наявності у позивача права на відшкодування шкоди, на користування спірними нежитловими приміщеннями, та, відповідно, наявності чи відсутності перешкод, створених відповідачем позивачу в користуванні спірними приміщеннями, що може свідчити про наявність чи відсутність факту порушеного права позивача, чого не зробив й суд апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначеного та не дослідив обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець