ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3794/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.)

від 23.04.2024

у справі № 904/3794/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології"

до Дніпровської міської ради

про стягнення збитків у розмірі 2 130 711,64 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Скороход А.О.

відповідача - Кузюр О.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" (далі - ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про стягнення збитків у розмірі 2 130 711,64 грн.

1.2. Наявність збитків позивач обґрунтовує неправомірністю дій відповідача, що полягали у незаконній реалізації нежитлового приміщення, що йому не належало. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу було завдано збитки у загальному розмірі 2 130 711,64 грн, що складаються: з вартості придбаного нерухомого майна - об`єкта приватизації з урахуванням інфляційної складової; реєстраційного внеску за участь в аукціоні; винагороди, сплаченої оператору електронного майданчика; витрат на нотаріальне оформлення купівлі-продажу та державну реєстрацію; стягнутих з ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології" коштів в рамках виконавчих проваджень; вартості фактично виконаних ремонтних та будівельних робіт в нежитловому приміщенні.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/3794/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" збитки у розмірі 2 130 711,64 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність всіх елементів складу правопорушення, та встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано збитків у загальному розмірі 2 130 711,64 грн, тобто всі витрати позивача є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки відповідача.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі №904/3794/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/3794/23 змінено, позов задоволено частково, стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" 1 488 250,60 грн збитків, 68 168,05 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі №904/3794/23 залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що оскільки відповідачем не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі №904/1181/21 встановлений факт неправомірності дій Дніпровської міської ради щодо продажу спірного приміщення, який має преюдиційне значення під час розгляду цієї справи, та витрати позивача щодо вартості придбаного нерухомого майна - об`єкта приватизації з урахуванням інфляційної складової - 1 188 000,00 грн; реєстраційного внеску за участь в аукціоні - 944,60 грн; винагороди, сплаченої оператору електронного майданчика - 28 512,00 грн; витрат на нотаріальне оформлення купівлі-продажу та державну реєстрацію - 22 400,00 грн; оплати ремонтних робіт, виконаних ФОП Конюшенко В.І. в спірному приміщенні на загальну суму 248 394,00 грн (на загальну суму 1 488 250,60 грн), то вони визнаються такими, що знаходяться в безпосередньому зв`язку з діями відповідача, та відповідно підлягають задоволенню. Задовольняючи частково нараховані позивачем інфляційні на вартість придбаного майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних у позивача виникло з 23.01.2023 з урахуванням дати отримання відповідачем вимоги в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, а тому задоволенню підлягають інфляційні в сумі 68 168,05 грн. Заявлені ж до стягнення витрати, які позивач поніс при виконанні судового рішення у справі №904/1181/21, суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на те, що ці витрати не входять до складу збитків в розумінні частини другої статті 22 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №904/3794/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 548 090,32 грн скасувати, та в цій частині залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано частину другу статті 530 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/1573/18.

3.5. Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради від імені Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" (далі - покупець) 27.02.2020 було укладено договір купівлі-продажу № 275/А (далі - договір).

Договір купівлі-продажу № 275/А від 27.02.2020 був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 137.

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону без умов № UА-Р5-2019-12-22-000002-1 від 17.01.2020, об`єкт приватизації - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Євгена Коновальця (колишня назва - Урицького), буд. 13 приміщення 35 (об`єкт приватизації), яке належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на праві комунальної власності, на підставі протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлій" № 3 від 28.01.2014, рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 № 15/47 "Про об`єкти права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська", що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2014 за номером запису про право власності 5904835, реєстраційний номер об`єкта 113178312101, та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 20218343, сформованою 27.02.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В.

Опис об`єкта приватизації: в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-8 нежитлове приміщення № 35 поз. 1-10, загальною площею 108,8 кв.м.

Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну продажу і виконати умови, що визначені в цьому договорі та здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт приватизації відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.3 договору, ціна продажу об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 1 188 000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний сплатити 1 188 000,00 грн у повному обсязі за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору ціна продажу 1 188 000,00 грн складається з:

- гарантійного внеску для участі в аукціоні в сумі 26 014,68 грн, сплаченої покупцем на рахунок оператора електронного майданчику Товарній біржі "Публічні аукціони", що становить 10% стартової ціни об`єкта приватизації, який зараховується покупцю в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації;

- остаточного розрахунку за придбаний об`єкт приватизації в сумі 1 161 985,32 грн, які сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунку покупця на рахунок Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Відповідно до пункту 4.2 договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору згідно з діючим законодавством України.

Згідно з пунктом 8.1 договору продавець гарантує, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не перебуває під арештом, судових справ щодо нього немає.

Платіжною інструкцією № 1407 від 14.01.2020 позивачем було сплачено Товарній біржі "Публічні аукціони" гарантійний внесок в розмірі 26 014,68 грн.

Платіжною інструкцією № 1637 від 20.03.2020 позивачем було сплачено Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вартість придбаного об`єкту приватизації в розмірі 1 166 939,00 грн.

Першого квітня дві тисячі двадцятого року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В., на підставі договору купівлі-продажу № 275/А від 27.02.2020, було проведено Державну реєстрацію права власності (підстава внесення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51853578 від 01.04.2020).

Відповідно до розділу 13 договору, усі витрати, пов`язані з укладанням цього договору, його нотаріальним посвідченням, державною реєстрацією права власності та виконанням, бере на себе покупець.

За таких обставин, окрім оплати вартості об`єкта приватизації, позивачем були понесені витрати, пов`язані з його придбанням та оформленням права власності на загальну суму 51 856,60 грн, а саме:

- 944,60 грн реєстраційний внесок за участь в аукціоні, оплачено Товарній біржі "Публічні аукціони" згідно платіжної інструкції № 1406 від 14.01.2020;

- 28 512,00 грн винагорода оператора за проведення електронних торгів, оплачено Товарній біржі "Публічні аукціони" згідно платіжної інструкції № 1578 від 04.03.2020;

- 22 400,00 грн плата за вчинення нотаріальних дій (посвідчення договору), оплачено приватному нотаріусу Пустовому С.В. згідно платіжної інструкції № 1552 від 25.02.2020.

З метою використання придбаного приміщення за призначенням, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" (замовник) та ФОП Конюшенко В.І. (виконавець) було укладено договір № 10/04/2020 від 10.04.2020 про надання послуг.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору, виконавець зобов`язався виконати будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи в нежитловому приміщенні за адресою: м. Дніпро, пров. Коновальця Євгена, буд. 13, прим. 35, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи.

На виконання договору № 10/04/2020 від 10.04.2020 про надання послуг, ФОП Конюшенко В.І. виконав ремонтні роботи в спірному приміщенні на загальну суму 248 394,00 грн, що підтверджується актом надання послуг від 30.06.2020.

Однак, в подальшому, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на Євгена Коновальця, 13" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології", Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 275/А від 27.02.2020, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради від імені Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології";

- витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 113178312101, опис об`єкта: в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-8 нежитлове приміщення № 35 поз. 1-10, загальною площею 108,8 кв.м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Євгена Коновальця, 13, прим. 35.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1181/21 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 275/А від 27.02.2020, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради від імені Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології".

Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Коновальця Євгена, буд. 13, офіс 35, ідентифікаційний код 41648343) об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 113178312101, опис об`єкта: в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-8 нежитлове приміщення № 35 поз. 1-10, загальною площею 108,8 кв.м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Євгена Коновальця, 13, прим. 35, про що видано наказ.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на Євгена Коновальця, 13" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 513,34 грн.

Підставою для прийняття судом зазначеного рішення стало те, що спірне нежитлове приміщення є частиною цокольного поверху другої секції житлового будинку, розташованого на пров. Євгена Коновальця, 13, тобто є допоміжним приміщенням, і вибуло із власності співвласників багатоквартирного будинку без відповідної правової підстави, так як у Дніпровської міської ради чи Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради були відсутні повноваження на розпорядження об`єктом спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1181/21 встановлений факт неправомірності дій Дніпровської міської ради щодо продажу спірного приміщення. Це рішення суду має є преюдиційне значення під час розгляду справи № 904/3794/23.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1181/21 у частині витребування майна, Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі, 18.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66482726.

Під час здійснення державним виконавцем виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 66482726, 20.10.2021 спірне нежитлове приміщення було передано директором ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології" представнику ОСББ "Будинок на Євгена Коновальця, 13". Про що державним виконавцем складено відповідний акт.

В рамках ВП № 66482726, за примусове виконання рішення немайнового характеру, Соборним відділом ДВС у місті Дніпро з ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології" стягнуто виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 24 000,00 грн, а також витрати виконавчого провадження 269,00 грн, всього 24 269,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 929 від 02.11.2021.

Крім того, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1181/21 у частині стягнення з ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології" судових витрат, 13.08.2021 Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпро відкрито виконавче провадження № 66458584. В рамках ВП № 66458584 з ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології" стягнуто 1 933,67 грн (судовий збір, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження), що підтверджується платіжним дорученням № 626 від 25.08.2021.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 2 130 711,64 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За вимогами частини першої статті 661 Цивільного кодексу України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

5.4. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

5.5. Судами попередніх інстанцій встановлено наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, які стали підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, і тому суди дійшли висновку, що продавець (відповідач) зобов`язаний відшкодувати покупцеві (позивачу) завдані збитки, оскільки продане за договором купівлі-продажу нерухоме майно було вилучене у позивача на підставі рішення суду. Зазначене сторонами не заперечується та не оспорюється.

В обґрунтування розміру збитків, з поміж іншого, позивач послався на те, що реальна вартість втраченого (вилученого) майна складається із суми, сплаченої за договором купівлі-продажу (1 188 000,00 грн) з урахуванням інфляційної складової, яка за весь час прострочення становить 616 258,37 грн.

5.6. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зокрема і в частині нарахованої позивачем інфляційної складової в розмірі 616 258,37 грн на оплачену вартість придбаного майна 1 188 000,00 грн за період з квітня 2020 року по червень 2023 року, дійшов висновку про правомірність заявленої вимоги.

Втім, суд апеляційної інстанції, з рішенням місцевого суду в частині стягнення нарахованої позивачем інфляційної складової в розмірі 616 258,37 грн за період з квітня 2020 року по червень 2023 року не погодився, та дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних у позивача з урахуванням дати отримання відповідачем вимоги в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України виникло з 23.01.2023, а тому, здійснивши власний перерахунок, задовольнив вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 68 168,05 грн.

Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з претензією про досудове врегулювання спору позивач листом № 2312/1 від 23.12.2022 звернувся на ім`я Дніпровського міського голови Філатова Б.А. Лист згідно опису вкладення було спрямовано на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 49000998764866, яке, в свою чергу отримано адресатом 14.01.2023.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням дати отримання листа вих. № 2312/1 від 23.12.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач мав сплатити суму збитків 23.01.2023. Відповідно, розрахунок інфляційних втрат апеляційним судом здійснено з 23.01.2023 по 01.07.2023 на заборгованість 1 488 250,60 грн.

5.7. Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології", оспорюючи постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні інфляційної складової з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано частину другу статті 530 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/1573/18. За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та зазначивши, що право нараховувати інфляційні втрати виникло у позивача у зв`язку з з пред`явленням вимоги.

Для розгляду касаційних скарг у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, у якій Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі № 916/1573/18 була пред`явлена позовна вимога про стягнення збитків, яких зазнав позивач у зв`язку з витребуванням придбаного нерухомого майна на користь третьої особи за рішенням суду, а також тієї обставини, що позивач порушував питання в частині нарахування на сплачену суму вартості вилученого майна інфляційних втрат. Тобто, з урахуванням правової позиції Великої Палати, спірні правовідносини у справі, що переглядається, та у справі №№ 916/1573/18 є подібними за їх змістом та правовим регулюванням.

Верховний Суд у справі №915/1573/18, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої інфляційної складової на вартість придбаного за договором майна, виходив з наступного.

Враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства, добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Враховуючи положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, якими закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, при цьому судами встановлено, що збитками є грошовий еквівалент вартості вилученого майна, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що недобросовісний продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.

При цьому, Верховний Суд відхилив посилання відповідача на не застосування судами до стягнутої суми збитків частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки положення зазначеної статті застосовуються до зобов`язальних правовідносин, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги. Предметом спірних правовідносини сторін є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які є наслідком порушення договірного зобов`язання стороною, і право на їх компенсацію виникає з моменту встановлення факту завдання збитку, тому обов`язок винної особи на їх відшкодування не пов`язується з моментом пред`явленням вимоги кредитором.

5.8. З огляду на викладене, враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 04.06.2018 у справі №916/1573/18, судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та неправомірно частково відмовлено у зв`язку з цим у стягненні нарахованої інфляційної складової на вартість придбаного та в подальшому вилученого нерухомого майна. При цьому, колегія також зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та здійснив перерахунок на всю суму збитків, яку визнав належною до стягнення, проте за вимогами позовної заяви позивачем сума інфляційної складової нараховувалася на вартість придбаного нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

Отже, колегія суддів вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.

В зв`язку з чим, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої позивачем інфляційної складової на оплачену вартість придбаного нерухомого майна в розмірі 616 258,37 грн за період з квітня 2020 року по червень 2023 року є обґрунтованим.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Верховний Суд переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "Інженерні світлотехнічні технології", й встановив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №916/1573/18, у зв`язку із чим помилково скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні збитків (інфляційної складової) в сумі 548 090,32 грн скасуванню із залишенням в силі у відповідній частині рішення місцевого господарського суду.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України внаслідок задоволення касаційної скарги витрати скаржника зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №904/3794/23 в частині відмови у стягненні збитків (інфляційної складової) в сумі 548 090,32 грн скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 в цій частині залишити в силі.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75А, ідентифікаційний код: 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні світлотехнічні технології" (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 6, ідентифікаційний код: 41648343) 13 154 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 17 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець