ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.07.2024 Справа№914/901/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

розглянув заяву Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову у справі № 914/901/24

за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Позивача: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», м. Львів,

про: визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки

встановив:

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 22.04.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.05.2024.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

01.07.2024 року прокурором було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (Вх.№ 2533/24).

Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, прокурор просить до закінчення розгляду даної справи, набрання остаточним судовим рішенням законної сили заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Наш Львів» виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації та заборонити виконавчому органу Львівської міської ради Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові.

Заява мотивована тим, що ухвалою Львівської міської ради № 1181 від 09.07.2021 Львівська міська рада передала ОК ЖБК «Наш Львів» в оренду земельну ділянку площею 0,3900 га на вул. Під Голоском (кадастровий номер 4610137500:05:004:0499) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Наш Львів».

Як зазначає заявник, наявність містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:004:0499 та укладений договір із підрядником ТзОВ «Ноблес Буд» щодо організації та фінансування будівництва свідчить не лише про намір реалізації мети спорудження комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові, а й підтверджується конкретними поетапними діями, які спрямовані на забудову земельної ділянки.

Враховуючи мету, для якої надана земельна ділянка, в прокуратури є обгрунтовані підстави припускати, що отримання Відповідачем дозволу та подальше виконання підготовчих або будівельних робіт на спірній земельній ділянці по спорудженню комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов до таких висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлені прокурором вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним договору оренди землі від 22.09.2021, скасування державної реєстрації речового права, його припинення та повернення земельної ділянки.

Відтак, із огляду на те, що в даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в зазначеному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.

Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд надає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Так, у даному випадку прокурор просить суд застосувати такі заходи забезпечення позову, як заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Наш Львів» виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації до закінчення розгляду даної справи, набрання остаточним судовим рішенням законної сили та заборонити виконавчому органу Львівської міської ради Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстав дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

В частині доводів прокурора про необхідність встановлення заборони відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці суд відзначає, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачами заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, осіб, що їх проводять, як і не містять належного обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову.

Надаючи правову оцінку викладеному у заяві про забезпечення позову, за відсутності підтверджуючих документів стосовно поведінки відповідача про вчинення безпідставних чи самовільних дій на спірній земельній ділянці, які спрямовані на зміну земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження, суд доходить висновку, що на цей час немає достатніх підстав визнавати поведінку відповідача не сумлінною, а обставини незаконної передачі земельної ділянки в користування встановленими і доведеними. На думку суду, заявник заяви про забезпечення позову у спосіб заборони проводити підготовчі та будівельні роботи мав би спрямовувати свої доводи, серед іншого, і на доказування відсутності підстав для проведення таких робіт та їх неправомірність (здійснення робіт без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та чи без затвердженої проектної документації). Заявником, крім цього, у заяві не обґрунтовано, проведення яких саме підготовчих та будівельних робіт необхідно заборонити, чиї права та законні інтереси в результаті таких робіт може бути порушено.

Суд зауважує, що предметом спору у справі не є незаконність будівництва, як такого, оскільки прокурор оспорює неправомірність набуття ОК «ЖБК «Наш Львів» права користування земельною ділянкою.

При цьому, за умови відсутності на розгляді в суді позовної вимоги щодо неправомірності проведення забудови та належних і допустимих доказів щодо її реального здійснення на спірній земельній ділянці станом на даний час, заявлені прокурором заходи забезпечення позову в частині встановлення заборони виконавчому органу Львівської міської ради Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові є неспіврозмірними та неадекватними, а тому, такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор не навів обставин та не подав належних доказів, із якими законодавство пов`язує необхідність їх застосування.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що прокурор не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні заяви Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову (Вх. № 2533/24) у справі № 914/901/24.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Першому заступнику керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова у задоволенні заяви (Вх. № 2533/24 від 01.07.2024) про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Запотічняк О.Д.