ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024Справа № 910/4053/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Головного управління Національної поліції у місті Києві

про стягнення 43 466, 14 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 43 466, 14 грн., з яких: 43 463, 78 грн. - заборгованості з компенсації витрат підприємства та 2, 36 грн - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

19.04.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції у місті Києві на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що через закінчення терміну дії договору 23.02.2018 відповідач був позбавлений можливості сплачувати кошти на виконання його умов та з незалежних від нього причин договірні відносини не продовжено, у зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення про повернення нежитлового приміщення позивачу, про що складено акт від 22.11.2021. Тож, відповідач у відзиві заперечує існування договірних відносин з позивачем після 23.02.2018, що, на його думку, унеможливлює стягнення компенсаційних витрат на користь підприємства-позивача.

Також, 19.04.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, в якому відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, позовна заява подана без дотримання порядку установленого ГПК України, у зв`язку з чим відповідач просить суд залишити позов без розгляду.

22.04.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що об`єкт оренди відповідачем був повернутий лише 22.11.2021 року, а тому відповідач зобов`язаний погасити заборгованість з компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 року.

23.04.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що позивачем не надано доказів продовження договору № 1820 від 25.02.2015 у порядку встановленому законом, а тому, на думку відповідача позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у місті Києві про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1820, умовами якого передбачено, що орендодавець на підстав рішення Київської міської ради від 22.01.2015 № 32/897 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Будівельників, буд. № 6 літера А, для розміщення бюджетної установи.

Відповідно до п. 2.1 договору, об`єктом оренди є: нежитловий будинок, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 1022,50 кв.м., в т.ч. підвал - 346,70 кв.м., 1 поверх - 348,30 кв.м., 2 поверх - 327,50 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Згідно п. 2.2 договору, вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 06.11.2014 актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) станом на 30.09.2014 становить 5 762 781, 22 грн.

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об`єкт оренди, яка за вересень 2014 складає 11, 23 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за вересень 2014 складає 3 374,52 грн. на місяць.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач) - КП "Київжитлоспецексплуатація", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 4.2 договору визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 7.6 договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.02.2015 по 23.02.2018. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей Договір є укладеним з моменту державної реєстрації (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.7 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

25.02.2015 Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України згідно з договором оренди від 25.02.2015 № 1820 нежилий будинок, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 1022, 5 кв.м., у тому числі: підвал - 346, 7 кв.м., І поверх - 348, 3 кв.м., ІІ поверх - 327, 5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А.

04.03.2016 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (первинний орендар), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (балансоутримувач) та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві (новий орендар/ відповідач) укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, за умовами якої, у зв`язку з ліквідацією Головного управління МВС України міста Києва та створення нової юридичної особи Головного управління Національної поліції у м. Києві, а також зважаючи на те, що Головне управління МВС України міста Києва, первинний орендар на безоплатній основі відступив новому орендарю Головному управлінню Національної поліції у місті Києві повністю всі права та обов`язки орендаря за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, сторони вирішили викласти преамбулу та розділ 10 договору в наступній редакції: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавець, Головне управління Національної поліції у місті Києві - орендар та Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - балансоутримувач.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2021 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням Національної поліції у місті Києві та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець приймає, а орендар здає згідно з договором оренди від 25.02.2015 № 1820 нежилий будинок загальною площею 1022, 50 кв.м. (у т.ч.: підвал - 346, 70 кв.м., І поверх - 348, 30 кв.м., ІІ поверх - 327, 50 кв.м.), що перебуває на балансі Комунального підприємством "Київжитлоспецексплуатація", розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо компенсації витрат підприємства за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 у розмірі 43 463, 78 грн та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 у розмірі 2, 36 грн, внаслідок чого за Головним управлінням Національної поліції у місті Києві утворилась заборгованість у загальному розмірі 43 466, 14 грн. за період з 01.01.2021 по 22.11.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежилий будинок, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 1022, 5 кв.м., у тому числі: підвал - 346, 7 кв.м., І поверх - 348, 3 кв.м., ІІ поверх - 327, 5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.02.2015.

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об`єкт оренди, яка за вересень 2014 складає 11, 23 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за вересень 2014 складає 3 374,52 грн. на місяць.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено компенсацію витрат підприємства-позивача за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 у розмірі 43 463, 78 грн та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 у розмірі 2, 36 грн, внаслідок чого за Головним управлінням Національної поліції у місті Києві утворилась заборгованість у загальному розмірі 43 466, 14 грн. за період з 01.01.2021 по 22.11.2021.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.7 договору, відповідач зобов`язаний був здійснити компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою не пізніше 5 числа наступного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача, тобто починаючи з 6 числа кожного наступного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження компенсації відповідачем витрат підприємства-позивача в сумі 43 463, 78 грн. за період з 01.10.2021 по 22.11.2021 та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 2, 36 за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 грн., станом на час розгляду справи в суді відповідачем не надано.

Щодо заперечень відповідача про те, що з огляду на приписи п. 9.1 договору, він є недійсним, оскільки не був нотаріально посвідчений та не проведено його державну реєстрацію, суд зазначає наступне.

За умовами п. 9.1 договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.02.2015 по 23.02.2018. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей Договір є укладеним з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції на дату укладення договору) визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто укладення договору оренди нерухомого майна на строк більше трьох років обумовлено, в першу чергу, його обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Відтак, враховуючи те, що законом визначено обов`язок нотаріального посвідчення, як і державної реєстрації договору оренди нерухомого майна лише у випадку укладення договору на строк більше трьох років, а договір сторонами укладено на строк, який не перевищує 3 роки, судом відхиляються заперечення відповідача в цій частині.

Крім того, суд також зазначає, що положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочинів.

Так, за приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільний кодекс України).

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015 з наведених вище підстав, як і не містять доказів визнання такого договору недійсним у судовому порядку, та недійсність вказаного договору законом прямо також не встановлена, тож останній є обов`язковим до виконання сторонами.

Також відповідач зазначає, що договір діяв до 23.02.2018, а отже нарахування позивачем заборгованості після 23.02.2018 є необґрунтованим та безпідставним.

Суд зазначає, що відносини, пов`язані з передачею майна в оренду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором;

Відповідно до п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди згідно наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення визначені у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно до яких, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

При цьому, згідно з п. 7.6 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення.

Як вбачається з умов договору, строк дії останнього встановлений до 23.02.2018.

Проте, як встановлено судом вище, лише 22.11.2021 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням Національної поліції у місті Києві та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець приймає, а орендар здає згідно з договором оренди від 25.02.2015 № 1820 нежилий будинок загальною площею 1022, 50 кв.м. (у т.ч.: підвал - 346, 70 кв.м., І поверх - 348, 30 кв.м., ІІ поверх - 327, 50 кв.м.), що перебуває на балансі Комунального підприємством "Київжитлоспецексплуатація", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А.

Тобто, орендар продовжив користуватися об`єктом оренди після 23.02.2018 та повернув його лише 22.11.2021

При цьому, згідно п. 3.6 договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач) - КП "Київжитлоспецексплуатація", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Відтак, враховуючи що об`єкт оренди повернутий 22.11.2021, у відповідача наявний обов`язок з компенсації витрат підприємства-позивача та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 року.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, сплату компенсації витрат підприємства в сумі 43 463, 78 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 2, 36 грн. за період з 01.01.2021 по 22.11.2021 не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 43 466, 14 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 43 466, 14 грн. за період з 01.01.2021 по 22.11.2021.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 40108583) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (вул. Володимирська, буд. 51-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 03366500) 43 463 (сорок три тисячі чотириста шістдесят три) грн 78 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства, 2 (дві) грн 36 коп. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков