ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024Справа № 910/2634/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп",

2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання недійсною та скасування державної реєстрації

Представники:

від позивача: Лисенко Н.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" (далі-відповідач 1) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач 2), в якому просить суд визнати недійсною та скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", яку було здійснено 27.07.2016 року та про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, ТОВ "Айлон Груп" є фіктивним підприємством, яке було незаконно, без згоди та волевиявлення позивача зареєстроване на його ім`я невідомими особами, з метою використання даного підприємства у злочинній діяльності. Позивач вказує, що факт наявності реєстрації ТОВ "Айлон Груп", як юридичної особи з вказівкою позивача, як учасника та директора даного товариства порушує його немайнові права через примус фіктивної номінальної участі у вказаному товаристві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.04.2024. Зокрема, зобов`язано Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію надати суду у строк до 17.04.2024 матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

29.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача, в якому позивач просить суд розглянути справу № 910/2634/24 за його відсутності на всіх стадіях її розгляду.

У судовому засіданні 18.04.2024 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.05.2024.

Супровідним листом від 19.04.2024 № 01-37.1/13/24 Господарський суд міста Києва звернувся до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, яким у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду, повторно направив ухвалу суду від 11.03.2024 для виконання.

01.05.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду Печерська районна в місті Києві державна адміністрація надала на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

06.05.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та за участі його представника, в якому позивач просить суд розглянути справу № 910/2634/24 за його відсутності на всіх стадіях її розгляду та за участі його представника.

07.05.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд надати представнику можливість участі у судовому засіданні по справі 910/2634/24 призначеному на 16.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2634/24 призначено на 13.06.2024.

17.05.2024 до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить суд призначити розгляд даної справи після розгляду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 32021100000000019, а саме - після 08.08.2024.

31.05.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Лисенко Наталії Олександрівни, надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в якій представник позивача просить суд надати можливість участі у судовому розгляді справи № 910/2634/24 призначеному на 13.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи у режимі відеоконференції - задоволено.

У цьому судовому засіданні розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Таким чином, суд зазначає, що статтею 202 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для викладення розгляду справи.

Тож, розгляд клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 32021100000000019, не є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідачі повідомлялися ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пров. Музейний, 4, м. Київ, 01001, проте до суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду, з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Щодо повідомлення відповідача-2 про розгляд даної справи.

18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи що у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації наявний зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), судом було надіслано, зокрема ухвалу від 16.05.2024 про закриття підготовчого ппровадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2024 в електронний кабінет відповідача-2.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 16.05.2024 отримана відповідачем 29.05.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідно до якої документ (ухвала суду від 16.05.2024) доставлено в електронний кабінет відповідача 28.05.2024 о 18:56 год.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 01 червня 2011 року його було прийнято на роботу в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» (код ЄДРПОУ: 22589938, адреса місцезнаходження: вул. 19 Серпня, буд 8, м. Лебедин Сумської області) на посаду вантажника, на якій він пропрацював до 28.03.2016 року, звільнившись за власним бажанням.

Позивач вказує, що після звільнення через пригнічений моральний стан він почав зловживати алкогольними напоями та тривалий час не мав жодних заробітків. Згодом, на початку червня 2016 року позивачу запропонували роботу на будівництві, що знаходилось у м. Києві. Також, позивач вказує, що приїхавши у столицю, влаштувався на роботу неофіційно та виконував функції каменяра на будівництві одного із багатоквартирних будинків, де пропрацював до початку грудня 2016 року, після чого повернувся в м. Лебедин.

15 грудня 2016 року позивач вказує, що звернувся до керівництва заводу з проханням прийняти на роботу та того ж дня з позивачем було укладено трудовий договір на строк до 19.01.2017 року про виконання обов?язків слюсаря з ремонту технологічного обладнання. В подальшому, через деякий час після закінчення строку дії трудового договору, 16.02.2017 року позивач вказує, що працевлаштувався на те ж саме підприємство за безстроковим трудовим договором слюсарем з ремонту технологічного обладнання, в якому пропрацював до 16.12.2020 р. та був звільнений з роботи за згодою сторін.

З 02.02.2021 року позивача було прийнято в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» оператором технологічних установок, де він пропрацював до 13.05.2022 року і був звільнений у зв?язку із призовом по мобілізації до Збройних Сил України.

Позивач вказує, що під час роботи в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод», у березні 2020 року він дізнався про те, що слідчими Сьомого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32019100000000608, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вказує позивач у позовній заяві, вищевказана інформація була повідомлена йому директором роботодавця, якому 18.03.2020 року надійшов лист № 1560/10/26-15-23-1115 від 04.03.2020 від вказаного вище органу досудових розслідувань з проханням надати інформацію щодо посади, яку позивач займав, місцезнаходження його робочого місця, місця проживання та контактного номера телефону.

Запитувана у вказаному листі інформація була необхідна для перевірки факту причетності позивача - директора ТОВ «Айлон Груп» (код ЄДРПОУ: 40691838) до ухилення від сплати податків, яке досліджується у вказаному вище кримінальному провадженні.

Позивач зазначає, що не має жодного відношення до ТОВ «Айлон Груп», на дане підприємство ніколи не працевлаштовувався та ніколи не обіймав будь-якої посади, яка б передбачала адміністративно-керівні функції.

Також позивач зазначає, що 16.04.2020 його було допитано слідчим Сьомого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві як свідка у вказаному вище кримінальному провадженні № 32019100000000608 та під час допиту він надав показання про те, що жодного відношення до ТОВ «Айлон Груп» не має. Проте, в процесі допиту він дізнався, що зазначений в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як директор та як одноособовий учасник ТОВ «Айлон Груп» (код ЄДРПОУ: 40691838), яке було зареєстроване 27.07.2016 з адресою місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 4.

У позовній заяві позивач вказує, що під час перебування у м. Києві на будівництві він згадав, що одного разу, коли він з іншими працівниками після роботи вживав алкогольні напої, до нього підійшов невідомий чоловік, завів розмову та за грошову винагороду запропонував проїхати з ним в офіс, щоб підписати кілька документів. Позивач погодився на таку пропозицію, оскільки вбачав у цьому можливість отримання легкого заробітку, а тому в подальшому виконав прохання та підписав в офісі папери, не ознайомлюючись із їх змістом. Деталі своїх дій позивач не пам?ятає через спотворений алкогольним сп?янінням фізичний та психологічний стан.

Позивач зазначає, що через деякий час йому було повідомлено, що 16.02.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 32021100000000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців», а саме: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища.

Також позивач вказує, що відповідно до змісту ухвали Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 758/14592/21, досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб на території м. Києва у період 2016-2019 років з метою маскування джерел походження грошових коштів та умисного ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, зокрема, ТОВ «Стаміна Агро», ТОВ «Управляюча компанія Лофт», ТОВ «Геракс-К», ТОВ «Техелектросервіс», ТОВ «Апт-Україна», TOB «Київтехцентр», Обслуговуючий кооператив "ЖБК Будівельне об?єднання-1», Обслуговуючий кооператив «ЖБК Будівельне об?єднання-2», Обслуговуючий кооператив «ЖБК Будівельне об?єднання-3», ТОВ «Техелектросервіс», ТОВ «Самсон Інжинірінг», ТОВ «Янеір ЛТД», ТОВ «Укренергопром», здійснили завідомо безтоварні операції з реалізації товарів та послуг в адресу підконтрольних підприємств та сформували підприємствам реально діючого сектору економіки «схемний» податковий кредит з ПДВ через ТОВ «Ерідіка», ТОВ «Анубіс ЛТД», ТОВ «Айлон Груп», ТОВ «КорбелісКомпані», ТОВ «Ларелія», ТОВ «Спецтрейдінвест», ТОВ «Канкепітал», ТОВ «Стиль Еволюшн», ТОВ «Лідер Стайл Сервіс», ТОВ «Еко Степ», ТОВ «Деркос-Плюс», ТОВ «Еліта Еволюшн», ТОВ «Апсель Капітал», ТОВ «Метстар ЛТД» з подальшим перерахуванням безготівкових коштів на рахунки фізичних осіб на загальну суму понад 7 млн. грн. та їх зняття готівкою.

Позивач зазначає, що ТОВ «Айлон Груп» не здійснювало і не здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку як самостійний і незалежний суб?єкт господарювання, а є підконтрольним засобом для вчинення кримінального правопорушення сторонніми особами, які зареєстрували дане товариство з метою використання його юридичної правосуб`єктності у протиправній діяльності.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що існування юридичної особи, зареєстрованої від імені позивача та без згоди на те позивача, порушує його права як фізичної особи, оскільки за відсутності вільного волевиявлення, позивач вказує, що його фактично було протиправно втягнуто у незаконні відносини, від імені позивача вчинялись юридично значимі дії, що стали підставою до реєстрації двох кримінальних проваджень № 32019100000000608 та № 32021100000000019. Позивач вказує, що факт підписання ним документів у стані алкогольного сп?яніння не свідчить про наявність у позивача вільного волевиявлення на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно ТОВ «Айлон Груп» та його обізнаності щодо дійсної мети невідомих позивачу осіб, хоча і не спростовує вини позивача у використанні його документів для реєстрації юридичної особи.

Також, позивач зазначає, що факт схильності до зловживання алкогольними напоями підтверджується постановою Лебединського районного суду Сумської області від 29.11.2021 р. у справі № 950/2479/21 та постановою Лебединського районного суду Сумської області від 20.01.2021 р. у справі № 950/82/21.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 2 статті 83 Цивільного кодексу України передбачено, що товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 87 Цивільного кодексу України унормовано, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та здійснювати діяльність на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених законом, - Національним банком України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначається Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Разом з тим, враховуючи що державна реєстрація юридичної особи відповідача відбулася 27.07.2016, у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

З аналізу наведених норм вбачається, що для створення юридичної особи інші фізичні та юридичні особи мають проявити волю на її створення, яка полягає у вчиненні певних визначених законодавством дій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Перелік документів, які подаються державному реєстратору для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, визначений ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до якого зокрема входять:

1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;

2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

4) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім`я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку);

5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа.

Відповідно п. 8) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" заявником за зверненням до державного реєстратора для державної реєстрації створення юридичної особи може бути:

- засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

- особа, уповноважена рішенням про створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 25 вказаного Закону передбачено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій; перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. 9) установчий документ викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи). Справжність підписів на установчому документі нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор, зокрема, приймає документи; встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що проведенню державної реєстрації має передувати перевірка повноважень особи, яка звертається для проведення державної реєстрації, якщо повноваження представника викликають сумнів - державний реєстратор має зробити запит до відповідної особи, від імені якої діє представник.

Суд зазначає, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у даній справі Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було надано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Айлон Груп", 27.07.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", результати яких оформлені протоколом № 1.

В протоколі зазначено, що на вказаних зборах був присутній ОСОБА_1 .

Крім того, на вказаних зборах були прийняті наступні рішення згідно порядку денного, а саме:

- створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп";

- затвердження діяльності ТОВ "Айлон Груп" на основі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182;

- учасниками Товариства є: ОСОБА_1 ;

- вищим органом Товариства є Загальні збори учасників;

- сформовано статутний капітал Товариства у розмірі 2 000, 00 грн за рахунок внесків учасників з наступним порядком розподілу часток у Статутному (складеному) капіталі: ОСОБА_1 є власником частки у розмірі 2 000, 00 грн, що складає 100 %;

- місцезнаходження Товариства: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 4;

- предметом діяльності Товариства є формування ринку Товарів та послуг, що не заборонено чинним законодавством з метою отримання прибутку. Товариство є учасником зовнішньоекономічної діяльності. Обрані види діяльності за КВЕДом;

- затверджено одноособовий виконавчий орган - Директор, до його компетенції рішень віднесено весь спектр питань, пов?язаних з діяльністю підприємства за винятком тих що входять до виключної компетенції Учасників;

- призначено директором Товариства ОСОБА_1 та доручено йому здійснити всі необхідні дії пов?язані з реєстрацією Товариства у відповідних державних органах та установах, відкрити розрахунковий та інші рахунки Товариства в банківських установах з правом передоручення.

Суд зазначає, що вказаний протокол містить підпис ОСОБА_1 .

Також, в матеріалах реєстраційної справи наявна копія нотаріально посвідченої довіреності від 27.07.2016, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси позивача в усіх організаціях та установах, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності з питань, пов?язаних з реєстрацією Товариства (Товариств) з обмеженою відповідальністю з будь-якою назвою, учасником якого є позивач, засновником якого є позивач, а саме: у відповідному уповноваженому органі державної реєстрації (у відповідній реєстраційній службі України, в тому числі, але не виключно, міста Києва), в органах податкової інспекції, податкової міліції, в Державній фіскальній службі України, державної статистики, пенсійному фонді, фонді зайнятості, фондах соціального страхування, в органах нотаріату, в установах банків для відкриття рахунків з правом розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком. Для цього Представнику надаю право: подавати документи, одержувати належні позивачу документи, в тому числі виписку з Єдиного державного реєстру підприємств установ і організацій України, отримати зареєстрований статут підприємства, отримати виготовлені печатки та штампи на підприємстві-виготовлювачеві, розписуватись на документах та за їх одержання, зносити плату за державну реєстрацію (реєстраційний збір) та інші належні платежі, прийняти майно як вклад до статутного (складеного) капіталу будь-якого Товариства з обмеженою відповідальністю, яке після державної реєстрації цього товариства буде прийнято на його баланс, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, безпосередньо пов?язані з цією довіреністю і в межах наданих повноважень.

Вказана довіреність видана строком на один рік, містить підпис ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484.

Тож, відповідно до матеріалів реєстраціїної справи, ОСОБА_2 27.07.2016 було подано державному реєстратору заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

27.07.2016 державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" з місцезнаходженням: пров. Музейний, 4, м. Київ та ідентифікаційним кодом - 40691838 (номер запису: 10701020000064253). Єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" вказано ОСОБА_1 .

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями ОСОБА_1 , що він не мав наміру та не засновував Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", жодного відношення до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" немає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі змісту позовних вимог та мотивів звернення позивача до суду з позовом вбачається, що позивач - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про створення юридичної особи ТОВ "Айлон Груп", наводить обставини, які засвідчують порушення його прав через незаконне створення за його участю юридичної особи та визначення його засновником (учасником) такого товариства, посилаючись на відсутність його волевиявлення при вчиненні відповідного правочину.

Проте, як зазначено судом вище в матеріалах реєстраційної справи наявна копія нотаріально посвідченої довіреності від 27.07.2016, яка містить підпис ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484, яка стала підставою подальшої реєстрації юридичної особи - відповідача-1 (ТОВ "Айлон Груп").

Суд зазначає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

За нормами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу Українидовіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством (частини 1, 5 статі 245 Цивільного кодексу України).

З наведеного вище вбачається, що за своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи. При цьому невід`ємним елементом, реквізитом довіреності як одностороннього письмового правочин (договору) є підпис довірителя, який має підтверджувати наміри та волевиявлення особи, яку представляють за довіреністю, на надання іншій особі (представнику) певних повноважень для здійснення від імені довірителя юридично значимих дій.

Відсутність же підпису довірителя на довіреності свідчить про те, що такий правочин є неукладеним у зв`язку з відсутністю згоди та волевиявлення довірителя на вчинення такого правочину.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, підроблення підпису однієї зі сторін договору означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали, такий договір є неукладеним.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач - ОСОБА_1 довіреність не видавав, не підписував та відповідно не уповноважував ОСОБА_2 вчиняти від свого імені юридично значимі дії.

Матеріали справи також не містять відомостей про відкликання позивачем довіреності від 27.07.2016, оскарження її в судовому порядку.

Суд зазначає, що у позовній заяві взагалі відсутне посилання на довіреність видану позивачем ОСОБА_2 , тобто позивач не заперечує проти укладення такої довіреності, не вказує про відсутність згоди і волевиявлення довірителя (позивача) на вчинення такого правочину, як і не зазначає про підроблення підпису позивача на такій довіреності.

Як встановлено судом вище, довіреність від 27.07.2016 була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Проте, позивачем не оскаржувалася нотаріальна дія щодо посвідчення довіреності від 27.07.2016, якою уповноважено ОСОБА_2 на вчинення дій від імені позивача.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Тобто, у нотаріуса під час посвідчення довіреності не виникло підстав вважати, що позивач перебуває у стані алкогольного сп`яніння та в зв`язку з цим не усвідомлював значення своїх дій.

Суд зазначає, що у даному випадку позивач, стверджуючи про відсутність його волевиялення щодо реєстрації юридичної особи відповідача-1, не надає суду документи які підтверджують такі твердження позивача, оскільки позивачем не заперечується факт підписання ним документів для створення юридичної особи, відповідні висновки експертів по факту підроблення підписів позивача на документах та/або підписання їх в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні.

При цьому, заявляючи вимогу про визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", позивач не просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", результати яких оформлені протоколом № 1 від 27.07.2016, яке передувало державній реєстрації юридичної особи відповідача-1.

Суд також зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на кримінальні провадження № 32019100000000608 та № 32021100000000019.

Проте, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що кримінальні провадження № 32019100000000608 та № 32021100000000019 ще не завершені, в матеріалах справи відсутні обвинувальні вироки винесені судом у вказаних кримінальних провадженнях.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", яку було здійснено 27.07.2016 року та про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсною та скасування державної реєстрації задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 03.07.2024

Суддя С. О. Щербаков