ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024Справа № 910/2221/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ"

про стягнення 2 988 663, 87 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 988 663, 87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг грошових переказів № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.03.2024.

14.03.2024 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.

20.03.2024 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 2 988 663, 87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про забезпечення позову - відмовлено.

26.03.2024 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, в якій позивач просить суд провести судове засідання призначене на 28.03.2024 о 09:30 год. та наступні судові засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2221/24 призначено на 25.04.2024.

04.04.2024 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, в якій позивач просить суд провести судове засідання призначене на 25.04.2024 о 10:40 год. та наступні судові засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Судове засідання призначене на 25.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 призначено судове засідання на 23.05.2024.

20.05.2024 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, в якій позивач просить суд провести судове засідання призначене на 23.05.2024 та наступні судові засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 23.05.2024 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 13.06.2024.

У це судове засідання представник позивача не з`явився, 12.06.2024 до суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд здійснити розгляд даної справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний".

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Княжий Затон, буд. 9 А, офіс 369, м. Київ, 02095 - станом на дату відкриття провадження у дані справі (04.03.2024) та пр. Праці, будинок 2 А, місто Дніпро, 49041 (змінена адреса місцезнаходження з 27.03.2024), проте ані поштовий конверт з ухвалами суду, надісланими на адресу: пр. Праці, будинок 2 А, місто Дніпро, 49041, ані рекомендовані повідомлення про вручення ухвал до суду станом на 13.06.2024 не повернулися.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ" (далі - партнер) укладено договір про надання послуг грошових переказів № Р2Р_114/0222, умовами якого передбачено, що за цим договором партнер за дорученням банку уповноважений здійснювати передбачені цим договором дії, пов`язані із обробкою платіжних даних та забезпеченням надання користувачам обслуговування через Інтернет сайт партнера банк з метою залучення користувачів для укладення ними з банком договору «Card-to-card». Партнер зобов`язуєтся використовувати АРІ протокол для передачі закодованої інформації про операції переказу коштів з банківської картки на іншу банківську картку у сукупності з функціоналом веб-сторінки сайту партнера.

Відовідно до п. 3.1. договору, за послуги з обробки платіжних даних, визначених п. 2.2. цього договору партнер сплачує банку комісійну винагороду, яка складає 0,4 +3, 00 грн від суми кожної успішної видаткової операції.

Згідно п. 3.2. договору, сплата комісійної винагороди за розрахункове обслуговування на підставі узгодженого та підписаного сторонами акту протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту (додаток № 1 до даного договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє один рік, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе за договором (п. 11.3. договору).

За умовами п. 11.3. договору, у разі необхідності розірвання даного договору сторона в односторонньому порядку, яка є ініціатором розірвання, письмово повідомляє іншу сторону не менше ніж за 30 днів до такого розірвання договору. В такому випадку сторони зобов`язані до моменту розірвання договору виконати всі розрахунки за надані послуги за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу комісійну винагороду за послуги з обробки платіжних даних, що підтверджується актами наданих послуг № 1 від 31.03.2022, № 2 від 30.04.2022, № 3 від 31.05.2022, № 4 від 30.06.2022, № 4 від 31.07.2022, № 5 від 31.08.2022, № 5 від 30.09.2022, № 6 від 31.10.2022, № 6 від 30.11.2022, які підписані представниками сторін.

Проте, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивачем було надіслано відповідачу листи № 221-001-27684-2022 від 15.11.2022 та № 221-001-30184-2022 від 09.12.2022, в яких банк повідомив про припинення надання послуг за договором № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022 та його розірвання з 15.12.2022 року, а також просив відповідача підписати акт звірки взаєморзрахунків за договором № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків у межах договору № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 5 789 256, 12 грн.

Так, відповідачем було сплачено на користь позивача комісійну винагороду у розмірі 2 800 592, 25 грн, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ" утворилась заборгованість у розмірі 2 988 663, 87 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати комісійної винагороди за надані банком послуги, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 2 988 663, 87 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відовідно до п. 3.1. договору, за послуги з обробки платіжних даних, визначених п. 2.2. цього договору партнер сплачує банку комісійну винагороду, яка складає 0,4 +3, 00 грн від суми кожної успішної видаткової операції.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу комісійну винагороду за надані послуги з обробки платіжних даних, що підтверджується актами наданих послуг № 1 від 31.03.2022, № 2 від 30.04.2022, № 3 від 31.05.2022, № 4 від 30.06.2022, № 4 від 31.07.2022, № 5 від 31.08.2022, № 5 від 30.09.2022, № 6 від 31.10.2022, № 6 від 30.11.2022, які підписані представниками сторін.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ" утворилась заборгованість зі сплати комісійної винагороди у розмірі 2 988 663, 87 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 3.2. договору, сплата комісійної винагороди за розрахункове обслуговування на підставі узгодженого та підписаного сторонами акту протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту (додаток № 1 до даного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 3.2. договору та приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати комісійної винагороди за надані позивачем послуги у розмірі 2 988 663, 87 грн.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати комісійної винагороди за надані позивачем послуги, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № Р2Р_114/0222 від 15.02.2022 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 988 663, 87 грн підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЙНТ" (пр. Праці, будинок 2 А, місто Дніпро, 49041, ідентифікаційний код - 44643039) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (вул. Краснова, буд. 6/1, м. Одеса, 65059, ідентифікаційний код - 20953647) 2 988 663 (два мільйона дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн 87 коп. - заборгованості та 35 863 (тридцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 97 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 03.07.2024.

Суддя Щербаков С.О.