02.07.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3970/22

Провадження № 2/553/894/2024

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,

розглянувши заправилами спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів залісуду справуза цивільнимпозовом Комунальногопідприємства «Харківськітеплові мережі»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в:

КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду із згаданим позовом до відповідачів, в якому прохає стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за опалення та гарячу воду у сумі 87882,26 грн та понесені судові витрати у розмірі 2481 грн.

Заявлені вимогивмотивовані тим,що КП«Харківські тепловімережі» надаєпослуги зцентралізованого опаленнята гарячоговодопостачання згідноЗакону України« Прожитлово-комунальніпослуги» таПравил наданняпослуг зцентралізованого опалення,постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення,затверджених постановоюКМУ від21.07.2055№630.Відповідачі єспоживачами послуг централізованогоопалення тапостачання гарячоїводи,які надає КП «Харківські теплові мережі», однак за надані послуги не сплачують, внаслідок чого станом на 01.02.2022 виникла заборгованість в сумі 87882,26 грн, яка утворилась за період з 01.08.2001 по 31.01.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжено.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м.Харкова, Комінтернівського районного суду м.Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м.Полтави.

Ухвалою суду від 23.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12.06.2023 позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду в сумі 87882,26 грн в солідарному порядку та по 1240,5 грн судового збору з кожного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09.04.2024 заочне рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 12.06.2023 у справі №553/3970/22 (провадження 2/553/686/2023) за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання було скасоване та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.04.2024 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Коваль О.Ю. направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також направлено заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а саме за період з 01.08.2001 по 04.09.2019.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони до суду не з`явились. Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про проведення розгляду без його участі та у відсутність відповідача ОСОБА_1 , прохав врахувати заперечення викладені у відзиві та застосувати строки позовної давності. Відповідач ОСОБА_2 причин не прибуття до суду не повідомив.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із не прибуттям до суду всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши позиції сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Судом встановлено, що місце проживання відповідачів зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечувалось їх представником в ході розгляду справи.

Крім того, належним доказом зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання особи є Інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова, яка містить офіційні відомості про осіб, зареєстрованих за певною адресою.

Отже, відповідачі є споживачами послуг, що надає КП «Харківські теплові мережі» з постачання опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , з відкритим абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

За вказаним особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , має місце заборгованість за надані КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.08.2001 по 31.01.2022 у загальному розмірі 87882,26 грн.

Нарахування щомісячних платежів за теплову енергію за вказаною адресою за особовим рахунком споживача № НОМЕР_1 здійснюється за затвердженими нормативами (нормами) споживання, виходячи з розміру опалювальної площі та опалювального періоду - при обрахуванні щомісячних платежів за опалення квартири, та кількості зареєстрованих осіб, що впливає на визначення норм споживання гарячої води та відповідно нарахування щомісячних платежів за її підігрів. При цьому опалювальні періоди, місячні тарифи за опалення та підігрів води наведені у відомості про нарахування та оплату послуг.

Правовідносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання теплової енергії споживачам у житлових будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України, постановами Кабінету Міністрів України у сфері житлово-комунальних послуг.

За ч.ч.2,4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, ч.1 ст.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, які діяли у період виникнення спірних правовідносин, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавець комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, у даному випадку - суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація); індивідуальним споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.12 Закону № 2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2189-VIII споживачі мають право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідні норми містились і у статтях 19,20 Закону № 1875-IV.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2020 у справі № 642/2858/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1875-IV, ч.1 ст.9 Закону №2189-VIII плата за спожиті житлово-комунальні послуги здійснюється щомісячно, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно порядку надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що встановлений статтями 21, 22 Закону № 2189-VIII, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії та спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.

У разі відсутності у споживачів квартирних лічильників та загальнобудинкового лічильника норми споживання з централізованої подачі гарячої води становлять 3 кубометри на особу на місяць, з урахуванням фактичних днів надання послуги у розрахунковому періоді, з послуги опалення нарахування проводиться із розрахунку опалювальної площі, залежно від температури зовнішнього повітря та кількості днів надання послуги.

Пунктом 6 ч.1 ст. 20 Закону № 1875-IV було передбачено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 6 ч.1 ст.7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Пункт 11 ч.2 ст.7 Закону № 2189-VIII передбачає, що споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Таким чином, якщо особа була відсутня за місцем проживання і надала відповідні документи, вона має право на перерахунок розміру наданих послуг та їх оплати.

Як встановлено судом, місце проживання відповідачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , доказів того, що останні проживали за іншою адресою та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води у спірний період не отримували, стороною відповідачів не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч.2 ст.77 ЦПК України.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги, що утворилась за період з 01.08.2001 по 31.01.2022.

За особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість за надані КП «Харківські теплові мережі» послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.08.2001 по 31.01.2022 у загальному розмірі 87882,26 грн, що підтверджується наданою відомістю про нарахування та оплату послуг, яка містить інформацію щодо тарифів, об`ємів, сум нарахування і проведених оплат споживачами, тобто є належним доказом.

Заперечуючи проти заявлених вимог стороною відповідачів контрозрахунку надано не було, як і не спростовано доводів позивача щодо вказаних у відомості опалювальних періодів, тарифів та об`ємів споживання.

Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами також перед судом не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідачі, як споживачі наданих позивачем послуг, не виконали свого обов`язку щодо оплати вартості отриманих послуг з теплопостачання та підігріву води в період з 01.08.2001 по 31.01.2022, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 87882,26 грн.

Не визнаючи позов у повному обсязі, представник відповідачів також прохав застосувати строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

Ч.ч. 3, 4, 5ст. 267 ЦК Українипередбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зважаючи на те, що стороною відповідачів зазначено про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне на підставі ч.3ст. 267 ЦК Українизастосувати трирічний строк позовної давності.

Згідно з матеріалами справи, позивач звернувся з позовом до суду 05.09.2022 та прохає стягнути заборгованість за період з 01.08.2001 по 31.01.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин (у тому числі, й станом на час звернення КП «Харківські теплові мережі» з позовом до суду). В подальшому строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

ЗазначенийЗакон України від 30.03.2020 №540-IXнабрав чинності 02.04.2020.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, надані з 01.04.2017 по 31.01.2022, в силу п. 12Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українина момент подання позову не спливла та продовжується на строк дії карантину.

Правова позиція щодо застосуваннястатті 257 ЦК Українита пункту 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українивикладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності та стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 63347,05 грн.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 63347,05 грн. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, на користь КП «Харківські теплові мережі» з відповідачів підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в дольовому порядку, по 893,16 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.04.2017 до 31.01.2022 в сумі 63347,05 грн в солідарному порядку та по 893,16 грн судового збору з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119. Відповідачі:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих