ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/586/24)

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Макаревича В.А.

секретаря судового засідання: Підгаєцької М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чайківська Н.М. - представник ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", посвідчення адвоката України №001299 від 17.05.2022, дов. №б/н від 10.04.2024 (присутня в судовому засіданні 27.06.2024);

від відповідача: Венгловський Л.П. - директор ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", наказ №4-К від 14.01.2023 "Про призначення Генерального директора товариства", паспорт серії НОМЕР_1 від 30.04.1998, виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області (присутній в судовому засіданні 27.06.2024);

присутня: Камінська М.В., паспорт серії НОМЕР_2 від 21.08.2003, виданий Коростенським МРВУМВС України в Житомирській області (присутня в судовому засіданні 27.06.2024);

присутня: Гурковська А.В. - представник Міністерства юстиції України, посвідчення серії АА №018831, від 28.07.2023 (присутня в судовому засіданні 27.06.2024 та 02.07.2024);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №123 від 28.05.2024 до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів"про стягнення 681 895,54 грн та повернення майна в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

у судовому засіданні 27.06.2024 оголошено перерву до 02.07.2024 о 14:20 год;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою суду від 14.03.2024 у справі №906/1318/19, зокрема, задоволено клопотання розпорядника майна Мельника М.А. №02-01/906/1318/19/114 від 06.12.2023 про затвердження плану санації та введення наступної судової процедури санації Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України та призначення керуючого санацією ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278); припинено повноваження розпорядника майна Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) арбітражного керуючого МельникаМиколи Анатолійовича, свідоцтво № 1930 від 19.12.2019 (поштова адреса: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька,3, оф.305, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); затверджено план санації Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278), погоджений 27.10.2023 Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України та схвалений зборами кредиторів 04.12.2023; введено процедуру санації Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) строком на 5 років до 14.03.2029; призначено керуючим санацією Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) арбітражного керуючого МельникаМиколу Анатолійовича,свідоцтво № 1930 від 19.12.2019 (поштова адреса: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька,3, оф.305, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

29.05.2023 на адресу суду від Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла позовна заява №123 від 28.05.2024 до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів"про стягнення 681 895,54 грн та повернення майна в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою від 31.05.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" про стягнення 681 895,54 грн та повернення майна та відкрито провадження у справі щодо розгляду даної заяви у межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; зазначено, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "27" червня 2024 року о 11:00 год.

14.06.2024 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив №765 від 13.06.2024 на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.06.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2024 проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві №765 від 13.06.2024.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

13.08.2019 між Дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (відповідач, орендар) укладено договір оренди майна (далі Договір), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: установку Грохот ГІЛ-52 та конвеєр подачі дроблених матеріалів (далі майно) за адресою: Житомирська область. Коростенський район, с. Горщик, що знаходиться на балансі філії «Коростенська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 06.08.2019 - 148 000 грн (а.с.52-54).

13.08.2019 ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передало Приватному акціонерному товариству "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зазначене в договорі оренди майно, що підтверджується актом приймання-передачі ( а.с. 55).

Умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати сторони узгодили в розділі 3, 4 Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка серпень 2019 року) 5000 грн (без врахування ПДВ, без врахування індексу інфляції).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем розрахунків.

Згідно з п. 3.2 Договору, орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.3.3 договору зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між сторонами.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (п.3.5 договору).

Також, обов`язком орендаря, серед іншого, передбачено своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок Орендодавця, зокрема, орендну плату (п. 4.2 Договору).

За умовами п.9.1 цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 12.07.2022.

Відповідно до п.9.6 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку дії договору.

Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 по 01.05.2024, у графі: "кредит" зазначено: 15 483,88 грн проплати, що не заперечується позивачем (а.с.56).

Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи вимоги № 245 від 25.05.2023, №427 від 19.09.2023 та №27 від 29.01.2024 з вимогами сплати заборгованість по орендній платі та повернути орендоване майно ( а.с.57-63).

В свою чергу, відповідачем на адресу позивача були надіслані відповіді: №289/23 від 27.06.2023, у якій відповідач повідомляє про готовність повернути орендоване майно (а.с.64); №600/23 від 18.12.2023 та №637 від 16.01.2024, у яких відповідач просить, зокрема, забезпечити повернення та вивіз орендованого майна з території підприємства (а.с.66,67).

Відповідно до листа вих. №547/23 від 16.11.2023 відповідача - ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», зокрема, відповідач у листі визнав борг за Договором у сумі 121 999,67 грн та просив позивача погодити зарахування даної заборгованості в рахунок часткового погашення боргу за кредиторською вимогою ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у справі №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до довідки позивача №118 від 22.05.2024 за відповідачем станом на 01.05.2024 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 413 354,47 грн (а.с.57).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди майна від 15.08.2019. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до ч.1, 2 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

За приписами частин 1,2,5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов`язок сплачувати за користування майном, в силу ст.11 ЦК України, виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановленим ст.3 ЦК України.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи штрафні санкції.

Строк дії вказаного Договору закінчився 12.07.2022, а орендар заперечував проти продовження дії договору, про що свідчить, зокрема, листування між сторонами та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні 27.06.2024. При цьому орендоване майно Орендодавцю повернуто не було.

Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 Договору передбачено, що «у разі припинення цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю за Актом приймання- передачі в день закінчення дії Договору. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі. Обов`язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору».

Крім того, пунктом 3.5 розділу 3 Договору передбачено, що «у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Відповідача - ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» - за адресою: 11563, Житомирська область, Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, 18.

У позовній заяві позивач зазначає, що на день звернення із позовною заявою до суду, строк сплати орендної плати за Договором сплив, що свідчить про неналежне виконання Орендарем взятих на себе за Договорами зобов`язань.

В силу ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених у тому числі і Додатковими угодами, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день такої затримки (включаючи день оплати).

Посилаючись на дані пункти Договору та норми чинного законодавства України, позивач просить стягнути з Відповідача за Договором 58 542,88 грн пені.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання і несе господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій (ст. 216 ГК України) - неустойки, штрафу, пені (ст. 230 ГК України).

З урахуванням тривалого часу невиконання своїх зобов`язань Орендарем, в межах укладеного Договору, позивач зазначає, що виникло знецінення грошових коштів, які відповідно до ст. 625 ЦК України підлягають стягненню на вимогу Орендодавця.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (саме така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Посилаючись на зазначені норми чинного законодавства України, позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 98 321,79 грн інфляційних та 25 347,09 грн 3 % річних за Договором за весь період прострочення по дату подання позову до суду.

Крім того, посилаючись на п. 8.6 Договору, згідно якого, у випадку неповернення орендованого майна Орендодавцеві в разі припинення дії Договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі 2 % від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна; орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна у розмірі 86 329,31 грн.

Пунктом 4.12 даного Договору передбачено, що у разі закінчення терміну дії цього Договору, у разі дострокового розірвання або припинення Договору, орендар зобов`язаний повернути орендоване майно не пізніше дня припинення (розірвання) Договору з оформленням акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними в ньому поліпшеннями або відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря. До здачі орендованого майна за актом приймання-передачі Орендар не звільняється від сплати орендної плати та несе повну відповідальність за можливі пошкодження майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів повернення орендованого майна відповідачем позивачу до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дослідивши всебічно та повно подані документи та матеріали, врахувавши усні пояснення представників сторін, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище згідно з частиною першоюстатті 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостоюстатті 283 ГК Українивизначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першійстатті 284 ГК Українизаконодавець, як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першоюстатті 773 ЦК Українина наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першоюстатті 763 ЦК Українивстановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четвертастатті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першоюстатті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору наймуЦК України.

Частиною першоюстатті 785 ЦК Українипередбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першоюстатті 762 ЦК Українипередбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першоїстатті 286 ГК Україниорендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, з урахуванням висновку, викладеного в пункті 9.7 Договору, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей759,762,763 ЦК України, статей283,284,286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Доказами у справі не підтверджується повернення відповідачем позивачу орендованого майна за договором оренди майна №5 від 13.08.2019, а саме:

- Установки Грохот ГІЛ -52;

- Конвеєра подачі дроблених матеріалів.

Відповідачем не надано до справи належних доказів про виконання обов`язку згідно Договору передати орендоване майно позивачу за адресою: с. Горщик, Коростенський район, Житомирська область, попередивши позивача для передачі майна за актом приймання передачі. Не є належними доказами усні пояснення представника відповідача про намагання передати зазначене майно за вказаною адресою позивачу.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другоюстатті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормамЦК Українита ГК України (саме такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/1113/19).

Зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/1113/19 зроблені наступні висновки.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна нормастатті 762 ЦК України("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другоїстатті 785 ЦК України("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, п о л о ж е н н я пункту 3 частини першої статті3та статті627 ЦК Українип р о с в о б о д у д о г о в о р у н е з а с т о с о в у ю т ь с я д о д о г о в о р і в о р е н д и в т і й ї х ч а с т и н і , я к о ю п е р е д б а ч е н і у м о в и щ о д о з д і й с н е н н я о р е н д н о ї п л а т и з а п е р і о д в і д м о м е н т у п р и п и н е н н я д і ї д о г о в о р у д о м о м е н т у п о в е р н е н н я о р е н д о в а н о г о м а й н а, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першоїстатті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першійстатті 614 ЦК Українивизначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка згідно із частиною другоїстатті 785 ЦК Українирозглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другоюстатті 785 ЦК Українимає спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина другастатті 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другоюстатті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другоюстатті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимогстатті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другоюстатті 785 ЦК України(зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другоюстатті 785 ЦК України).

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/1113/19 при цьому відступив від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі N 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі N 926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Такі висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №904/342/19, від 08.07.2021 у справі №904/6063/19, від 23.06.2021 у справі №908/3593/19, від 27.10.2021 у справі №910/8531/20.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/1113/19 та постановах від 25.06.2019 у справі N911/1418/17, від 15.01.2020 у справі N 914/261/18, від 12.02.2020 у справі N916/2259/18.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди майна від 13.08.2019 припинив свою дію 12.07.2022 (п. 9.1), що не заперечується сторонами у справі, зокрема і у наданих усних пояснень представниками сторін у судовому засіданні 27.06.2024.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Відтак, суд констатує, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, а заявлені інші вимоги про стягнення сум заборгованості по орендній платі, пені, неустойки в розмірі 2 % від розміру орендної плати, інфляційних та 3% річних, після дати припинення дії договору 12.07.2022 є неналежним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору.

А тому, здійснені позивачем розрахунки позовних вимог: а саме сума заборгованості з орендної плати, а також нараховані на цю плату суми пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат та неустойки згідно умов договору, не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд здійснює перерахунки, заявлених позивачем до стягнення сум заборгованості по орендній платі, пені, інфляційних та 3% річних, здійснивши нарахування по дату припинення договору 12.07.2022 (включно) (з урахуванням проведеної частково відповідачем проплати у сумі 15 483,88 грн).

З урахування зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково на суму: 198 252,76 грн заборгованості по орендній платі, 16 390,67 грн пені; 50 277,78 грн інфляційних втрат та 7 893,72 грн 3% річних. В частині стягнення суми: 215 101,71 грн основного боргу, 42 152,21 пені, 48 043,22 грн інфляційних, 17 453,37 грн 3% річних та 86 329,31 грн неустойки суд відмовляє, оскільки вони заявлені без відповідних правових підстав.

Також, слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу орендованого майна, а тому суд зазначає про необхідність Приватному акціонерному товариству «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (11563, Житомирська область, Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, 18, ідентифікаційний код: 00110177) передати за підписаним актом приймання - передачі про повернення майна, Дочірньому підприємству «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код: 32008278) орендоване рухоме майно за договором оренди майна №5 від 13.08.2019, а саме:

- Установку Грохот ГІЛ -52;

- Конвеєр подачі дроблених матеріалів,

за адресою: с. Горщик, Коростенський район, Житомирська область, що обліковуються на балансі філії «Коростенська ДЕД» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд зазначає, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: 198 252,76 грн заборгованості по орендній платі, 16 390,67 грн пені; 50 277,78 грн інфляційних втрат та 7 893,72 грн 3% річних. В частині стягнення суми: 215 101,71 грн основного боргу, 42 152,21 пені, 48 043,22 грн інфляційних втрат, 17 453,37 грн 3% річних та 86 329,31 грн заявленої неустойки суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (11563, Житомирська область, Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, 18, ідентифікаційний код: 00110177) на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код: 32008278, р/р IBAN НОМЕР_4 в ПАТ «Укргазбанк»:

- 198 252,76 грн заборгованості по орендній платі;

- 16 390,67 грн пені;

- 50 277,78 грн інфляційних втрат;

- 7 893,72 грн 3% річних;

- 4 092,21 грн судового збору.

3. Приватному акціонерному товариству «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (11563, Житомирська область, Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, 18, ідентифікаційний код: 00110177) передати за підписаним актом приймання - передачі про повернення майна, Дочірньому підприємству «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код: 32008278) орендоване рухоме майно за договором оренди майна №5 від 13.08.2019, а саме:

- Установку Грохот ГІЛ -52;

- Конвеєр подачі дроблених матеріалів,

за адресою: с. Горщик, Коростенський район, Житомирська область, що обліковуються на балансі філії «Коростенська ДЕД» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повне рішення складено: 03.07.24

Суддя Макаревич В.А.

Список розсилки:

1- у справу

2- ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - електронний кабінет

3- ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" - електронний кабіне

4- керуючому санації Мельнику М.А. - електронний кабінет