ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2024 Справа №905/1171/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ

до відповідача Державного підприємства ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА

про стягнення 692 602,73грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Дорофієнко В. адвокат, який діє на підставі ордеру серії АН №1162784 від 31.03.2023 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

25.08.2023 шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (далі ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА (далі ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА», відповідач) про стягнення збитків у сумі 692 602,73грн, завданих внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо оформлення та реєстрації податкових накладних в установленому законом порядку.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» своїх зобов`язань за договором оренди та вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині своєчасного складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на підтвердження вчинення господарських операцій, що позбавило позивача права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання, чим спричинені збитки.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 11, 22, 256, 611, 623, Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 44, 181, 187, 198, 201 ПК України ст.ст. 56, 58, 60, 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 04.09.2023 Господарським судом Донецької області позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 11.09.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/1171/23, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче засідання призначене на 27.09.2023 о 14:45год. В подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою від 14.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі.

15.11.2023 в комп`ютерній програмі «Діловодстві спеціалізованого суду» зареєстровано заяву представника відповідача про участь у всіх судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.11.2023 заяву представника ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» про участь у всіх судових засіданнях задоволено.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2024 відкладено підготовче засідання на 08.02.2024 року о 11:00 год.

У зв`язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 06.02.2024 по 09.02.2024 у відпустці за сімейними обставинами, підготовче засідання призначене на 08.02.2024 року о 11:00 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою від 12.02.2024 підготовче засідання у справі призначено на 05.03.2024 о 13:00 год, відкладено на 02.04.2024 о 11.00 год.

Ухвалою від 02.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/1171/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.04.2024 року о 12:30 год.

Ухвалою від 30.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.05.2024 о 12:00 год.

Представник позивача у судове засідання 22.05.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання у справі повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали на офіційну електронну адресу підприємства та до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд. Згідно довідок, що сформовані у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала отримана позивачем 02.05.2024.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2024 з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст. 202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представника позивача, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин. Судом задоволене клопотання позивача про здійснення розгляду справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

За об?єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні 22.05.2024 судом досліджено докази у справі, проведено судові дебати, в ході яких уповноважений представник відповідача підтвердив позицію, викладену у вступному слові.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» послалося на те, що між ним та ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» 01.06.2018 укладено Договір оренди №01-06-6, на виконання умов якого у період з липня 2018 по липень 2020 сторонами підписані акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 3 463 013,65грн, податок на додану вартість (20%) за цими господарськими операціями у загальній сумі становить 692 602,73грн. Податковим законодавством України на постачальника послуг (Орендодавця) покладено обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних за кожну господарську операцію з надання відповідної послуги оренди. Між тим, всупереч вимогам законодавства ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА», яке має статус платника ПДВ, за вказаними господарськими операціям не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавило позивача права включити зазначену суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за господарськими операціями з придбання послуг (робіт), що підтверджується податковими деклараціями відповідача за зазначений період. Таким чином, внаслідок противоправної бездіяльності відповідача, який допустив податкове правопорушення, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» позбавлене можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, що є прямими фінансовими збитками позивача у сумі неотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість.

ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» заявлені позовні вимоги не визнало, пославшись на те, що протягом тривалого часу між ним та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» існують господарські взаємовідносини, за якими відповідач надає позивачу послуги з підряду, а також орендує майно та обладнання для видобутку вугілля. Внаслідок невиконання позивачем договірних зобов`язань зі своєчасної оплати, у тому числі орендних платежів, утворилась дебіторська заборгованість позивача перед відповідачем. Загальний борг позивача за оренду майна протягом січня 2018р. липня 2020р. складає 12 857 079,95грн. З цієї суми борг за спірним договором оренди становить 298 817,85грн. Податкові накладні на господарські операції за Договором оренди №01/06-6 від 01.06.2018 були оформлені, однак не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки пунктом 200-1.9 статті 200-1 ПК України передбачено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, якщо сума реєстраційного ліміту має позитивне значення. Грошових коштів на рахунках відповідача у спірний період було недостатньо для погашення суми від`ємного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума реєстраційного ліміту підприємства на 16.10.2018 19.06.2020 має від`ємне негативне значення: станом на 16.10.2018 «-» 255 689 521,93грн; на 19.06.2020 «-» 532 179 603,80грн відповідно. Від`ємне негативне значення реєстраційного ліміту виникло, за ствердженням відповідача, з вини позивача. За таких обставин відсутня вина відповідача в тому, що позивач був позбавлений права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання послуг (робіт) за договором.

Пославшись на положення статті 22 ЦК України та частину першу статті 225 ГК України відповідач вказує, що позивач безпідставно дійшов висновку, що причиною допущеного неналежного виконання визначеного законом обов`язку з реєстрації податкових накладних за операціями з надання послуг є саме бездіяльність ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА». На думку відповідача, позивачем не доведено того, що він зазнав фактичних збитків, зокрема, внаслідок нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних позивачу завдані збитки у вигляді зменшення майна (грошових коштів), що виключає їх стягнення. За таких обставин відповідач просить суд у задоволенні вимог ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відмовити повністю.

У відповіді на відзив ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заперечило проти доводів відповідача та зазначило, що зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні виникло з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг за договором виходячи з імперативних вимог податкового законодавства. Податкове законодавство також не ставить у залежність зобов`язання постачальника товарів, робіт, послуг зареєструвати податкову накладну з належним виконанням стороною (покупцем або замовником таких послуг) своїх господарських зобов`язань. Відносно посилання відповідача на неможливість реєстрації податкових накладних через від`ємне значення суми реєстраційного ліміту позивач вказує, що відповідач мав збільшити реєстраційну суму та своєчасно зареєструвати податкові накладні.

У додаткових поясненнях ДП «ВК«КРАСНОЛИМАНСЬКА» вказало, що згідно п.12 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014, передбачено що, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг на електронний рахунок. ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (п.13). Станом на 28.09.2023 сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних становить «-» 820 233 938,37 грн. Сума оборотних активів, згідно Ф.1 Баланс (Звіт про фінансовий стан), станом на 30.06.2023 становить 2 113 579 тис.грн., у т.ч. сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги 1 894 933тис.грн. Від`ємне значення реєстраційного ліміту склалось саме з вини позивача, оскільки господарські відносини у відповідача існують виключно з позивачем, а саме - відповідач надає позивачу різного роду виробничі послуги, та надавав майно в оренду. Загальна сума дебіторської заборгованості ТОВ «Краснолиманське» перед ДП «ВК «Краснолиманська» на 01.07.2023 становить 2234987000 грн.

У заяві від 02.04.2024, що подана через підсистему «Електронний суд», відповідач конкретизував, що якщо реєстраційна сума має від`ємне значення, щоб зареєструвати податкову накладну з 01.07.2015, платнику податку потрібно збільшити свою реєстраційну суму, для чого необхідно: або отримати від своїх постачальників зареєстровані в ЄРПН податкові накладні; або сплатити ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України в режимі імпорту; або поповнити свій електронний рахунок, відкритий платнику в Казначействі, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунка на такий електронний рахунок. На підтвердження заборгованості позивача перед відповідачем у спірний період з розмежуванням за місяцями позивач посилається на дані журналу-ордер по рахунку 3771 по договору оренди майна № 01/06-6 від 01.06.2018р. за період липень 2018 - липень 2020.

Виклад обставин справи, встановлених судом

01.06.2018 року між ДП «ВК«КРАСНОЛИМАНСЬКА» (Орендодавець) та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (Орендар) укладено Договір оренди №01/06-6 (надалі Договір), за пунктом 1.1. якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар -прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому Договорі (Додаток №1), а також сплачувати Орендодавцеві плату за користування названим майном.

Метою використання майна Орендарем є задоволення власних виробничих потреб (пункт 1.3 Договору).

Передача майна в оренду здійснюється по акту приймання-передачі (пункт 1.5 Договору).

Сторонами Договору підписано Додаток №1 до останнього, що включає перелік майна, яке передається в оренду.

Розмір орендної плати за правилами пункту 3.1. Договору визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Орендар сплачує орендну плату за користування майном не пізніше 10 числа кожного місяця в розмірі, що вказується у Додатках у цьому Договорі (пункт 3.2. Договору).

Сторони у Додатку №2 до Договору встановили, що розмір орендної плати за перший місяць складає 6 867 760,98грн. Орендна плата, починаючи з липня 2018 року, щомісяця коригується на індекс інфляції, встановлений Міністерством статистики України. Податок на додану вартість нараховується відповідно до вимог чинного законодавства.

У випадку порушення зобов`язань, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.4.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками Сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1. Договору, та закінчується 31 грудня 2020 року (пункті 6.1., 6.2. Договору).

Згідно пункту 6.3. Договору закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

18.03.2019 між ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» укладено Додаткову угоду до Договору №01/06-6 (надалі Додаткова угода), якою Договір доповнено пунктами 3.4. та 3.5., якими встановили, що ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» має право використовувати рахунки Відокремленого підрозділу «Технічний контроль якості вугілля Державного підприємства «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» в установах банків для здійснення будь-яких безготівкових операцій з коштами ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» та пов`язаних з його основною діяльністю, у тому числі здійснення оплати за фінансовими зобов`язаннями з контрагентами та отримання коштів від контрагентів по договору. Грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок Відокремленого підрозділу «Технічний контроль якості вугілля Державного підприємства «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» вважати грошовими коштами, за користування переданим майном по даному Договору та які надійшли до ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА».

26.02.2020 між ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» укладено Додаткову угоду до Договору №01/06-6, якою Договір доповнено пунктами 4.5. та 4.6., якими встановили, що у випадку неправильного оформлення ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» первинних та податкових документів, порушення ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» зобов`язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» зобов`язується компенсувати Замовнику всі збитки, понесені ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» з вини ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» у вигляді додаткових зобов`язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» можливості оформлення податкових зобов`язань з наданих на користь ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» послуг, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» має право утримувати суми неоформлених таким чином зобов`язань з ПДВ із суми, належної ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» в якості оплати за надані послуги. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), становить п`ять років.

Договір та Додаткові угоди підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

На виконання умов Договору протягом періоду з липня 2018 року по липень 2020 року ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» надало, а ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» прийняло послуги з оренди майна, що підтверджується Актами приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме:

- №162 від 31.07.2018 на суму 1207,68грн,у тому числі ПДВ 201,28грн;

- №196 від 31.08.2018 на суму 162 822,77грн, у тому числі ПДВ 27 137,13грн;

- №222 від 30.09.2018 на суму 304 652,78грн, у тому числі ПДВ 50 775,46грн;

- №247 від 31.10.2018 на суму 350 617,66грн, у тому числі ПДВ 58 436,28грн;

- №275 від 30.11.2018 на суму 369 982,82грн, у тому числі ПДВ 61 663,80грн;

- №304 від 31.12.2018 на суму 396 155,63грн, у тому числі ПДВ 66 025,94грн;

- №22 від 31.01.2019 на суму 401 754,07грн, у тому числі ДПВ 66 995,01грн;

- №50 від 28.02.2019 на суму 326 332,66грн, у тому числі ПДВ 54 388,78грн;

- №72 від 31.03. 2019 на суму 117 708,53грн, у тому числі ПДВ 19 618,09грн;

- №102 від 30.04.2019 на суму 117 754,98грн, у тому числі ПДВ 19 625,83грн;

- № 140 від 31.05.2019 на суму 110 776, 57грн, у томі числі ПДВ 18 462,76грн;

- № 162 від 30.06.2019 на суму 109 893,16грн, у тому числі ПДВ 18 315, 53грн;

- №194 від 31.07.2019 на суму 109 233, 79грн, у тому числі ПДВ 18 205,63грн;

- №220 від 31.08.2019 на суму 108 906, 10грн, у тому числі ПДВ 18 151,02грн;

- №276 від 30.09.2019 на суму 109 668,44грн, у тому числі ПДВ 18 278, 07грн;

- №298 від 31.10.2019 на суму 110 436,12грн, у тому числі ПДВ 18 406, 02грн;

- №340 від 30.11.2019 на суму 110 359, 97грн, у тому числі ПДВ 18 393, 33грн;

- №356 від 31.12.2019 на суму 109 817, 62грн, у тому числі ПДВ 18 302,94грн;

-№17 від 31.01.2020 на суму 110 037,25грн, у тому числі ПДВ 18 339,54грн;

- №36 від 29.02.2020 на суму 109 707,17грн, у тому числі ПДВ 18 284,53грн;

- №57 від 31.03.2020 на суму 107 178,80грн, у тому числі ПДВ 17 863,13грн;

- №86 від 30.04.2020 на суму 101 793, 92грн, у тому числі ПДВ 16 965,65грн;

-№97 від 29.05.2020 на суму 100 391,59грн, у тому числі ПДВ 16 731,93грн;

-№120 від 30.06.2020 на суму 99 511,66грн,у тому числі ПДВ 16 585,28грн;

-№143 від 31.07.2020 на суму 98914, 60грн, у тому числі ПДВ 16 485,77грн.

Сукупна вартість послуг за актами складає 4 155 616,34грн, при цьому, сукупна сума ПДВ, яка визначена ними, складає 692 638,73грн.

Означені акти підписані сторонами без зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств.

Факт надання послуг з оренди обладнання у вказаний період сторонами не заперечується.

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (індивідуальний податковий номер 322815105166) та ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» (індивідуальний податковий номер 315995505168) під час здійснення господарських операцій за Договором оренди №01/06-6 від 01.06.2018 зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів застосування відповідачем касового методу обліку господарських операцій. матеріали справи не містять.

В матеріалах справи містяться податкові декларації ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за липень 2018 - липень 2020 та квитанції щодо їх реєстрації, з яких вбачається, що за вказаними вище господарським операціями позивач не включив суми ПДВ до податкового кредиту.

Докази фактичної сплати до державного бюджету задекларованих позивачем сум ПДВ за звітний період у матеріалах справи відсутні.

Доказів застосування позивачем оперативно-господарських санкцій у вигляді утримання сум ПДВ з належної до сплати відповідачу орендної плати згідно з п.4.5 додаткової угоди від 26.02.2020 до договору № 01-06-6 від 01.06.2018 матеріали справи не містять. Представник відповідача підтвердив відсутність утримання під час судового розгляду справи.

Позивач вказує, що внаслідок того, що відповідач за вищенаведеними господарськими операціями не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 692 602,73грн, що є збитками, які підлягають відшкодуванню у судовому порядку.

Позивач до відповідача до звернення до суду не звертався з вимогами щодо необхідності реєстрації податкових накладних.

Відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з ПДВ відповідач не заперечує. Зокрема, вказує, що за наслідком здійснення господарських операцій з придбання позивачем наданих за вказаним договором послуг останній склав податкові накладні за період липень 2018 липень 2020, однак не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок від`ємного значення реєстраційного ліміту, що унеможливив таку реєстрацію.

Згідно витягів, які надані ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 1639903, №1936849, №2849139 сума податку, на яку платник податку (відповідач) мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на 17.09.2018 «-255 689 521,93», на 02.06.2020 «-532 179 603,80», на 22.09.2023 «-820 233 938,37».

За даними Журналу-ордеру по рахунку 3771 за період: Січень 2018 - Липень 2020 загальний оборот за контрагентом ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за всіма існуючими договарами складає 60 776 614,11грн, сукупне кінцеве сальдо дебетове 12 857 079,95грн, у тому числі, за договором № 01-06-6 від 01.06.2018 - 4 155 616,34 грн та 298 817,85грн відповідно.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771, 3770 за період липень 2018 - липень 2020 за іншими контрагентами відповідача їх сукупна дебіторська заборгованість складає 287096098,74грн.

Баланс (Звіт про фінансовий стан) ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на 30 червня 2023 свідчить про те, що дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду складає 1894 933 тис.грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поданих запереченнях і поясненнях сторін, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на таке .

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі спірних правовідносин, суд визнає, що між сторонами виникли зобов`язальні господарські правовідносини на підставі укладеного договору №01/06-6 від 01.06.2018, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Предметом розгляду у цій праві є вимога ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» про стягнення з ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» збитків у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої статті 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додаткового витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вимога), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкоджені майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та частини першої статті 224 ГК України є порушення зобов`язання учасником господарських відносин.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому у спірних правовідносинах обов`язок доведення в суді факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У підпункті «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що правовідносини з оренди є постачанням послуг у податковому визначенні.

Міністерство фінансів України у своєму листі від 30.05.2016 №31-11410-09- 10/15182, так само як і податкові органи у листі Державної фіскальної служби України від 19.01.2016 № 919/6/99-99-19-03-02-15 вказують, що контрагенти з орендних правовідносин мають складати акти надання виконаних робіт (послуг), адже будь-яка операція в бухгалтерського обліку повинна ґрунтуватися на первинних документах, відповідні положення містяться також у пункту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного договору №01/06-6 від 01.06.2018 ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» надало, а ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» прийняло послуги з оренди обладнання за період з липня 2018 року по липень 2020 року на суму 4 155 616,34грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% 692 638,73грн.

Відповідно, факт постачання послуг підтверджується первинними документами - підписаними актами передачі-приймання робіт (надання послуг) за спірний період, що не заперечується сторонами.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, як передбачено пунктом 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.1 та абзаців першого, другого пункту 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбувалася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

В абзаці першому пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (абзац перший пункту 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, чинне законодавство не передбачає права реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо останній за законом мав її зареєструвати.

Відповідно, оскільки акти надання послуг є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції, останні є підставою для виникнення у відповідача обов`язку скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН у строки, визначені Податковим кодексом України.

При цьому, податкове законодавство передбачає складання та реєстрацію податкових накладних саме по факту надання послуг, а не проведення їх оплати.

Зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення господарської операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №927/720/18.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази про те, що ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за господарськими операціями на вказану суму в спірному періоді відповідно до Договору оренди №01/06-6 від 01.06.2018.

Як наслідок, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (висновок Верховного Суду у постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

Відповідач наполягає на відсутності своєї вини, зазначивши, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні по господарським операціям в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку тільки у випадку, якщо сума реєстраційного ліміту має позитивне значення. Однак сума реєстраційного ліміту ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» у період з 16.10.2018 19.06.2020 має від`ємне негативне значення, що обумовлено порушенням договірної та платіжної дисципліни позивачем при виконанні укладених між ними господарських договорів.

Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.

За правилами пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ), а сума, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 200-1.3 цієї статті.

Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, тільки податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ).

Аналогічна формула обчислення суми податку (?Накл) для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена в пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №569 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 91-1 зазначеного Порядку, якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Реєстрі (?Перевищ), а сума податку (?Накл), визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні (податкові) періоди виникнення зазначеного перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Реєстрі на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 р. (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 9 цього Порядку.

ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку).

Враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд звертає увагу, що реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється в межах реєстраційної суми. Якщо така сума є меншою, ніж сума податку на додану вартість зазначена у податковій накладній (має від`ємне значення), платнику податку з метою отримання можливості зареєструвати податкову накладну потрібно збільшити свою реєстраційну суму. Отже, відповідач мав збільшити у встановленому порядку реєстраційну суму та своєчасно зареєструвати податкові накладні.

Позиція відповідача, що у нього була відсутня можливість збільшення такого ліміту виключно внаслідок дій позивача, який є єдиним контрагентом відповідача та у нього наявна істотна заборгованість перед відповідачем у спірний період, не підтверджується документально з огляду на дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771, 3770 за період липень 2018 - липень 2020 за іншими контрагентами відповідача, за якими їх сукупна дебіторська заборгованість складає 287096098,74грн.

Крім того, згідно даних Журналу-ордеру по рахунку 3771 за період: Січень 2018 - Липень 2020 загальний оборот за контрагентом ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за всіма існуючими договарами у спріний період складав 60 776 614,11грн, тоді як заборгованість складала сукупно 12 857079,95грн, у тому числі, за договором № 01-06-6 від 01.06.2018 - 4 155 616,34 грн та 298 817,85грн відповідно. Наведене свідчить про те, що оплата ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» все ж таки здійснювалась, однак,за даними відповідача, не в повному обсязі. Матеріалами справи не доведена наявність будь-яких претензій у відповідача щодо сплати позивачем орендної плати за договором № 01-06-6 від 01.06.2018 або інших договорів, укладених між ними, наявність судових спорів щодо стягнення заборгованості тощо.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що саме на Продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну на здійснену господарську операцію та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента Покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов`язання буде виконане, оскільки саме факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних дає можливість Покупцю право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо очевидності факту податкового порушення не реєстрації податкових накладних за господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сторони відповідача.

Порушення договірної та платіжної дисципліни контрагента не може бути правовою підставою для відмови в оформленні податкових накладних по господарським операціям з цим суб`єктом та реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доводи відповідача в цій частині суд визнає помилковими, такими, що не ґрунтуються на нормах права, тому не бере їх до уваги.

Враховуючи вищенаведене, суд аргументи відповідача, який самостійно оцінив і визнав правомірними свої дії щодо відсутності правових підстав для реєстрації податкових накладних по вказаним господарським операціям в Єдиному реєстрі податкових накладних, відхиляє.

Одночасно суд не приймає до уваги заперечення, викладені у відзиві, щодо недоведеності належними доказами у справі виникнення у позивача прямих фактичних збитків, які спричинені неправомірною поведінкою відповідача, зокрема, фактичну втрату майна (грошових коштів) у зв`язку з не реєстрацією відповідачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями надання послуг за договором.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Дана правова позиція є сталою у судові практиці, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, тощо.

Надавши оцінку викладеним обставинам та наведеним правовим нормам, суд зазначає про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем згідно з наведеними нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Вказане порушення відповідача призвело до неможливості включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на спірну суму, яка фактично є збитками юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказала на те, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Суд зазначає, що у відповідних актах сторонами визначено, що за період з липня 2018 року по липень 2020 року відповідачем надані позивачу послуги на суму 4 155 616,34грн, в тому числі, обраховано ПДВ за ставкою 20% в сумі 692 638,73грн.

Тоді як, звертаючись з позовом позивач визначає суму ПДВ за цими актами в розмірі 692 602,73грн. Пояснень з приводу розрахунку вказаної суми позивач суду не надав.

Згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням долучені сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного, господарського і податкового законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому наявні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» збитків в сумі 692602,73грн.

Розподіл судових витрат

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, на відповідача покладається судовий збір в сумі 10 389,04 грн.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

З огляду на роботу суду у дистанційному режимі, постійні обстріли м.Харків, систематичні відключення постачання електричної енергії, що спричинює неможливість доступу до сканованих копії документів, які суд досліджував під час прийняття судового рішення, у програмі віддаленого доступу, знаходження судді на лікарняному, повний текст рішення суду підписано поза межами строку, що визначений у ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236 -241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ до Державного підприємства ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА про стягнення 692 602,73грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА (адреса місцезнаходження: 85310, Донецька обл., м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-А, ідентифікаційний код 32281519) збитки в сумі 692 602,73грн, судовий збір у розмірі 10 389,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22.05.2024.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03.07.2024.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова