Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

06.03.2023 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007320 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця електричну апаратуру для комутування та захисту електричних кіл (вимикачі) (далі Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

У відповідності до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.07.2023) ціна цього Договору становить 2 174 728,00 грн. (два мільйони сто сімдесят чотири тисячі сімсот двадцять вісім грн. 00 коп.), крім того ПДВ 434 945,60 (чотириста тридцять чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять грн. 60 коп.).

Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 2 609 673,60 (два мільйони шістсот дев`ять тисяч шістсот сімдесят три грн. 60 коп.).

Згідно п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

До моменту Поставки Товару Покупець уточнює конкретне місце поставки, зазначене у Додатку 1 до Договору, шляхом направлення листа на адресу постачальника, вказану в розділі 15 Договору, та/або електронну адресу постачальника, вказану в п. 14.12 цього Договору.

Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки Товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки.

Покупець залишає за собою право змінити місце поставки Товару, про що Сторони складають додаткову угоду.

Постачальник зобов`язаний одночасно з Товаром передати Покупцю документи (технічний паспорт; Сертифікат якості тощо), що стосуються Товару та підлягають поданню разом із Товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України

У відповідності до п. 5.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP «поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС з урахуванням п. 5.1. цього договору.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі Заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан - копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання Заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем.

Відповідно до п. 5.6 Договору право власності на Товари переходить від постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів покупцем за видатковою накладною.

Згідно з п. 5.7 Договору підписання покупцем видаткової накладної не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.8 Договору датою поставки Товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п, 5.14 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі документів, зазначених у п.п. 5.8.1- 5.8.7.

У відповідності до п. 5.14 Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

Виконання договору забезпечено банківською гарантією №КНАСЗ12998388 від 20.02.2023 року (АТ «ПУМБ») на суму 108 736,40 грн. (далі Гарантія).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2 від 25.07.2023, Додаток № 1 до Договору) строк поставки товарів складає 120 календарних днів з дати заявки.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору відповідачем позивачу 27.03.2023 направлено заявку на поставку № 1 за вих. № ТОВВИХ-23-3874. Вказана заявка отримання позивачем 27.03.2023, що сторонами не заперечується, а відтак позивач мав поставити Товари до 25.07.2023.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач здійснив фактичне відвантаження останньої партії товару 21.07.2023 згідно експрес-накладної № 20450745647579 (через ТОВ «Нова пошта»). Вказане відправлення отримане відповідачем 24.07.2023.

Водночас приймання вказаної партії товару за якістю було здійснено відповідачем у період з 03.08.2023 по 08.03.2023 про що останнім був складений Акт приймання товарів за кількістю та якістю № 1388 від 08.08.2023.

Вказане розцінено відповідачем як порушення строку поставки з боку позивача, у зв`язку з чим відповідач звернувся до АТ «ПУМБ» з вимогою №ТОВВИХ-23-12389 від 07.09.2023 про сплату суми гарантії в розмірі 108 736,40 грн., яку банком задоволено шляхом списання вказаних грошових коштів з рахунку позивача, відкритого у цьому ж банку для покриття за гарантією. Про наведене АТ «ПУМБ» повідомив позивача листом № КНО-58.6.1/226 від 12.09.2023.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 432 від 11.10.2023, яка залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути відповідача сплачені за Гарантією кошти в сумі 108 736,40 грн.

Заперечення відповідача проти позову детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом положень ст. 200 ГК України:

- гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч. 1);

- зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторонни (ч. 2);

- гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3);

- до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 4).

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Частина 1 ст. 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умов Договору, зокрема, в частині своєчасної поставки товару.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, виходячи зі змісту Договору товар мав бути поставлений в строк по до 25.07.2023, а фактичне відвантаження останньої партії товару позивач здійснив 21.07.2023 згідно експрес-накладної № 20450745647579 (через ТОВ «Нова пошта») і вказане відправлення отримане відповідачем 24.07.2023, тобто без порушення визначеного Договором строку.

Згідно з п. 5.6 Договору право власності на Товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття Товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію Товарів.

Водночас у п. 5.7 Договору сторонами погоджено, що прийняття покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

При цьому, згідно з п. 5.8 Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору та передачі постачальником покупцю на кожну окрему партію Товарів у повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості Товарів на кожну одиницю (або партію) Товару; паспорт; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на Товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; документу про експлуатацію Товарів; паспорт; інших необхідних документів, якщо такі зазначені у Додатку 2 до Договору.

Згідно з п. 5.14 Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

З матеріалів справи слідує, що відповідач, зазначаючи про прострочення позивачем поставки товару виходить саме з дати, у яку ним було закінчено приймання товарів за якістю.

Так, зміст, пунктів 5.7, 5.8, 5.13 Договору свідчить, що в цих пунктах сторони узгодили вважати Товар поставленим лише за умови відсутності зауважень до його кількості та якості та надання усіх товаросупровідних документів.

Акт приймання товарів за кількістю та якістю № 1388 від 08.08.2023 не містить відомостей щодо виявлених недоліків товару.

Колегія суддів констатує, що відповідач у заявах по суті не заявляв жодних претензій з приводу невідповідності кількості Товару чи його неналежної якості, чи відсутності якихось товаросупровідних документів.

Також під час розгляду справи відповідач не заявляв про невідповідну кількість, неналежну якість Товару чи відсутність товаросупровідних документів, і не надавав таких доказів, так само як і не заявляв про те, що партії Товару, поставлені відповідачем, не були прийняті за кількістю та якістю.

Відтак є очевидним, що Товар був прийнятий покупцем без зауважень.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Сторони у договорі передбачили, що товар має бути поставлений відповідачу на умовах DDP - місце згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно «D»- термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов`язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту).

DDP - продавець зобов`язаний забезпечити доставку, і він же несе всі витрати. Тобто термін «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита».

Отже, згідно приписів ЦК України та погоджених сторонами в договорі умов доставки, товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки.

Відповідно до ст. 669, 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 673, 675 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 677, ч. 1 ст. 680 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:

- з аналізу умов Договору вбачається, що п. 5.8 Договору, який визначає, що датою поставки товарів за цим договором є датою прийняття товарів за кількістю та якістю стосується п. 4.2 Договору, яким врегульовано строк оплати товару. Тобто прийняття товару за кількістю та якістю є визначальним для визначення строку виникнення у покупця зобов`язань оплатити отриманий товар;

- натомість, строк виникнення права власності на товару у покупця і строк поставки товару визначається 5.4, 5.6 Договору та умовами DDP ІНКОТЕРМС 2010 та нормами ЦК України, що визначають датою виконання обов`язку продавця своїх зобов`язань з поставки товару датою доставки товару покупцю, що зазначена у товарно-транспортних накладних. Після переходу до покупця права власності на товар, відсутні підстави стверджувати, що товар не був поставлений (переданий) покупцю.

Слід зазначити і про наступне.

Як слідує з матеріалів справи при укладенні Договору сторонами було погоджено, що до вартості товару не включається сума ПДВ, проте під час виконання такого Договору, з огляду на зміни у законодавстві, а саме закінчення дії карантину, з 01.07.2023 обов`язковим було нарахування суми ПДВ, що, відповідно, потребувало внесення змін до Договору.

Про вказане позивач відповідача повідомив листом вих. № 279 від 04.07.2023, а листом № 285 від 06.07.2023 повідомив про готовність до відвантаження останньої партії товарів.

При цьому проект відповідної додаткової угоди відповідач позивачу для підписання направив лише 20.07.2023 і саме після отримання вказаного проекту остання партія Товару була позивачем направлена відповідачу.

Слід зауважити на тому, що наслідком поставки товарів без підписання відповідної додаткової угоди, за змістом якої до вартості товару було включено суму ПДВ, покладало б на позивача додаткові витрати зі сплати суми ПДВ.

Водночас, як встановлено вище, листом № 285 від 06.07.2023 повідомив про готовність до відвантаження останньої партії товарів, а Товари були направлені одразу після отримання підписаної відповідачем додаткової угоди № 2.

Також слід зауважити і на тому, що:

- матеріали справі не містять жодних доказів того, що те, що відповідач розпочав приймання Товарів за якістю та кількістю через 10 днів після його отримання, відбулось через дії позивача;

- встановлюючи строк поставки товару протягом 120 календарних днів з дати укладання Договору, сторони не обумовили, що поставка має бути здійснена з урахуванням строків, необхідних покупцю для прийняття товару за кількістю та якістю. При цьому, відсутні підстави покладати на продавця обов`язок вираховувати ризики щодо тривалості прийняття товару покупцем за кількістю та якістю.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 3 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, необхідною підставою для застосування до особи, які порушила зобов`язання відповідальності, є наявність її вини. В той же час у спірному випадку прострочення у період з 26.07.2023 по 07.08.2023 (13 днів) про наявність якого стверджує відповідач, тривало саме внаслідок дій відповідача як щодо підписання відповідної додаткової угоди, так і щодо забезпечення приймання Товарів за кількістю та якістю через 10 днів після фактичного їх отримання.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципів справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача пропозицію про укладення додаткової угоди, необхідність укладення якої викликана змінами у законодавстві та повідомлення про готовність поставити Товар мав забезпечити якнайшвидше як укладення такої угоди, так і прийняття Товару за кількістю та якістю, в свою чергу вказаним принципам суперечить фактичне покладення на позивача обов`язку щодо сплати гарантії.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність встановленого порушення (неналежне виконання) зобов`язання позивача за Договором, що, в свою чергу свідчить про те, що у відповідача, як бенефіціара за Гарантією та покупця за Договором, були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ «ПУМБ») для виплати суми банківської гарантії №КНАСЗ12998388 від 20.02.2023, проте відповідачем такі кошти були отримані від гаранта, а позивачем останньому відшкодовані.

Таким чином, відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.