ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 915/1525/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

при секретарі: Овчиннікової Я.Д.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024

у справі №915/1525/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

про визнання договору про постачання природного газу укладеним, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - відповідач) про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору про постачання природного газу із дати набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2023 справу №915/1525/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч положенням чинного законодавства відмовлено в укладенні договору про постачання природного газу, а саме з підстави, не передбаченої законодавством.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суді першої інстанції дійшов до висновку, що пірний договір не може бути укладений у судовому порядку, позаяк задоволення позовних вимог призведе до того, що споживач матиме одночасно два укладених договори постачання природного газу на той самий період і на той самий об`єкт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №915/1525/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення у справі.

Крім того, скаржник зазначає, що висновок суду про відсутність підстав для обов`язку відповідача укласти договір з позивачем, є хибним, оскільки суд не застосував в цьому випадку в повному обсязі норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу» стосовно можливого покладення на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках на визначений строк в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства тощо.

Також, на думку позивача суд першої інстанції фактично усунувся від вирішення основного спірного питання - надання правової оцінки діям відповідача стосовно відмови укласти спірний договір - лише за умов укладення договору про переведення на позивача боргу попереднього контрагента - ТОВ «Телец-ВАК» за використаний природний газ.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №915/1525/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №915/1525/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 року у справі №915/1525/23 залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.05.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2024 заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Протокольною ухвалою від 08.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.05.2024.

14.05.2024 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про відвід головуючого судді Палія В.В. від розгляду справи №915/1525/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №915/1525/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 року у справі №915/1525/23 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 14.05.2024 визнано відвід головуючому судді Палію В.В. від розгляду справи №915/1525/23, заявлений Товариствм з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» необґрунтованим.

Протокольною ухвалою від 22.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.06.2024.

Позиції учасників справи

18.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи викладені в відзиві на апеляційну скаргу зводяться до того, що норми чинного законодавства України не містять прямого законодавчого обов`язку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо укладання договору постачання природного газу з позивачем, у зв`язку з чим при укладанні господарських договорів відповідач є вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, така вказівка має місце лише для постачальника «останньої надії» який визначається Кабінетом Міністрів України, а відтак договір постачання природного газу не може бути укладеним у судовому порядку, оскільки у спірний період у ОСББ «Затишна оселя Садова 34» був постачальник природного газу з яким він уклав договір.

Як аргумент стосовно неможливості укладання договору у цій справі на підставі судового рішення та з часу набрання цим рішенням чинності, відповідач посилається на положення Кодексу ГТС.

Згідно п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС для здійснення фактичного постачання природного газу будь-якому споживачу необхідна ціла низка умов, серед яких: чинний договір постачання природного газу, включення споживача до Реєстру споживачів та видача постачальником номінації.

Включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді не передбачає можливості внесення відповідних даних після завершення звітного періоду.

Отже, навіть якщо положення договору застосовуватимуться до відносин з листопада 2023 року, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не зможе включити ОСББ «Затишна оселя Садова 34» до Реєстру на минуле, а постачання природнього газу без включення до Реєстру здійснено не буде.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» є юридичною особою, створеною у відповідності із Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном і належного утримання багатоквартирного будинку №34, розташованого по вулиці Садова в місті Миколаєві (далі - будинок).

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.05.2023 разом з іншим спільним майном багатоквартирного будинку в управління до позивача від ТОВ «Телец-ВАК» було передано дахову котельню - внутрішньо будинкову систему опалення, яка використовується для теплозабезпечення будинку.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що з метою виконання власних функцій та забезпечення мешканців будинку тепловою енергію в опалювальний період 02.08.2023 останній засобами електронного зв`язку звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з листом № 14 від 02.08.2023 про укладання договору на постачання природного газу.

У відповідь на лист позивача №14 від 02.08.2023 відповідач електронним листом від 04.08.2023 надав позивачу перелік документів, необхідних для укладання договору постачання природного газу, та форму опитувальнику.

Позивач листом № 19 від 11.08.2023 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 15.08.2023 документи, необхідні для укладання договору постачання природного газу.

Листом №125/3/2-8067 від 31.08.2023 відповідач повідомив позивача про необхідність укладання між позивачем, відповідачем та ТОВ «Телец-ВАК» договору про переведення боргу за використаний природний газ.

У відповідь на цю пропозицію листом №22 від 05.09.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність правових підстав для переведення боргу та повторно просив укласти договір про постачання природного газу на опалювальний період 2023-2024.

Звертаючи до суду з даним позовом, позивач зазначає, що незважаючи на надання повного пакету документів, необхідних для укладання договору про постачання природного газу, відповідач до цього часу не уклав зазначеного договору з позивачем та не надав обґрунтованої відмови від укладання такого договору. Також позивач зазначає, що вимоги відповідача про підписання договору про переведення боргу, як на умову укладання договору, є безпідставними, оскільки жоден з нормативних актів, які регулюють порядок укладання договору, не містять в собі таких вимог.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують права співвласників будинку, інтереси яких представляє позивач, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання договору про постачання природного газу укладеним в редакції позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору про постачання природного газу з дати його підписання до 15 квітня 2024 року (включно), як зазначено в п. 13.1 Договору, і з дати набрання рішенням суду законної сили, як зазначено в позові.

Судом першої інстанції встановлено, що з огляду на зміст позову, предметом спору є встановлення між сторонами правовідносин з поставки природного газу, а саме відмова умовного постачальника від укладення відповідного договору без укладання спочатку договору про переведення боргу між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» та ТОВ «Телец-ВАК» (попередній споживач), оскільки між відповідачем у цій справі та ТОВ «Телец-ВАК» раніше було укладено договір постачання природного газу від 06.07.2021 №2535-НГТ-22 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, за яким ТОВ «Телец-ВАК» має заборгованість перед відповідачем у сумі 1 159 494,47 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання», у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Відповідно акту прийому-передачи дахової котельні від 31.05.2023 у житловому будинку по вул. Садова, 34, м. Миколаїв котельню передано від ТОВ «Телец-ВАК» Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34».

Саме керуючись наведеними обставинами справи та посилаючись на ЗУ «Про теплопостачання», суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання розробленого проекту договору на підставі положень ЗУ «Про ринок природного газу» укладеним.

Втім, з правовою кваліфікацією спірних правовідносин наданою судом першої інстанції і на якій наполягає відповідач, суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки застосування ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання» є суперечливим.

Питання правонаступництва боргів та питання життєзабезпечення ОСББ доцільно вирішувати окремо і незалежно один від одного.

Саме в межах окремого позову мали б досліджуватися аспекти переходу прав та обов`язків одного суб`єкту до іншого, зокрема підстави застосування приписів частини третьої ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання» до ОСББ «Затишна оселя Садова 34» та чи не стало б це надмірним тягарем відповідальності за борги іншої особи та чи не суперечить це справедливому застосуванню норм права, як елементу верховенства права (постанови ВС від 08.05.2019 у справі №910/5080/18, від 20.12.2018 у справі №910/5082/18, від 20.03.2019 у справі №90/7715/18, від 28.03.2019 у справі №910/5095/18).

Проте відповідач з позовом безпосередньо до правопорушника - ТОВ «Телец-ВАК» не звертався, а посилається на факт невиконання останнім боргових зобов`язань, як на підставу уникнення виконання вже свого обов`язку, щодо укладання договору про постачання природного газу на період 2023-2024 роки з ОСББ «Затишна оселя Садова 34».

Така позиція не виключає безпідставного звільнення попереднього боржника від індивідуального обов`язку по забезпеченню боргів попри положень законодавства ( ч. 4 ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України), якими визначено, що закінчення строку не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В свою чергу за змістом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Внаслідок чого, суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмету спору, надаючи оцінку підставності чи безпідставності відмови відповідача від укладання спірного договору та чи мав позивач обов`язок щодо боргового зобов`язання іншої юридичної особи - споживача тощо.

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі правове значення має лише сам факт відмови відповідача від укладання договору (а не причини такої відмови), а також з`ясування чи був відповідач зобов`язаний укладати такий договір, наскільки його (договору) зміст відповідає вимогам закону, чи є обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права належним.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов`язку на укладання спірної угоди в межах особливого періоду, який безпідставно не зважив на аргументи позивача стосовно наявності таких обов`язків у відповідача в силу прямої вказівки закону.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про ринок природнього газу» на суб`єктів ринку природнього газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Отже, виходячи з особливого статусу такого постачальника на особливий період, приписи ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання» ні в якому разі не можуть створювати перешкоди для виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природнього газу в межах цього періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 відповідно до ст.11 ЗУ «Про ринок природного газу», Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено «Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природнього газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природнього газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам».

Згідно з п. 4 вказаного Положення такі спеціальні обов`язки покладені в тому числі на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - відповідача, щодо забезпечення постачання природнього газу з 1 вересня 2022 року до 15 квітня 2024 року (включно) (в редакції 22.08.2023 № 896) на умовах, передбачених п.5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, в тому числі з виробниками теплової енергії - об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків за цінами та на умовах згідно з додатком.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановою №2496 від 30.09.2015 були затверджені Правила постачання природного газу, що регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з врахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи та розроблені на виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про ринок природного газу».

В абзаці 13 п. 5 розділу І «Загальні положення» Правил постачання природного газу дано визначення «постачальник із спеціальними обов`язками». Це - суб`єкт господарювання, на якого відповідно до ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу» Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу.

Далі за текстом вказані Правила у п. 9 розділу ІІ «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» регулюють правовідносини, які виникають при укладанні такими споживачами договору постачання природного газу як з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками), так і з постачальником із спеціальними обов`язками одночасно.

Зокрема, договір постачання природного газу з постачальником із спеціальними обов`язками лише призупиняється в частині постачання газу на період поставки газу новим постачальником та/або відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після припинення виконання зобов`язань діючим постачальником (в редакції 08.08.2023 №1454).

Вказане спростовує висновок суду першої інстанції, що споживач не може мати одночасно два укладених договори постачання природного газу на той самий період і на той самий об`єкт.

Крім того, необхідно зауважити, що відповідач, як і суд першої інстанції, помилково ототожнюють обов`язки, які покладені на постачальника зі спеціальними обов`язками, з обов`язками постачальника «останньої надії». Такий постачальник також визначається Кабінетом Міністрів України, але має інше правове регулювання.

Так, Кабінетом Міністрів України 12.09.2023 своїм розпорядженням №793-р відповідно до ст. 15 «Постачальник «останньої надії» ЗУ «Про ринок природного газу» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» визначено постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу.

До введення воєнного стану цей же постачальник «останньої надії» визначався Кабінетом Міністрів України на 3 роки за результатами конкурсу та мав поставляти природний газ споживачу не більше 60 діб (розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р).

Таким чином, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, як суб`єкт ринку природного газу із спеціальними обов`язками, був зобов`язаний укласти договір постачання природного газу з позивачем у визначений законом спеціальний період і не мав права йому відмовляти.

Натомість, відповідач, ухиляючись від виконання прямого законодавчого обов`язку, відмовив позивачу в укладанні такого договору з надуманих підстав.

Тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і інтересів та у належний спосіб.

Відповідно до ст. 187 ГПК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів укладання яких є обов`язком на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

При цьому, у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку що до укладання договору, але одна із сторін ухиляється від цього (п. 6.2.2. Постанова ВС від 26.10.2018 у справі №910/15590/17).

Згідно зі ст. 180 ГК України господарський договір вважається, укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договору цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін має бути досягнута згода. При укладанні господарського договору, сторони зобов`язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Частиною 2 ст. 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законом.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 267 ГК України строковість є обов`язковою ознакою зобов`язальних правовідносин, навіть якщо в угоді не визначено строк його дії.

Що ж стосується спірного договору поставки природного газу у спеціальний період, то відносно таких договорів, спеціальним законом встановлена вказівка на конкретний часовий відрізок його можливого укладання, а отже встановлений орієнтовний порядок обчислення його строку - з 1 вересня 2022 року до 31 серпня 2024 року (в редакції Постанови КМУ №407 від 12.04.2024).

Таким чином, у колегії суддів є правові підстави визнати, що спеціальним законом встановлена додаткова істотна умова для укладання спірного договору - встановлення строку договору тільки у межах дії спеціального періоду, що є визначальним для забезпечення виконання судового рішення як суттєвої складової належного судового захисту.

Оскільки скасувальна умова спеціального обов`язку відповідача та права позивача на споживання газу на певних умовах у визначений період відома - до 31 серпня 2024 року, а на час подачі позову - до 15 квітня 2024 року, слід дійти до висновку, що для укладання спірного договору на певний строк у першому випадку не залишилося розумного часу, а у другому - він сплив, як термін дії договору, зазначений відповідачем у тексті його проекту.

Тому, навіть за умов, що спір між сторонами стосовно умов договору на постачання природного газу відсутній, позовні вимоги щодо визнання його укладеним не підлягають задоволенню з причини неможливості дотримання додаткової істотної умови - встановлення строку договору тільки у межах дії спеціального періоду.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Колегія суддів також враховує предмет договору і те, що договір, який просить визнати укладеним позивач, буде вважатися укладеним з моменту набрання рішенням законної сили (ч. 2 ст. 187 ГК України) у даному випадку, з огляду на відмову в позові судом першої інстанції, з моменту набрання чинності постановою.

Проте на час розгляду справи судом апеляційної інстанції строк договору - 15 квітня 2024 року, який просить визнати укладеним позивач, закінчився. Отже, обраний спосіб захисту з урахуванням змінених обставин, не призведе до відновлення порушеного права позивача. При цьому підстав вважати, що такий договір повинен врегулювати правовідносини, які існували у минулому, також немає (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Позов спрямований виключно на врегулювання правовідносин у майбутньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/309/18 зазначено, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Звертаючись з даним позовом до суду із визначеним строком договору - 15 квітня 2024 року, позивач повинен був розуміти та враховувати розумний строк розгляду справи судом. При цьому жодних змін щодо предмета спору від позивача не надходило.

Стосовно інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у цій постанові суду, позаяк не покладаються в її основу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування певної норми процесуального права підлягає врахуванню у кожному конкретному випадку, з урахуванням усіх в сукупності обставин справи та матеріалів, які надані учасниками спору та наявні у матеріалах справи, з урахуванням забезпечення особі доступу до правосуддя в умовах запровадженого воєнного стану, що відповідає приписам ст. ст. 55, 64 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір не може бути укладений у судовому порядку, а відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 3 ГПК України, які визначають, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, суд апеляційної інстанції вважає за можливе залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові з мотивів викладених у цій постанові.

За таких обставин підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №915/1525/23 не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №915/1525/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №915/1525/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя Садова 34».

4. Матеріали справи №915/1525/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга