ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 910/7506/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 (суддя Мандриченко О.В., повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

про стягнення 9 838 355,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - позивач, АТ "Мегабанк", скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - відповідач, ТОВ "ЙЕ Енергія") заборгованість у розмірі 9 838 355,89 грн за договором про надання гарантії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено умови укладеного договору про надання гарантії № 406 від 29.10.2021 в частині своєчасної сплати комісійної винагороди на користь позивача, починаючи з 01.02.2022, внаслідок чого станом на 12.04.2023 утворилась спірна заборгованість у розмірі 9 838 355,89 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Акціонерного товариства "Мегабанк" 7 019 178 (сім мільйонів дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 07 коп. заборгованості та 105 287 (сто п`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 68 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться такого:

- позивачем при зверненні до суду використано належний, у розумінні вимог статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, можна дійти обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ТОВ «ЙЕ Енергія» про стягнення заборгованості по оплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії підлягають повному задоволенню;

- є помилковим висновок суду першої інстанції, що неможливість виконання Банком зобов`язань за договором гарантії пов`язано з прийняттям Національним банком України рішення від 02.06.2022 №361-рш/БТ «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних» , оскільки правові наслідки, з якими закон пов`язує припинення виконання зобов`язань за договорами, відповідно до ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", настають на час прийняття НБУ рішень про початок процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії;

- АТ "МЕГАБАНК" вважає помилковим застосування місцевим судом до спірних відносин положень Кодексу ГТС, враховуючи, що згідно з п.2 ст.1 Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, тобто є спеціальним законом, на підставі норм якого здійснюється регулювання у сфері ГТС. Спірні ж правовідносини між сторонами стосуються виконання цивільно-правового договору про надання банківської гарантії, однією з сторін в якому, відповідно, є Банк.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників

16.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до такого:

- оператор, який в Договорі виступає бенефіціаром, повернув позивачу гарантію, оскільки позивача з 02.06.2022 визнано неплатоспроможним і він не міг забезпечити грошового виконання зобов`язання відповідачем. У зв`язку із наведеним, договір гарантії був припинений Оператором в порядку, передбаченому пунктом 3 частини 1 статті 568 ЦК України;

- яким чином позивач надавав відповідачу послуги за Договором про надання гарантії до 21.07.2022 включно, не маючи на це передбаченої Законом ліцензії з 02.06.2022, позивач у своїй апеляційній скарзі не зазначає;

- з моменту прийняття рішення Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 «Про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 383 від 02.06.2022 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Мегабанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» АТ «Мегабанк» не могло виконувати умови договору банківської гарантії № 406 від 29.10.2021, а відтак і періодом заборгованості відповідача зі сплати комісійної винагороди є період з 01.02.2022 по 02.06.2022.

19.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/7506/23 до набрання законної сили рішенням по справі №640/12723/22, що перебуває на розгляді Верховного Суду, яке залишене колегією суддів без розгляду як таке, що подано з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

08.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 08.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/7506/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 10.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7506/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №911/7506/23 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

29.01.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1155/24 від 18.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 на 07.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 призначено на 04.06.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 04.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.10.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - клієнт, принципал) укладено договір про надання гарантії № 406 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк надає клієнту послуги з видачі гарантії платежу на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язання перед бенефіціаром за договором транспортування природного газу № 1912000074 від 17.12.2019 (далі - гарантія, зобов`язання) на наступних умовах: сума гарантії - 700 000 000,00 UAH (сімсот мільйонів гривень 00 копійок); строк дії гарантії - до 28 жовтня 2022 р. включно.

За змістом п. 2.1. договору, банк зобов`язується: (2.1.1.) після отримання від клієнта заяви про надання гарантії, переліку необхідних документів видати клієнту оригінал гарантії; (2.1.2.) у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов`язань по гарантії в зв?язку з тим, що клієнт порушив зобов`язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.

Згідно з п. 2.3. договору, клієнт зобов`язується: (2.3.1.) за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов`язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році. Комісійна винагорода сплачується на рахунок № UA47351629000000003648820628, код ЕДРПОУ: 38863790 у АТ "МЕГАБАНК". У разі здійснення банком платежу по гарантії протягом 3-х робочих днів з дати отримання повідомлення банку додатково сплатити банку комісійну винагороду у розмірі 0,5% (нуль цілих п`ять десятих відсотка) від суми платежу за гарантією, мін. 800,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 у АТ "МЕГАБАНК".

У п. 5.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28 жовтня 2022 р., але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за договором.

Позивач вказує, що відповідач порушив умови договору в частині своєчасної сплати комісійної винагороди банку починаючи з 01.02.2022, у зв`язку з чим станом на 12.04.2023 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 9 838 355,89 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що позивачем при нарахуванні заборгованості невірно вказано період такої заборгованості, оскільки 03.06.2022 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а тому, за розрахунком відповідача періодом заборгованості є з 01.02.2022 по 02.06.2022, а розмір такої заборгованості складає 7 019 178,07 грн.

Однак, як зазначає відповідач, заявою №167-СЛ-40-0123 від 31.01.3023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України повідомило банк про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим зобов`язання клієнта перед банком, яке виникло підставі та у відповідності до договору про надання гарантії №406 від 29.10.21 припинені в повному обсязі, а розмір грошового зобов`язання банку перед відповідачем, яке виникло на підставі та у відповідності до договору №59/20 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою проценті щомісяця) від 24.09.2021, становить 83 516 007,22 грн.

Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим, на його думку, у нього відсутня заборгованість за договором, а відтак, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Гарантія, у відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача зі сплати комісійної винагороди перед банком виникла з 01.02.2022.

Відповідно до п. 1 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, з метою забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов`язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.

За змістом п. 3 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, фінансове забезпечення виконання замовником послуг транспортування зобов`язань щодо оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, надається оператору газотранспортної системи в одній або декількох з таких форм: банківської гарантії; передачі замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи в якості фінансового забезпечення грошових коштів на підставі договору транспортування природного газу.

Згідно з п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, банківська гарантія - вид забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед оператором газотранспортної системи на його першу вимогу сплатити кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов`язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу. Банківська гарантія є належним фінансовим забезпеченням для цілей цього Кодексу, якщо вона є безвідкличною, непередаваною та безумовною.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

На виконання вказаних положень відповідачем укладено з позивачем договір банківської гарантії № 406 від 29.10.2021 на суму 700 000 000,00 грн.

Як вбачається з п. 2.1.2. договору, банк зобов`язується, у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов`язань по гарантії в зв`язку з тим, що клієнт порушив зобов`язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.

Однак, як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", віднесено АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №383 від 02.06.2022 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення Акціонерного товариства "Мегабанк" з ринку і запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.06.2022 №423 щодо продовження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному АТ "Мегабанк" на один місяць з 03.07.2022 по 02.08.2022 (включно).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 №362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ "Мегабанк", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу Ірину Володимирівну строком на три роки з 22.07.2022 до 21.07.2025 включно. Вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування у газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.

За змістом ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п`ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно до п. 5.2. договору, зобов`язання банку перед бенефіціаром припиняється серед іншого у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи наведене, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що з моменту прийняття рішення Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №383 від 02.06.2022 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" Акціонерне товариство "Мегабанк" не могло виконувати умови договору банківської гарантії № 406 від 29.10.2021, а відтак і періодом заборгованості відповідача зі сплати комісійної винагороди є з 01.02.2022 по 02.06.2022.

Також, як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи", який наявний в матеріалах справи, у зв`язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних, 03.06.2022 на інформаційній платформі було обмежено строк дії банківської гарантії.

Таким чином, враховуючи факт встановлення судом періоду заборгованості відповідача з 01.02.2022 по 02.06.2022, відповідно до умов п. 2.3.1. договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що така заборгованість останнього перед позивачем складає 7 019 178,07 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вказана сума заборгованості останнім на користь банку не сплачена, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача 7 019 178,07 грн заборгованості зі сплати комісійної винагороди.

Щодо тверджень відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів вказує наступне.

24.09.2021 між Акціонерним товариством "МЕГАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі також - вкладник) було укладено банківського строкового вкладу юридичної особи №59/2021, відповідно до умов якого вкладник розмішує у банку грошові кошти у сумі 90 000 000 грн строком з 24.09.2021 по 18.01.2022, а банк зобов`язується на умовах та в порядку, встановлених договором, нараховувати та сплачувати вкладникові проценти за вкладом та повернути вклад.

Заявою №167-СЛ-40-0123 від 31.01.3023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України повідомило Акціонерне товариство "Мегабанк" про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: - зобов`язання ТОВ "ЙЕ Енергія" перед АТ "Мегабанк", яке виникло підставі та у відповідності до договору про надання гарантії №406 від 29.10.21 припинені в повному обсязі;- розмір грошового зобов`язання АТ "Мегабанк" перед ТОВ "ЙЕ Енергія", яке виникло на підставі та у відповідності до договору №59/20 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою проценті щомісяця) від 24.09.2021, становить 83 516 007,22 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 31.01.2023 та накладної.

У відповідь на вказану заяву відповідача, позивач, листом №3368 від 02.03.2023, повідомив про неможливість припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність", особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов`язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. (ч.1 статті 3 вказаного Закону)

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно з п. 1, 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку;

Положеннями ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Тобто вказаний пункт ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно п. 8 до ч. 2 ст. 46 якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Колегія суддів констатує, що відповідачем не враховані норми ст. 602 Цивільного кодексу України, за якими не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, що припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

До аналогічних за змістом висновків також прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 20.03.2018 у справі №910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17.

Також, колегією суддів встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 640/12723/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023, адміністративний позов задоволено повністю, а саме визнано протиправним та скасовано рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

Суд зазначає, що ч. 7 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Відповідно до ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.

Стаття 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Згідно з ч. 9 статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень: 1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; 2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; 3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення, а тому суд відхиляє твердження відповідача в цій частині.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 640/12723/22 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №640/12723/22 до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує про правомірність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/7506/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7506/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 01.07.2024. (після виходу головуючого судді Шаптали Є.Ю. з відпустки)

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров