ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/13697/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.05.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23 (суддя Трофименко Т.Ю., повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛЕТЕК ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"

про стягнення 7 901 304,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості у розмірі 7 901 304,60 грн, обґрунтованим порушенням відповідачем умов договору № 011211 від 01.12.2011.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» заборгованість у розмірі 7 901 304 гривні 60 коп. та судовий збір у розмірі 188 519, 57 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 901 304,60 грн з огляду на те, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 04.12.2023 у справі №910/13697/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» в частині стягнення заборгованості в розмірі 175 000,00 грн. відмовити.

Крім того, до апеляційної скарги відповідачем додано докази у справі - копії платіжних інструкцій від 29.05.2023 на суму 14090,00 грн., від 29.05.2023 на суму 35910,00 грн., від 05.06.2023 на суму 40000,00 грн., від 21.06.2023 р. на суму 50000,00 грн., від 10.07.2023 на суму 30 000,00 грн. та від 14.07.2023 на суму 5000,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги позивача без врахування сплаченої відповідачем суми заборгованості до дати подачі позову в розмірі 175 000,00 грн.

Клопотання та відзив учасників справи.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, узагальнені доводи якого зводяться до того, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийняв відповідне рішення з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до господарського суду доказів.

Позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копію Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2023 р., підписаного сторонами 01.07.2023 р., відповідно до якого поточна заборгованість ТОВ «ДІЄСА» перед ТОВ «НВФ «ЕЛЕТЕК ЛТД» складає 9 039 643,98 грн; копію листа ТОВ «НВФ «ЕЛЕТЕК ЛТД» від 02.05.2024 р. з копією Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2024 р., відповідно до якого поточна заборгованість ТОВ «ДІЄСА» перед ТОВ «НВФ «ЕЛЕТЕК ЛТД» складає 8 715 769,54 грн; копію доказів поштового направлення листа з Актом звірки на адресу ТОВ`ДІЄСА» та отримання його останнім 08.05.2024 р.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

05.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/13697/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 08.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/13697/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13697/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/13697/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

07.02.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці 12.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. з 13.02.2024 по 18.02.2024 перебував у відрядженні.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці 19.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці 20.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23 та призначено до розгляду на 23.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 29.05.2024.

Колегією суддів враховується, що до апеляційної скарги відповідачем додано нові докази, що стосуються предмету спору, а також позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, що стосуються стану взаємних розрахунків між сторонами за спірним договором.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору, колегія суддів вбачає за можливе прийняти подані сторонами докази та врахувати їх під час апеляційного розгляду справи.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

29.05.2024 у судове засідання з`явився представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку ухвали суду до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд».

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НФП «ЕЛЕТЕК ЛТД» (постачальник) укладено договір № 011211 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товари господарського значення, а саме електропобутові товари, комп`ютерну техніку (комп`ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, засоби для чищення) (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору товар постачається партіями. Номенклатура партії товару, його кількість та ціна встановлюються за домовленістю сторін на підставі заявки покупця на постачання відповідної партії товару та вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажених документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар (п. 2.7. Договору).

За умовами п. 2.8. Договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) покупцем. До моменту підписання покупцем відвантажувальних документів на товар всі ризики пов`язані з пошкодженням або втратою товару несе постачальник.

Відповідно до п. 2.9. Договору постачальник разом з товаром зобов`язується передати покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару; товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; податкову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного в супровідній документації, постачальник протягом п`яти календарних днів з моменту отримання від покупця інформації про таку розбіжність повинен передати покупцеві розрахунок коригування податкової накладної (додаток № 2 до податкової накладної); видаткову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного у супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в Додатку № 1 до Договору); копію сертифіката відповідності на товар (за кожним найменуванням товару), а при подальших поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, які містять відомості про сертифікацію товару (номер сертифікату, термії його дії, орган видання), паспорт якості, санітарно-гігієнічний, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні для певного виду товару відповідно до законодавства України; інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару, інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, які вимагаються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.10. Договору загальна кількість товару, поставленого постачальником покупцеві за цим договором, визначається виходячи з фактичної кількості поставленого товару.

Умовами п. 3.2. Договору визначено, що загальна сума цього Договору визначається виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцю товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Як визначено в п. 3.5. Договору (у редакції додаткової угоди від 01.12.2011), покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачу, але у будь-якому разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного у п. 2.9. цього Договору.

Пунктом 3 додаткової угоди від 01.12.2011 до Договору передбачено, що покупець не рідше двох разів на місяць (станом на середину місяця та станом на кінець місяця) інформує постачальника про хід реалізації товару роздрібному споживачеві шляхом надсилання відповідної інформації факсом або електронною поштою.

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012. Якщо жодна із сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації Договору, Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункти 9.1., 9.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з 19.05.2022 по 02.05.2023 товар на загальну суму 11 517 622,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0001806 від 19.05.2022, № РН-0001948 від 31.05.2022, № РН-0003114 від 04.08.2022, № РН-0003186 від 09.08.2022, № РН-0003187 від 09.08.2022, № РН-0003314 від 16.08.2022, № РН-0003626 від 01.09.2022, № РН-0003713 від 06.09.2022, № РН-0003871 від 12.09.2022, № РН-0003929 від 13.09.2022, № РН-0004036 від 19.09.2022, № РН-0004121 від 22.09.2022, № РН-0004362 від 03.10.2022, № РН-0004388 від 03.10.2022, № РН-0004430 від 05.10.2022, № РН-0004760 від 20.10.2022, № РН-0004864 від 26.10.2022, № РН-0004933 від 28.10.2022, № РН-0005219 від 10.11.2022, № РН-0005437 від 21.11.2022, № РН-0005436 від 21.11.2022, № РН-0005552 від 24.11.2022, № РН-0005690 від 30.11.2022, № РН-0005763 від 02.12.2022, № РН-0006311 від 26.12.2022, № РН-0006473 від 29.12.2022, № РН-0006472 від 29.12.2022, № РН-0000333 від 16.01.2023, № РН-0000427 від 18.01.2023, № РН-0000432 від 18.01.2023, № РН-0000506 від 20.01.2023, № РН-0000531 від 23.01.2023, № РН-0000683 від 30.01.2023, № РН-0000762 від 01.02.2023, № РН-0000763 від 01.02.2023, № РН-0000821 від 02.02.2023, № РН-0001057 від 13.02.2023, № РН-0001058 від 13.02.2023, № РН-0001152 від 15.02.2023, № РН-0001153 від 15.02.2023, № РН-0001358 від 23.02.2023, № РН-0001390 від 24.02.2023, № РН-0001423 від 27.02.2023, № РН-0001424 від 27.02.2023, № РН-0001436 від 27.02.2023, № РН-0001437 від 27.02.2023, № РН-0001553 від 02.03.2023, № РН-0001587 від 03.03.2023, № РН-0001693 від 08.03.2023, № РН-0001757 від 10.03.2023, № РН-0001882 від 15.03.2023, № РН-0001883 від 15.03.2023, № РН-0001950 від 17.03.2023, № РН-0001992 від 20.03.2023, № РН-0001993 від 20.03.2023, № РН-0002029 від 21.03.2023, № РН-0002061 від 22.03.2023, № РН-0002147 від 27.03.2023, № РН-0002240 від 29.03.2023, № РН-0002241 від 29.03.2023, № РН-0002331 від 03.04.2023, № РН-0002492 від 07.04.2023, № РН-0002526 від 10.04.2023, № РН-0002560 від 11.04.2023, № РН-0002661 від 14.04.2023, № РН-0002705 від 17.04.2023, № РН-0002707 від 17.04.2023, № РН-0002773 від 19.04.2023, № РН-0002833 від 21.04.2023, № РН-0002899 від 25.04.2023, № РН-0002900 від 25.04.2023, № РН-0002901 від 25.04.2023, № РН-0002941 від 26.04.2023, № РН-0002998 від 28.04.2023, № РН-0003028 від 01.05.2023, № РН-0003063 від 02.05.2023, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, а також товарно-транспортними накладними.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 190 511,12 грн, що вбачається із наданих позивачем виписок по рахунку за період з 05.04.2023 по 28.04.2023.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем протягом жовтня 2022 року по червень 2023 року здійснювалась реалізація поставленого позивачем товару роздрібному споживачу, підтвердженням чого є звіти та інформація відповідача, які надсилались позивачу електронною поштою. Вартість залишку нереалізованого товару станом на 30.04.2023 склала 1 255 567,70 грн.

01.05.2023 сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2023, яким визначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно з Договором товар становить 9 156 872,30 грн.

12.05.2023 позивач направив відповідачу претензію від 11.05.2023, у якій зазначив про те, що станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача складає 7 901 304,60 грн (9 156 872,30 грн вартості поставленого неоплаченого товару - 1 255 567,70 грн залишку нереалізованого товару), яку відповідачем отримано 18.05.2023.

Враховуючи, що відповідачем вказану вище претензію позивача залишено без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

У свою чергу, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що строк оплати відповідачем за поставлений позивачем товар не настав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Натомість, не погодившись з вказаними висновками суду першої інстанції, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги позивача без врахування сплаченої відповідачем суми заборгованості до дати подачі позову в розмірі 175000,00 грн.

Перевіривши наведені обставини та враховуючи доводи учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 011211 від 01.12.2011 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з травня 2022 року по травень 2023 року позивачем здійснювались поставки обумовленого Договором товару відповідачу, підтвердженням чого є підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких претензій та/або зауважень, а також повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

При цьому, в матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем у квітні 2023 року здійснювались часткові оплати за поставлений позивачем за Договором товар.

В матеріалах справи міститься підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2023, яким зафіксовано, що станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 156 872,30 грн.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

В матеріалах справи наявні відповідні підтверджуючі документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), за якими у відповідача утворилася заборгованість.

Позивач просив стягнути з відповідача за даним позовом заборгованість в розмірі 7 901 304,60 грн, яка розрахована як різниця між вартістю поставленого неоплаченого товару (9 156 872,30 грн) та залишком нереалізованого відповідачем товару (1 255 567,70 грн).

Суд першої інстанції, встановивши, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 901 304,60 грн.

Натомість, звернувшись з апеляційною скаргою, відповідач не заперечуючи факту порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, не погоджується з розміром стягнутої судом заборгованості.

Зокрема, за твердженням відповідача, з дати підписання сторонами Акту звірки взаємних розрахунків 01.05.2023, відповідачем було сплачено позивачеві заборгованість в розмірі 175 000,00 грн, що вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій: №003848910 від 29.05.2023 на суму 14 090,00 грн; №003848911 від 29.05.2023 на суму 35 910,00 грн; №003855323 від 05.06.2023 на суму 40 000,00 грн; №003865222 від 20.06.2023 на суму 50 000,00 грн; №003879610 від 07.07.2023 на суму 30 000,00 грн; №003885941 від 14.07.2023 на суму 5 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції 30.08.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18.

За викладених обставин, колегією суддів встановлено, що до звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було сплачено позивачеві заборгованість в розмірі 175 000,00 грн за спірним договором поставки №011211 від 01.12.2011, що вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій, а відтак у задоволенні позову про стягнення вказаної суми заборгованості в розмірі 175 000,00 грн слід відмовити у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача відповідачем на момент відкриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановленого та не спростованого сторонами факту поставки позивачем відповідачу товару та факту порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, однак з урахуванням вищевказаних висновків судової колегії, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7 726 304,60 грн.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин стосовно факту порушення відповідачем прав позивача у зв`язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань, натомість розмір основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, за висновками судової колегії, становить 7 726 304,60 грн з огляду на сплату відповідачем частини заборгованості в розмірі 175 000,00 грн до звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За викладених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23 підлягає скасуванню.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13697/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛЕТЕК ЛТД" - задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» (вул. Дегтярівська, 33А, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 21544678) заборгованість у розмірі 7 726 304 (сім мільйонів сімсот двадцять шість тисяча триста чотири) гривні 60 коп. та судовий збір у розмірі 115 894 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 57 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» (вул. Дегтярівська, 33А, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 21544678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 36483471) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 910/13697/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко