03.07.24

22-ц/812/955/24

Справа №487/4523/23 Головуюча у 1-й інстанції Рум`янцева Н. О.

Провадження № 22ц/812/955/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

3 липня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,

із секретарем: Біляєвою В. М.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представниці ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Рум`янцевої Н. О. в залі суду в місті Миколаєві, зі складенням його повного тексту 29 квітня 2024 року, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

(далі Відділ ДРАЦС у місті Миколаєві),

про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Відділ ДРАЦС у місті Миколаєві, про визнання його батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані відповідачі та зобов`язання третю особу виключити дані про ОСОБА_4 , як батька дитини і внести його дані через відповідні зміни до актового запису про народження.

В обґрунтування позову зазначав, що до 2017 року проживав періодично та місцями постійно з відповідачкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_6 .

У 2008-2009р.р. провів генетичну експертизу, за висновком якої підтвердив своє батьківство.

Але у 2017 році він посварився з ОСОБА_3 та у подальшому дізнався, що вона стала проживати з ОСОБА_4 , який разом з відповідачкою подав спільну заяву про походження дитини в порядку статті 126 СК України.

З 17 травня 2017 року в актовий запис про народження ОСОБА_5 внесені дані про батька ОСОБА_4 , який по факту батьком дитини не є.

У 2023 році позивачу стало відомо, що відповідачі розлучилися і він вирішив визнати своє батьківство відносно сина ОСОБА_6 , з метою здійснення права батька на захист своєї дитини.

Зазначав, що дитина має право знати свого біологічного батька і отримувати від нього матеріальну і моральну підтримку.

Одночасно подав клопотання про призначення у справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК.

1 вересня 2023 року відповідачем ОСОБА_4 подана заява про визнання позову. Додана копія зустрічної позовної заяви у іншій справі про оспорювання батьківства.

У відзиву на позовну заяву відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що сина ОСОБА_6 народила сама і ніколи з позивачем не проживала однією родиною та від нього не народжувала. Посилалася на положення частини 4 статті 128 СК України, як підставу для відмови у позові, у зв`язку з наявністю відомостей про батька дитини, які внесені на підставі статті 126 СК України.

Позивачем, від імені якого діє представниця ОСОБА_2 надано відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_3 , у якій наведені обставини, що свідчать на їх думку про фактичне походження дитини від ОСОБА_1 ..

22 вересня 2023 року відповідачем ОСОБА_4 надані додаткові пояснення у справі, у яких ним визначено статус колишньої дружини, як «жінки з низькою соціальною відповідальністю», а в іншій частині його пояснення є аналогічними поясненням представниці позивача, наданим у відповідь на відзив ОСОБА_3 ..

10 жовтня 2023 року відповідачкою ОСОБА_3 подана заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 ..

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 жовтня 2023 року заява відповідачки ОСОБА_3 про застосування позовної давності залишена без розгляду та повернута відповідачці.

9 жовтня 2023 року відповідачкою ОСОБА_3 заявлено клопотання про витребування від позивача доказів щодо його утримання та спілкування з сином відповідачки ОСОБА_6 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 жовтня 2023 року клопотання відповідачки ОСОБА_3 про витребування доказів від позивача залишено без розгляду та повернуто відповідачці.

12 жовтня 2023 року відповідачкою ОСОБА_3 повторно подана заява про застосування позовної давності та клопотання про витребування доказів.

14 та 16 жовтня 2023 року представницею позивача та відповідачем ОСОБА_4 подані заперечення проти заяви про застосування позовної давності та додаткові пояснення у справі.

Ухвалами Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про витребування від позивача доказів утримання та спілкування з дитиною відмовлено. У справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза з вирішення питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6 грудня 2023 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з неявкою відповідачки ОСОБА_3 разом з дитиною та неможливістю відібрати зразки для порівнювального аналізу.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито і справа призначена до судового розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про визнання його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесені відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

При ухваленні рішення суд виходив з найкращих інтересів дитини та того, що батьківство позивача є доведеним, на підставі чого можна внести зміни до актового запису про народження дитини, зробленого на підставі статті 126 СК України, у відповідності до статті 128 СК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішенням суду порушені її права та права дитини, до якої позивач не має відношення.

Суд, задовольнив позовні вимоги, не вирішив питання про пропуск давності та без належних на те підстав, змінив особисті дані дитини, а не лише безпідставно вніс інші дані про батька дитини.

Не взято до уваги судом її повідомлення про порушення її процесуальних прав, внаслідок яких вона не змогла взяти участь у проведенні експертизи. Внаслідок цього судом неправомірно вирішено про її ухилення від проведення призначеної судом експертизи.

До апеляційної скарги матір`ю дитини надані письмові пояснення ОСОБА_5 , у яких він категорично заперечив підстави для зміни його особистих даних та даних про батьківство позивача.

У відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 вважав її доводи необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Аналогічного змісту надано відзив на апеляційну скаргу представницею позивача та від його імені.

Відповідачкою ОСОБА_3 надано заперечення на відзив ОСОБА_4 ..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Такі ж висновки надані ЄСПЛ у справі «Йевремович против Сербии», де судом під час розгляду скарги про встановлення батьківства застосовано положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що суди при вирішенні цієї категорії спорів мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством України також визначено про необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, та інших осіб, так як задоволення позову про оспорювання батьківства призведе до скасування відповідних зобов`язань батьків перед дитиною.

Так, за загальними положеннями Сімейного Кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125 СК України(частина першастатті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина першастатті 122 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей122,124,126і127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини 1 та 2статті 136 СК України).

Відповідно до статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншими чоловіком, має право також пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про соє батьківство.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (згідно із частиною п`ятоюстатті 136 СК України).

За відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнано і за рішенням суду. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (стаття 128 СК України). В цьому разі при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли нема спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина 1 статті 135 СК України).

Позов про визнання батьківства не може бути пред`явлений в разі, якщо батьківство визнано іншою особою і про це зроблений відповідний актовий запис. Визнання батьківства іншою особою із внесенням відповідних записів в актову запис про народження дитини, а саме не за вказівкою матері, повинно вже відбутися у відповідності до положень статей 122,125-126,128, 130 СК України, внаслідок чого повторне визнання батьківства у відповідності до статті 128 СК України, хоча і за позовом іншої особи, виключається.

В такому разі мова може йти лише про оспорювання батьківства. Хоча за змістом частини 4 статті 128 СК України суд не приймає позов про визнання батьківства, якщо вже визнано іншою особою і зареєстровано в органах реєстрації актів цивільного стану, проте уявляється, що за вимогами ЦПК ця обставина може бути підставою не для відмови в прийнятті позову, а для відмови в його задоволенні.

Отже, в судовому порядку визнання батьківства відносно дитини, батьківство щодо якої є визнаним іншою особою є неможливим. В цьому разі оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини (абзаци другий та третій пункту 11ПостановиПленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року).

При тому за приписами частини 5статті 136 СК України в ході судового розгляду для вирішення справи перевірці підлягають інші обставини: чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

В подальшому внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина першастатті 22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2008 року вчинено актовий запис №2344 про народження ОСОБА_7 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері ОСОБА_8 .. Запис про батька дитини внесений зі слів матері на підставі частини 1 статті 135 СК України.

За заявою позивача ОСОБА_1 спеціалістом з питань судово-медичної експертизи №18 від 5 березня 2009 року позивачу видано висновок, за яким молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що ОСОБА_1 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 з вірогідністю 99,9999%.

Втім, отримавши висновок спеціаліста, ще у березні 2009 року, позивач не визнав свого батьківства ні в порядку статей 125-126 СК України, ні в порядку статті 128 СК України.

17 травня 2017 року до актового запису про народження дитини ОСОБА_7 внесені зміни на підставі спільної заяви про визнання батьківства, яка подана матір`ю дитини та відповідачем ОСОБА_4 відповідно до статті 126 СК України. За внесеними змінами визначено батька дитини відповідача ОСОБА_4 , а дитині змінено прізвище та по батькові на ОСОБА_5 .

В подальшому, за заявами сторін у справі, слідує, що відповідачі ОСОБА_9 розірвали реєстрацію шлюбу. Під час розірвання шлюбу та до моменту звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання батьківства відповідачем ОСОБА_4 своє батьківство стосовно ОСОБА_5 не оспорено. Судових рішень, які б набрали чинності, та постановлені в порядку статті 136 СК України, немає.

Разом з тим, наявність у дитини ОСОБА_5 батька, дані про якого внесені до актового запису відповідно до статті 126 СК України, не стали перешкодою у зверненні до суду ОСОБА_1 про визнання свого батьківства в порядку статті 128 СК України та стосовно дитини, батьківство щодо якої визнано іншою особою.

Це також не завадило суду першої інстанції визнати батьківство відносно дитини, у якої за актовим записом вже є батько, яким батьківство у встановленому законом порядку не оспорено.

Таке порушення норм матеріального права, що допущено судом, призвело не до захисту прав та інтересів дитини, або забезпечення такій дитині захисту і піклування, які необхідні для її благополуччя, а стало безпідставним задоволенням позову особи, якій надано переваги у захисті її цивільного інтересу над інтересом дитини, у якої тричі змінені дані про батька: вперше, при народженні, за вказівкою матері з підстав, передбачених частиною 1 статті 135 СК України; вдруге, за спільною заявою про визнання батьківства, з підстав, передбачених статтею 126 СК України; і втретє, без законних на те підстав, які прямо заборонені частиною 4 статті 128 СК України, визнано батьківство іншої особи за положеннями частини 1 цієї ж статті 128.

За загальним правилом цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України(частини перша-третястатті 12 ЦПК України).

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (стаття 263 ЦПК України).

Разом з тим, рішення суду першої інстанції, яке оскаржено відповідачкою таким вимогам не відповідає, так як є незаконним та необґрунтованими, а також є таким, що ухвалене без дотримання норм матеріального права.

За наведеного рішення суду слід скасувати з підстав, визначених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

З підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок позивача, з якого стягнути на користь відповідачки ОСОБА_3 1610 грн 40 коп..

Керуючись статтями 367, 368, 369, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Відділ ДРАЦС у місті Миколаєві про визнання батьківства - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції 1610 грн 40коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Н. В. Самчишина

Т. В. Серебрякова