03.07.24

22-ц/812/1026/24

Справа номер 468/5/24 Головуючий суду першої інстанції Муругов В. В.

Провадження номер 22-ц/812/1026/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Коломієць В. В., Ямкової О.О.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районногосуду Миколаївської області від 16 травня 2024року,постановлену за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проусунення перешкоду користуванніземельними ділянкамита скасуваннярішень державногореєстратора продержавну реєстраціюправ оренди,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі.

У січні 2024 року вона змінила предмет позову і просила суд про усунення перешкод у користуванні нею належними їй земельними ділянками площею 3,96 га кадастровий номер 4820685900:02:000:0473, площею 1,56 га кадастровий номер 4820685900:01:000:0762 шляхом припинення права оренди на них ОСОБА_2 та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права щодо цих земельних ділянок, а також стягнення з нього 9063,03 грн відшкодування за користування цими ділянками.

Ухвалою Баштанського районногосуду Миколаївської області від 05 лютого 2024року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено в підготовче судове засідання на 15 березня 2024 року.

15 березня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16 травня 2024 року.

13 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що не може прибути в судове засідання призначене на 16 травня 2024 року, оскільки проходить службу в Збройних Силах України. Розгляд справи просив відкласти.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 травня 2024 року провадження усправі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 251 ЦПК Українисуд зобов`язанийзупинити провадженняу справіу разіперебування сторониабо третьоїособи,яка заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору,у складіЗбройних СилУкраїни абоінших утворенихвідповідно дозакону військовихформувань,що переведеніна воєннийстан абозалучені допроведення антитерористичноїоперації.Згідно знаданими відповідачемдоказами вінз 20квітня 2022року призванийна військовуслужбу дов/ч НОМЕР_1 та з01жовтня 2023року зметою виконаннябойових (спеціальних)завдань прибувдо складусил тазасобів угрупованняморської піхоти«Катран»,які залученіта берутьбезпосередню участьу заходах,необхідних длязабезпечення оборониУкраїни.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, просила ухвалу суду скасувати.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначала, що відповідач до заяви не долучив копію наказу по особовому складу на підтвердження перебування його на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскаржуваною ухвалою порушується строк розгляду справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

За приписамич.2ст.369ЦПКУкраїни апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строкдії воєнногостану неодноразовопродовжувався УказамиПрезидента України та триває до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі Закон №1934-XII) Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини другої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу, оформлюється письмовими наказами.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 20 квітня 2022 року. Згідно з наказом командувача угруповання морської піхоти «Катран» (по стройовій частині) №6 від 14.10.2023 солдат ОСОБА_2 з 01 жовтня 2023 року вважається таким, що з метою виконання бойових (спеціальних) завдань прибув до складу сил та засобів угруповання морської піхоти «Катран», які залучені та беруть безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Наведене, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки підстави зупинення провадження у справі доведені вищезазначеними доказами, які були досліджені судом.

Подібні висновки висловленні у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №149/9/23 (провадження №61-10894св23), 05 червня 2024 року у справі №317/3364/21 (провадження №61-6041св24).

Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими.

Також є необґрунтованими посилання на те, що судом не було враховано виключні обставини, пов`язані з війною, яка не має визначених термінів у часі. Стаття 251 ЦПК України не містить посилань про те, що судом має враховуватися тривалість військових дій при визначенні підстав для зупинення провадження у справі, вказаних у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Що стосується тверджень заявника про те, що наявна можливість розгляду справи за участі представника відповідача, то вони не ґрунтуються на вимогах законодавства. Стаття 251 ЦПК України, яка має назву «Обов`язок суду зупинити провадження у справі», не містить посилання на те, що суд може не зупиняти провадження у випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. Така норма передбачена у статті 252 ЦПК України, яка має назву «Право суду зупинити провадження у справі».

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.