Справа № 729/487/24

2/729/224/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

19 червня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

судді Кузюри В.О.

за участі секретаря Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" , треті особи без самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №21241, яким з неї стягнуто на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованість , сума заборгованості становить 8170, 24 грн.

18.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем було відкрите виконавче провадження № 68725780 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з позивачки заборгованості, про що винесена постанова.

Позивачка вважає , що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Данич О.Ф. є таким , що не підлягає виконанню , так як на час його вчинення існував спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором , нотаріусу не були надані всі документи , зокрема не надано оригінал договору , документів та доказів направлення , а також отримання боржником повідомлення про наявність заборгованості .

На час вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису була визнана незаконною та нечинною постанова постанова КМУ від 26.11.2014 №662 в частині доповнення переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Враховуючи те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», вчинення вказаної нотаріальної дії є безпідставним, тому просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача безпідставно стягнені кошти в сумі 8170 грн.24 коп. та понесені нею судові витрати.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі .

Представник відповідача та третя особа, приватний виконавець Приходько Ю.М. в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідачем не подавалися відзив, письмові заяви про розгляд в їх відсутність або про відкладення розгляду Приватний виконавець просить розгляд проводити в його відсутність, про що надав письмову заяву.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. в судове засідання також не з`явилася. Про час та місце ррозгляду справи повідомлена належним чином , заяв про відкладення розгляду, розгляд в її відсутність не подавала.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи те, що сторони до суду не з`явились, належним чином повідомлені , суд ухвалив розгляд проводити в їх відсутність в порядку заочного провадження , а також вважає за можливе розгляд справи провести відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. було відкрите виконавче провадження № 68725780 про звернення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. внесеним до реєстру за № 21242 від 15.06.2021 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 8723 грн. 11 коп. (а.с.16,17).

Із копії виконавчого напису видно, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172. Сума заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за кредитним договором №003-24907-240115 від 24.01.2015 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення права вимоги є ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та 7523 грн 34 коп. Також стягненню підлягає плата за вчинення виконавчого напису. Загальна заборгованість становить 8723, 11 грн. (а.с.26).

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення виконавчих написів визначений главою 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5.

Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України«Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №21242 від 15.06.2021 року судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 15.06.2021 року не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Крім того нотаріус не перевірила чи є сума заборгованості безспірною , позивачка не визнає вказану суму безспірною , так як зазначає, що існував спір по кредитному договору.

Отже, позивач довів належними доказами невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Отже вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019р. у справі №910/1531/18. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018р. у справі №910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми 1212 ЦК України, викладених у постанові від 16.01.2019р. у справі №753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в» відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У данному випадку правовою підставою набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі став виконавчий напис нотаріуса №21241 від 15.06.2021 р. Разом із тим,виконавчий напис визнано таким,що не підлягає виконанню, а тому правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів від ОСОБА_1 відпала і стягнуті в рамках виконавчого провадження №68725780 кошти підлягають поверненню позивачці. Позивачкою надано довідку , відповідно до якої із її заробітної плати утримано по виконавчому листу 8170, 24 грн.( а.с. 13). Саме вказана сума підлягає стягненню на її користь. З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, заходи забезпечення позову, визначені в ухвалі від 05.03.2024 року щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили згідно ч.7 ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у сумі 1211, 20 грн. за подання позовної заяви та 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями4,12,13,76-81,82,89,95,133,137, 258,259,263-265,280-284ЦПК України,статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15.06..2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною , зареєстрований в реєстрі за №21241.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягненні кошти в сумі 8170 грн. 24 коп. та 1816 грн. 80 коп. судових витрат.

Заходи забезпечення позову, визначені ухвалою від 05.03.2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Найменування сторін: позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 );

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, вул. Смаль-Стоцького, б.1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236),

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович ( адреса місця знаходження м. Чернігів, проспект Перемоги , 139, офіс 420) ,

третя особа без самостійних вимог -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна ( адреса місця знаходження м. Київ вул. Л. Первомайського , 9 оф. 1 )

Заочне рішення може бути переглянутк судом , який його ухвалив протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення за письмовою заявою відповідава.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :