Справа №461/10628/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Салика С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (адресапроживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ;РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АТ «Ідея Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 26.10.2021 року між АТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Е09.00303.008855749 (надалі Кредитний договір). Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 112150 грн, зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 167890,76 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 167890 гривень 76 копійок та суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

18 березня 2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року у цивільній справі №461/193/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року заяву відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року у цивільній справі №461/193/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року у цивільній справі №461/193/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хижняк А.В. надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обгрунтовується тим, що за загальним правилом підсудності, АТ «Ідея Банк» повинен був подати позов до Приморського районного суду м. Одеси, однак не зробив цього, чим свідомо порушив право ОСОБА_1 на захист, що свідчить про навмисне зловживання АТ «Ідея Банк» процесуальними правами, яке відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України, не допускається. Також вказує, що у позовній заяві Позивач стверджує, що Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, однак, відповідно до квитанцій ОСОБА_1 було сплачено 48 274,00 грн. Представник відповідача стверджує, що відповідачу не було надано паспорт споживчого кредиту, який повинен надаватись згідно статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Такі дії розглядаються як нечесна підприємницька практика в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу, не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Вказує, що позивачем в частині другій пункту 1.9 кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та є грубим порушенням чинного законодавства. Крім цього, представник відповідача звертає увагу суду, що заявлена позивачем сума заборгованості належним чином не обгрунтовується долученими до матеріалів справи доказами. З урахуванням наведеного, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

06травня 2024року відпредставника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідьна відзив,у якійпредставник позивачапідтримала позовнівимоги танавела спростуваннядоводів представникавідповідача зазначениху відзивіна позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.10.2021 року між АТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Е09.00303.008855749.

Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 112150 грн, зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідач умов договору у встановлений договором термін не виконав.

Судом також встановлено, що відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 30.11.2023 становить 167890,75 грн. та складається із наступного: прострочений борг 99887,24 грн., прострочені проценти 68003,52 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_3 ) та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 30.11.2023.

Згідно з положеннями ст.509Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.10.2023 року направляв відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак останній належним чином не відреагував та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягаютьвстановленню приухваленні судовогорішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по договору.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Щодо твердження сторони відповідача, що позивачем порушено територіальну підсудність при зверненні до суду із даним позовом, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 28 ЦПК України встановлено альтернативну підсудність справ за вибором позивача.

Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 2 липня 2018 року (справа №552/9770/14-ц, провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Згідно з ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Пунктом 17 Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони узгодили та підтвердили, що цей Договір виконується за місцем знаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова 11 і у випадку спору між сторонами за цим Договором, позов може пред`являтись також за місцем виконання Договору. Крім цього, відповідно до п.1.5 Статуту AT «Ідея Банк» місцезнаходження банку є місто Львів, Галицький район, вул. Валова, 11.

Враховуючи вищевказане, AT «Ідея Банк» реалізував своє право на вибір суду за місцезнаходженням кредитора та пред`явив його до Галицького районного суду м. Львова. Окрім цього, це узгоджується із зазначеним у постанові Львівського апеляційного суду від від 12.04.2024 по справі № 461/5135/23.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що AT «Ідея Банк» не виконав свого зобов`язання щодо надання коштів за кредитним договором та не довело розмір його заборгованості за Кредитним договором, суд зазначає, що законом не визначено обов`язкову форму розрахунку. Крім цього суд зауважує, що відповідачем не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за Кредитним договором чи доказів відсутності такої. Крім цього, у матеріалах справи наявний Розрахунок заборгованості (детальний) за Кредитним договором № Е09.00303.008855749 від 26.10.2021, виконаний станом на 30.11.2023, у формі, що відображає порядок обчислення заборгованості за вказаним Кредитним договором протягом всього періоду її утворення.

Окрім цього, у підтвердження виконання Позивачем зобов`язань по Кредитному договору щодо видачі кредитних коштів, до позовної заяви було також долучено меморіальний ордер №9489692 від 26.10.2021.

Щодо твердження сторони відповідача про існування форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання ним зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Проте, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Такі правові висновки було викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України саме з урахуванням вищенаведених висновків судами має здійснюватися розгляд справ, у яких сторони стверджують про існування форс-мажорних обставин, посилаючись на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Не заслуговують на увагу доводи Відповідача про те, що AT «Ідея Банк» не виконав свого переддоговірного зобов`язання та не надав йому для ознайомлення паспорт споживчого кредиту, що спростовується належним чином засвідченою копією паспорту споживчого кредиту із власноручним підписом відповідача.

Крім цього, не заслуговують на увагу твердження сторони відповідача про нарахування відповідачу плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка є нікчемною умовою договору, оскільки позивач не здійснював такі нарахування, підтвердження чого є вищезгаданий детальний розрахунок заборгованості.

Таким чином,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги Акціонерноготовариства «ІдеяБанк» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 167890 гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819);

відповідач - ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

представник відповідача ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повний текстрішення складенота підписано25.06.2024року.

Суддя Олександр КІТОВ