03.04.2024

Справа № 331/7218/23

Провадження № 2/331/520/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03 квітня 2024 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Крамаренко В.В.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Яйлова Костянтина Васильовича в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_3 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до ОСОБА_3 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, являється власником 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 2320682501:01:044:0002, площею 0,0934 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що право власності на 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 набула після смерті сестри ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-533, виданого 03.09.2013 року державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори Денисенко К.В. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2013 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147384723206, номер відомостей про речове право 2343346). Позивач стверджує, що 29.09.2023 року з метою підтвердження факту іноземного громадянства, Бердянською окружною прокуратурою було направлено до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області відповідний запит щодо надання інформації про те, чи отримувала ОСОБА_3 громадянство України, чи документувалася паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України. Між тим, відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 19.10.2023 року відповідна інформація відносно ОСОБА_3 відсутня. Позивач зауважує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по вказаній земельній ділянці встановлено, що ОСОБА_3 документована паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданим 10.07.2006 року 4 відділом міліції Фрунзенського району Санкт-Петербурга, код підрозділу 782-004. Громадянство Російської Федерації у ОСОБА_3 на момент успадкування 1/3 частки спірної земельної ділянки підтверджується також Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.09.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за №2-533.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,0934 га, з кадастровим номером 2320682501:01:044:0002 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації (примусового відчуження) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 листопада 2023 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.34).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 30 січня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.46).

Представник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Шендрик І.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Гайдаржийський В.С. у судовому засіданні також підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки відповідач суду не надала, відзиву на позов, заперечень проти заявлених позовних вимог на адресу суду також не надходило.

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , успадкувала після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,0934 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320682501:01:044:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Із змісту листа Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області вбачається, що за даними ІП «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України», ІП «Заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року» та довідкової бази «ДІС» «ЄІАС УМП» бази ДМС, наявних обліків ВОМІРМП, ВПГ, ВІОБГ, ВПРЕ УДМС у Запорізькій області щодо документування паспортом громадянина України (зразка 1994 року) за рішенням суду, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, УДМС у Запорізькій області інформацією відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с.13).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 351633216 від 24.10.2023 року, ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина Російської Федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 10.07.2006 року, видавник: 4 відділом міліції Фрунзенського району Санкт-Петербурга код підрозділу 782-004, країна громадянства: Російська Федерація, адреса: АДРЕСА_2 , є власником 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0934 га, з кадастровим номером 2320682501:01:044:0002 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів» № 1353-VIII від 12 травня 2016 року, було перейменовано у Запорізькій області, Бердянського району, село Карла Маркса на село Троїцьке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю, відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п. п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (частини 1, 2 ст. 145 Земельного кодексу України).

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 ЦК України, встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість (ст. 153 Земельного кодексу України).

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, той факт, що відповідач є громадянкою Російської Федерації, яка упродовж тривалого часу після набуття права власності на зазначену вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, суд приходить до висновку, що наявні підставі для її конфіскації у власність держави, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, відповідно до п.1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача. Тому, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користьпозивача понесеніним та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у сумі 2684 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2620 від 01.11.2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.33).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Яйлова Костянтина Васильовича, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_3 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, задовольнити.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 10.07.2006 року 4 відділом міліції Фрунзенського району Санкт-Петербурга, код підрозділу 782-004, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0934 га, з кадастровим номером 2320682501:01:044:0002, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147384723206, номер відомостей про речове право 2343346), шляхом її конфіскації (примусового відчуження) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39820689).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 10.07.2006 року 4 відділом міліції Фрунзенського району Санкт-Петербурга, код підрозділу 782-004, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Бердянської окружної прокуратури Запорізької області (місцезнаходження: місто Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02909973, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2023 році при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішенняможе бутипереглянуто Жовтневимрайонним судомміста Запоріжжяза письмовоюзаявою відповідача,поданою протягомтридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2024 року.

Суддя О.О. Яцун