Справа № 522/7756/22

Провадження № 2/522/2628/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

18 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретаріМіщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Біокс Груп» до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту та приведення квартири у попередній стан, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Біокс Груп» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 , треті особи: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, в якому зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ТОВ «Біокс Груп» шляхом знесення самочинних будівель та споруд, а саме: капітальних навісів, прибудови, та приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_2 . Власником суміжного приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію квартири та прибудову до належної йому квартири, що розташована у будівлі-пам`ятці архітектури.

В результаті самовільних будівельних робіт з реконструкції квартири ОСОБА_1 забудовано територію двору будинку, що перебуває у власності територіальної громади міста Одеси, чим порушено конструктивну цілісність будівлі-пам`ятки, що призводить до руйнації будинку, в якому розташована квартира позивача.

Позивач зазначає, що реконструкція квартири проведена відповідачем без належно затвердженого проекту і відповідного дозволу органів місцевого самоврядування. Вказане свідчить про те, що реконструкція не відповідає будівельним, архітектурним, санітарним і протипожежним нормам і правилам.

Враховуючи, що реконструкція квартири з прибудовою здійснена на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вона є самочинною в розумінні ст. 376 ЦК України.

Роботи, проведені позивачем, призвели до негативних наслідків щодо конструктивної цілісності будівлі-пам`ятки. Розширення дверних і віконних проємів, втручання у несучі конструкції призвели до руйнації фасадних конструкцій.

Вказані факти є перешкодою у безпечній експлуатації позивачем належного йому нерухомого майна. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом.

06 липня 2022 року ухвалою суду було відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа перебувала на розгляді судді Приморського районного суду м. Одеси Шестакової Я.В.

02 серпня 2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в позові ТОВ «Біокс Груп» відмовити повністю. При цьому, зазначив, що ним здійснено ремонтні роботи без зміни фукнкціонального призначення та геометричних розмірів квартири. Внаслідок ремонту загальна площа квартири не змінилась. Оскільки будинок було внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України лише у 2008 році, ніякого дозволу на проведення ремонтних робіт в квартирі цього будинку не потребувалось. Навіс до будинку ним було відновлено та доступ до нього не обмежено будь-якими конструктивними елементами. Також зазначив, що ст.376 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки внаслідок відновлення навісу та влаштування металоконструкції до існуючих фасадних стін квартири та нежитлового приміщення площа зазначених об`єктів не збільшилась. Заявив про пропуск позовної давності, у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

02 серпня 2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про допит свідка та судом воно було задоволено, однак явка свідків не була забезпечена відповідачем.

04 серпня 2022 року від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшли письмове пояснення на позовну заяву, з посиланням на те, що квартира АДРЕСА_4 розташована на першому поверсі двоповерхового противоворотнього дворового флігелю будинку та належить громадянину ОСОБА_1 на праві приватної власності.

При комісійному обстеженні, яке було організовано та проведено районною адміністрацією за участю представників Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Департаменту культури,національностей,релігій таохорони об`єктівкультурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, представника та власника квартири АДРЕСА_4 , було встановлено, що на прилеглій території до вказаної квартири улаштовано металевий навіс за рахунок двору загального користування, також виконані роботи по улаштуванню двох дверних отворів на місці віконних, самовільно приєднано до квартири суміжне підсобне приміщення з втручанням в несучі конструкції будинку та улаштовано додатковий навіс на території двору.

На розгляд Департаменту культури ООДА науково-проектна документація, яка необхідна для проведення робіт у кв. АДРЕСА_4 , не надходила та дозвіл на проведення робіт не надавався. Таким чином проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_1 із втручанням в несучі конструкції будинку та відсутність правових підстав для проведення будівельних робіт свідчить про порушення відповідачем вимог містобудівного та земельного законодавства України, діючих будівельних норм і правил, та здійснення самочинного будівництва.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , на якій розташована прибудова до квартири, належить територіальній громаді м.Одеси та у оренду або у власність відповідачу по справі Одеською міською радою не відводилась.

Містобудівні умови та обмеження на проведення реконструкції не видавались.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради позов ТОВ «Біокс Груп» просила задовольнити та зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинні будівлі та споруди, а саме: капітальні навіси, прибудови та привести квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан.

15 серпня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (в порядку ст. 179 ЦПК України).

16 серпня 2022 року Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надав суду письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову, в яких зазначив, що будівля по АДРЕСА_6 , прийнятий під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року №580 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08 зазначену будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Під час проведення спільного візуального обстеження 16.02.2022 року з представниками управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у присутності КП ЖКС «Порто-Франківський» та власників квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 встановлено факт наявності двох капітальних навісів на території двору загального користування, улаштування дверних отворів на місці віконних та влаштування прибудови. Виявлені факти встановлено з порівнянням до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 від 19.10.2001 року.

На розгляд Департаменту науково-проектна документація, необхідна для проведення робіт у приміщеннях квартири АДРЕСА_4 , не надходила та дозвіл на проведення вищезазначених робіт не надавався. З результатами перевірки електронної бази документообігу Департаменту охоронний договір на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 укладено не було.

Враховуючи зазначене, Департаментом підготовлено припис від 20.06.2022 року №05-02/20, вимоги припису ОСОБА_1 не виконані. Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації просив позовні вимоги ТОВ «Біокс Груп» задовольнити в повному обсязі та зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинні будівлі та споруди, а саме: капітальні навіси, прибудови та привести квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан. Справу просив розглянути без представника Департаменту.

Ухвалою суду від 16.08.2022 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, які надійшли до суду 25-26.08.2022 року.

31 серпня 2022 року ухвалою суду за заявою ТОВ «Біокс Груп» призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Згідно повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2023 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

11 січня 2024 року справа повернулась з експертної установи та до суду надійшов висновок експерта № 22-5218 судової будівельно-технічної експертизи від 29.11.2023 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року справу прийнято до провадження та судом поновлено провадження у справі за позовом ТОВ «Біокс Груп».

12 березня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо висновку судового експерта.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27 березня 2024 року представником позивача подано до суду заяву про визначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

27 березня 2024 року та 17 квітня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 .

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримала, просила задовольнити та врахувати при розгляді справи висновок судової експертизи.

В свою чергу відповідач заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

У судове засідання 18 червня 2024 року сторони з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Біокс Груп» на підставі нотаріально посвідчених договорів є власником квартири АДРЕСА_2 .

Будівля по АДРЕСА_6 » прийнята під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року №580 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08 зазначену будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер 276-Од.

16 грудня 2022 року ТОВ «Біокс Груп» було укладено з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини ООДА охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини.

Власником квартири АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2001 року є ОСОБА_1 .

Також відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2002 року належать нежитлові приміщення першого поверху 41,0 кв.м. та напівпідвалу площею 12,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

З огляду на пам`яткоохоронний статус вказаного житлового будинку, ремонтні чи будь-які інші роботи у його приміщеннях та несучих конструкціях повинні проводитися за наявності дозвільних документів, оформлених відповідно до Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про регулювання містобудівної діяльності», а також дозволу Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та органів ДАБК.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 без отримання дозвільної документації здійснив реконструкцію у належних йому квартирі на нежитлових приміщеннях.

Так, матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження вказаного факту, зокрема, акт обстеження незаконно розміщених об`єктів, споруд та елементів на території м.Одеси, складений 16.02.2022 року посадовими особами управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Департаменту культури,національностей,релігій таохорони об`єктівкультурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП ЖКС «Порто-Франківський» у присутності власників квартир АДРЕСА_9 .

Відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.06.2022 року повідомляється, що згідно інформації, наданої обслуговуючою організацією, встановлено, що квартира АДРЕСА_4 розташована на першому поверсі двоповерхового противоворотнього дворового флігелю будинку та належить фізичній особі ОСОБА_1 на праві приватної власності.

При комісійному обстеженні, яке було організовано та проведено районною адміністрацією за участю представників Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Департаменту культури,національностей,релігій таохорони об`єктівкультурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, обслуговуючої організації, представника та власника квартири АДРЕСА_4 встановлено, що на прилеглій території до вказаної квартири влаштовано металевий навіс за рахунок двору загального користування, також виконані роботи по улаштуванню двох дверних отворів на місці віконних, самовільно приєднано до квартири суміжне підсобне приміщення з втручанням в несучі конструкції будинку та влаштовано додатковий навіс на території двору.

Письмовий дозвіл на проведення робіт у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку Департаментом культури ООДА не надавався.

Згідно з листом №1143/10/01-12/2-22/546 від 22.06.2022 року Департаменту культури,національностей,релігій таохорони об`єктівкультурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації під час проведення спільного візуального обстеження 16.02.2022 року з представником Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у присутності КП ЖКС «Порто-Франківський» та власників квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 встановлено факт наявності двох капітальних навісів на території двору загального користування, улаштування дверних отворів на місці віконних та влаштування прибудови.

На розгляд Департаменту науково-проектна документація, необхідна для проведення робіт у приміщеннях квартири АДРЕСА_4 не надходила та дозвіл на проведення вищезазначених робіт не надавався.

Враховуючи зазначене, Департаментом складено припис від 20.06.2022 року №05-02/20.

Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-10/00294 від 09.11.2022 року за результатами розгляду звернення ТОВ «Біокс Груп» стосовно законності передачі у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення першого поверху 41,0 кв.м та напівпідвалу площею 12,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 повідомляється, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради робота щодо передачі у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення першого поверху 41,0 кв.м та напівпідвалу площею 12,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 не проводилась.

Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України №3165/02/13-22 від 16.04.2022 року ТОВ «Біокс Груп» повідомлено про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю в умовах воєнного стану.

Листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради №01-18/590 від 09.04.2024 року стосовно оформлення гр. ОСОБА_1 землекористування за адресою: АДРЕСА_5 повідомляється, що рішення про передачу у власність або у користування (оренду) гр. ОСОБА_1 земельної ділянки за вищезазначеною адресою Одеською міською радою не приймалось.

На виконання ухвали суду про витребування доказів 25.08.2022 року управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради надало судові інформацію, згідно якої проекти реконструкції або проекти ремонтних робіт квартири АДРЕСА_1 із влаштуванням дверних проємів (прорізів) на місці віконних та приєднань до квартири нежитлових приміщень Управлінням не узгоджувались.

Станом на 25.08.2022 рік будь-яка проектна документація щодо проведення ремонтних або будь-яких інших робіт квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою на розгляд Управління не надходила, висновки в межах компетенції Управлінням не надавались.

Таким чином, на підставі належних та допустимих доказів судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 здійснено самочинні будівельні роботи.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ст.9, ст.11 «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в редакції, чинній на час проведення відповідачем будівельних робіт, визначено: ремонт це сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини.

Зміна об`єкта культурної спадщини дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об`єкта культурної спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації .

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних .

Роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

Відповідно до п.2 ч.2, ч.4 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 на якій наразі розташована прибудова до квартири та капітальні навіси, належить територіальній громаді м.Одеси та у оренду або у власність громадянину ОСОБА_1 . Одеською міською радою не відводилася.

Згідно з ч.3 ст.125 Земельного Кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст.1, ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Таким чином, будівлі та споруди, збудовані ОСОБА_1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, що є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з п.13, п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103ЗК.

Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Матеріалами справи підтверджується, що будівельні роботи, проведені позивачем, призвели до негативних наслідків щодо конструктивної цілісності будівлі-пам`ятки. Розширення дверних і віконних проємів, втручання у несучі конструкції призвели до руйнації фасадних конструкцій, що є перешкодою у безпечній експлуатації позивачем належного йому нерухомого майна.

Право на звернення до суду з зазначеними вимогами кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними за результатами розгляду справи №826/22842/15 у Постанові від 09 грудня 2019 року.

Водночас, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо здійснення ним ремонтних робіт без зміни функціонального призначення, геометричних розмірів та загальної площі квартири.

Як вбачається з висновку експерта №22-5218 від 29.11.2023 року в результаті проведеного дослідження у судовій будівельно-технічній експертизі, відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації та будівництва» вид будівництва, фактично виконаний на об`єкті: квартира АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , відносяться до реконструкції.

Експертом встановлено, що на прилеглій території до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 улаштовано металевий навіс, виконано роботи по улаштуванню двох дверних отворів на місці віконних, виконані роботи по розподілу та переплануванню квартири АДРЕСА_4 , приєднано до квартири суміжні нежитлові приміщення.

В результаті проведених робіт площа квартири АДРЕСА_1 збільшилась з 85,6 кв.м. на 88,72 кв.м. за рахунок збільшення площі санвузла, а саме: вирубування ніш у стінах санвузла та збільшення його довжини за рахунок приєднання частини суміжного приміщення, та збільшення площі приміщення №1 кухні.

Площа належних ОСОБА_1 нежитлових приміщень першого поверху та напівпідвалу збільшена на 15,25 кв.м. - з 53,1 кв.м. до 68,35 кв.м.

Зовнішнє водовідведення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 улаштоване ОСОБА_1 з викидом зливових вод на територію навколо будівлі.

При зіставленні даних, отриманих при обстеженні, з наявними у матеріалах справи технічними паспортами та поверховим планом 1-го поверху флігелів «А» та «Б» приміщень за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено, що у квартирі АДРЕСА_4 збільшено площу санвузла шляхом знесення перегородок та об`єднання ванної з туалетом, вирубування ніш у стінах санвузла, збільшення його довжини за рахунок приєднання частини суміжного нежитлового приміщення першого поверху шляхом переміщення стіни;

-перенесено кухню в колишній коридор, який раніше мав функціональне призначення передпокою, двері, через які здійснювався вхід зовні, змінені на вікно, ширина приміщення збільшена. Функціональне призначення приміщення станом на момент обстеження спальня;

-квартира розділена на дві окремі квартири, для чого була влаштована цегляна перегородка у внутрішньоквартирному коридорі (приміщення №4), між приміщеннями №2 та №3 закладений міжкімнатний дверний отвір та фасадні вікна в обох приміщеннях змінені на двері, через які станом на тепер здійснюється вхід до квартир зовні;

-улаштовано дверний отвір з приміщення №3 до новоствореного приміщення додаткової кухні, влаштований додатковий санвузол;

-внаслідок проведених робіт з перепланування та переобладнання приміщень квартири було змінено функціональне призначення декількох приміщень.

У нежитлових приміщеннях першого поверху та напівпідвалу здійснено заміну зовнішньої стіни приміщення №1 на конструкцію з металопластикових дверей та вікон;

-на місці стіни нежитлового приміщення №1, суміжної з ванною кімнатою квартири АДРЕСА_4 , всередині нежитлового приміщення №1 влаштовано цегляну конструкцію розміром 1,89м. х 1,26м.

-в приміщенні №2 у несучій стіні, що належить приміщенню №11 та №7 наявний дверний отвір, місцезнаходження якого не відповідає технічній документації, наданій на дослідження;

-біля приміщення напівпідвалу №3, належного ОСОБА_1 , вбачається приміщення, яке не внесено до плану технічного паспорта від 01.03.2007 р. При обстеженні на місці встановлено, що фактично це капітальне двоповерхове приміщення з цегляними стінами, металопластиковими вікнами та дверями та відноситься тільки до напівпідвалу, належному ОСОБА_1 , перший поверх якого є приміщення з бетонною стелею, стінами з бетону та силікатної цегли, в вікнами, які виходять у двір на новостворений тамбур. Вхід до цього приміщення здійснюється з напівпідвального, суміжного з ним приміщення №3.

-між зазначеним приміщенням та стіною квартири АДРЕСА_4 без влаштування фундаменту і стін, з металопластикових дверей влаштовано тамбур, який об`єднує приміщення першого поверху та напівпідвалу.

-наявний додатковий дверний отвір в приміщення напівпідвалу розміром 1,15 х 3 (h).

Експертом встановлено, що в результаті вивчення наданої технічної документації по об`єкту дослідження, виходячи з візуального огляду існуючих приміщень на місці, розташування нових огороджувальних конструкцій, дверних отворів та приміщень на об`єкті по відношенню до первинного планування, включаючи перепланування та переобладнання, зміну функціонального призначення та збільшення площі деяких приміщень відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації та будівництва» вид будівництва, фактично виконаний на об`єкті: квартира АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , відносяться до реконструкції.

Функціональне призначення приміщень житлового багатоповерхового будинку передбачається проектною документацією і проектною документацією розширення, реконструкції технічного переоснащення реставрації та капітального ремонту будинку (така документація ОСОБА_3 не замовлялась та не розроблена).

Експерт зазначає, що виконані ОСОБА_1 будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , не відповідають вимогам нормативно-правових актів щодо охорони об`єктів культурної спадщини та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва для житлових будинків:

-площа новоствореної квартири 24,0 кв.м. не відповідає мінімально допустимим вимогам, наведеним в п.5.19 (таб.1) ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки, основні положення»;

-у матеріалах справи відсутній дозвіл на влаштування та переобладнання туалетів та ванних кімнат, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках;

-у матеріалах справи відсутній проект на перенесення кухні та проект перенесення газового обладнання, що замовляється у місцевого газорозподільного підприємства, що не відповідає Правилам безпеки систем газопостачання, зареєстрованим Міністерством юстиції України 08.06.2015 року за №674/27119 та Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій;

-відсутній проект поділу квартири АДРЕСА_4 на дві окремі з улаштуванням додаткового дверного прорізу у несучій стіні та заміною двох віконних отворів на дверні у зовнішній огороджувальній конструкції;

-роботи з реконструкції нежитлових приміщень першого поверху та напівпідвалу проведені без розрахунків, в яких повинні бути відображені організаційно-технічні заходи, пов`язані із розбиранням несучих і огороджувальних конструкцій, зазначені елементи будинку, що демонтуються, визначена безпечна послідовність їх демонтажу з урахуванням особливостей та технічного стану несучих стін будинку;

-відсутні проект та дозвільні документи на право проведення будівельних робіт у будівлі-пам`ятці культурної спадщини, що відповідно до ЗУ «Про охорону культурної спадщини» має клас наслідків СС3;

-наявні порушення ОСОБА_1 законодавства: ч.3 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про охорону культурної спадщини».ст.9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ст.125, ст.126 Земельного кодексу України.

Суд вважає висновок судової експертизи належним та допустимим доказом у справі, яким підтверджено проведення відповідачем реконструкції з порушеннями будівельних норм і правил, та порушення прав позивача.

Так, експертом встановлено, що додаткові дверні отвори, улаштовані в квартирі АДРЕСА_4 в нежитлових приміщеннях першого поверху та напівпідвалу, а також, в разі якщо стіна приміщень №7, 8 квартири, належної ОСОБА_1 до реконструкції була несуча, то проведені роботи могли посприяти негативним процесам, що відбувалися з плином часу в матеріалах конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , що в свою чергу могло призвести до зниження міцності та стійкості житлового будинку.

На підставі висновку судового експерта судом встановлено, що належні ОСОБА_1 приміщення не відповідають технічним паспортам, виданим КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»,.

Так, приміщення квартири АДРЕСА_1 не відповідають технічному паспорту, виданому КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 19 жовтня 2001 року.

Нежитлові приміщення першого поверху та напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_5 не відповідають технічному паспорту, виданому КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01 березня 2002 року.

Тому суд приходить до висновку, що приведення у попередній стан квартири та нежитлових приміщень необхідно здійснити у відповідності до вказаних технічних паспортів.

При вирішенні питання про знесення суд враховує висновок судового експерта, яким зазначено, що функціональне призначення приміщень першого поверху та напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 53,1 кв.м. це нежитові приміщення в структурі житлового будинку, що не відносяться до житлового фонду. Аналізуючи вимоги нормативних документів, технічні характеристики та конструктивні рішення об`єкта дослідження тамбур не відноситься до капітальних об`єктів нерухомого майна, переміщення якого неможливе без руйнування, а відповідно, знецінення.

Таким чином, знесення самовільно влаштованих навісів та тамбуру з металопластикових конструкцій не призведе до знецінення та руйнації нерухомого майна, належного відповідачу.

Згідно з положеннями статей 16,391,386 ЦК Українивласник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом приведення самочинної будівлі у попередній стан у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Відповідно доч.1,ч.2ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності . Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню .

Згідно ч.4, ч.5 ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За вказаних обставин ТОВ «Біокс Груп» як власник квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 , який зазнав негативного впливу внаслідок проведеної ОСОБА_1 реконструкції, має право на судовий захист свого порушеного права.

Згідно ч.2ст.383ЦК Українивласник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 152 ЖК Українивстановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно дост.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт, а роботи здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Щодо заявленого представником відповідача питання про застосування позовної давності, суд зазначає.

За правилом ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У Постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 22 травня 2018 року Справа № 369/6892/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків: відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Також суд враховує, що згідно п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено: враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

При зазначених обставинах відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч.1, п.п.2-4, п.10 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76].

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частинами 1, 2, 3 статті 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, суд доходить висновку, що позовні вимоги по суті є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

За правилом ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує понесені позивачем витрати у розмірі 34410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 12 коп., а саме 29 448,12 грн. за проведення судової експертизи, що підтверджується квитанцією від 11.05.2023 року та Актом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України; та витрати на сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн., що підтверджено наявними квитанціями.

Керуючись ст.ст.16, 375, 376, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13,76-81,89, 141,258,263-265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Біокс Груп» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди ТОВ «Біокс Груп» шляхом знесення самочинних будівель та споруд, а саме: капітальних навісів та прибудови до нежитлових приміщень першого поверху тамбуру з металопластикових конструкцій, та привести квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан, відповідно до технічного паспорту, виданого 19 жовтня 2001 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Біокс Груп» (код ЄДРПОУ 43775585) судові витрати у сумі 34410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 12 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.06.2024 року.

Суддя