Провадження № 2/522/2671/24

Справа № 522/3833/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 44647,56 доларів США за кредитним договором від 07.04.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання кредиту у розмірі 7000 доларів США з терміном повернення 07.04.2018 року.

Банк свої зобов`язання виконав та надав кредитні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, до складу якої входять кредитні зобов`язання позичальника. На лист-претензію ОСОБА_1 не відповів.

У позичальника на момент смерті була прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 44647,56 доларів США, що в еквіваленті складає 1305941,13 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором.

07 квітня 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява до справи № 522/3833/23 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

22 травня 2023 року від представника АТ КБ «Приватбанк» Водолазського А.Ю. до суду надійшли додаткові пояснення.

16 листопада 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб (Центру надання адміністративних послуг у місті та/або сільської ради), компетенція якого територіального поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлого 31-08-2021 року позичальника: ОСОБА_2 : довідку про склад сімї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті померлого: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з Білозерської державної нотаріальної контори: копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

11 січня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи № 22 за 2022 рік, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2

27 березня 2024 року ухвалою суду витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Україна, 73025, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Торгова, будинок 24, gorzags@ukr.net) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 13.06.2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) або спростувати дану інформацію.

30 квітня 2024 року до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь за якою ОСОБА_1 зареєстрованим в актових записах про смерть не значиться.

У судове засідання представник АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представив, чим позбавив суд можливості вислухати його пояснення та думку по суті. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надано. Відзив на позовну заяву до суду не надавав.

Згідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутністю заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" уклали кредитний договір № HEHLGK0000000013 та отримала кредит у розмірі 7000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверенення 07.04.2018 року.

Крім того, 07.04.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, до складу якої входять, в тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. 01.02.2022 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги.

З позову вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором позичальника (як спадкоємець) належним чином не виконує, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, та відсотки нараховані згідно положень ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, так як відповідач проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів та протягом шести місяців не звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до положень статті 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (стаття 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Положення статті 1281 ЦК України передбачають, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

Зі змісту ст.ст.608,1218,1219ЦК України вбачається, що у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 пункту 32 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що зурахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України, є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17 (провадження № 61-27515св18).

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) сформульовано правовий висновок, згідно з яким, враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, яким передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. У цій справі Верховний Суд констатував, що висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Оскільки відповідач є спадкоємцем позичальника ОСОБА_2 та не скористався своїм правом на подання доказів щодо вартості успадкованого майна, суд приходить до висновку, що з нього, підлягає стягненню заборгованість спадкодавця за кредитним договором.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань кредитного договору, відповідач має заборгованість - 44647,56 доларів США.

Розрахунок заборгованості зазначений в позові додано до матеріалів справи.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав, а судом не встановлено.

Враховуючи, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав всі необхідні документи на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та докази наявності заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19589,12 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, на зазначену суму.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223,ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість у сумі 44647,56 доларів США, що в еквіваленті складає 1305941,13 грн. за кредитним договором № HEHLGK0000000013 від 07.04.2008 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 19589,12 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 25.06.2024 року.

Суддя