Справа № 487/5389/24

Провадження № 2-н/487/1760/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2024 року до суду надійшла заява ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, серед іншого: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Так, у заяві про видачу судового наказу представник ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» зазначає, що враховуючи положення статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником та побутовим споживачем відбувається шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Постачальника та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з ОСОБА_1 укладено Договір про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Також заявник посилався, як на підставу виникнення боргу, на фактичне споживання боржником електричної енергії та правовідносини, що виникли саме внаслідок такого фактичного споживання. Вважає, що між заявником та боржником відбулись цивільно-правові відносини щодо надання та споживання електричної енергії: у боржника наявний особовий рахунок, заявником як постачальником був виставлений рахунок за спожиту електричну енергію.

Однак, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як зазначено у ч.2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

За змістом п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п.7 вказаної постанови договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно п.3.4 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Таким чином, копія договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті постачальника, за відсутності підписаної споживачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, не є договором, укладеним із споживачем в письмовій формі і не фіксує дату початку постачання електричної енергії.

Окрім цього, копії такого договору взагалі не долучено до заяви про видачу судового наказу.

Щодо відкриття особового рахунку на ОСОБА_1 , проведення оплати, суд зазначає, що доказів сплати саме ОСОБА_1 рахунків постачальника за поставлену електричну енергію, підстав відкриття особового рахунку на ОСОБА_1 , до заяви про видачу судового наказу не додано.

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні від 27.06.2024, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований.

При цьому, заявником не додано доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником житла за цією адресою або за згодою власника користується цим майном, у зв`язку з чим зобов`язаний його утримувати.

Тобто, беззаперечних доказів на підтвердження приєднання споживача ОСОБА_1 до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг саме за адресою: АДРЕСА_1 , як зазначено у заяві про видачу судового наказу, та користування ним послугами електричної енергії по вказаній адресі заявником суду не надано.

Отже суду не надано доказів, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг наданих по даному житлу.

Суд враховує положення ст. 322 ЦК України, відповідно до яких власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні, і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір.

Також необхідно зазначити, що наказне провадження призначене до розгляду вимог щодо стягнення грошових коштів, які ґрунтуються на безспірних документах, яке здійснюється за відсутності спору шляхом видачі судового наказу.

З наведеного виявлено, що заявником не додані документи, якими він обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують безспірність вимог.

Відтак, форма і зміст заяви про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 161, 163, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Ухвала складена 28 червня 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич