Справа № 136/617/24

провадження № 2/136/117/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок у прядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ) належав до колгоспного двору, членами якого станом на 15.04.1991 були - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої також відкрилась спадщина за законом.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 увійшов житловий будинок із погосподарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ), який належав їм на праві спільної сумісної власності як членам колгоспного двору.

Позивач, будучи сином спадкодавців, а відтак спадкоємцем першої черги спадкування за законом, спадщину після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняв шляхом постійного проживання з ними. Інші спадкоємці дружина ОСОБА_3 (після смерті чоловіка ОСОБА_2 ) та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від спадщини відмовились, подавши нотаріусу заяви відповідного змісту, отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті обох батьків, утім реалізувати свої спадкові права на зазначене вище нерухоме майно в нотаріальному порядку позбавлений можливості, оскільки житловий будинок мав статус колгоспного двору, належав його членам на праві спільної сумісної власності, а визначити, яка частка належала кожному із спадкодавців не представляється за можливе, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач не надав до суду відзиву, утім за підписом голови Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надійшла заява, відповідно до якої позовні вимоги визнали, не заперечують щодо задоволення позову, а розгляд справи просили проводити за відсутності представника органу місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 02.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, за клопотанням позивача витребувано з нотаріальної установи матеріали спадкових справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у заявленому обсязі, просив їх задовольнити.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторони не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, скориставшись своїми правами, разом з цим, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина.

Відповідно до довідки виданої Липовецькою міською радою №66 від 30.01.2024, встановлено, що ОСОБА_2 , 1932 року народження на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 . На день смерті гр. ОСОБА_2 за вказаною адресою були зареєстровані: дружина - ОСОБА_3 , 1932 р.н.; син - ОСОБА_1 , 1968 р.н. (а.с.15), інших зареєстрованих осіб чи тих які постійно проживали не встановлено.

Згідно довідки виданої Липовецькою міською радою №67 від 30.01.2024 . (а.с.13), до складу сім`ї ОСОБА_2 1931 р.н. на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 входили: дружина ОСОБА_3 1932 р.н., та сини ОСОБА_1 1968 р.н., ОСОБА_4 1962 р.н., ОСОБА_1 1957 р.н.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 за №607/2011, встановлено, що своїм право на спадкування скористався позивач ОСОБА_1 , подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Факт родинних відносин позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с.11). Також встановлено, що інші спадкоємці: дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та сини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 відмовились на користь позивача ОСОБА_1 , надавши заяви відповідного змісту нотаріусу.

Отож зібрані у справі докази підтверджують, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , спадщину прийняв та вона йому належить з моменту відкриття.

Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20.09.1988 виданого Росошанською сільською радою народних депутатів (а.с.19), встановлено, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 належав до колгоспного двору, головою якого зазначено ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок зареєстроване у порядку визначеному діючим законодавством на день вчинення вказаної дії.

Відповідно до Витягу з рішення виконавчого комітету Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області за №18 від 28.03.2016 «Про впорядкування нумерації будівель населених пунктів с. Росоша та селища Липовець» (а.с.17) встановлено, що за наслідками перенумерації користувачеві ОСОБА_1 в с. Росоша було присвоєно адресу та нумерацію - номер будинку АДРЕСА_1 , замість Горького.

Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 13.02.2024 за № 02-31/82 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , з тих підстав, що він належав до колгоспного двору, був об`єктом спільної сумісної власності, а нотаріусу не представилось за можливе визначити, яка частка належала спадкодавцеві (а.с. 18).

У п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України "Просудову практику у справіпроспадкування" №7від 30.05.2008, вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленніправанаспадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 120 ЦК Української PCP 1964 майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121, 123 ЦК Української PCP 1964 володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена дворувстановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" №20 від 22.12.2005 (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п."а" п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до довідки Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області за №70 від 30.01.2024 (а.с.12), встановлено, що станом на 15.04.1991 склад господарства за адресою АДРЕСА_1 ), був наступний: ОСОБА_2 1932 р.н. голова сім`ї, та ОСОБА_3 1922 р.н. дружина (а.с.12).

Зібрані у справі докази підтверджують, що спірний об`єкт нерухомості належав двом особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відтак їх частки в об`єкті нерухомого майна є рівними, тобто по кожного.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.

За наслідками витребовуваної судом інформації із нотаріальних установ відповідно до ухвали суду від 02.04.2024 встановлено, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилась (лист завідувача Липовецької державної нотаріальної контори від 03.04.2024 за №02-14/161 (а.с.33).

Згідно довідки виданої Липовецькою міською радою №69 від 30.01.2024 (а.с.14) встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_3 входили сини: ОСОБА_1 1968 р.н., ОСОБА_4 1962 р.н., ОСОБА_1 1957 р.н..

Відповідно до довідки виданої Липовецькою міською радою №68 від 30.01.2024 (а.с.16) слідує, що ОСОБА_3 , 1932 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_3 . На день смерті гр. ОСОБА_3 , за вказаною адресою був зареєстрований: син - ОСОБА_1 , 1968 р.н., інші особи, які зареєстровані чи постійно проживали відсутні.

Факт родинних відносин позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с.11).

Отож позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який спадщину прийняв та у визначений законодавцем шестимісячний строк від неї не відмовився, отож вона йому належить.

Зібрані у справі док5ази підтверджують, що позивач спадщину після смерті спадкодавців, які приходяться йому рідними батьками, прийняв, у тому числі у вигляді часток житлового будинку, що є предметом цього спору, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлений можливості за незалежних від його волі підстав, що стало приводом звернення до суду із вимогами про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

З урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивача є очевидною, а обраний ним спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав повністю і не заперечували проти задоволення позовних вимог.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (Постанова, Пленум Верховного Суду України, від 18.12.2009 № 14, «Про судове рішення у цивільній справі»).

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області, ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на житловий будинок в прядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок із усіма господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Світлана ШПОРТУН