ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/9113/23

провадження № 22-ц/4809/693/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2024 року у складі судді Мохонько В.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.01.2018 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.

Вказує, що акціонерне товариство «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Однак, відповідач взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.09.2023 утворилась заборгованість в розмірі 12 950,98 грн., яка складається з наступного: 6 096,25 грн. заборгованості за кредитом, 6 854,73 грн. заборгованості по відсоткам.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.01.2018 року у розмірі 12 950,98 грн. станом на 30.09.2023 року, яка складається з наступного: 6 096,25 грн. заборгованості за кредитом, 6 854,73 грн. заборгованості по відсоткам та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду

Заочним рішеннямКіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.01.2018 у розмірі6 096,25 грн. заборгованості за кредитом, а також1 263,40 грн.судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 854,73 грн. заборгованості по відсоткам відмовлено.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначав, що судом першої інстанції не враховано всі докази, які є в матеріалах справи, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом не взято до уваги, що до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначене узгоджується з постановами Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 та від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20.

Зауважив, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі № 2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців. Розділ № 7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь - згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо Банк з цим погоджується.

Посилаючись назазначені обставини,представник АТ«Акцент-Банк» просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що згідно з ч.3ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Судом встановлено, що 11.01.2018 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві також зазначено, що позичальник згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач ознайомився з договором надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами, Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті А-Банку - www.a-bank.com.ua та зобов`язалась виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.

На підтвердження факту укладення договору позивач АТ «А-Банк» надав, окрім анкети-заяви, також Витяг з Умов та надання банківських послуг та Тарифи по картці «Універсальна, Універсальна Gold».

Згідно з наданим банком розрахунком загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 11.01.2018, станом на 30.09.2023 року становить 12 950,98 грн., яка складається з наступного: 6 096,25 грн. заборгованості за кредитом, 6 854,73 грн. заборгованості по відсоткам.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень ч.1ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що АТ «А-Банк» оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 854,73 грн. заборгованості по відсоткам, тому в іншій частині рішення суду не переглядається.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. Саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження сторонами розміру відсотків, а також порядку їх нарахування. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави стягнення на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником Умов і тарифів кредитування

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістомст. 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України,публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви б/н від 11.01.2018 відповідачу була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку.

В Анкеті-заяві позичальника від 11.01.2018 відсоткова ставка не зазначена (а.с.9).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6854,73 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», як невід`ємної частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 11.01.2018 до моменту звернення до суду із вказаним позовом 18.10.2023, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Умови та Правила банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.01.2018, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в А-Банку, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем по справі ОСОБА_1 , ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливлює покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому були погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків та штрафів, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є правильними, оскільки з Паспорту споживчого кредиту, який підписаний 11.01.2018 відповідачем слідує, що в ньому містяться умови кредитного договору в залежності від типу кредитного продукту, при цьому інформації, про те, який саме тип було обрано відповідачем, матеріали справи не містять.

До того ж, інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність і є актуальною до (0.07.2018).

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказана правова позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, тоді як при розгляді даної цивільної справи відповідачем не заперечувався факт укладення договору, не спростовано факт наявності заборгованості та її розмір, оскільки, надані позивачем Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на офіційному банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2018 року, шляхом підписання Анкети-Заяви позичальника. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, тому саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом з підстав недотримання позивачем вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк, є обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався в апеляційній скарзі як на підставу скасування рішення суду, відсутність в зв`язку з цим правових підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідності скасування рішення суду в частині, що оскаржується з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний