Справа № 345/5669/23

Провадження № 22-ц/4808/828/24

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника апелянта, ОСОБА_1 і її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди в солідарному порядку за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року під головуванням судді Сухарник І.І. у м. Калуш,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2023 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди в солідарному порядку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 у справі № 1-52/12 у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України - звільнено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а кримінальне провадження щодо них закрито. Зі змісту зазначеної вище постанови вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 обвинувачувались у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійного фонду України, та в службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у затвердженні цих документів печаткою, їх підписанні, іншому підробленні документів, а також в складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійного фонду України.

Позивач зазначав, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Також постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 у справі № 1-52/12 про закриття кримінального провадження є обов`язковою для суду у питанні чи мали місце дії та чи вчинені вони цими особами. З огляду на приписи ч.6 ст.82 ЦПК України ті обставини, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 вчинили дії, які полягали у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійного фонду України та в службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у затвердженні цих документів печаткою, їх підписанні, іншому підробленні документів, а також в складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійного фонду України - доказуванню не підлягають. Зазначає, що при розгляді справи по суті дослідженню підлягають докази, які містяться в кримінальній справі № 1-52/12, з якої цей позов випливає.

Позивач вказав на те, що законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди; доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на відповідача.

Вважає, що матеріальна шкода ГУ ПФУ в Івано-Франківській області спричинена відповідачами внаслідок їх спільних дій, тому у них виник солідарний обов`язок таку шкоду відшкодувати.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на його користь в солідарному порядку майнову шкоду в сумі 74 221,70 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вказує, що постанова про закриття кримінального провадження є обов`язковою для суду в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цими особами. Тому при розгляді справи по суті дослідженню підлягають докази, які містяться в кримінальній справі.

Апелянт зазначає, що дослідження доказів, які містяться в кримінальній справі, не є збиранням доказів.

Судом першої інстанції вказано, що Головним управлінням не надано жодних доказів про недостовірність довідок, а також того, що пенсія призначена з порушеннями і що саме з вини відповідачів було безпідставно виплачено пенсію.

Апелянт вказує на те, що в матеріалах кримінальної справи наявні акти перевірки, які спростовують видані довідки. Про це чітко зазначено в обвинувальному висновку, а також вказано в постанові суду першої інстанції від 03.04.2023.

На підставі ст.134 КЗпП України відповідачі несуть повну відповідальність за шкоду, завдану Головному управлінню своїми діями. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на саме на відповідачів.

Враховуючи, що матеріальна шкода ГУ ПФУ в Івано-Франківській області спричинена відповідачами внаслідок їх спільних дій то в них виник солідарний обов`язок таку шкоду відшкодувати.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведеній у ній.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги заперечили, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 у справі № 1-52/12 у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України - звільнено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а кримінальне провадження щодо них закрито.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 обвинувачувались у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійному фонду України та в службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у затвердженні цих документів печаткою, їх підписанні, іншому підробленні документів, а також в складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Пенсійного фонду України. (т.1 а.с. 78-240, т.2 а.с.1-66, т.2 а.с.127-129).

Згідно розрахунку сума незаконно виплаченої пенсії ОСОБА_7 по п/с № НОМЕР_1 становить 46 720,70 грн (т.1 а.с.9), також до матеріалів справи надано першу сторінку пенсійної справи № 137583 на ім`я ОСОБА_7 (т.1, а.с.10), протокол № 5192 від 21.03.2008 про розрахунок пенсії ОСОБА_7 (т.1, а.с.11, 12), розрахунок стажу ОСОБА_7 (т.1, а.с.13), розрахунок заробітної плати (довідка) ОСОБА_7 (т.1, а.с.14, 15), копія трудової книжки ОСОБА_7 (т.1, а.с.16-20), заява про призначення (перерахунок) пенсії ОСОБА_7 від 12.01.2008 (т.1, а.с.21), копію паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження, свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_7 (т.1, а.с.22-25), копію свідоцтва про народження дочки ОСОБА_7 (т.1, а.с.26), довідку про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_7 (т.1, а.с.27), копію наказу про затвердження переліку робочих місць виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення (т.1, а.с.28), копію довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_7 (т.1, а.с.29), копію пам`ятки пенсіонеру (т.1, а.с.30), копію акта № 9 зустрічної перевірки документів про стаж роботи і заробітну плату ОСОБА_7 від 19.03.2008 (т.1, а.с.31), копію розпорядження на перерахунок пенсій з 01.07.2008 (т.1, а.с.32), копію останньої сторінки пенсійної справи № 137583 (т.1, а.с.33). До матеріалів справи також долучено розрахунок незаконно виплаченої пенсії ОСОБА_8 по п/с № НОМЕР_2 на загальну суму 27 501,00 грн (т.1, а.с.8).

Стаття 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності відповідно ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, підставою деліктної відповідальності є вина. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Таким чином, позивач повинен довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавала шкоди та негативними наслідками.

Стаття 102Закону України«Про пенсійнезабезпечення» передбачає,що пенсіонеризобов`язані повідомлятиоргану,що призначаєпенсії,про обставини,що спричиняютьзміну розмірупенсії абоприпинення їївиплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частина 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Також, як зазначено в ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Постановою ПФУ від 19.12.2003 № 21-1 затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (далі-Інструкція).

Пункт 6 Інструкції передбачає відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, зокрема зазначено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п.6.1).

В пункті 6.4 Інструкції зазначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевихположень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Як зазначено в п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У відповідності до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статей 76, 81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме діями відповідачів, а не іншими особами, Головному управлінню ПФУ в Івано-Франківській області було завдано майнової шкоди. Також не доведено, що матеріальну шкоду заподіяно саме позивачу, а не підприємству, яке здійснило відшкодування.

Судом зазначено, що відшкодування пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , повинно було здійснюватися ВАТ «Оріана» у відповідності з положеннями «Інструкцї про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Однак, позивач не надав доказів, що ВАТ «Оріана» не здійснило відшкодування пільгової пенсії, виплаченої ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Доводи апелянта,що постанова про закриття кримінального провадження є обов`язковою для суду в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цими особами, а матеріальна шкода спричинена відповідачами має бути відшкодована солідарно є необґрунтованими.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2023 у справі № 1-52/12 не встановлено вини відповідачів у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Відповідачі по справі також своєї вини не визнали.

Позивачем не надано об`єктивних і достатніх доказів, які б підтверджували заподіяння відповідачами майнової шкоди.

До матеріалів пенсійної справи особами, яким призначалася пільгова пенсія (пенсіонерами), були надані відповідні документи для її призначення. Позивач не надав доказів, що в цих документах містяться недостовірні дані, а також, що пенсія призначена з порушеннями, як і відсутні дані, що саме з вини відповідачів було безпідставно виплачено пенсію цим особам.

Також слід врахувати і те, що довідки та інші документи на основі яких їм була призначена пільгова пенсія були видані ВАТ «Оріана». Тому підприємства та організації можуть нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.М.Луганська